Безпілотний JLTV може стати носієм ракетного комплексу Typhoon

Армія США розглядає можливість підвищити мобільність ракетного комплексу MRC Typhon за рахунок безпілотних пускових установок.

Програмний директор Launching Systems у Lockheed Martin Єдвард Добек розповів, що армія США висловила інтерес до нового ракетного носія на базі JLTV.

Торік військові заявили, що шукають способи зменшити Typhon, щоб полегшити його розгортання.

Зараз комплекс Typhon використовує великі пускові установки з причепами-тягачами для стрільби ракетами.

Безпілотник ракетоносій Long Range Fires (LRF) розроблений на базі позашляховика JLTV.

Сама пускова установка встановлена ​​на дистанційно керованому наземному пристрої ROGUE-Fires компанії Oshkosh Defense.

В армії США ця безпілотна установка вже використовується у Корпусі морської піхоти для запуску протикорабельних крилатих ракет Naval Strike Missile (NSM).

«Були деякі дискусії про те, як, можливо, зробити Typhon легшим. Армія та інші служби також проявляють певний інтерес до пускової на базі JLTV, оскільки він є гарним доповненням до більшого контейнера з чотирма елементами, який стоїть на важкій вантажівці», – розповів Єдвард Добек.

Typhon

Ракетний комплекс наземного базування Mid-Range Capability (MRC) Typhon має пускові установки,  які розроблені на основі корабельної вертикальної пускової установки Mk. 41.

Для армії Typhon став істотним збільшенням наземних ударних можливостей далекої дії. Зараз військові США мають дві батареї Typhon.

До його боєкомплекту входить крилата ракета Tomahawk (1600 кілометрів) та надзвукова зенітна ракета SM-6 (500 км). До складу MRC Typhon входить командний пункт, чотири пускові установки, транспортно-заряджальні машини, тягачі та модифіковані причепи – пускові установки.

Для перевезення системи та обладнання необхідні вантажні літаки. Для C-17 Globemaster також злітно-посадкова смуга завдовжки щонайменше 1065 метрів і завширшки щонайменше 27 метрів. Багато місць, наприклад, острови Тихому океані для цього непридатні.