Можна сказати, що війна схожа на вогонь — вона не визнає кордонів. Польща, Молдова та Румунія вже переконалися в цьому на власному досвіді, оскільки ці країни неодноразово стикалися з поодинокими, а подекуди й масованими порушеннями свого повітряного простору російськими безпілотниками. Наприклад, у ніч на 10 вересня 2025 року Польща зазнала безпрецедентного інциденту: понад 20 російських БпЛА порушили польський повітряний простір, що змусило нідерландські винищувачі F-35 піднятися по тривозі для захисту східного флангу НАТО та нейтралізувати більшість дронів. Ці інциденти, хоч і призвели до ще більшого дипломатичного напруження між Європейським Союзом та Росією, не викликали подальшої ескалації, оскільки офіційний аналіз свідчив, що безпілотники збилися з курсу «випадково» під час атаки на Україну. Тоді як Польща, Молдова та Румунія потерпали від подібних інцидентів, країни Балтії фіксували лише поодинокі та спорадичні випадки, як-от падіння безпілотника типу «Шахед» (Shahed) у Латвії у вересні 2024 року або падіння російського БпЛА «Гербера» в Литві влітку 2025 року. Як і у випадку з Польщею та Румунією, ці події не виходили за межі дипломатичного напруження.

Як я вже писав раніше, наприкінці 2025 року Литва зіткнулася з повноцінною кризою метеозондів, коли повітряні кулі контрабандистів, що летіли з Білорусі, порушували рух цивільної авіації. Це спричинило серйозну дипломатичну кризу між Литвою та Білоруссю і показало, наскільки важко протидіяти дешевим, масовим повітряним загрозам. Хоча криза з повітряними кулями дещо вщухла (частково завдяки масштабним поліцейським операціям проти мереж контрабандистів), навесні 2026 року країни Балтії зіткнулися з небаченою раніше хвилею зальотів БпЛА. 22 березня безпілотник упав у Литві, 25 березня інший влучив у трубу електростанції в Естонії (без серйозних пошкоджень), а 7 травня дрон залетів у Латвію та пошкодив резервуари нафтобази. Це призвело до відставки латвійського уряду, оскільки його реакція була сприйнята суспільством як «недостатня». 19 травня безпілотник увійшов у повітряний простір Естонії, і для перехоплення були задіяні румунські винищувачі F-16 (які входять до складу місії НАТО з патрулювання повітряного простору країн Балтії — Baltic Air Policing). Це став перший випадок в історії цієї місії, коли проти іншого повітряного судна було застосовано бойову зброю: F-16 зі складу ескадрильї «Карпатські гадюки» (Carpathian Vipers) збив безпілотник ракетою класу «повітря-повітря». За кілька днів, 21 травня, Латвія та Литва оголосили повітряну тривогу для громадян, закликавши їх пройти в укриття, оскільки кілька дронів знову увійшли в їхній повітряний простір. Соціальні мережі заполонили фотографії литовців, які ховаються в підземних паркінгах та гаражах, що дуже нагадувало кадри з України. Київ знову перепросив за безпілотники, що збилися з курсу, хоча литовські спецслужби заявили, що дрони втратили орієнтацію через російське глушення та роботу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Хоча такі зальоти траплялися й раніше, інтенсивність цих порушень повітряного простору, внутрішній хаос (відставка уряду Латвії та загалом неадекватне реагування), а також російський нарратив довкола цих подій створили небезпечну ситуацію з можливими довгостроковими наслідками, які потребують належного аналізу.

Проблема протиповітряної оборони Балтії

Питання, яке найчастіше лунало в соціальних мережах під час цих тривог, було простим: чому цим дронам дозволяють літати безперешкодно? Відповідь на нього може видатися жорсткою, але реальність полягає в тому, що країни Балтії просто не мають необхідного обладнання для ефективного виявлення, не кажучи вже про знищення БпЛА. І країни Балтії — не єдині, хто зіткнувся з цією проблемою. Як показала війна між США та Іраном, навіть країни з величезними оборонними бюджетами заледве можуть протистояти загрозі дешевих масових безпілотників. США та їхні союзники були змушені використовувати дорогі системи озброєння, такі як зенітні ракетні комплекси (ЗРК) MIM-104 Patriot, для збивання дешевих дронів, що суттєво виснажувало військові запаси. Сфера протиповітряної оборони (ППО) значною мірою ігнорувалася десятиліттями, і лише війна в Україні та систематичні щоденні бомбардування, яких вона зазнає, змусили НАТО переосмислити свою оборонну стратегію.

Наразі країни Балтії мають на озброєнні переважно помірну кількість ЗРК середньої дальності (NASAMS 3 та IRIS-T), переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) малої дальності, а також деякі типи засобів перехоплення дронів (Литва, наприклад, нещодавно замовила невелику кількість комплексів MEROPS). Навіть радіолокаційні системи (РЛС), які використовують балтійські країни, призначені для виявлення звичайних літаків, а не дронів із малою ефективною площею розсіювання (ЕПР), і вони не покривають кордон повністю. Оскільки жодна з країн Балтії не має власних винищувачів, повітряне прикриття забезпечує місія НАТО Baltic Air Policing. Проте, як показала литовська криза з метеозондами, цього недостатньо. Протидія дронам потребує комплексної, ешелонованої системи ППО, досвіду і, що найважливіше, економічно вигідних рішень, оскільки використання дорогих ракет класу «поверхня-повітря» або «повітря-повітря» є фінансово неефективним. Хоча країни Балтії зараз перебувають у процесі закупівлі додаткових систем озброєння та РЛС, цей процес суттєво гальмується кількома факторами:

• Надмірна бюрократія, зумовлена складною та тривалою системою державних закупівель. Хоча метою такої системи є прозорість, чесна конкуренція, ефективність та запобігання корупції, вона часто призводить до затримок, негнучкості та тривалих термінів укладання контрактів. Попри спроби балтійських урядів прискорити цей процес (наприклад, Литва спростила правила купівлі систем MEROPS), бюрократія залишається серйозною перешкодою для оборонних закупівель.
• Глобальний дефіцит. Через війни в Україні та на Близькому Сході системи ППО мають величезний попит, і оборонна промисловість здебільшого не здатна його задовольнити. Це призводить до тривалого очікування для будь-якої країни, що прагне захистити своє небо. Це означає, що навіть за наявності достатнього фінансування оперативно придбати необхідну кількість озброєння практично неможливо. Якщо для великих країн із потужнішою промисловою базою та впливом це не є такою проблемою, то менші держави, як-от країни Балтії, які закуповують невеликі партії, часто опиняються в кінці списку пріоритетів виробників зброї.
• Стрімкі технологічні зміни. Оскільки технології виробництва дронів і ракет швидко еволюціонують, ППО також має встигати за ними. Тож надсучасна система озброєння, замовлена 5 років тому, на момент поставки може вже застаріти. Це особливо критично для систем боротьби з БпЛА, таких як безпілотники-перехоплювачі.

Усе це означає, що навіть за наявності належного фінансування та визначених пріоритетів до поставок критично важливих систем оборони залишаються роки, і країни Балтії змушені захищати свій повітряний простір, маючи обмежені можливості. З огляду на це, існує кілька різних способів вирішення проблеми дронів для Балтії — від альтернативних систем озброєння до міжнародного співробітництва.

Альтернативні рішення та посилення ППО

Зенітна артилерія та мобільні вогневі групи

По-перше, одним із найдешевших способів боротьби з дронами (окрім безпілотників-перехоплювачів) є зенітні артилерійські комплекси. Наразі жодна з країн Балтії не має на озброєнні самохідних зенітних установок (СЗУ). Війна в Україні показала, що такі системи, як німецький Gepard, які колись вважалися «пережитками Холодної війни», є надзвичайно ефективним і, що найважливіше, дешевим засобом протидії роям дронів і навіть крилатим ракетам. Сучасні системи, такі як німецько-швейцарські Skyranger 30/35 із програмованими боєприпасами для боротьби з БпЛА та сучасними радарами, підійшли б для цієї ролі ще краще. Ці комплекси є відносно дешевими (порівняно з традиційними ракетними системами ППО), простішими в обслуговуванні та мобільнішими.

Навіть такі ad hoc (імпровізовані) рішення, як українські мобільні вогневі групи на базі пікапів або вантажівок із крупнокаліберними кулеметами (особливо з дистанційним керуванням), також можуть стати життєздатним тимчасовим рішенням. Організація Об’єднаних Націй та військові США нещодавно проводили навчання з використання модифікованих автомобілів Humvee, оснащених дистанційно керованими модулями CROWS та крупнокаліберними кулеметами M2 Browning для боротьби з БпЛА. Хоча Литва раніше розглядала можливість придбання СЗУ типу згаданого Skyranger, проєкт не пройшов далі стадії оцінки. Це залишає балтійські країни без доступних неракетних комплексів ППО ближнього радіуса дії (VSHORAD). На момент написання цієї статті новин про закупівлю СЗУ не було, але, сподіваємось, це лише питання часу.

Турбогвинтова авіація як перехоплювачі

Іншим, більш сміливим рішенням, яке могло б принести користь довгостроковій безпеці Балтії, є придбання турбогвинтових літаків. Хоча створення власного флоту повноцінних реактивних винищувачів є малоймовірним (принаймні в найближчій перспективі), флот дешевших і простіших в обслуговуванні турбогвинтових літаків є цілком доступним. Війна в Україні знову ж таки довела, що такі літаки можна використовувати як перехоплювачі малошвидкісних дронів. У той час як Україна використовує для перехоплення БпЛА старі літаки Як-52 та Ан-28, пристосовані під ці завдання, спеціалізовані турбогвинтові штурмовики/винищувачі, такі як бразильський Embraer EMB 314 Super Tucano або більш адаптований під стандарти НАТО американський L3Harris OA-1K Skyraider II, могли б стати ефективною зброєю проти дронів.

Вони дешевші в закупівлі, простіші в обслуговуванні та експлуатації, ніж традиційні реактивні винищувачі, і можуть використовувати гарматне озброєння для ураження цілей із можливою майбутньою інтеграцією високоточних ракет APKWS (Advanced Precision Kill Weapon System) або безпілотників-перехоплювачів на підвісках. Це також принесло б користь місії НАТО Baltic Air Policing, оскільки часті вильоти реактивних винищувачів коштують дорого і виснажують ресурс планера літаків. Вони також могли б слугувати навчально-тренувальними літаками, якщо країни Балтії зрештою вирішать створити власні реактивні військово-повітряні сили. Хоча наразі балтійські країни, схоже, не зацікавлені в розвитку власної авіації, оскільки основне фінансування спрямовується на розбудову сухопутних військ та ППО наземного базування. Проте країнам Балтії слід серйозно зважити на те, що ефективна винищувальна авіація є важливою складовою будь-якої мережі протиповітряної оборони.

Ротаційна модель ППО НАТО та міжнародна підтримка

Крім купівлі нових систем озброєння, країни Балтії могли б тиснути на своїх союзників по НАТО, щоб ті збільшили свій внесок у балтійську ППО. Наразі, окрім місії патрулювання неба, НАТО надає наземні системи ППО на ротаційній основі. Наприклад, у 2024 році Нідерланди розгорнули в Литві власну батарею MIM-104 Patriot, а Італія зробила те саме зі своїми комплексами SAMP-T у 2025 році. Проте ця модель знову ж таки має кілька проблем. По-перше, використання дорогих, високотехнологічних ракет великої дальності проти дешевих повітряних цілей є неефективним у довгостроковій перспективі, оскільки це банально занадто дорого і може швидко виснажити запаси ракет (що знову ж таки показала війна США проти Ірану). По-друге, через триваючу напруженість на Близькому Сході НАТО вже дещо розпорошило свої спроможності ППО, розгорнувши батареї MIM-104 Patriot у Туреччині або французькі гелікоптери в Перській затоці.

Проте країни Балтії могли б звернутися до своїх північних сусідів. Литва раніше просила Швецію приєднатися до ротаційної моделі ППО НАТО, але поки що жодних новин з цього приводу немає. Підсумовуючи, Балтії слід серйозно розглянути альтернативи традиційній ракетній ППО, продовжуючи розбудовувати свої зенітно-ракетні комплекси середньої дальності, флот дронів-перехоплювачів та радіолокаційні мережі, водночас закликаючи більші країни НАТО допомогти в захисті балтійського неба.

Геополітичні ризики та стратегія Росії

Зальоти дронів безперечно створюють безпосередню загрозу для безпеки громадян балтійських країн і вимагають адекватної переоцінки стратегії ППО, проте, з огляду на реакцію Росії, вони створюють ще більш небезпечний політичний прецедент. Оскільки безпілотники, що літають над Балтією, технічно є українськими, Росія звинуватила країни Балтії, зокрема Латвію, у тому, що вони дозволяють українцям завдавати ударів по російській території зі своїх країн. Хоча такі заяви є відверто неправдивими, це ескалує і без того напружену ситуацію. Це також збігається з агресивною дезінформаційною кампанією проти балтійських народів та планами Росії подати позов проти країн Балтії до Міжнародного суду ООН (МС ООН) за «систематичні порушення прав росіян».

Такі дії переслідують переважно три мети:

Перша, короткострокова мета — залякати європейців, змусивши їх повірити, що подальші удари українських безпілотників загрожуватимуть безпековій ситуації в регіоні. Не є таємницею, що російська нафтова промисловість, яка є фінансовою основою режиму Путіна, зазнала величезних збитків від ударів українських далекобійних БпЛА. Теоретично Європа могла б натиснути на Україну, щоб та тимчасово припинила або принаймні зменшила кількість ударів углиб РФ. Це, своєю чергою, дало б російській нафтовій (та іншій воєнно-промисловій) галузі тимчасовий перепочинок. Проте такий сценарій є вкрай малоймовірним. Українці розуміють, що єдиний спосіб підірвати сили Росії та змінити хід війни — це систематично знищувати її головне джерело доходу. Адже менше нафтодоларів означає менше військ та техніки на полі бою, ще глибшу економічну кризу в Росії та зростання соціального невдоволення.

Друга мета — зменшити підтримку України. Попри те, що, як зазначалося раніше, балтійські спецслужби заявляли, що росіяни змушують українські дрони залітати в повітряний простір Балтії (переважно через підміну GPS-сигналів/РЕБ) і провини України в цьому немає, вже з’являються люди, які звинувачують Україну. Суть таких скарг зводиться до: «ми допомагаємо Україні, чому вони так чинять із нами?». Хоча такі настрої походять переважно від тих, хто і так виступає проти допомоги Україні, українській владі варто було б нівелювати такі переконання, довівши Європі, що вони не відправляють дрони над дружніми країнами навмисно. Інакше Росія використає це для подальшої дискредитації України та розпалювання розколу.

Третя мета — найнебезпечніша. Як зазначалося раніше, зальоти дронів збігаються з агресивною дезінформаційною та пропагандистською кампанією проти країн Балтії, а також з російською кампанією наклепу в Міжнародному суді ООН. Судячи з цих дій, Росія, схоже, готує підґрунтя для можливих майбутніх дій проти країн Балтії, як вона це робила протягом майже десятиліття перед вторгненням в Україну. Хоча малоймовірно, що Росія використає наратив про «русофобію» або «українські війська в Балтії» як єдиний casus belli (привід для війни) проти НАТО, російський уряд намагається створити ідеологічну базу для виправдання можливого майбутнього конфлікту, насамперед для свого внутрішнього споживача. І хоча Росія наразі не має ресурсів для повномасштабного вторгнення (особливо з огляду на те, що її просування в Україні зупиняється), Москва може випробувати альтернативні дії для перевірки стійкості НАТО. Чи викличе ракетний удар або удар безпілотника по «українцях» у Латвії застосування Статті 5 НАТО (колективної оборони)? Або удар «заблукалого» дрона, внаслідок якого загинуть цивільні? Такі сценарії, враховуючи геополітичну ситуацію, що постійно погіршується, не є фантастичними. Особливо з огляду на те, наскільки зневіреною стає Росія через зростаючі втрати в Україні.

Висновки

Підсумовуючи, нещодавні зальоти безпілотників, як і литовська криза з метеозондами, виявили, наскільки погано європейські країни підготовлені до протидії нетрадиційним повітряним загрозам. Від недостатнього рівня підготовки цивільного населення в царині цивільного захисту до браку озброєння та радарів — це було жорстке пробудження, яке нагадало нам, що ми живемо в новій, небезпечній реальності.

Ця реальність вимагає серйозного переосмислення того, як ми можемо захистити наше небо в ефективний спосіб, навіть у мирний час, та навчити наше населення захищати себе. Це має відбуватися в тому числі через міжнародне співробітництво, особливо з Україною, оскільки жодна інша країна не має більшого досвіду боротьби з масованими атаками дронів і ракет. Водночас країни Балтії повинні залишатися пильними до будь-яких спроб Росії випробувати рішучість НАТО за допомогою ударів безпілотників, інформаційної війни чи навіть прямого конфлікту, адже Росія безумовно готує для цього ідеологічне підґрунтя.