Натрапив у твітері на витяги зі щоденника лаптєногого артилериста (з причіпної артилерії) – може, буде цікаво.

Конспективно в перекладі на людську мову:

1. На вогневій позиції гаубицю вкопуємо. Це знижує мобільність, але підвищує точність стрільби: на слабких ґрунтах вже після першого пострілу збивається топоприв’язка;
2. Дуже дошкуляє український контрбатарейний вогонь, особливо за даними «антіпкі» (радару AN/TPQ-53);
3. На ціль випускаємо максимум 3-5 снарядів. Якщо вогнем керує досвідчений офіцер-артилерист, цього цілком достатньо для ураження цілі;
4. Для коригування вогню обов’язково застосовуються дрони;
5. Вкрай небажано стріляти вночі – спалах пострілу видно здалека;
6. Зафіксовані випадки смерті через застосування «балалайок» (китайських рацій «Баофенг») – їх слухає противник, засікаючи артилеристів за специфічним сленгом;
7. Статутне ведення вогню побатарейно з поля не застосовується – тільки з лісу і тільки одиночними гарматами;
8. Останні 500-1000 м до позиції б/к підноситься вручну – автомобілі ближче не під’їдуть;
9. Штатної кількості людей ніколи немає. В обслузі замість штатних 8 осіб буде 5-6, з них 2-3 здорових, решта – пенсіонери і одужуючі;
10. Снаряди цінуються більше, ніж люди;
11. Бракує снарядів деяких типів;
12. Засобів для облаштування і маскування позицій нема – все руками, лопатами і підручними матеріалами;
13. Пригнічує усвідомлення того, що чим серйозніша в тебе артсистема – тим стараніше на тебе полюють. За «Малками» і «Тюльпанами» полюють цілодобово, і у разі чого бронежилет не допоможе;
14. Нічого цінного на «Уралі» не тримай, і не мостись ночувати поблизу автомобіля – тільки на відстані не менше 100 м;
15. Завжди треба мати водку, багато водки. І можливість її купити – у цьому сенсі арта в кращому положенні, ніж махра, бо знаходиться ближче до тилу.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Приватбанк – 4731 2196 4166 1818