На фоні виділення урядом додаткових 15,5 млрд гривень на дрони бачу, що треба трохи пояснити, куди діваються ці гроші. Рівень комунікації держави точно недостатній, тому розпишу те, що знаю.

Далеко не все йде на FPV, за них купляються та контрактуються багато інших комплексів. Деякі з них сягають у вартості декілька сотень доларів за 1 літак, деякі – понад мільйон доларів за комплекс. Великих грошей переважно коштують розвідувальні комплекси та Deep Strike різних рівнів.

Держава не звітує, проте майже в кожній бригаді є десятки БпАК, закуплених нею. І тут мова про ті самі “Лелеки”, “Фурії”, “Шарки” та інші подібні БпЛА. Крім нових комплексів, закупляються і окремі безпілотники для поповнення втрат (а втрат десятки щоденно). Сюди ж можуть йти і дорожчі комплекси, які літають на ДВЗ на більші відстані.

Треба розуміти, що замовлення держава робить також не на сьогодні-завтра, а на певний термін. Мова про сотні бортів і комплексів, які також не будуть виготовлені миттєво, а враховуючи реальність українського виробництва – можуть затриматися на кілька місяців.

Наприклад, за минулий рік держава замовила і отримала тисячі розвідувальних БпЛА, деякі з них досі поставляються. За цей рік буде більше. Я не знаю, чи входить в озвучені суми вартість ремонтів та модернізації, проте 40 млрд грн в світі безпілотників – зовсім небагато, на жаль.

Деякі безпілотні комплекси досі купуються за кордоном, там вони значно дорожчі. На це теж є свої причини, і це теж варто розуміти. І звісно, дуже дорого обходиться діпстрайк. Якщо брати 60+ дронів по 100 тисяч доларів одна атака на аеродром коштує нам майже в чверть млрд грн.

Вже який рік ми збираємо і донатимо певні суми на БпАК різного рівня, проте це – менше кількох відсотків від того, що поставляється державою (за виключенням FPV та цивільних коптерів, звісно, тут держава лише нещодавно почала закупівлі).

На жаль, держава не може розпорядитися грошима зі 100% ефективністю, частина цих закупівель може стати не актуальною на момент відвантаження, частину контрактів можуть провалити і будуть тривати суди, хтось спробує обманути з комплектуючими, і так далі. Крім того, кожен державний контракт (особливо на нові розробки) вимагає величезного людського ресурсу та залученості, випробувань, постійного кризового менеджменту, сотень перевірок та великої відповідальності. У держави не вистачає фахівців, здатних реалізовувати такі проєкти.

Але жодна волонтерська спільнота не здатна зібрати і купити стільки, як може держава. Жодна спільнота не забезпечить виробнику достатнє замовлення, щоб масштабувати виробництво та вкластися в R&D, а для виробників DeepStrike це дуже дорого.

Детальніше про DeepStrike дрони читайте у блозі “Як формується українська галузь далекобійних ударних дронів?“

І на жаль, який би ефективний не був пілот, якщо він за штатом водій-електрик-кулеметник (так, існує і така посада), БпЛА від держави він не отримає. Держава не гнучка, вона дуже довго адаптується. Тому задача волонтерських спільнот – підставляти плече там, де треба.

Саме тому збори на БпЛА будуть завжди, навіть коли держава почне відвантажувати FPV та мавікі, їх буде недостатньо і отримувати їх офіційно будуть лише штатні оператори БпЛА, а не ефективний розрахунок СПГ, який вже понад рік доставляє гранату ПГ-9 лише 7-дюймовими коптерами.