ВМС України спише, а точніше, вже списав, колишній протичовновий корвет «Вінниця» проєкту 1124П. Про це на минулому тижні повідомив «Мілітарний портал» з посиланням на власні джерела. Разом з кораблем спишуть рейдовий водолазний катер «Токмак» проєкту ПВ1415 та ще один не озвучений рейдовий катер.

Загалом, хороше і правильне рішення. Шкода, запізніле років на 5, але хоч зараз.

Колишній корвет «Вінниця» (навчальне судно) планували списати ще до війни, але, окупація Криму відклала цей процес. Ті плани опиралися на низьку технічну готовність готовність корабля та безперспективність вкладання ресурсів.

Ще в 2015-му році Командування ВМС мало чітко визначити перспективний та безперспективний плавсклад. Те, що не може з технічних чи інших причин експлуатуватися мало бути відразу списано. Втім, на купу кораблів, суден та катерів щороку виділялися значні кошти, на них служили якісь екіпажі які отримували грошове забезпечення. При цьому, самі плавзасоби в море або не виходили, або робили то виключно формально пару разів на рік. А ці кошти могли б бути витрачені на відновлення та модернізацію перспективних кораблів або ж закупівлі чогось важливого — наприклад, тепловізорів для АТО/ООС.

Що стосується самої корвету «Вінниця» то це останній у світі корабель проєкту 1124П — прикордонної версії легендарних радянських «Альбатросів» — малих протичовнових кораблів проєкту 1124/1124М. Будувалися серією в 12 корпусів для прикордонних частин КДБ СРСР з 1972-го по 1982-й рік. Україна від Союзу отримала два корпуси — ПСКР «Ізмаїл» (заводський №777) та «Дніпро» (заводський №775). Останній з 19 січня 1996 року називався «Вінницею». Корпус закладений 23 грудня 1975-го року. Спущений на воду 12 липня наступного року та введений до строю 31 грудня 1976-го року. Фактично кораблю виповнилося 44 повні роки, що для подібного класу кораблів вкрай багато.

Що стосується характеристик проєкту 1124П, то вони вийшли не збалансованими. З одного боку кораблі були заслабкими для флоту, але в той же час занадто потужними як для прикордонних військ.

Короткі ТТХ:

Водотоннажність: 880 тон (стандартна), 960 тон (повна)
Довжина: 71,2 м
Ширина: 10,17 м
Осадка: 3,6 м
Швидкість: до 36 вузлів
Дальність ходу: 4000 миль (на 10 вузлах), 2700 миль (на 14 вузлах), 950 миль (на 27 вузлах)
Автономність: до 10 діб
Екіпаж: 79 осіб (8 офіцерів) – проєктний
Енергетична установка: дизельно-газотурбінна, 2х10000 к.с. дизелі М-507А, 1х180000 к.с. ГТУ М-8; 3 гвинта фіксованого кроку;, 1 ДГ АСДГ-500 (на 500 кВт), 1 ГД на 300 кВт та 1 ДГ на 200 кВт
Озброєння: 2х2 57-мм АУ Ак-725 (боєзапас 2200 пострілів) з системоу керування МР-103 «Барс»; 2х2 533-мм ДТА-53-1124 (4 торпеди ТЭСТ-71, ТЭСТ-71М, СЭТ-65, СЭТ-53, СЭТ-53М, 53-65К) з ПУТС «Дракон»; 2х12 РБУ-6000 «Смерч-2» (96 РГБ-60) з ПУСБ «Буря»; 2 бомбоскидача на кормі під 16 глибинних бомб ББ-1 чи БПС. Можливе розміщення до 18 морських мін.
Радіотехнічне озброєння: РЛС загального виявлення МР-302 «Рубка», РЛС радіотехнічної розвідки «Бизань-4Б», навігаційна РЛС «Дон», апаратура державного розпізнавання «Никель-КМ», радіопеленгатор АРП-50Р. Гідроакустика представлена занурюваною ГАС МГ-339Т «Шелонь», ГАС МГ-332 «Амгунь», ГАС звукопідводного зв’язку МГ-26 «Хоста», ГАС  прийому сигналів гідроакустичних буїв МГС-407К, станція виявлення теплового кільваторного сліду ПЧ МИ-110КМ, станція виявлення радіоаціного вільватерного сліду ПЧ МИ-110Р.

Фактично все озброєння та системи 50-х та 60-х років. На сьогодні вона абсолютно застаріле та не здатне ефективно виконувати завдання. При цьому корабель майже беззахисний під авіації не кажучи про БПЛА чи протикорабельні ракети.

Минуле десятиліття корвет «Вінниця» був технічно небоєздатним, потребував заміни корпусу як у підводній так і надводній частинах, відновлення ГЕУ, усього озброєння та корабельних систем. І це при тому, що все що на ньому було 60-х років розробки — від РЛС та навігації до гармат та торпед. Бойової цінності він не представляв вже багато років. Але щороку з‘їдав ресурси.

Що стосується водолазного катеру «Токмак», то він, хоч і молодший — 1983 року побудови, але теж технічно не справний і безперспективний. За кошти на його відновлення, напевно, простіше купити щось нове, сучасне і що буде служити ще років 30.

На флоті лишається ще з десяток кораблів, суден та катерів доля яких теж мала б бути визначена найближчим часом. Або капітальне відновлено та модернізація — як то з морським буксиром «Корець» або списання. Тримати мертві «коробки» з екіпажами які не працюють немає жодного змісту.

Враховуючи обмежені ресурси для України важливо максимально виважено та ефективно їх вкладати таким чином, щоби отримувати найкращий результат. А це набуття спроможностей як виконувати поставлені завдання так і в цілому протидіяти Росії в Азовсько-Чорноморському басейні.