У минулій частині ми розглянули період скорочення та реорганізації армії у 1990–2010 роках. Тоді ми з’ясували, що після завершення Холодної війни британська армія вже не потребувала настільки великих збройних сил. Тому Міністерство оборони країни розпочало поступове скорочення та реформування наявних частин.

Однак процес, який планували провести раціонально та поетапно, вже на початку 2000-х років перетворився на масштабну кризу. Значне скорочення підрозділів, нестача рекрутів, через що у складі британської армії суттєво зросла кількість іноземців, зменшення парку бронетехніки, а також закриття програм модернізації бронетанкових, авіаційних і морських сил призвели до того, що на початок 2010-х років країна вже не мала ані найбільших, ані найпотужніших збройних сил у Європі.

Втім, навіть тоді Британія залишалася однією з небагатьох держав, здатних проводити масштабне розгортання військ за кордоном завдяки наявним транспортним, логістичним та експедиційним можливостям. Проте у наступні роки країна поступово втратила і цю перевагу. Саме про цей період — скорочення та реформи 2010–2026 років — ми поговоримо у другій частині статті.

Епоха жорсткої економії: SDSR 2010 та народження концепції «Army 2020»

Формування оборонної політики на початку 2010-х років відбувалося в тіні важкої економічної кризи. Коаліційний уряд, сформований 2010 року, стикнувся з величезним дефіцитом бюджету, що змусило його розпочати програму жорсткої економії в усіх сферах державного управління, включно з Міністерством оборони.

Публікація Стратегічного огляду оборони та безпеки 2010 року (SDSR 2010) ознаменувала вододіл, що завершив еру масштабних контрпартизанських операцій, характерних для кампаній в Іраку (операція TELIC) та Афганістані (операція HERRICK), і переорієнтував армію на сценарії обмеженого втручання та глобальної присутності.

SDSR 2010 передбачав безпрецедентне зменшення розміру армії. До впровадження огляду чисельність регулярної армії перевищувала 100 000 військовослужбовців (на піку 2010 року загальна чисельність військового персоналу Великої Британії сягала понад 174 000 осіб).

Огляд встановив новий цільовий показник: скорочення регулярних сил на 7 000 осіб до рівня 95 500 до 2015 року, з подальшим зменшенням до 82 000 регулярних військовослужбовців до 2018 року.

Це скорочення досягнуто через комбінацію програм добровільного та примусового звільнення, природного відтоку кадрів та зменшення набору нових рекрутів (так звана програма скорочень, або redundancy programme).

Як зазначали представники Міністерства оборони, ліквідація чи злиття окремих підрозділів не означало автоматичного звільнення всього персоналу; особи з необхідними навичками перерозподілялися, проте загальний тиск на людський капітал залишався колосальним.

Крім того, SDSR 2010 ухвалив історичне рішення про повне виведення всіх 20 000 британських військовослужбовців з баз у Німеччині до 2020 року. Це рішення завершило багаторічну епоху розгортання Британської армії на Рейні (BAOR), що тривала з часів Другої світової війни і слугувала ключовим елементом передової оборони НАТО під час Холодної війни.

Зі стратегічної точки зору, повернення військ на Британські острови (процес, що супроводжувався масштабним переглядом місць базування — Defence Basing Review) вимагало колосальних інвестицій у внутрішню інфраструктуру та створило нові виклики для логістики розгортання сил на європейському континенті в разі кризи.

Скорочення торкнулися не лише особового складу, а й ключових систем озброєння. Кількість основних бойових танків (ОБТ) Challenger 2 зменшили на 40%, тож в арсеналі залишилося трохи більше 200 одиниць. Парк важких 155-мм самохідних артилерійських установок AS-90 урізали на 35% — до приблизно 87 одиниць. Ці кроки відображали тодішнє стратегічне мислення, яке вважало великомасштабну бронетанкову війну в Європі вкрай малоймовірною (так званий «мирний дивіденд»).

Для адаптації до нових обмежених ресурсів розробили програму реструктуризації «Army 2020». Її представили у червні 2012 року після того, як попередні плани виявилися фінансово нежиттєздатними. Відповідно до «Army 2020», загальну кількість регулярних підрозділів зменшили на 23 одиниці. Дивізійні штаби 2-ї, 4-ї та 5-ї дивізій розформували й замінили єдиним Командуванням підтримки (Support Command) з базуванням в Олдершоті.

Концептуально армію розділили на дві основні складові. До складу Сил реагування (Reaction Forces) увійшли високомобільні та добре оснащені формування постійної готовності, призначені для швидкого реагування на кризи в усьому світі, зокрема бронетанкові піхотні бригади та 16-та десантно-штурмова бригада.

Натомість Адаптивні сили (Adaptable Forces) сформували з пулу регулярних і резервних батальйонів. Ці підрозділи забезпечували національну безпеку Великої Британії в межах регіональних зобов’язань та виконували довгострокові стабілізаційні операції за кордоном, де залучення важкої бронетехніки не вимагалося.

Важливим компонентом «Army 2020» стала глибока реформа Територіальної армії. Її офіційно перейменували на Армійський резерв (Army Reserve), щоб підкреслити нову, більш інтегровану роль резервістів у підтримці основних сил.

Відповідно до програми «Future Reserves 2020» (FR20), цільовий показник чисельності резерву встановили на рівні 30 000 осіб. Міністерство оборони почало проводити спільні навчання для регулярних та резервних підрозділів на рівні рот, а також розробило нові механізми взаємодії з роботодавцями, щоб гарантувати працевлаштування резервістів після мобілізації.

Кримський шок і SDSR 2015: «Army 2020 Refine»

Анексія Кримського півострова Російською Федерацією у 2014 році, війна на Донбасі, а також стрімкий підйом угруповання «Ісламська держава» (ІДІЛ) на Близькому Сході змусили західний світ прокинутися від летаргічного сну постіндустріальної епохи. Геополітичний ландшафт змінився драматично, продемонструвавши, що загроза конвенційної війни з рівним за силою супротивником не зникла, а методи гібридної війни — кібератаки, дезінформація та використання проксі-сил — стали нормою.

Стратегічний огляд оборони та безпеки 2015 року (SDSR 2015) зупинив подальше падіння оборонного бюджету Великої Британії. Уряд на чолі з Девідом Кемероном, під тиском консервативних законодавців, військового істеблішменту та союзників по НАТО, насамперед США, зобов’язався витрачати 2% ВВП на оборону.

SDSR 2015 зафіксував цільову чисельність регулярної армії на позначці 82 000 осіб і збільшив план набору до Армійського резерву з 30 000 до 35 000 осіб.

Для імплементації завдань, визначених у SDSR 2015 — головним чином, необхідності одночасно протидіяти державному реваншизму та асиметричному тероризму, — уряд ініціював програму «Army 2020 Refine». Ця реформа, яку значною мірою просував тодішній начальник Генерального штабу генерал сер Ніколас Картер, стала спробою створити більш збалансовану силу в межах наявних 82 000 військовослужбовців.

Створення Ударних бригад (Strike Brigades)

Найважливішим тактико-стратегічним нововведенням «Army 2020 Refine» стала концепція «Ударних бригад». Логіка їх створення виходила з потреби швидкого розгортання боєздатних з’єднань на великі відстані по всій Європі для стримування потенційної агресії на східному фланзі НАТО.

Важкі бронетанкові бригади з танками Challenger 2 потребували складного та повільного транспортування залізницею або важкими тягачами. Натомість Ударні бригади, оснащені колісними бронемашинами та середніми гусеничними розвідувальними платформами, могли самостійно здійснювати марші на сотні кілометрів автошляхами з високою швидкістю.

Відповідно до плану, дві з трьох наявних бронетанкових піхотних бригад переформатували. У результаті армія отримала дві важкі бронетанкові бригади та дві Ударні бригади до 2025 року. Кожна Ударна бригада налічувала близько 5000 військовослужбовців.

Головним озброєнням цих з’єднань стали нові розвідувальні машини Ajax (по 50–60 одиниць на бригаду в двох полках) та Механізовані піхотні машини (MIV), пізніше ідентифіковані як колісні БТР Boxer (у двох батальйонах).

Першу таку бригаду сформували на базі Полку Придворної кавалерії, Королівських гусар, 1-го батальйону Шотландської гвардії та 4-го батальйону Королівського полку Шотландії (Горці). Підтримку бригаді забезпечували полк Королівського логістичного корпусу, медичний, інженерний та артилерійські полки.

Група спеціалізованої піхоти (Specialised Infantry Group)

Революційним кроком стало визнання того, що армія не може самостійно вирішувати всі проблеми за кордоном через прямі військові інтервенції. Фокус змістився на нарощування потенціалу партнерів у країнах, що розвиваються або перебувають у зоні конфлікту. Для цього у складі 6-ї дивізії створили Групу спеціалізованої піхоти.

Її сформували шляхом конвертації чотирьох наявних піхотних батальйонів та створення одного нового. До складу Групи увійшли 1-й батальйон Королівського полку Шотландії , 4-й батальйон полку The Rifles, 2-й батальйон Королівського полку принцеси Уельської, 2-й батальйон полку герцога Ланкастерського та 3-й батальйон Королівських гуркхських стрільців (створений у 2018 році).

Кожен батальйон зменшили до чисельності близько 300 військовослужбовців, але до них увійшли виключно досвідчені професіонали. Їхньою головною метою стало постійне розгортання невеликими командами для навчання, консультування та надання допомоги збройним силам союзних держав, особливо в контртерористичних операціях у «сірій зоні» нижче порогу конвенційної війни.

У 2019 році структура Польової армії в рамках «Army 2020 Refine» набула чіткого вигляду з трьома основними дивізіями, кожна з яких мала специфічну спеціалізацію. 3-тя дивізія залишилася єдиним з’єднанням, орієнтованим на ведення інтенсивних загальновійськових боїв.

Вона об’єднала бронетанкові бригади, маючи змогу самостійно вести бойові дії на рівні дивізії або в рамках багатонаціонального корпусу НАТО. 1-ша дивізія зосередилася на гнучкості, багатонаціональних миротворчих операціях та реагуванні на кризи поза традиційним європейським театром, зокрема в Африці та на Близькому Сході. 6-та дивізія, створена на базі колишнього Командування підтримки військ, стала осередком неконвенційних, кібернетичних та електромагнітних спроможностей.

Вона об’єднала 1-шу бригаду зв’язку, бригаду розвідки, Групу спеціалізованої піхоти та 77-му бригаду, що спеціалізується на інформаційних операціях та протидії ворожій пропаганді.

Також відбулися значні адміністративні зміни: Шотландську дивізію піхоти та Дивізію принца Уельського об’єднали в єдину Шотландську, Валлійську та Ірландську дивізію, що оптимізувало штабні структури армії.

Інтегрований огляд 2021 року та план «Future Soldier»: Ставка на летальність замість маси

На початку 2020-х років уряд Бориса Джонсона зіткнувся з новими викликами: економічними наслідками пандемії COVID-19, реалізацією стратегії «Глобальна Британія» після виходу з ЄС (Brexit) та стрімким посиленням конкуренції з боку Росії та Китаю. Інтегрований огляд безпеки, оборони, розвитку та зовнішньої політики 2021 року визначив ці загрози як комплексні, гібридні та технологічно просунуті. Урядовий оборонний документ «Defence in a Competitive Age» та армійський план «Future Soldier», опубліковані у 2021 році, стали каталізатором найрадикальнішої трансформації Британської армії за останні два десятиліття.

Філософія «Future Soldier» ґрунтувалася на тезі, що традиційні переваги масової армії швидко нівелює поширення революційних технологій — штучного інтелекту, роїв безпілотників, далекобійних прецизійних ракет та кіберзброї.

Уряд наголошував: супротивники намагаються оминути сили НАТО, діючи нижче порогу відкритого конфлікту (у «сірій зоні») через дезінформацію, проксі-групи та кібератаки. Відтак армія перетворилася на більш гнучку та глобально інтегровану структуру, яка відмовилася від ролі «сили останньої надії» на користь постійної активності в усьому світі.

Найгучнішим та найбільш суперечливим рішенням «Future Soldier» стало чергове зменшення цільової чисельності регулярної армії. Початково сили планували скоротити з 82 000 до 72 500 військовослужбовців до 2025 року, проте в листопаді 2021 року цю цифру скоригували до 73 000 осіб при незмінній кількості резервістів.

Це означало, що Британська армія досягне найменшого розміру з часів наполеонівських війн, що викликало хвилю критики серед експертів та політиків на тлі зростаючої напруженості у світі.

Задля компенсації втрати маси армія повністю переглянула організаційну структуру, відмовившись від традиційних бригад на користь Бойових груп бригад (Brigade Combat Teams — BCT), запозичуючи американський досвід.

Кожна BCT інтегрує повний спектр бойових та допоміжних спроможностей на найнижчому тактичному рівні. Замість покладання на підтримку дивізії, кожна BCT містить власну артилерію, безпілотні системи (UAS), засоби радіоелектронної боротьби, підрозділи ППО, інженерів, зв’язок та потужну логістику. Це робить їх самодостатніми та дозволяє командирам швидко приймати рішення у відриві від основних сил.

У межах реформи сили, що розгортаються, організували у п’ять нових BCT. Глибоку розвідувально-ударну BCT (Deep Recce Strike BCT) створили в середині 2022 року в складі 3-ї дивізії. Ця унікальна структура поєднує глибоку розвідку, зокрема машини Ajax та легку кавалерію на Jackal 2, з високоточними ударними можливостями, як-от модернізовані ракетні системи GMLRS та артилерія AS90.

Вона виявляє та знищує цілі на відстанях до 30 км, використовуючи потужні засоби РЕБ та кіберборотьби. Бронетакове ядро 3-ї дивізії складають дві Важкі BCT (Heavy BCTs). Вони мають оснащуватись глибоко модернізованими основними бойовими танками Challenger 3 та бойовими броньованими машинами піхоти Boxer, ці з’єднання призначені для прориву та ведення прямого вогневого бою з важкими силами противника.

Дві Легкі BCT (Light BCTs) зосереджені в 1-й дивізії: перша поєднує легку кавалерію (машини Jackal) та легку механізовану піхоту (бронеавтомобілі Foxhound), а друга — легку кавалерію та звичайну піхоту, що ідеально підходить для швидкого перекидання повітрям у зони конфліктів.

Група спеціалізованої піхоти у Полк Рейнджерів

Групу спеціалізованої піхоти перетворили на Бригаду спеціальних операцій армії (Army Special Operations Brigade) з базуванням в Олдершоті. Центральним елементом цієї бригади став новостворений Полк Рейнджерів (Ranger Regiment).

На відміну від Спеціальної повітряної служби (SAS), яка зосереджена на прямих діях та стратегічній розвідці, Рейнджерів призначили для постійного відкритого розгортання в партнерських країнах.

Полк розпочав відбір та навчання 1 грудня 2021 року, а його чотири батальйони сформували на базі наявних частин. Зокрема, 1-й батальйон став правонаступником 2-го батальйону Королівського полку принцеси Уельської, 2-й батальйон — 1-го батальйону Королівського полку Шотландії, 3-й батальйон — 2-го батальйону полку герцога Ланкастерського (з переміщенням до Олдершота у 2027 році), а 4-й батальйон утворили на базі 4-го батальйону полку The Rifles.

Стратегічний оборонний огляд 2025: Нова епоха «Гібридної сили» та повернення маси

Зміна геополітичної кон’юнктури у 2024-2025 роках вимагала рішучих кроків. У лютому 2025 року США вступили у мирні переговори з Росією, що викликало паніку серед європейських лідерів та спонукало Європу взяти на себе значно більшу відповідальність за власну оборону.

У відповідь на це лейбористський уряд Кіра Стармера, який прийшов до влади у липні 2024 року, ініціював новий Стратегічний оборонний огляд (Strategic Defence Review 2025 – Making Britain Safer) під керівництвом лорда Робертсона (колишнього Генсека НАТО) та міністра оборони Джона Гілі.

Також рекомендуємо ознайомитися з детальним «Стратегічним оборонним оглядом» в авторській статті: «Strategic Defence Review 2025: Як Британія готується до війни майбутнього».

Документ, опублікований 2 червня 2025 року, був описаний як “докорінний перегляд оборони”, в якому головним лейтмотивом стала римська максима: “Якщо хочеш миру, готуйся до війни”.

SDR 2025 офіційно припинив практику скорочення армії. Уряд визначив, що чисельність регулярних військ повинна бути негайно збільшена до мінімум 76 000 осіб протягом поточної сесії парламенту, а загальна кількість персоналу (включаючи резервістів) не має падати нижче 100 000 осіб.

Крім того, огляд рекомендував збільшити активні резервні сили ще на 20%, коли дозволить фінансування. Для підтримки цих змін прем’єр-міністр Кір Стармер анонсував історичне рішення збільшити витрати на оборону до 2.5% ВВП до 2027 року, з подальшим зростанням до 3% у разі сприятливих економічних умов.

Міністр оборони Джон Гілі заявив, що метою є створення Британської армії, яка буде «в 10 разів більш летальною». Цей амбітний показник має бути досягнутий не лише за рахунок маси, а завдяки створенню Динамічного міксу високих та низьких технологій. Ця концепція передбачає, що традиційні бронетанкові платформи (танки Challenger 3, машини Ajax та Boxer) складатимуть важке ядро, яке буде нерозривно доповнене роями наземних і повітряних безпілотників, штучним інтелектом (AI), новітнім програмним забезпеченням та далекобійними ракетами.

Огляд SDR 2025 визнав штучний інтелект та безпілотні системи “суттєвим і невід’ємним компонентом наземної війни”, вимагаючи від армії діяти сміливіше у сфері закупівель, вимірюючи цикли інновацій місяцями, а не роками. Ця доктрина отримала назву створення «Інтегрованої сили», побудованої на мережі «сенсорів, осіб, що приймають рішення, та ефекторів» (sensors, deciders and effectors), що забезпечує неймовірну швидкість ураження цілей.

Висновок

Аналіз еволюції Британської армії у 2010–2026 роках демонструє складну, нелінійну траєкторію розвитку, яку сформувала взаємодія економічних обмежень, мінливих політичних пріоритетів та реалій сучасних воєнних конфліктів.

Перше десятиліття цього періоду визначила фіскальна економія та пошук «мирних дивідендів». Програми SDSR 2010 та «Army 2020» суттєво послабили армію: чисельність скоротили, важкі бронетанкові підрозділи ліквідували, а сили відвели з передових рубежів у Німеччині. Тоді панував концептуальний перекіс у бік контртерористичних та стабілізаційних операцій.

З початком російської агресії у 2014 році розпочався болісний процес адаптації. Програма «Army 2020 Refine» намагалася відновити баланс через концепцію Ударних бригад на базі колісної та легкої гусеничної техніки, а також розширення військового впливу через Групу спеціалізованої піхоти.

Однак наступний крок — програма «Future Soldier» 2021 року — став надмірно оптимістичною спробою замінити фізичну масу військ високотехнологічними розвідувально-ударними комплексами та кіберопераціями.

Попри прогресивні ідеї інтеграції сил у Бойові групи бригад (BCT) та створення Полку Рейнджерів для дій у «сірій зоні», армія опинилася на межі виснаження (скорочення до 73 000 осіб) і зіткнулася з провалами у програмах озброєння (криза платформи Ajax та повільні темпи виробництва Boxer).

Досвід повномасштабної війни в Україні розвіяв ілюзії щодо можливості виграти конфлікт з рівним за силою супротивником лише завдяки технологіям та експедиційним бригадам. Усвідомлення потреби в масі військ, глибоких логістичних резервах, важкій артилерії та надійній бронетехніці призвело до радикального перегляду стратегії у 2024–2025 роках.

Стратегічний оборонний огляд 2025 року (SDR 2025) знаменує початок нової епохи. Відмова від скорочень, збільшення чисельності до 76 000 регулярних військовослужбовців, колосальні інвестиції у власну промислову базу та соціальні реформи законодавства 2026 року свідчать про те, що Сполучене Королівство повертається до класичного розуміння стримування через силу.

Доктрина «Гібридної сили» — спроба поєднати найкращі елементи масової армії індустріальної епохи з інформаційними технологіями XXI століття. Успіх цього монументального проєкту потребує від британського уряду підтримки фінансування та спроможності військово-промислового комплексу вчасно постачати озброєння без повторення минулих криз.