Перспективи японсько-української співпраці 

Оборонна співпраця між Україною та Японією може відкрити нові можливості для обох країн, як би парадоксально це не звучало. Японія сьогодні належить до країн, здатних самостійно розробляти й виробляти широкий спектр озброєння, попри пацифістські положення Конституції та тривалі юридичні обмеження на експорт оборонної продукції. 

Багаторічні обмеження сформували специфічну модель розвитку японського оборонно-промислового комплексу. У ньому працюють такі великі промислові корпорації, як Toshiba, Mitsubishi Heavy Industries, Kawasaki Heavy Industries та інші компанії, які мають компетенції у виробництві авіаційної техніки, кораблів, ракетного озброєння, радарів, електроніки та інших військових систем. 

Втім, навіть за наявності потужної промислової та технологічної бази Японія не в усіх сферах займає провідні позиції. Особливо показовою стала ситуація з безпілотними системами. 

На перший погляд, це може здатися дивним. Японія має потужну електронну промисловість, багаторічний досвід у робототехніці, авіабудуванні та виробництві напівпровідників. Проте ці компетенції не перетворилися на настільки ж розвинену військову безпілотну галузь. Саме цей розрив між технологічним потенціалом країни та її спроможностями у сфері бойових БпЛА сьогодні створює одну з найцікавіших можливостей для співпраці з Україною. 

Показово, що у 2026 році Міністерство оборони Японії прямо наголошує на необхідності наздогнати світових лідерів у використанні безпілотних систем. Міністр оборони Коідзумі під час відвідання японських компаній, що працюють у сфері БпЛА, заявив про потребу трансформувати оборонну промисловість так, щоб Японія могла лідирувати у використанні безпілотних платформ. 

Тому українсько-японська співпраця може виявитися взаємовигідною: Японія має промислові, технологічні та фінансові можливості, тоді як Україна накопичила унікальний практичний досвід застосування безпілотних систем у масштабній війні. Детальніше про те, як ці компетенції можуть доповнити одна одну, поговоримо далі. 

ППО 

Японія сьогодні має значний потенціал у розробці та виробництві різноманітного озброєння. Насамперед це стосується систем протиповітряної та протиракетної оборони. Країна використовує поєднання власних та американських комплексів, однак Міністерство оборони Японії прагне розвивати дедалі більш незалежну систему ППО та ПРО. 

Ще з 1980-х років Японія почала активно розробляти власні зенітні ракетні комплекси. Першим серійним комплексом такого класу став Type 81, який Сухопутні сили самооборони Японії отримали для захисту військ і важливих об’єктів від повітряних загроз. 

Надалі японська промисловість розширила лінійку систем ППО. Однією з найважливіших розробок став комплекс середньої дальності Type 03, а згодом — його модернізована версія Type 03 Kai. Японія також розробляє варіант Type 03, здатний перехоплювати балістичні ракети. 

Паралельно країна розгорнула виробництво зенітного ракетного комплексу Type 11. Це система малої дальності, яку Сили самооборони використовують для безпосереднього прикриття військових частин, аеродромів та інших важливих об’єктів. 

Втім, Японія не зупиняється на вже наявних системах і продовжує створювати нові комплекси. Зокрема, Міністерство оборони працює над наступником Type 03, який отримає сучасніші засоби виявлення та нові ракети з підвищеними можливостями перехоплення повітряних цілей. 

Окремий напрям японської програми — уніфікація озброєння. У 2026 році стало відомо про плани розробити для Сухопутних сил самооборони новий зенітний комплекс, який використовуватиме авіаційні ракети як основний засіб ураження повітряних цілей. Такий підхід має дозволити використати вже наявні технології та виробничі компетенції авіаційної ракетної галузі для створення наземної системи ППО. 

Говорячи про японські можливості у сфері протиповітряної оборони, варто окремо згадати й авіаційні ракети класу «повітря—повітря». Японія самостійно виробляє ракети з інфрачервоними головками самонаведення Type 04 та Type 04B, а також ракети з активними радіолокаційними головками самонаведення Type 99 та Type 99B. 

Особливий інтерес становить Type 99B, яка використовує активну фазовану антенну решітку у складі головки самонаведення. Розвиток таких технологій демонструє, що японська промисловість має компетенції не лише у виробництві самих ракет, а й у створенні складної бортової електроніки та систем наведення. 

Цей напрямок має особливе значення для України, адже системи протиповітряної оборони відіграють ключову роль у захисті цивільної та військової інфраструктури. Досвід повномасштабної війни показує: для ефективного захисту країни потрібні не лише сучасні комплекси, а й значні запаси ракет до них. 

Потенційна співпраця України та Японії у цій сфері могла б створити основу для розробки нової системи протиповітряної оборони. Японія має компетенції повного циклу — від проєктування та випробувань до серійного виробництва зенітних ракет, радарів та інших компонентів систем ППО. Це робить її потенційним партнером для створення нових комплексів значно привабливішим за країни, які мають лише окремі компетенції у цій галузі.  Аналогічна ситуація склалася і в секторі авіаційних ракет.

Японська промисловість має досвід самостійної розробки та виробництва ракет із інфрачервоними й активними радіолокаційними головками самонаведення. Це відкриває можливість не лише адаптувати наявні технології для потреб ППО, а й створювати нові ракети з використанням японських систем наведення.  Для порівняння, європейська оборонна промисловість значною мірою спирається на міжнародну кооперацію у виробництві сучасних ракет «повітря—повітря». Німеччина, наприклад, бере участь у виробництві IRIS-T 

— ракети з інфрачервоною головкою самонаведення, тоді як Велика Британія має власну програму ASRAAM.  Окремий випадок — ракета Meteor. Її розробка та виробництво об’єднують промислові можливості Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Швеції. Така модель демонструє інший підхід: складні системи створюють через міжнародну кооперацію, коли окремі країни відповідають за різні компоненти та технології.  На цьому тлі японська модель становить особливий інтерес для України.

Країна зберігає значну частину ключових технологій у межах власної промислової бази та має досвід створення ракетних систем від самого початку — від двигуна й конструкції ракети до головки самонаведення та бортової електроніки.  Для України така співпраця могла б мати стратегічне значення: поєднання японської технологічної бази та українського бойового досвіду потенційно дозволило б створити системи ППО, адаптовані до умов сучасної війни.  

Бронетехніка 

Окрім ракетних систем, Японія, як не дивно, має значний незалежний потенціал у розробці та виробництві бронетехніки. На тлі багатьох європейських держав це досить унікальна ситуація. Японська промисловість зберігає компетенції повного циклу — від проєктування броньованих машин і силових установок до виробництва броні, систем управління вогнем та іншого бортового обладнання. 

Показовим прикладом став основний бойовий танк Type 10. Японія серійно виробляє ці машини для Сухопутних сил самооборони, поступово замінюючи ними танки Type 90, розроблені ще у 1980-х роках.  Здатність самостійно створювати та серійно виробляти сучасний основний бойовий танк залишається досить рідкісною компетенцією. У Європі відповідні можливості зберігають, зокрема, Німеччина, тоді як у світі 

кількість держав із повним циклом розробки та виробництва сучасних танків залишається обмеженою.  Серед основних виробників сучасних танків можна назвати Німеччину, Південну Корею, Китай, Росію.

Туреччина також розгортає серійне виробництво власного танка Altay. При цьому цей перелік не враховує держави, які переважно здійснюють ліцензійне виробництво або складання техніки з комплектів, отриманих від іноземного виробника.  Японія також розвиває напрям колісної бронетехніки.

Країна створює нові платформи для Сухопутних сил самооборони, зокрема сімейство машин, яке охоплює броньовані транспортні та розвідувальні платформи. Окремо Японія розробляє нові колісні бойові машини, які мають замінити частину застарілої техніки та забезпечити військам більшу мобільність.  При цьому японський оборонно-промисловий комплекс не обмежується бойовими машинами.

Національні підприємства виробляють військові вантажівки, легкі автомобілі, інженерну техніку, спеціальні транспортні засоби та інше обладнання для Сухопутних сил самооборони. 

ПКР та Балістика  

Японія також активно розвиває власні ударні ракетні спроможності. Країна має значний досвід створення протикорабельних ракет і поступово розширює його на системи, здатні уражати наземні цілі на значній відстані. 

Одним із прикладів стала надзвукова протикорабельна ракета ASM-3. Паралельно Японія розвиває нове покоління ракетних систем, зокрема сімейство Type 25, до якого належать окремі програми балістичних і крилатих ракет. 

Особливо показовими стали темпи розвитку цих програм. Після перегляду оборонної політики Японія значно прискорила створення засобів ураження великої дальності. Міністерство оборони країни не лише розпочало розробку нових ракет у 2018 році, а й почало інтегрувати їх у систему оборони Сил самооборони. 

Цей досвід особливо цікавий для України. Упродовж повномасштабної війни Росія регулярно застосовує балістичні та крилаті ракети для ударів по українських містах, промислових підприємствах, військових об’єктах та енергетичній інфраструктурі. Україна вже має значний досвід застосування далекобійних безпілотних систем, однак поява власного балістичного озброєння могла б суттєво розширити її ударні можливості. 

Балістичні ракети мають принципову перевагу у швидкості польоту та профілі траєкторії. Через це системи протиповітряної оборони противника отримують значно менше часу на реагування, а перехоплення таких цілей потребує складніших засобів ПРО. 

Для України це означало б розширення спектра засобів ураження. Далекобійні дрони можуть завдавати масованих ударів по цілях у глибокому тилу, тоді як балістичні та крилаті ракети дозволяють швидше реагувати на появу особливо важливих цілей. До таких об’єктів належать військові аеродроми, пункти управління, склади боєприпасів, оборонні підприємства та інші елементи військової інфраструктури. 

Саме тому японський досвід у створенні ракет великої дальності може становити значний інтерес для України. Поєднання японських технологічних та виробничих можливостей з українським досвідом ведення війни потенційно могло б прискорити створення нових ударних систем. 

Дрони  

Втім, попри розвинений оборонно-промисловий комплекс, Японія має й певні проблемні напрямки. Найпомітніший із них — безпілотні системи, про які ми згадували на початку. 

Парадоксально, але країна, здатна розробляти й серійно виробляти сучасні танки, кораблі, радари та ракетне озброєння, тривалий час не могла створити настільки ж доступні та ефективні безпілотні системи. Японські програми у цій сфері часто стикалися з високою вартістю техніки та обмеженим фінансуванням закупівель. Через це Сили самооборони не могли розгорнути БпЛА у масштабах, які відповідають сучасним вимогам. 

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило уявлення про роль безпілотників у сучасній війні. Український досвід показав, що БпЛА можуть виконувати широкий спектр завдань — від розвідки та ураження цілей на великій відстані до перехоплення повітряних цілей і боротьби з надводними об’єктами. 

Особливе значення має можливість створювати такі системи у великих кількостях і за відносно низькою вартістю. Саме масовість стала однією з ключових переваг української моделі застосування безпілотників. Вона дозволяє компенсувати обмежену вартість окремого апарата кількістю та постійним вдосконаленням конструкції відповідно до досвіду бойового застосування. 

Тому потенційна співпраця України та Японії може працювати не лише за моделлю, коли Україна отримує японські технології. Обидві країни мають можливість обмінюватися компетенціями. Японія може надати Україні доступ до високотехнологічної електроніки, сенсорів, систем зв’язку, матеріалів та виробничих технологій, тоді як Україна може передати Японії практичний досвід створення, масштабування та бойового застосування безпілотних систем. 

Перші кроки в цьому напрямку вже помітні. Японська компанія Terra Drone розвиває співпрацю з українськими виробниками та вивчає досвід України у сфері безпілотних систем. Паралельно Міністерство оборони Японії збільшує увагу до БпЛА та фінансує нові програми, які мають посилити спроможності Сил самооборони. 

Окремий інтерес для Японії становить концепція багаторівневої оборони прибережних районів із широким використанням безпілотних платформ. У такій моделі БпЛА можуть виконувати розвідувальні, ударні та перехоплювальні завдання, доповнюючи традиційні кораблі, літаки та системи ППО. 

Таким чином, українсько-японська оборонна співпраця може стати взаємовигідною. Україна отримає доступ до японських технологій і виробничих можливостей, а Японія — до унікального українського досвіду створення дешевих, масових та адаптивних безпілотних систем. Саме це може стати одним із найперспективніших напрямків двосторонньої співпраці. 

Матеріал підготовлений в рамках співпраці Міжнародної аналітично-інформаційної спільноти Resurgam та Інформаційно-аналітичного центру “Мілітарний”

Автор: Приходько Роман 

Повний матеріал ви можете прочитати також на на сайті Resurgam