Україна перетворює накопичений під час війни досвід застосування безпілотників і протидії повітряним загрозам на новий формат міжнародної співпраці — Drone Deal.

Попри назву, він не обмежується продажем дронів. Партнерство може охоплювати роботу українських військових експертів, розбудову протиповітряної оборони, передавання технологій, локалізацію виробництва та створення спільних підприємств.

Першу таку угоду Україна запропонувала Сполученим Штатам у 2025 році. Згодом Київ розширив початковий задум і почав пропонувати партнерам десятирічну рамку оборонної та промислової співпраці.

Станом на середину вересня 2026 року Україна офіційно зараховувала до цього формату угоди з одинадцятьма державами.

Паралельно Україна використала схожий підхід на Близькому Сході. Українські фахівці допомагали п’ятьом арабським країнам протидіяти іранським безпілотникам, а Київ використав продемонстровані спроможності для розвитку ширших оборонних, економічних та енергетичних відносин.

Ця експертна місія не належала до механізму Drone Deal. Однак пізніше окремі десятирічні угоди із Саудівською Аравією, Катаром та Об’єднаними Арабськими Еміратами включили до розширеного парасолькового поняття Drone Deal.

Від американської пропозиції до міжнародного формату

Термін Drone Deal з’явився влітку 2025 року під час переговорів України зі Сполученими Штатами.

Початкова пропозиція передбачала закупівлю українських безпілотників упродовж п’яти років, інвестиції в українські підприємства та можливе спільне виробництво окремих систем.

У жовтні 2025 року українська делегація провела у США технічні переговори з представниками різних видів американських збройних сил. Україна презентувала конкретні моделі безпілотників, їхні характеристики та досвід бойового застосування.

На початку 2026 року американські фахівці випробували низку українських розробок. Проте сторони досі не завершили роботу над повноцінною угодою.

Водночас Україна перетворила пропозицію для США на ширшу модель міжнародного партнерства. Рада національної безпеки і оборони описує Drone Deal як багаторічну програму співпраці у сфері безпеки та оборони. Базовий формат розрахований на десять років.

Як працює Drone Deal і що він дає Україні

Угода є скоріше, описанням рамки договору Drone Deal, аніж уніфікованою виконавчою угодою. Зміст кожної угоди залежить від потреб партнера, його промислових можливостей і готовності фінансувати спільні проєкти.

Типово, співпраця може охоплювати дрони-перехоплювачі, розвідувальні, ударні, морські й наземні системи, засоби РЕБ, радари, сенсори та програмне забезпечення.

Україна пропонує не лише готові вироби, а й досвід побудови системи, яка поєднує різні засоби в одному контурі.

Можливості українських підприємств перевищують обсяги, які держава може оплатити за власний бюджет. Партнери можуть замовляти готову продукцію у тих сегментах, де виробничі потужності перевищують внутрішні закупівлі, фінансувати розширення виробництва або вкладати кошти у спільні розробки. Розміщення частини підприємств за кордоном зменшує ризик їх знищення російськими ударами.

Водночас рамкова угода ще не означає початку виробництва. Після її підписання сторони мають погодити конкретні проєкти, джерела фінансування, права на інтелектуальну власність, правила передавання технологій та умови експорту.

Для прикладу, 10 вересня 2026 року прем’єр-міністр Канади Марк Карні після підписання Drone Deal заявив, що країна прагне протягом двох років наростити виробничі можливості до мільйонів дронів, третину яких спрямовуватимуть Україні. 

Окрема історія на Близькому Сході

Після початку масованих іранських атак Київ запропонував арабським державам Перської затоки допомогу в боротьбі з іранськими ударними дронами типу Shahed. Йшлося, в першу чергу, не про Drone Deal, а про оперативну роботу українських військових спеціалістів.

Спочатку українські команди направили до Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ. Згодом місію розширили на Кувейт і Йорданію. Станом на 20 березня у п’яти країнах перебували 228 українських фахівців.

Вони аналізували прикриття стратегічних та енергетичних об’єктів, організацію бойового чергування, роботу засобів виявлення і взаємодію між різними складовими ППО.

Експертна місія не передбачала автоматичного передавання технологій або створення спільних підприємств. Водночас вона продемонструвала можливості українських виробників і військових та посилила позиції Києва на подальших переговорах.

Саудівська Аравія розпочала переговори про закупівлю українських дронів-перехоплювачів і засобів РЕБ. Представники Катару вивчали український досвід протидії безпілотникам, а ОАЕ зацікавилися технологічною та виробничою співпрацею.

На тлі цієї роботи Україна почала формувати ширший пакет домовленостей щодо оборонної промисловості, навчання, інвестицій, постачання пального та виходу української продукції на місцеві ринки.

26 березня Україна та Саудівська Аравія уклали угоду про оборонну співпрацю між міністерствами оборони. Згодом Київ погодив десятирічне партнерство з Катаром і розпочав оформлення аналогічних домовленостей з ОАЕ.

Сама експертна місія залишалася окремою історією. Проте наприкінці березня Володимир Зеленський назвав три укладені на її тлі десятирічні документи Drone Deal. Пізніше РНБО також включила Саудівську Аравію, Катар та ОАЕ до офіційної географії цього формату.

Географія угод

Після трьох держав Перської затоки до офіційного переліку партнерів приєднався Азербайджан. 25 квітня Київ і Баку підписали пакет документів, який охопив оборонну, промислову та енергетичну співпрацю.

13 травня Україна уклала угоду з Литвою. Вона передбачає можливість локалізації виробництва українських далекобійних, морських, ударних безпілотників і дронів-перехоплювачів, а також роботу української військової команди.

9 червня до формату приєдналася Латвія. Угода охопила захист повітряного простору, обмін технологіями, підготовку фахівців і спільне виробництво.

7 липня під час саміту НАТО в Анкарі Україна підписала ще три документи — з Естонією, Нідерландами та Данією. Вони стосуються технологічного обміну, фінансування та створення виробництв в Україні й за кордоном.

Для Данії нова угода стала продовженням уже наявної моделі, за якою іноземні кошти спрямовують безпосередньо на українські підприємства для випуску озброєння для Сил оборони.

23 серпня десятим партнером у межах офіційного переліку стала Норвегія. Співпраця охоплює ППО, безпілотні системи, обмін технологіями та кооперацію між підприємствами.

Європейський Союз, США та наступні партнери

15 липня Україна та Європейський Союз оголосили окремий загальноєвропейський Drone Deal. Партнерство має поєднати український бойовий досвід із європейським фінансуванням, промисловими потужностями та захищеними виробничими майданчиками. Воно охоплює безпілотники, засоби протидії їм, спільні підприємства та передавання технологій.

Для його реалізації Європейська комісія створила EU–Ukraine Drone Alliance, до якого увійшли дев’ять українських і дев’ять європейських компаній.

10 вересня Україна та Канада підписали перший документ майбутнього Drone Deal. Він передбачає довгострокову співпрацю у виробництві безпілотних систем, засобів протидії дронам і пріоритетних боєприпасів. Водночас повноцінну угоду сторони ще мають доопрацювати.

Україна загалом веде переговори або знаходиться на різних стадіях підписання ще з 15 країнами, зокрема Фінляндією, Швецією, Німеччиною, Італією, Великою Британією та Францією.

Висновок

Drone Deal став спробою перетворити українські технології та досвід сучасної війни на довгострокову систему оборонної співпраці та таким чи іншим чином, частково розблокувати експорт озброєнь. 

Партнери отримують доступ до перевірених рішень, а Україна — іноземне фінансування, замовлення, компоненти та можливість розгортати виробництво на захищених майданчиках.

Водночас політична угода лише відкриває шлях до конкретних контрактів. Реальну цінність формату визначатимуть запущені підприємства, обсяги виробництва та частка продукції, яка надходитиме українським військовим.

Окрема близькосхідна історія показала, що українська експертиза може приносити результат і поза межами формального Drone Deal. Практична допомога під час повітряних атак створила нові політичні та промислові зв’язки, частину яких Україна згодом перетворила на довгострокові угоди.