Балістичні ракети є однією з найскладніших цілей для перехоплення через високу швидкість і складну траєкторію польоту.

Однією з систем, створених для боротьби з такими загрозами, став американський THAAD.

Комплекс довів свою бойову ефективність під час збиття іранської балістики на Близькому Сході.

THAAD

THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) — американська наземна система протиракетної оборони, призначена для перехоплення балістичних ракет на кінцевій, або термінальній, ділянці траєкторії.

Вона є одним із компонентів американської багаторівневої протиракетної оборони та призначена насамперед для протидії балістичним ракетам малої, середньої та проміжної дальності. Система може застосовуватися як окремий засіб оборони або працювати в єдиній мережі з іншими засобами.

THAAD здатна знищувати балістичні цілі як в атмосфері, так і за її межами. Система використовує принцип hit-to-kill — пряме кінетичне ураження цілі. Ракета-перехоплювач не має традиційної вибухової бойової частини та знищує бойовий блок або інший елемент балістичної ракети безпосереднім зіткненням на високій швидкості.

THAAD створювався як мобільний комплекс, який може перевозитися повітряним, наземним і морським транспортом та швидко розгортатися у визначеному районі.

США закупили вісім батарей THAAD, сім із яких вже передані у військо. Частина систем постійно або на ротаційній основі розгортається за межами континентальної частини США, зокрема на Гуамі та в Південній Кореї.

Іноземні замовники

Першим іноземним оператором THAAD стали Об’єднані Арабські Емірати, які замовили систему в 2011 році. Першу батарею країна отримала у 2015 році, а нині має дві батареї THAAD. У серпні 2026 року країна замовила у США додаткові пускові установки для комплексу. Роботи виконуватимуться до січня 2031 року.

Саудівська Аравія у 2017 році домовилася зі США про закупівлю семи систем THAAD. Всього передбачалося поставити 44 пускові установки, 360 ракет, 16 командних пунктів та 7 радарів AN/TPY-2, а також допоміжне обладнання та послуги з обслуговування. Загальна вартість передбачалася на рівні 15 млрд доларів.

Країна також налагоджує місцеве виробництво окремих компонентів системи — транспортно-пускові контейнери для ракет і елементи пускової установки. Це відбивається в межах підписаної у січні 2024 року домовленості з Lockheed Martin.

У травні 2025 року президент США Дональд Трамп заявив, що Катар прийняв рішення посилити власну протиповітряну і протиракетну оборону американським комплексом THAAD.

Розробка

Розробка THAAD розпочалася у 1992 році. Спочатку система мала назву Theater High Altitude Area Defense та розроблялася як засіб висотного перехоплення балістичних ракет для протиракетної оборони театру воєнних дій.

Перші льотні випробування розпочалися у 1995 році, однак початковий етап програми супроводжувався серією невдач. Під час випробувань виявили проблеми з програмним забезпеченням, розділенням прискорювача, електронікою головки самонаведення, системами керування польотом, електричними ланцюгами та якістю виготовлення окремих компонентів.

Одними з головних причин стали надто стислий графік випробувань, недостатній обсяг наземних тестів і проблеми з контролем якості. У 1998 році програму довелося масштабно реструктуризувати, а після додаткових робіт та випробувань THAAD здійснив два успішні перехоплення у 1999 році. Згодом програму перевели до етапу подальшої розробки та вдосконалення конструкції ракети-перехоплювача.

Пентагон 1 жовтня 2001 року передав програму THAAD від Сухопутних військ до Ballistic Missile Defense Organization, яка згодом стала Агентством протиракетної оборони США (Missile Defense Agency, MDA). Після перезапуску програми продовжилася серія випробувань уже в новій конфігурації.

У 2004 році офіційну назву програми змінили на Terminal High Altitude Area Defense. При цьому абревіатура THAAD залишилася незмінною. Зміна назви відображала уточнення ролі системи: основним завданням стало перехоплення балістичних ракет саме на кінцевій, або термінальній, ділянці польоту.

Після переходу до нової конфігурації система продовжила серію випробувань. У 2005 році відбувся перший політ перехоплювача нової версії, а у 2006 році THAAD у цій модифікації уперше успішно перехопив балістичну ціль.

Першу батарею THAAD Армія США розгорнула 28 травня 2008 року у Форт-Блісс, штат Техас — Alpha Battery 4-го зенітно-артилерійського полку 11-ї бригади протиповітряної оборони. На той момент вона мала 24 перехоплювачі, три пускові установки, пункт управління вогнем та радар.

Склад комплексу

THAAD складається з чотирьох основних компонентів: ракет-перехоплювачів, мобільних пускових установок, радара та системи управління вогнем, зв’язку й обробки даних.

Пускові установки змонтовані на мобільному автомобільному шасі та можуть перевозити до восьми ракет-перехоплювачів кожна.

Система управління вогнем і зв’язку об’єднує компоненти THAAD, забезпечує їхню взаємодію, обмін інформацією із зовнішніми пунктами управління та всією системою протиракетної оборони, а також планує й приймає рішення щодо перехоплення.

Радар AN/TPY-2

Ключовим засобом виявлення та супроводу цілей є AN/TPY-2 — мобільний твердотільний радар X-діапазону з фазованою антенною решіткою.

Він виконує пошук, супровід і розпізнавання балістичних цілей, а також інші функції управління вогнем. Під час перехоплення радар передає оновлені дані про ціль кінетичному перехоплювачу, забезпечуючи коригування його польоту на шляху до точки зіткнення.

Інструментальна дальність виявлення цілей офіційно близько 1000 кілометрів, проте за деякими даними цей показник може сягати понад 2000–3000 км залежно від типу цілі та режиму роботи AN/TPY-2. Ця РЛС є дуже дорогою — у медіа фігурувала цифра у 300 мільйонів доларів.

Ракета-перехоплювач Talon

Ракета-перехоплювач Talon (MIM-401), що використовується у THAAD, здатна збивати балістику на висоті до 150 км і на дальності до 200 кілометрів. Вона складається з одноступеневого твердопаливного прискорювача та кінетичного перехоплювача.

Після роботи прискорювача кінетичний перехоплювач продовжує політ до цілі та здійснює її ураження за принципом hit-to-kill. На відміну від традиційних ракет із вибуховою бойовою частиною, вона знищує ціль безпосереднім зіткненням.

До складу кінетичного перехоплювача входять система наведення, бортові обчислювальні засоби та система маневрування і керування орієнтацією DACS (Divert and Attitude Control System). Саме вона забезпечує точне коригування траєкторії на фінальній ділянці польоту.

Протиракета може перехоплювати цілі, які рухаються зі швидкістю 3,5–4,8 км/сек. При цьому вона сама розганяється до максимальної швидкості близько 8,2 Маха (приблизно 2 700–2 800 м/с).

Ракета також отримує оновлену інформацію про ціль від наземного радара AN/TPY-2 під час польоту. Це дозволяє уточнювати траєкторію перехоплювача перед переходом до кінцевої фази наведення, яку забезпечує інфрачервона головка самонаведення виробництва BAE Systems.

THAAD може виконувати перехоплення як у верхніх шарах атмосфери, так і за її межами. Це дає системі можливість уражати балістичні ракети до їхнього входження в район, який перебуває під захистом системи.

Твердопаливний ракетний двигун для перехоплювача Talon спочатку розроблявся компанією Pratt & Whitney. Згодом програму виготовлення двигунів передали компанії Aerojet Rocketdyne (нині входить до складу L3Harris Technologies), яка наразі серійно виготовляє маршові двигуни та систему DACS для цих протиракет.

Виробництвом перехоплювачів та інтеграцією системи займається Lockheed Martin. У програмі також задіяні інші американські виробники окремих компонентів і систем. Агентство протиракетної оборони США здійснює загальне управління програмою.

На початку 2025 року американські військові отримали 900-й перехоплювач Talon.

Інтеграція з Patriot

Важливою особливістю сучасної версії THAAD є можливість інтеграції з пусковими установками та ракетами-перехоплювачами Patriot PAC-3 MSE. Радар AN/TPY-2 може видавати цілевказання для ЗРК за рахунок кращих можливостей з виявлення балістичних цілей, а також використовуватися для дистанційного запуску та корекції ракети під час польоту.

Використання PAC-3 MSE розширює можливості перехоплення цілей та дозволяє економніше використовувати спеціалізовані перехоплювачі комплексу THAAD.

Бойове застосування

Перше бойове застосування THAAD відбулося у січні 2022 року. Об’єднані Арабські Емірати використали систему для перехоплення балістичних ракет, запущених хуситами.

У 2025 році THAAD застосовували під час 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном у червні. Американські сили посилили угруповання протиповітряної та протиракетної оборони в регіоні для протидії балістичним ракетам.

У 2026 році американські системи THAAD продовжили бойове чергування на Близькому Сході під час операції США Operation Epic Fury проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого.

Втрати і витрати боєкомплекту

Під час війни з Іраном у 2026 році були пошкоджені або знищені окремі радари та елементи системи THAAD на Близькому Сході внаслідок іранських ударів. Офіційно ця інформація не уточнювалася американськими посадовцями.

Крім того, військові США витратили значну кількість перехоплювачів Talon для збиття іранської балістики. За даними ЗМІ, США витратили близько 80% наявного запасу зенітних ракет.

Високі темпи витрати боєкомплекту стали одним із факторів, що підштовхнули США до подальшого нарощування виробництва THAAD.

Нарощування виробництва

У 2026 році Lockheed Martin повідомила про укладення з урядом США рамкової угоди щодо збільшення виробничих потужностей. Вона передбачає зростання потенційного виробництва ракет-перехоплювачів Talon з 96 до 400 одиниць на рік.

Для підтримки збільшення виробництва компанія оголосила про створення нового підприємства (Munitions Acceleration Center) у Камдені, штат Арканзас, де планується застосовувати сучасні виробничі технології для випуску зенітних ракет та інших систем.

Компанія L3Harris Technologies отримала новий контракт вартістю майже 400 млн доларів на виробництво додаткових твердопаливних двигунів та газодинамічних систем керування для протиракет.

Висновки

THAAD залишається одним із ключових засобів протиракетної оборони США для боротьби з балістичними загрозами. Бойове застосування на Близькому Сході продемонструвало практичну цінність системи. Водночас інтенсивне використання виявило й іншу сторону протиракетної оборони — високу потребу в перехоплювачах та складність швидкого поповнення їхніх запасів.

Розвиток ракетних програм в Ірані та КНДР, збільшення їхньої дальності та вдосконалення змушують США та їхніх союзників у різних регіонах світу постійно посилювати спроможності з перехоплення таких цілей.

Ця  вимагає збільшення виробництва ракет-перехоплювачів та вдосконалення засобів виявлення балістичних цілей. Цей напрямок буде одним із ключових у розвитку оборонних спроможностей в найближчі роки.