18 вересня 2026 року Дональд Трамп підписав закон про санкції, який передбачає мита до 500% на російські товари, обмеження проти банків і підприємств та економічний тиск на країни, що купують російські енергоресурси.

Закон встановлює строки запровадження обмежень і зобов’язує адміністрацію регулярно переглядати санкційні списки. Водночас він дозволяє президентові робити винятки, посилаючись на національні інтереси США.

Тому масштаб тиску залежатиме від конкретних рішень Білого дому: ставок мит, переліків компаній і банків, а також кількості звільнень від санкцій.

Півтора року до підпису

Ініціативу посилення санкцій у квітні 2025 року представили республіканець Ліндсі Грем і демократ Річард Блументаль. Вони пропонували одночасно тиснути на російську економіку та на іноземних партнерів, які забезпечують її доходами й допомагають продовжувати війну.

Грем представляв у Сенаті Південну Кароліну й був послідовним прихильником підтримки України. Він відвідував країну та просував санкційну ініціативу в Конгресі й адміністрації Трампа.

Перед смертю 11 липня 2026 року від хвороби серця сенатор узгодив нову редакцію документа з Білим Домом. Роботу над ним продовжили Блументаль і сенаторка Дарлін Грем, а сам закон назвали на честь Ліндсі Грема.

7 серпня Сенат підтримав пакет 86 голосами проти 11. 16 вересня його схвалила Палата представників, а 18 вересня підписав Трамп.

Обмеження проти Росії

Що запрацює автоматично

Статті 105, 107, 108 і 109 передбачають прямі заборони на визначені фінансові та інвестиційні операції, а стаття 102(d) закріплює збереження частини чинних санкцій.

Із набранням законом чинності стаття 109 забороняє американським особам купувати суверенний борг уряду РФ.

Ще низка обмежень почне діяти через 30 днів. Стаття 107 забороняє нові інвестиції в Росію американським громадянам, постійним резидентам і компаніям, зокрема їхнім іноземним філіям. Заборона поширюється також на погодження, фінансування, сприяння або гарантування операцій іноземців, якщо аналогічна операція американської особи порушувала б цю статтю.

Стаття 108 окремо закріплює заборону нових американських інвестицій у російську енергетику. Вона також забороняє експорт, реекспорт і передачу всередині Росії енергії та енергетичних продуктів американського виробництва.

У фінансовій сфері стаття 105 через 30 днів забороняє визначеним законом депозитним установам і зареєстрованим у США брокерам та дилерам проводити перекази на користь російського уряду або від нього, включно з належними йому підприємствами. Обмеження охоплюють і перекази на пряму чи опосередковану користь російських посадовців. Водночас документ зберігає можливість операцій, необхідних для виконання угод, дозволених спеціальною або генеральною ліцензією.

Стаття 102(d) закріплює збереження визначених чинних санкцій, запроваджених президентськими указами проти шкідливої зовнішньої діяльності російського уряду.

Однак «автоматично» тут означає лише відсутність потреби в окремому рішенні про включення конкретної особи до списку. Загальні винятки, ліцензії та президентське право на звільнення від обмежень можуть звузити їхню дію.

Що потребує окремого рішення

Статті 102, 103, 104 і 106 передбачають санкції проти визначених осіб, суден, банків та підприємств. Ці обмеження не запроваджуються автоматично: за статтями 102–104 рішення про їх застосування має ухвалити президент, а за статтею 106 — Комісія з цінних паперів і бірж США. Водночас закон зобов’язує їх це зробити у встановлені строки, якщо відповідні критерії виконані.

За статтею 102 президент має протягом 30 днів провести перевірку визначених категорій осіб і суден, застосувати обмеження до тих, кого визнає такими, що відповідають критеріям, а потім повторювати перевірку кожні 180 днів.

Перелік охоплює президента і прем’єр-міністра РФ, керівників силових відомств, військових командувачів та низку міністрів. Також під санкції можуть потрапити керівники й власники контрольних пакетів акцій підприємств оборонного, енергетичного та транспортного секторів, які підтримують російські збройні сили.

Окремо визначені російські олігархи, які не продемонстрували протидії війні або продовжують отримувати вигоду від зв’язків із російською владою. Передбачені також санкції проти керівництва та власників контрольних пакетів акцій енергетичних проєктів Yamal LNG, Arctic LNG 1, 2 і 3 та нових арктичних проєктів.

Основні наслідки — блокування майна в межах американської юрисдикції або під контролем американських осіб, заборона операцій із ним, візові обмеження та анулювання чинних документів на в’їзд.

Стаття 103 зобов’язує президента протягом 30 днів застосувати санкції до російських фінансових установ. Для Центрального банку РФ передбачений вибір щонайменше двох із трьох описаних санкційних інструментів. Для банку «Сбербанк», ВТБ Банку, Газпромбанку та інших банків із державною часткою — застосування всіх трьох.

Це блокування активів, додаткові заходи з переліку CAATSA та обмеження кореспондентських рахунків у США. Окремі персональні санкції поширюються на керівництво й власників контрольних пакетів акцій таких установ.

Стаття 104 вимагає перевіряти та блокувати активи компаній, у яких російський уряд має контрольну частку або володіє більшістю капіталу, а також інших пов’язаних із ним підприємств.

Стаття 106 доручає Комісії з цінних паперів і бірж протягом 30 днів заборонити торгівлю цінними паперами визначених емітентів, пов’язаних із російською владою, на національних біржах США.

Мита до 500% та уран

Стаття 112 вимагає від президента протягом 30 днів після набрання законом чинності підвищити мита на всі товари, які імпортуються до США з Росії. Верхня межа ставки становить 500% їхньої митної вартості.

Перелік охоплює всі категорії товарів російського імпорту. Окремо документ виділяє нафту, природний газ, скраплений природний газ, нафтопродукти, нафтохімічну продукцію, вугілля та продукти його переробки. Цей перелік не є вичерпним і не обмежує дію статті лише енергетичною сировиною та продуктами її переробки.

«Не пізніше ніж через 30 днів після набрання цим законом чинності президент, незалежно від будь-яких інших положень законодавства, повинен підвищити ставку мита на всі товари, зокрема нафту, природний газ, скраплений природний газ, нафту та нафтопродукти, нафтохімічну продукцію, вугілля та продукти його переробки, які імпортують до Сполучених Штатів із Російської Федерації, до рівня, що не перевищує 500% митної вартості товару».

Конкретний рівень визначатиме президент. Нове мито нараховуватимуть додатково до інших уже застосовних мит і платежів.

Тому ухвалення закону не означає автоматичного встановлення саме 500-відсоткового тарифу. Воно створює обов’язок підвищити мито, але залишає адміністрації можливість визначити масштаб підвищення та скористатися механізмом винятків.

Урановий напрям має окремі строки. Стаття 111 зобов’язує президента забезпечити виконання вже наявного законодавства щодо обмеження імпорту російського урану, зокрема продукції «Росатом» і пов’язаних структур. Водночас закон зберігає визначені винятки для дозволеного імпорту низькозбагаченого урану.

Початок застосування передбачених статтею 111 персональних санкцій до керівництва «Росатом» прив’язаний до граничної дати завершення уранових винятків у чинному законодавстві — 1 січня 2028 року.

Водночас ці обмеження є радше символічними, аніж реальними ударами по економіці РФ. Новий рівень додаткових тарифів визначатиме адміністрація Трампа, яка залишається прихильною до Росії. Окрім того, за січень–липень 2026 року імпорт із РФ становив лише 1,96 млрд доларів — менше ніж 1% загального російського експорту за цей період. За весь 2025 рік американський імпорт із РФ сягнув 3,78 млрд доларів, тоді як у 2021 році становив 29,64 млрд.

Нафту, нафтопродукти, СПГ, вугілля та продукти його переробки США заборонили імпортувати з Росії ще в березні 2022 року. Серед найбільших товарних груп залишаються добрива, неорганічна хімія та дорогоцінні метали.

Обмеження проти третіх країн

Стаття 113 передбачає додаткові мита до 100% на всі товари з визначених держав, які надходять на американський ринок.

«Не пізніше ніж через 30 днів після набрання цим законом чинності президент, незалежно від будь-яких інших положень законодавства, повинен підвищити ставку мита на всі товари, які імпортуються до Сполучених Штатів із країни, визначеної в підрозділі (c), і виключно з такої країни, до рівня, що не перевищує 100% митної вартості товарів».

Для первинного застосування визначено дві групи.

Перша — країни, які входили до п’ятірки найбільших імпортерів російської сирої нафти або природного газу за фізичними обсягами протягом 12 місяців перед набранням законом чинності й здійснюватимуть нові свідомі закупівлі, починаючи з 30-го дня після цієї дати.

Друга — п’ять країн, які найбільше сприяли обходу санкцій щодо російської нафти за той самий попередній період. Тут підставою може бути діяльність розташованих або зареєстрованих у країні компаній, які забезпечують фінансування, перевезення чи обслуговування операцій в обхід санкцій.

При цьому стаття 113 не називає конкретних держав. Їх має визначити адміністрація за встановленими критеріями. Під час подальших переглядів документ прямо вимагає окремо визначати п’ятірку найбільших покупців нафти та п’ятірку покупців газу.

Для газу передбачений виняток: мито за цією підставою не застосовують, якщо закупівлі країни становили менше як 15% загального річного російського експорту газу і вона зробила суттєві кроки для їх скорочення.

Ці 15% рахують від експорту Росії, а не від газового споживання чи імпорту самої країни. Виняток також не звільняє від санкцій за іншими підставами, зокрема за сприяння обходу нафтових обмежень.

Серед покупців російської нафти під ризиком обмежень перебувають Китай, Індія, Туреччина, Білорусь, Словаччина та Угорщина. Упродовж 2025 року Китай імпортував 100,72 млн т російської нафти, Індія — близько 85 млн т. Разом ці дві країни придбали близько 78% від загального обсягу експортованої Росією нафти — 238 млн т.

Туреччина у тому самому 2025 році закупила 15,23 млн т, Словаччина отримала через «Дружбу» майже 4,9 млн т, а Угорщина — 4,35 млн т. Їхні частки в російському нафтовому експорті становили приблизно 6,4%, 2,1% та 1,8% відповідно.

Серед великих покупців російського газу — Китай, Туреччина, Білорусь, Франція та Японія.

У 2025 році Китай отримав 38,8 млрд м³ трубопровідного газу та 9,79 млн т СПГ — разом приблизно 52,1 млрд м³, або 33,3% загального газового експорту РФ. Туреччина придбала 21,16 млрд м³ — близько 13,5%. Постачання через систему білоруського «Белтопгазу» становили 17,03 млрд м³, що відповідає приблизно 10,9%. Таким чином, лише Китай не може скористатися газовим винятком, оскільки його частка в російському експорті газу перевищує 15%.

Торговельний представник США має переглядати відповідні списки кожні 180 днів. Не пізніше ніж за десять днів до запровадження або зміни мита президент чи торговельний представник повинен надати профільним комітетам Конгресу.

Санкції за постачання, перевезення та фінансові операції

Статті 102, 103, 108 і 110 передбачають санкції проти постачальників російської оборонної промисловості й енергетики, морських перевізників, іноземних банків та операторів міжнародних систем фінансових повідомлень. Обмеження охоплюють постачання обладнання і матеріалів, обслуговування виробництва, перевезення російських ресурсів та проведення розрахунків.

Стаття 102 прямо перелічує товари й послуги для російського оборонно-промислового комплексу, за постачання яких передбачені санкції:

• верстати з числовим програмним керуванням, пов’язане обладнання, програмне забезпечення, технічне обслуговування та модернізація;
• присадки до мастил;
• нітроцелюлоза, деревна целюлоза, добавки й компоненти для виробництва порохів та інших енергетичних матеріалів для боєприпасів;
• хімічні покриття;
• оптоволоконні кабелі військового застосування та технології їхнього виробництва;
• сучасні датчики;
• товари зі Спільного переліку високопріоритетних товарів — Common High Priority Items List, який веде Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі США.

Державний секретар після консультацій із міністром торгівлі може визначати й інші товари, критично важливі для російського ОПК. Санкційні підстави охоплюють продаж, оренду, постачання та посередництво в таких операціях. Окремо документ згадує приховування постачань і проведення значних операцій із російськими збройними силами. Визначення обізнаності у статті 101 поширюється також на тих, хто мав знати про обставини операції.

Для цих постачальників і посередників передбачено блокування майна у США або під контролем американських осіб та заборону операцій із ним. Фізичним особам також загрожують відмова у в’їзді й анулювання віз. Президент має провести першу перевірку протягом 30 днів після набрання законом чинності, застосувати санкції до осіб, які відповідають критеріям, і надалі повторювати перевірку кожні 180 днів.

Стаття 108(b) стосується постачальників товарів, технологій і послуг для енергетичного виробництва. Підставою для санкцій стає підтримка або розширення виробництва нафти, урану, природного газу, СПГ, нафтопродуктів, нафтохімічної продукції, вугілля та продуктів його переробки для використання особами, які перебувають під санкціями за статтями 102 або 103. Отже, застосування цієї норми потребує встановлення зв’язку постачання з визначеним підсанкційним отримувачем.

Морські обмеження у статті 102 охоплюють перевезення російських енергоресурсів, урану та обслуговування таких перевезень. Пункт 102(b)(5) прямо називає свідоме транспортування перелічених ресурсів російського походження, їхню перевалку з підсанкційними суднами та надання послуг відповідним суднам. Окремі положення стосуються перевезення вантажів для обходу санкцій, порушення цінової стелі та відсутності належного страхування.

Для суден, залучених до обходу санкцій, документ передбачає обмеження проти власників, операторів, менеджерів, страховиків, перестраховиків, капітанів і старшого командного складу. Також під санкції можуть потрапити особи, які передають Росії судна для перевезення перелічених ресурсів, та власники й оператори іноземних портів, що приймають судна під американськими санкціями за підтримку РФ.

Стаття 103 передбачає санкції проти іноземних фінансових установ за значні операції зі «Сбербанком», ВТБ, «Газпромбанком», іншими російськими банками з державною часткою та їхніми дочірніми структурами або правонаступниками. Наслідки включають блокування активів в американській юрисдикції, обмеження кореспондентських рахунків у США та щонайменше два додаткові заходи з переліку закону CAATSA. Міністр фінансів США може звільнити іноземну установу від цих санкцій, якщо визнає їх несумісними з економічними або зовнішньополітичними інтересами країни.

Стаття 110 стосується операторів міжнародних систем фінансових повідомлень, які свідомо використовують їх для обходу передбачених документом санкцій. Обмеження поширюються також на їхнє керівництво та власників контрольних часток. Водночас президент може надати звільнення, зокрема, якщо оператор виконує вимоги сумісного з інтересами США іноземного санкційного режиму або надає значний обсяг послуг американським фінансовим установам.

Значна частина цих заходів розвиває вже наявну американську санкційну практику. Зокрема, у лютому 2024 року Мінфін США запровадив обмеження проти постачальників верстатів та іншого виробничого обладнання для Росії. У травні того самого року санкції охопили постачальників нітроцелюлози й сировини для її виробництва.

Повноваження Трампа

Більшість ключових положень сформульована як обов’язки, водночас відповідальність за їх невиконання не визначена. Президент має організувати перевірки, визначити осіб і структури, які відповідають критеріям, запровадити санкції проти прямо названих банків, підвищити мита та забезпечити виконання заборон.

Водночас практичне застосування значної частини пакета залежатиме від оцінок адміністрації: кого визнати пов’язаним із російською владою, які операції вважати значними, які країни найбільше сприяють обходу санкцій і яку ставку мита встановити.

Найширші можливості закладені у статті 115. Вона дозволяє президенту звільняти від застосування санкційних положень щодо іноземних осіб, обмежень щодо осіб та будь-яких мит у межах російського санкційного розділу.

Перед цим президент має подати Конгресу письмове підтвердження, що виняток відповідає національним інтересам США, і звіт із поясненням. Звіт має бути несекретним, хоча може містити секретний додаток.

Проте стаття не встановлює граничного строку такого звільнення, не вимагає попередньої згоди Конгресу та не передбачає процедури блокування, аналогічної процедурі, передбаченій для формального припинення санкцій за статтею 117.

Отже, Трамп зможе юридично обґрунтувати незастосування конкретних обмежень на власний розсуд.

Окремі винятки стосуються гуманітарних операцій, продовольства, ліків, офіційної діяльності США й ООН, визначеної ядерної співпраці та космічної діяльності. Неросійська нафта, яка лише проходить транзитом через територію РФ, також не підпадає під дію цього розділу. Для визначених операцій із виходу іноземного бізнесу з Росії передбачений 270-денний перехідний період.

Президент також визначає початкові ставки в межах установлених максимумів: до 500% для Росії та до 100% для відповідних третіх країн.

Умови припинення санкцій

Формальне припинення дії санкцій за статтею 117 має жорсткі умови.

Для Росії та російських осіб президент повинен письмово підтвердити Конгресу, що РФ підписала мирну угоду, прийняту вільним і незалежним урядом України, припинила всі воєнні дії проти України та діяльність, спрямовану на повалення, демонтаж чи підрив її уряду.

Для третіх країн і неросійських осіб діє інший критерій: вони мають припинити діяльність, яка стала підставою для санкцій, а президент — отримати надійні запевнення, що вони свідомо не вдаватимуться до підсанкційної діяльності надалі.

Після подання звіту скасування не може набути чинності протягом 30 календарних днів. Якщо звіт подають між 10 липня та 7 вересня, строк перевірки становить 60 днів.

Конгрес може перешкодити припиненню санкцій спільною резолюцією несхвалення, яка має набути сили закону. Законопроєкт передбачає для його проходження в Сенаті поріг у три п’ятих складу, при цьому президентське вето залишається можливим.

Висновок

H.R. 5334 пропонує широкий набір засобів тиску на російську економіку: обмеження інвестицій і фінансування, санкції проти оборонних постачальників та перевізників, а також мита, які можуть поширити наслідки торгівлі з РФ на весь американський імпорт із визначених держав.

Для України особливе значення має можливість одночасно впливати на доходи Росії від енергоносіїв і на іноземні ланцюги забезпечення її військової промисловості. Проте масштаб цього впливу залежатиме від переліку фактично охоплених компаній, банків і країн, ставок мит та кількості винятків.

Документ містить обов’язкові приписи, але залишає Трампу широке право звільняти від їх застосування. Тому ухвалення законопроєкту створить можливість суттєвого посилення санкцій, а реальну жорсткість режиму визначатимуть подальші рішення адміністрації США.