У травні — червні 2026 року Сили оборони України розгорнули масштабну кампанію ударів головною ціллю якої стала російська логістика. Одночасно під удари потрапили нафтопереробні заводи, паливні термінали, танкери, нафтобази, порти, залізнична інфраструктура, мости, електропідстанції, вантажівки та бензовози.

Нова українська стратегія поєднує ураження цілей у стратегічній глибині Росії, а також у тактичному й оперативно-тактичному тилу російського угруповання на тимчасово окупованих територіях.

Результатом перших неповних двох місяців систематичних ударів стало ускладнення постачання російських військ, особливо на південному напрямку, суттєве погіршення ситуації з пальним на окупованих територіях і поява дефіциту окремих видів пального вже у регіонах самої Росії.

Стратегічні удари

Руйнування російської паливної інфраструктури залишається одним із пріоритетних напрямів українських ударів.

Нафтопереробні заводи, нафтобази, термінали й станції перекачування забезпечують не лише наповнення російського бюджету, а й постачання пально-мастильних матеріалів окупаційному угрупованню.

Травень 2026 року показав різке зростання масштабів дронових ударів по території Російської Федерації. За підрахунками на основі заяв Міністерства оборони РФ, російська ППО за місяць нібито перехопила 8 973 українські далекобійні безпілотники.

У період з 1 травня до 20 червня тільки підрозділи Сил безпілотних систем уразили близько 30 російських паливно-енергетичних об’єктів. Серед них були нафтопереробні заводи, нафтохаби, нафтобази, нафтотермінали, лінійні виробничо-диспетчерські станції та станції перекачування нафти.

Географія ударів охопила об’єкти у Самарській, Тюменській, Ленінградській, Нижньогородській, Володимирській, Саратовській, Волгоградській і Тульській областях, Краснодарському краї, тимчасово окупованому Криму та Москві.

Окремо варто відзначити успішний удар Сил оборони України та Служби безпеки України по арсеналу Військово-морського флоту РФ у населеному пункті Велика Іжора Ленінградської області.

Ураження припало на наземні ангарні сховища, що спричинило детонацію боєприпасів, які там зберігалися. Повідомляється, що загальні втрати становлять близько 5 тисяч тонн майна, переважно артилерійських боєприпасів різних калібрів та інженерних боєприпасів.

Також з кінця квітня до середини червня під удар морських дронів потрапили шість нафтових танкерів у Чорному морі.

За даними Reuters, після українських атак у травні практично всі великі нафтопереробні заводи в центральній Росії були змушені зупинити або скоротити виробництво пального. Сукупна потужність НПЗ, які повністю або частково припинили роботу, перевищила 83 млн тонн на рік, або близько 238 тис. тонн на добу. Це приблизно чверть загальних нафтопереробних потужностей Росії.

Ці підприємства забезпечували понад 30% російського виробництва бензину та близько 25% виробництва дизельного пального. Внаслідок цього виробництво дизелю в Росії за квітень — травень впало з 7,5 млн тонн на місяць до 5,9 млн тонн.

Дизельне пальне є критично важливим для російської армії. Ним заправляють вантажівки, інженерну техніку, переважну частину бронетехніки, генератори, тягачі, ремонтні машини та значну частину тилового транспорту.

Інтенсифікація ударів збіглася з періодом активних аграрних робіт, які також здебільшого потребують великих обсягів дизельного пального.

Паливна криза швидко проявилася у внутрішніх обмеженнях. Проблеми з пальним почали фіксувати не лише на окупованих територіях, а й у самій Росії.

Станом на середину червня про обмеження на продаж пального, дефіцит окремих марок бензину чи дизеля, а також тимчасове закриття частини АЗС повідомляли у Челябінській, Кемеровській, Волгоградській, Ульяновській, Амурській, Астраханській, Івановській, Калузькій, Курській та Московській областях, Хабаровському краї, Татарстані, Москві та Санкт-Петербурзі.

З 1 червня Росія вперше запровадила тимчасову заборону на експорт авіаційного пального до 30 листопада 2026 року. Паралельно діє повна заборона на експорт бензину та часткова заборона на експорт дизельного пального.

Оперативно-тактичні удари

На оперативному рівні українські дрони працюють по об’єктах, які безпосередньо забезпечують російські війська на окупованих територіях або є важливими інфраструктурними об’єктами. Це залізниця, склади, електропідстанції, вузли зв’язку, цистерни з ПММ, локомотиви, порти, мости, майстерні БпЛА.

Згідно зі звітами Сил безпілотних систем, тільки за перші два тижні червня під удар потрапили шість залізничних зчепок із паливно-мастильними матеріалами, щонайменше три локомотиви, 18 електропідстанцій та 18 телекомунікаційних або комунікаційних веж.

Ці удари доповнили атаки на транспортні засоби, які перевозили пальне, боєприпаси та інше військове майно. Під удари також потрапляли пункти управління, місця тимчасової дислокації та склади.

Кримський напрямок і мости

Окремим напрямом кампанії стали удари по маршрутах, які з’єднують окупований Крим із материковою частиною тимчасово окупованих територій. Після успішних уражень Кримського мосту його пропускна спроможність залишається обмеженою: фактично він відкритий лише для пасажирських перевезень, а вантажні авто та потяги через нього пропускають дуже обмежено.

Одним із ключових методів забезпечення Криму після ураження Кримського мосту стали пороми. Однак з 2024 року Сили оборони провели серію успішних ракетних та дронових ударів по флоту поромів, що курсували у Керченській протоці.

Зокрема, у ніч на 6 квітня 2026 року дрони Департаменту активних дій ГУР уразили російський залізничний пором «Славянин». За даними українських розвідників, це був останній залізничний пором окупаційної армії в Керченській протоці, що лишався на плаву після попередніх ударів.

А 21 червня 2026 року Сили оборони, під час масованої дронової атаки на Крим уразили відразу три автомобільні пароми. Після цього російська окупаційна «адміністрація» Криму оголосила про зупинку поромних перевезень через протоку.

Таким чином, станом на 22 червня, єдиним шляхом для російської логістики в Крим та з нього залишається так звана траса Р-280 «Новороссия» — фактично переназвана окупантами комбінація ділянок траси М-14 «Одеса — Таганрог» та М-18 «Харків — Сімферополь — Алушта» та дороги місцевого значення що йдуть паралельно трасі.

Після ударів по мостах у районах Чонгара, Генічеська, Армянська, Ставків і Мирного росіяни почали розгортати понтонні переправи, які також швидко потрапили під удар.

Ключова відмінність нинішньої кампанії атак по мостах до Криму від ракетних ударів попередніх років полягає у засобах ураження. Замість дефіцитних крилатих ракет наразі застосовують ударні дрони. Ними складно повністю зруйнувати міст, однак їхня кількість дозволяє регулярно пошкоджувати мости та тимчасові переправи, виводячи їх із ладу.

На цьому тлі в Криму фіксують значні проблеми з пальним. У Севастополі окупаційна влада була змушена ввести продаж пального для населення за талонами, а невдовзі й «тимчасово» призупинити дію талонів, оскільки бензовози не завжди можуть дістатися міста.

Порти та судна Азовського моря

Порти Маріуполя та Бердянська також стали частиною логістичної кампанії. Росіяни використовують їх для перевезення військових вантажів, боєприпасів, пального, а також для незаконного вивезення українського зерна.

Протягом червня 422-й окремий полк безпілотних систем Luftwaffe та підрозділи СБС уже атакували шість вантажних суден у портах та поблизу українського узбережжя Азовського моря.

Це зменшує можливість росіян компенсувати проблеми на сухопутних маршрутах перевезеннями через порти.

Полювання за вантажівками

Головною особливістю цієї кампанії стало полювання на вантажний автотранспорт на глибині 150–200 кілометрів від лінії фронту.

Одним із перших маршрутів, який опинився під системним тиском українських дронів, стала так звана траса Р-280 «Новороссия».

Вона веде з Ростова-на-Дону через окуповані Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь до Криму. Для російського угруповання це один із головних сухопутних маршрутів постачання на південному напрямку.

Згодом географія ударів розширилася на дороги Донецької, Луганської та Херсонської областей на всю глибину окупованої території, аж до державного кордону, і навіть почала зачіпати російську територію, особливо між Ростовом та Таганрогом.

За даними OSINT-спільноти «Кіберборошно», яка на прохання видання «Оборонка» проаналізувала понад 6 000 повідомлень із чатів і моніторингових груп на окупованих територіях за допомогою платформи OCHI AI, кількість згадок про українські дрони на дорогах зросла у 10 разів від початку кампанії в середині травня.

У російських повідомленнях регулярно згадували удари по транспортних засобах, перевезеннях і дорогах. Дрони застосовують не лише для ударів, а й для мінування маршрутів. Це ускладнює рух навіть тоді, коли безпосередньої атаки по колоні не відбувається.

За оцінками командувача СБС Роберта «Мадяра» Бровді, вантажний трафік на ділянці траси Р-280 «Новоросія» в районі Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Сімферополь протягом останнього тижня травня — першого тижня червня скоротився на 71%.

Якщо раніше загальний трафік на ділянці становив близько 11 000 транспортних засобів на добу, з яких 3 800 були вантажними, то на початок червня ці показники знизилися до 6 500 і 1 100 транспортних засобів відповідно.

Водночас він підкреслює, що наразі про тотальний вогневий контроль траси не йдеться, лише про періодичну можливість завдавати уражень.

Після цього російське командування нібито заборонило використання автомобільних доріг А-291 «Таврида» та Р-280 «Новоросія» для перевезення матеріальних засобів. Командування окупантів наказало здійснювати перевезення запасними маршрутами, об’їздами та обходами.

Дефіцит пального на окупованих територіях

Паливо стало одним із найчутливіших елементів російської логістики та першим помітним проявом проблем із постачанням. Воно потрібне не лише для забезпечення цивільного населення, а й для всіх типів військ, тому перебої з його постачанням швидко стають помітними у відкритих джерелах.

За повідомленнями російських «воєнкорів», у так званій «ДНР» із відсутністю бензину зіткнулося не тільки цивільне населення, а й військові, які діють біля лінії бойового зіткнення.

Нібито навіть коли один із російських підрозділів намагався купити пальне за власний кошт у Ростовській області, на АЗС відмовилися заливати його у бочки через обмеження на продаж пального лише в каністри обсягом до 60 літрів.

Чому це стало можливим

Для реалізації такої комплексної операції було необхідне поєднання кількох чинників: технічної спроможності, інституційної готовності, попереднього послаблення російської ППО та загального задуму на рівні командування.

Ключовим інструментом кампанії стали дрони літакового типу класу middle-strike. Вони займають проміжну нішу між FPV-дронами ближньої дії та deep-strike-дронами, які працюють по території Росії. Водночас FPV з дальністю польоту 50–100 км також роблять свій внесок.

З погляду технологій, middle-strike-дрони не є чимось новим і застосовуються з 2024 року. Однак саме у 2026 році виробники вийшли на такі обсяги виробництва, що ці дрони почали масово використовувати не лише для високопріоритетних цілей, а й для ураження вантажівок та легкового автотранспорту.

За повідомленням Міністерства оборони, за перші місяці 2026 року Україна законтрактувала у п’ять разів більше middle-strike-дронів, ніж за весь 2025 рік.

Лише за публічними відео OSINT-аналітики нарахували понад 1000 ударів такими дронами впродовж весни 2026 року.

Одними з показових учасників цієї кампанії стали 1-й корпус НГУ «Азов» та 3-й армійський корпус, які завдають ударів по російській логістиці від Маріуполя до КПП «Ізварине».

Однак самих лише дронів замало: необхідна також достатня кількість підрозділів, здатних їх ефективно застосовувати. Якщо раніше подібні удари переважно асоціювалися зі спеціалізованими підрозділами СБС, ГУР або СБУ, то наразі публічно відомо щонайменше про 27 підрозділів із різних структур, залучених до ударів на глибину до 300 км.

Такої кількості та якості вдалося досягти завдяки планомірному розвитку дронових спроможностей як в угрупованні СБС, так і в лінійних підрозділах та підрозділах корпусного підпорядкування.

Окрім того, така масована кампанія дронових ударів була б неможлива без попередньої тривалої роботи з ураження російських засобів ППО та радарів, особливо в тимчасово окупованому Криму, де концентрація засобів протиповітряної оборони була надзвичайно високою.

Після перших успішних ударів окремих підрозділів, які продемонстрували дієвість концепції, українське командування швидко масштабувало підхід. Нині ураження логістики стало одним із ключових напрямів застосування українських дронових спроможностей та затверджене на рівні Верховного головнокомандуючого.

Російська протидія

Російські війська намагаються адаптуватися до української кампанії. Уже відзначають розгортання додаткових мобільних вогневих груп, зокрема озброєних дронами-перехоплювачами.

Ще одним способом протидії є розосередження перевезень з основних магістралей на другорядні дороги та об’їзні шляхи. Це змушує українських операторів дронів стежити за значно більшою територією, а отже, підвищує шанс для окремих машин пройти непоміченими.

Однак такі маршрути зазвичай мають нижчу пропускну здатність, гіршу якість покриття та нерідко збільшують логістичне плече у 1,5–2 рази.

As expected, Russian 🇷🇺 forces are escorting key fuel trucks and protecting important road hubs with canon air-defense or drone interceptors teams.

At the same time, they are reinforcing key bridges leading to Crimea – which have been hit – with pontoon bridges, again as… https://t.co/lawZvur0Q8 pic.twitter.com/GmV843qWD1

— Clément Molin (@clement_molin) June 19, 2026

Також відомо про експерименти з нанесенням «ламаючого» камуфляжу у спробах перешкодити алгоритмам донаведення ударних дронів коректно захопити ціль.

Окрім того, російські військові почали маскувати бензовози, що є пріоритетними цілями, під цивільні вантажівки та розподіляти пальне по каністрах для перевезення легковим автотранспортом.

Імовірно, варто очікувати, що невдовзі окупанти почнуть перерозподіляти логістичні можливості для першочергового забезпечення припасами пріоритетних підрозділів.

Короткий підсумок, або коли буде помітний результат на полі бою

Ефект від ударів по логістиці не проявляється одразу. Порушення постачання стає помітним поступово, у міру виснаження запасів російських підрозділів на місцях.

Водночас наразі не йдеться про повне перерізання логістики, а про зменшення постачання до рівня, нижчого за норму.

За оцінками військових, опитаних «Мілітарним», удари по логістиці станом на початок червня ще не мали суттєвого впливу на ситуацію безпосередньо на полі бою.

За умови збереження нинішнього темпу атак і якщо росіяни не знайдуть дієвого способу протидії, ефект на полі бою, який зможе відкрити певне вікно можливостей, може проявитися ближче до початку осені.

Ймовірно, першими дефіцит постачання відчують артилерійські та дронові підрозділи, які потребують великої кількості майна для своєї роботи.