Заява на майже 9000 збитих у травні дронів не врятувала нафтопереробку: Росія почала обмежувати експорт

Травень 2026 року продемонстрував колосальне розширення дронових ударів по території Російської Федерації. За підрахунками заяв Міністерства оборони РФ, російські сили протиповітряної оборони нібито перехопили рекордну кількість — 8 973 українські далекобійні безпілотники за місяць.

Українські підрозділи безпілотних систем зосередили зусилля на знищенні нафтогазової інфраструктури, підприємств оборонного комплексу та логістичних вузлів ворога, суттєво зменшивши обсяги російської нафтопереробки.

Поряд із травневими нальотами, Сили оборони України також підтвердили свою здатність бити на надвелику відстань, коли наприкінці квітня здійснили історичний наліт на об’єкти в Уральському регіоні на глибину до 1 800 кілометрів.

Ці систематичні операції наочно доводять спроможність українських дронів долати ешелоновану протиповітряну оборону противника та виснажувати його стратегічні ресурси в глибокому тилу.

Місячне застосування дронів

Аналіз графіка, який оприлюднив Джон Фелікс, показує різке зростання кількості перехоплень українських далекобійних дронів, про які заявляє Міноборони РФ у період 2023–2026 років.

Загальна динаміка демонструє перехід від поодиноких згадок у звітах за 2023 рік до масштабних показників у 2026-му з рекордними значеннями. За даними графіка, травень 2026 року демонструє пік активності — 8 973 дрони, що становить абсолютний максимум за весь період спостережень.

Порівняно з попередніми місяцями цей показник майже подвоює результат квітня 2026 року. Наприкінці 2025 року статистика відображає стрімке зростання, яке у грудні сягає 4 370 одиниць.

Уже в січні 2026 року графік показує короткочасне зниження до 3 664 одиниць, після чого цифри знову йдуть угору. У лютому 2026 року російські відомості містять уже 4 649 перехоплень.

Березень 2026 року займає одну з провідних позицій у статистиці та досягає 7 551 відмітки, що поступається лише травневому рекорду.

Загальна тенденція вказує на суттєве розширення масштабів ударних операцій у глибині території противника, навіть попри схильність російського командування завищувати власні успіхи.

Детальний аналіз цілей: найбільш масштабні та масові удари

Руйнування російської паливної інфраструктури залишалося пріоритетним завданням СБС України з метою підриву експортного потенціалу країни-агресора та обмеження постачання пально-мастильних матеріалів окупаційному угрупованню.

Під час атаки на Рязанський нафтопереробний завод у ніч на 15 травня 2026 року українські сили застосували тактику насичення протиповітряної оборони.

Наліт 99 безпілотників призвів до ураження критичних ректифікаційних колон підприємства, яке є одним із найбільших виробників автомобільного бензину та дизельного палива в центральній частині Росії.

Через складність гасіння палаючих нафтопродуктів і сильне задимлення над Рязанню пройшов «чорний нафтовий дощ», що змусило місцеву владу оголосити режим надзвичайної ситуації муніципального характеру та скасувати навчання в закладах освіти Октябрського округу.

Не менш руйнівною за своїми наслідками стала атака на Московський нафтопереробний завод (МНПЗ) у Капотні 17 травня 2026 року. Незважаючи на те, що навколо російської столиці розгорнули близько 130 позицій систем ППО, у повітряний простір прорвалися десятки апаратів. Керівництво заводу ухвалило рішення про повну екстрену зупинку технологічних процесів переробки нафти.

Це рішення ухвалили для запобігання катастрофічним детонаціям, проте воно призвело до миттєвого зниження виробництва палива в Московському регіоні, де МНПЗ забезпечує до 40% потреб ринку.

Одночасно з цим у підмосковному Солнєчногорську безпілотники уразили нафтоперекачувальну станцію «Солнечногорськая», спричинивши масштабне горіння паливного резервуара.

Ураження Саратовського НПЗ у ніч на 31 травня 2026 року завдало додаткового удару по логістичному забезпеченню російських військ.

Згідно з OSINT-аналізом, удари припали на кілька життєво важливих технологічних установок заводу одночасно: установку первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-6, установку вісбрекінгу, блоки каталітичного риформінгу та блок ізомеризації пентан-гексанової фракції.

Найбільших критичних пошкоджень зазнала установка ЕЛОУ-АВТ-6, яка є серцем виробничого ланцюга заводу. Цей НПЗ є ключовим постачальником пально-мастильних матеріалів для російської бронетехніки, тому його виведення з ладу безпосередньо вплинуло на темпи військових перевезень.

Тієї ж ночі за допомогою ударних БпЛА СБС атакували лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Лазарєво» у Кіровській області, що розташована за 1300 кілометрів від лінії фронту.

Цей об’єкт є стратегічно важливим транспортним вузлом компанії «Транснефть», який прокачує сибірську нафту через магістральний трубопровід «Сургут–Полоцьк» у напрямку нафтопереробних заводів Білорусі та експортного порту Приморськ на Балтійському морі.

Ураження резервуарного парку станції обмежило можливості РФ щодо маневрування експортними потоками нафти в обхід раніше пошкоджених портових терміналів.

Наслідки ударів

Масовані удари українських далекобійних безпілотників у травні 2026 року завдали нищівної шкоди енергетичній інфраструктурі країни-агресора, спровокувавши гострий дефіцит пального та паралізувавши ворожу військову логістику.

Сили оборони України вразили понад десять ключових нафтопереробних об’єктів Російської Федерації впродовж місяця, змусивши повністю або частково зупинити роботу заводів у Москві, Рязані, Пермі, Кірішах, Туапсе, Приморську та Ярославлі.

Справжньою катастрофою для російської економіки стала зупинка Рязанського нафтопереробного заводу. Це підприємство щорічно переробляє близько 13,1 мільйона тонн нафти, що дорівнює приблизно 262 тисячам барелів на добу та охоплює 5% від загального обсягу нафтопереробки в країні.

Виведення з ладу первинних установок на цьому об’єкті різко скоротило виробництво авіаційного гасу, обсяги випуску якого раніше сягали близько 1 мільйона тонн на рік.

Додатковий удар по системі забезпечення ворога здійснили дрони 21 травня, пошкодивши установку ЕЛОУ АВТ-6 на Сизранському нафтопереробному заводі. Цей об’єкт має номінальну потужність 8,5 мільйона тонн нафти на рік і забезпечує щорічний випуск 1,5 мільйона тонн дизельного пального та 800 тисяч тонн бензину.

Оскільки пошкоджена установка відповідає за понад 70% загальної потужності підприємства, її зупинка гарантує тривалий дефіцит ресурсу на ринку.

Загальна російська статистика за підсумками 2025 року фіксує скорочення виробництва дизельного пального на 1,4%, що становить 84,5 мільйона тонн, та зменшення обсягів випуску мазуту на 3% до 38,8 мільйона тонн.

Водночас, виробництво дизельного пального в Росії у травні 2026 скоротилося приблизно на 10% порівняно з березневими показниками, що у фізичному вимірі становить мінус 600 тисяч тонн лише за останній місяць весни.

Крім того, від 1 червня до 30 листопада російський уряд оголосив тимчасову заборону на експорт авіаційного гасу. Цей крок — спроба утримати стабільність на внутрішньому ринку пального.

Офіційне повідомлення прес-служби Кабінету міністрів РФ пояснює це рішення прагненням забезпечити потребу власних споживачів та уникнути дефіциту. Проте за лаконічними формулюваннями чиновників ховається глибока криза нафтопереробної галузі країни-агресора.

В умовах, коли загальний рівень нафтопереробки в РФ у травні 2026 року впав до мінімальних за 16 років значень — 4,69 мільйона барелів на добу, — ворог втрачає здатність до маневру.

Подальша деградація нафтопереробних потужностей виснажує не лише економічні резерви агресора, а й обмежує бойові можливості його військ на лінії фронту.

Також, за повідомленнями Reuters, на початку двадцятих чисел травня 2026 року практично всі великі нафтопереробні заводи в центральній частині Росії зупинили або скоротили виробництво пального після серії атак українських дронів.

Перспективи

Перспективи українських ударів по російській нафтогазовій інфраструктурі в майбутньому можуть значно розширитися, зважаючи на нинішню динаміку виробництва дронів Україною та підтримку з боку Європи.

Російські нафтопереробні заводи, попри пошкодження, відновлюють роботу: деякі роблять це швидко, інші — повільніше.

Попри це, Росія не зупиняється у спробах відновити потужності заради експорту, а також задля забезпечення як цивільних, так і військових потреб.