Росія у війні проти України з 2022 року активно застосовує свою бойову авіацію, це стосується і гелікоптерів. Сьогодні мова піде про сучасний ударний Ми-28.

Українські Сили оборони мають досвід знищення та ураження цих машин різними засобами, зокрема дронами навіть у повітрі над територією країни-агресора.

Ми-28 — радянський, а згодом російський ударний гелікоптер, розроблений конструкторським бюро ОКБ «Миля» для армійської авіації. Його основне призначення це ураження бронетехніки, живої сили та укріплень.

Роботи над машиною розпочалися наприкінці 1970-х років. Перший політ дослідного зразка відбувся 1982 року, однак військове керівництво надало пріоритету іншому проєкту — Ка-50 «Чёрная акула», розвитком якого став Ка-52 «Аллигатор», який нині також перебуває на озброєнні РФ.

Подальший розпад СРСР і економічні труднощі в Росії затримали розвиток і налагодження серійного виробництва Ми-28. На озброєння гелікоптер офіційно прийняли лише у 2009 році. Серійне виробництво машини розгорнули на підприємстві «Роствертол».

Першою модифікацією став Ми-28А, однак вона не відповідала вимогам щодо цілодобового застосування на полі бою і в серійне виробництво не пішла.

Ми-28Н «Ночной охотник»

У 2006 році розпочалося серійне виробництво основної на сьогодні модифікації Ми-28Н «Ночной охотник», який отримав сучасніше бортове радіоелектронне обладнання (БРЕО). За наведення керованих ракет у цій модифікації відповідає комплекс «Тор».

Для огляду передньої нижньої півсфери використовується турельно-оптико-електронна система ТОЕС521. Оглядово-прицільна система (ОПС) на Ми-28Н забезпечує пошук одиночних рухомих і групових цілей, зокрема в нічний час за рахунок тепловізійного та телевізійних каналів на дальності до 10 км. Також є лазерний далекомір.

На гелікоптер можна встановлювати і надвтулкову РЛС Н025, яка також призначена для пошуку наземних цілей за межами видимості.

Крім того, машина обладнана комплексами постановки перешкод і теплових пасток для захисту від ПЗРК.

Ми-28 побудований за класичною одногвинтовою схемою з п’ятилопатевим несним гвинтом і Х-подібним рульовим гвинтом. Екіпаж складається з двох осіб — льотчика та штурмана-оператора, які розміщені тандемом у розділених броньованих кабінах.

Бронекабіна виконана з алюмінієвої броні товщиною 10 мм і наклеєними на неї бронеелементами з кераміки завтовшки 16 мм. Заявлено, що броня корпусу може витримувати влучання осколково-фугасних снарядів калібру 20 мм.

Кабіни екіпажу відокремлені одна від одної 10-мм алюмінієвою бронеплитою, що зводить до мінімуму можливість ураження одразу обох членів екіпажу. Лобове бронескло витримує влучання бронебійних куль калібру 12,7 мм, а бічне — 7,62 мм.

Лопаті несучого гвинта виготовлені з композитних матеріалів, що дозволяє завершити політ при попаданні в гвинт снарядів калібру 20-30 мм.

Простір довкола паливних баків заповнений пінополіуретаном і має латексний протектор, що самозатягується у випадку пробиття.

Гелікоптери Ми-28 оснащуються двома турбовальними двигунами серії ТВ3-117 або ВК-2500 залежно від модифікації. Максимальна швидкість польоту — 300 км/год, практична дальність польоту становить близько 450 км без додаткових підвісних паливних баків.

Технічні характеристики 

Розробники стверджують, що енергопоглинаюче шасі та спеціальні крісла «Памир-К» дозволяють екіпажу вижити при падінні гелікоптера після збиття або аварійної ситуації.

Озброєння

Озброєння гелікоптера складається зі штатної 30-мм автоматичної гармати 2А42, яка розміщена у носовій частині фюзеляжу в поворотній установці і має боєкомплект з 250 бронебійних та осколково-фугасних снарядів. Оператор озброєння може вибирати, яким саме типом боєприпасів стріляти у той чи інший момент.

Гармата призначена для ураження легкоброньованої техніки на дальності 1500 м, живої сили до 4000 м та малошвидкісних повітряних цілей (до прикладу БпЛА) до 2500 м.

На чотирьох вузлах підвіски під крилами гелікоптер може нести різні види озброєння:

• Протитанкові керовані ракети «Атака» та «Штурм-В» у двох підвісних блоках по 8 штук у кожній
• Пускові контейнери з некерованими реактивними снарядами С-8 та С-13
• Підвісні гарматні контейнери
• Керовані ракети класу «повітря – повітря» ближнього бою Р-73 та «Игла-В»
• Вільнопадаючі авіабомби

«Атака» (9М120) – це російська 130 мм надзвукова протитанкова керована ракета з радіокомандною системою керування, розроблена на базі радянської ракети «Штурм-В». Вона здатна уражати цілі на відстані до 6000 метрів. Проте одним із важливих її недоліків є недостатня в сучасних умовах дальність ураження, а також необхідність вести ракету до цілі увесь час польоту зависаючи в одній точці, що наражає гелікоптер на ризик бути ураженим ППО. Також ракета є вразливою до радіоелектронних перешкод.

Перші бойові випробування Ми-28Н пройшли під час російської військової операції в Сирії. Гелікоптери застосовувалися для ударів по наземних цілях, супроводу колон та підтримки сухопутних військ. У 2016 році один борт розбився під Пальмірою через помилку пілотування у темряві.

Ми-28НМ

У травні 2019 року розпочалося виробництво новітньої модифікації Ми-28НМ. У ній враховані всі зауваження, які отримав Ми-28Н.

Одним із ключових завдань модернізації стало імпортозаміщення комплектуючих на російські. Головним нововведенням стала заміна українських двигунів ТВ3-117 на російські силові установки ВК-2500П.

Машина отримала вже штатну РЛС, встановлену в кулеподібному обтічнику над втулкою несучого гвинта та можливість застосування ракет ЛМУР.

Гелікоптер отримав дубльовану систему управління, завдяки якій штурман-оператор може також керувати машиною в разі необхідності.

Матеріал по темі: Радари ударних вертольотів: проблеми російського імпортозаміщення

ЛМУР (Изделие 305) — це російська авіаційна багатоцільова керована ракета з наведенням по телевізійному каналу. Ракета була офіційно прийнята на озброєння лише в середині 2022 року, проте використовувалась у Сирії для випробування, а згодом вже в Україні.

За своєю концепцією ЛМУР не є протитанковою ракетою, а є багатоцільовим боєприпасом для ураження укріплень, бронетехніки та інших важливих цілей. Для цього вона оснащена уламково-фугасною бойовою частиною масою 25 кілограмів.

Ракета з дальністю ураження 14,5 кілометрів наводиться оператором в онлайн-режимі завдяки передачі картинки по телевізійному каналу. Це дозволяє наводити її за межами поля зору та ховатися гелікоптеру за складками місцевості одразу після пуску. Використання ЛМУР нівелює недоліки оптичних станцій російських гелікоптерів при стрільбі на великі дистанції.

Ми-28УБ

У 2010 році розпочалося створення Ми-28УБ – навчально-бойової модифікації. Перший політ дослідного зразка відбувся у 2013 році. Машину створили для підготовки льотчиків, але вона зберегла повний комплекс озброєння та може виконувати бойові завдання.

Основною відмінністю Ми-28УБ від Ми-28Н є подвійна система керування, яка дозволяє пілотувати гелікоптер як із задньої кабіни льотчика, так і з передньої кабіни інструктора. Серійне виробництво розпочалося після укладення контракту російського міністерства оборони у 2016 році.

Загалом станом на 2026 рік вироблено понад 190 одиниць Ми-28 різних модифікацій (разом з експортними поставками).

Експорт

На експорт Росія пропонує гелікоптер у версії Ми-28НЭ. Ця модифікація постачалася до кількох країн. Першим іноземним замовником став Ірак, який у 2012 році придбав 15 гелікоптерів. Найбільшим оператором є Алжир, що замовив 42 машини, поставки яких розпочалися у 2016 році. У 2023 році Іран заявляв про закупівлю Ми-28НЭ, однак офіційні дані про кількість гелікоптерів не розголошувалися.

Також такі машини поставили Уганді. На початку 2024 року один борт розбився.

Війна проти України

Під час повномасштабної війни проти України Ми-28 активно застосовуються росіянами для вогневої підтримки військ, зокрема шляхом пуску некерованих ракет із кабрування, намагаючись не виходити у зону дії української армійської протиповітряної оборони (ПЗРК, зенітних гармат).

Останнім часом екіпажі таких гелікоптерів дедалі частіше залучаються до перехоплення далекобійних українських безпілотників за допомогою бортової гармати. Такі польоти вже неодноразово завершувалися втратою російських бортів.

До прикладу 25 липня 2024 року у Калузькій області РФ розбився такий борт, екіпаж загинув.

А в ніч на 5 липня того ж року ще один російський Ми-28 здійснив вимушену посадку у Ростовській області після зіткнення з БпЛА та втрати частини хвоста. Через високу температуру вихлопних газів навколо гелікоптера почала горіти трава. Екіпаж покинув машину та був евакуйований.

У 2023 році Головне управління розвідки Міноборони України показало відео, на якому видно, як український безпілотник втікає від російського Ми-28Н, який намагався його збити над тимчасово окупованим Кримом.

Втрати

За даними OSINT-проєкту Oryx, загалом із початку вторгнення зафіксовано знищення щонайменше 14 Ми-28, ще як мінімум 6 було пошкоджено українськими ударами.

При цьому точну кількість наразі підрахувати неможливо, через те, що росіяни приховують свої втрати.

Наприкінці квітня поточного року українські оператори дронів уразили російські гелікоптери Ми-28 та Ми-17 у Воронезькій області. Ворожу техніку атакували на злітно-посадковому майданчику на відстані понад 150 км від лінії фронту.

Ураження гелікоптерів здійснили пілоти зведених екіпажів 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» та 43-ї окремої артилерійської бригади у спільно розробленій операції з ЦСО «А».

А вже 15 липня оператор дрона Сил безпілотних систем у повітрі атакував російський бойовий гелікоптер Ми-28 у Бєлгородській області.

Він намагався влучити у хвостову балку машини, адже серйозні пошкодження цього елемента конструкції зазвичай призводять до падіння.

Для цієї атаки застосували FPV-дрон Shrike 10 виробництва української технологічно-оборонної компанії SkyFall.

Подібний випадок стався в серпні 2024 року в Курській області, коли український FPV-дрон пошкодив гелікоптер Ми-28 окупантів.

Тоді російський пропагандист зазначив, що після ураження екіпажу вдалося відвести та посадити борт, після чого його відправили на ремонт.

Також минулого року партизан заклав вибухові пристрої під російський Ми-28 на території 344-го центру бойового застосування та перенавчання льотного складу армійської авіації РФ, що базується поблизу міста Торжок Тверської області.

Підрив російського гелікоптера не потрапив на відео. Автори публікації зазначили, що російські військові замовчали факт проникнення на територію військової частини та вчинення диверсії.

Натомість, в якості підтвердження успішного завершення операції партизани навели публікації місцевих жителів, які повідомляли про звуки вибухів та задимлення в районі авіабази 31 травня.

Влітку 2024 року Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що у Росії згоріли три гелікоптери, один у Самарі, два — у Московській області. Розвідники також показали супутниковий знімок з пошкодженою авіатехнікою країни-агресорки.

За їхніми даними, 24 липня на російському військовому аеродромі «Кряж» у місті Самара згорів багатоцільовий гелікоптер Ми-8.

А кількома днями раніше, 21 липня, у населеному пункті Томіліно під Москвою вогневого ураження зазнали ще два російські гелікоптери — ударний Ми-28 та багатоцільовий Ка-226.

Вказані два борти розташовувалися на території російського «национального центра вертолетостроения Миль и Камов» у Московській області.

Висновки

Попри численні втрати під час війни проти України, Ми-28 залишається одним із основних ударних гелікоптерів російської армії. Промисловість РФ продовжує серійне виробництво нових машин, що дозволяє частково компенсувати бойові втрати та підтримувати чисельність парку.

Для українських оборонців Ми-28 продовжує становити серйозну загрозу, особливо на ділянках фронту, де відсутні ефективні засоби протиповітряної оборони малої та середньої дальності.

Крім традиційних ударних завдань, російські Ми-28 також залучають до перехоплення українських далекобійних безпілотників. Це свідчить про розширення спектра застосування гелікоптера та його роль у системі протидії повітряним засобам ураження Сил оборони України.