Серед стрілецької зброї, яку Німеччина передала Україні в межах військової допомоги, є автоматичні гвинтівки Heckler & Koch G3. Українські військові також використовують гвинтівки сімейства G36.

«Мілітарний» поспілкувався з українськими військовими, які мають досвід використання G3 та G36, щоб дізнатися, як німецькі гвинтівки показують себе в українських умовах.

Gewehr 3

Heckler & Koch G3 — німецька автоматична гвинтівка під набій 7,62×51 мм NATO.

Її конструкція походить від розробки німецьких інженерів, яку після Другої світової війни продовжили в Іспанії. На основі цієї роботи була створена гвинтівка CETME. Німеччина придбала ліцензію на її виробництво, після чого Heckler & Koch доопрацювала конструкцію під набій 7,62×51 мм NATO.

У 1959 році G3 прийняли на озброєння Бундесверу, де вона стала основною стрілецькою зброєю.

Гвинтівка отримала широке поширення за межами Німеччини. Її виробляли за ліцензією, зокрема в Греції, Мексиці, Норвегії, Пакистані, Португалії, Саудівській Аравії, Швеції та Туреччині. Загалом G3 використовували військові більш ніж 50 країн.
У Німеччині G3 згодом почали замінювати на нову гвинтівку під менш потужний набій 5,56×45 мм — G36.

У 2025 році Німеччина офіційно включила 3769 гвинтівок G3 до переліку військової допомоги Україні.

Один із військовослужбовців Національної гвардії України, який має досвід використання G3, відзначає її більшу масу порівняно з автоматами сімейства АК.

«По вазі вона важча за АК. В цілому гвинтівка підходить для марксменських та оборонних задач. Для роботи в будівлях вона складна. У вогневому плані гвинтівка чудова», — розповів військовослужбовець НГУ.

За словами військового, G3 добре підходить для завдань, де важливі її вогневі характеристики, зокрема для марксменських та оборонних задач.

Водночас більша маса та габарити гвинтівки можуть створювати незручності під час роботи в обмеженому просторі.

Gewehr 36

Heckler & Koch G36 розробили як наступницю G3. Після завершення холодної війни Бундесверу була потрібна легша гвинтівка під стандартний для НАТО набій 5,56×45 мм.

У конструкції G36 широко використали полімерні матеріали, що дозволило зменшити її масу порівняно з G3. Гвинтівка також отримала модульну конструкцію та кілька варіантів виконання, серед яких G36K та G36C.

G36 була прийнята на озброєння Бундесверу у 1997 році. Вона стала стандартною індивідуальною зброєю німецьких військовослужбовців і залишалася нею майже три десятиліття.

Окрім Німеччини, G36 використовують або використовували збройні сили інших країн. Серед основних військових користувачів Heckler & Koch називає, зокрема, Іспанію, Литву та Латвію.

G36 також отримала поширення серед спеціальних та правоохоронних підрозділів у різних країнах.

У Бундесвері G36 нині поступово замінюють новою гвинтівкою G95. Перші G95 почали передавати німецьким військовим у грудні 2025 року.

Українські військові використовують, зокрема, варіанти G36K та G36C.

За словами одного з військовослужбовців, який має досвід використання G36, гвинтівка має низку недоліків, пов’язаних передусім з ергономікою. Водночас він оцінює її як достатньо надійну за умови належного обслуговування.

«Достатньо надійна, якщо за нею регулярно і добре доглядати. По стрільбі нічого поганого сказати не можу, достатньо приємна в цьому плані», — розповів військовий «Мілітарному».

Одним із недоліків боєць називає ергономіку. За його словами, G36K відчувається досить громіздкою, особливо під час використання глушника. У G36C він окремо відзначає конструкцію приклада.

Також військовому довелося звикати до рукоятки взведення. Для швидкої роботи з нею в рукавичках, за його словами, необхідно призвичаїтися. Водночас її перевагою є двостороння конструкція — для роботи з нею не потрібно нічого переставляти залежно від сторони стрільця.

Окреме зауваження стосується перемикача режимів вогню. За словами військового, він виглядає ненадійним, хоча випадків його поломки під час експлуатації боєць не пригадує.
Попри велику кількість пластикових деталей, серйозних поломок G36 у його досвіді також не було.

G36 в українських умовах

За словами військового, в українських умовах G36 загалом показує себе нормально.

«Проблеми в глиняній місцевості, але це, в принципі, всього оружия стосується. Там, де ґрунт сухіший, усе нормально, якщо правильно доглядати за стволом», — зазначив він.

Військовий також позитивно оцінив комплектацію отриманої G36K. За його словами, разом із гвинтівкою він отримав усе необхідне для роботи, зокрема лазерний цілевказівник.

Окремим питанням залишаються магазини. G36 штатно використовує магазини власної констурукції, однак військові адаптують зброю під стандартні магазини STANAG.

За словами бійця, на G36K вони встановлювали спеціальні шахти під STANAG, тому проблему із сумісністю можна вирішити відповідним доопрацюванням.

Ще одним варіантом модернізації є заміна верхньої планки. За словами військового, коротша планка, розрахована під приціл, дозволяє зручніше працювати з рукояткою взведення.

Дві гвинтівки різних поколінь

G3 та G36 створювалися як основні гвинтівки Бундесверу в різні періоди. Перша була прийнята на озброєння у 1959 році, друга — у 1997-му.

Вони також представляють різні концепції стрілецької зброї. G3 використовує набій 7,62×51 мм NATO та має більшу масу, тоді як G36 розрахована на 5,56×45 мм NATO та створювалася як легша та сучасніша заміна G3.

За відгуками українських військових, G3 добре показує себе у вогневому плані та підходить для марксменських і оборонних завдань, але її маса та габарити створюють незручності в обмеженому просторі. G36, своєю чергою, оцінюють як достатньо надійну зброю, однак із низкою зауважень до ергономіки.

Таким чином, обидві німецькі гвинтівки, створені для різних поколінь Бундесверу, сьогодні отримують новий бойовий досвід уже в умовах російсько-української війни.