8 серпня уряд Литви схвалив план Міноборони, який передбачає створення інженерних смуг загороджень, риття протитанкових ровів та канав і відновлення боліт на кордоні з росією. Мета – ускладнити  ймовірне вторгнення росії. Втім литовці не перші, хто вирішив відновити болота як елемент природного захисту: Фінляндія працює над втіленням такого рішення з жовтня 2025 року і її плани значно масштабніші.

Пояснюємо, як зміна ландшафту може бути використана для оборони, які кроки планують вжити країни й чим відрізняються їх підходи.

Оборонне відновлення природних екосистем

Підхід до оборони, який планують застосувати Фінляндія та Литва, називається «оборонне відновлення природних екосистем» (англ. defensive rewilding). Він передбачає довгострокову зміну ландшафту для стримування противника шляхом створення довготривалих природних перешкод без шкоди, а іноді навіть на користь довкілля держави, що його застосовує.

Наприклад, відновлення боліт дозволяє пом’якшити ґрунт до стану, коли він не може витримувати танки. Глибина боліт часто перевищує ту, яку можуть подолати транспорт матеріально-технічного забезпечення і танк без спеціальної модернізації.

Хоча спеціалізовані легкі броньовані машини можуть долати такі болота, вони мають меншу броню, а отже, більш вразливі до атак боєприпасами чи дронами. Таким чином, за умови щільного розташування боліт зменшення темпу наступу механізованих підрозділів може сягати 70%, що збільшує час їх перебування під вогнем оборонців.

Водночас підхід не обмежується використанням боліт. Відновлення торфовищ спричиняє надмірне розм’якшення ґрунту, ускладнюючи рух навіть легкої броньованої техніки, а відновлення звивистості річок і пом’якшення їхніх берегів ускладнює використання плавучих переправних засобів.

Крім того, збільшуючи звивистість річки, оборонці змушують нападника долати більше переправ. Заліснення, тобто створення густих лісових насаджень зі змішаних порід дерев, обмежує маневровність техніки та знижує ефективність засобів розвідки й зв’язку, зокрема систем GPS, тепловізійних засобів спостереження та радіозв’язку, а також ускладнює використання баражувальних боєприпасів.

Створення ж лісових насаджень уздовж доріг або невеликих водойм може допомогти оборонцям влаштовувати засідки й уповільнювати просування військ противника.

Застосування цього підходу має не лише оборонні переваги. З погляду міжнародних відносин він дозволяє збільшити свій захист, уникнувши підозр іншої сторони в підготовці до нападу, адже навряд чи можна використати відновлене болото для нападу на іншу державу.

По-друге, це дешевше з економічного погляду: за оцінкою дослідників Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень Великої Британії (RUSI) створення захисної смуги водно-болотних угідь коштує від 90 тис. до 540 тис. фунтів стерлінгів за кілометр, у той час як кілометр бетонних протитанкових ровів може коштувати від 1 до 3 мільйонів фунтів стерлінгів. Наостанок, такий підхід може позитивно впливати на довкілля, сприяючи зменшенню вмісту вуглекислого газу в атмосфері та збереженню біорізноманіття. 

Фінляндія: створення природного щита

Після вторгнення росії до України Фінляндія, вважаючи ймовірним напад і на себе, протягом останніх трьох років поступово та систематично готується до потенційної оборонної війни. У 2023 році вона вступила до НАТО, а наступного року Фінляндія запустила залізничний маршрут між прикордонним містом Гапаранда і найбільшим портом Скандинавії — Гетеборгом, про стратегічну важливість якого ми писали в нашому матеріалі.

У 2025 році Фінляндія підвищила вікову межу для резервістів і підписала меморандум з Україною про обмін інформацією та посилення оперативної сумісності військ. Цього року країна ухвалила рішення про створення системи оповіщення про дрони та почала готувати своїх військовослужбовців до застосування дронів-перехоплювачів.

Однак найбільш фундаментальним рішенням країни стало відновлення природних перешкод на кордоні з росією. Робоча група Міністерств довкілля та оборони після проведеного аналізу дійшла висновку про доцільність цього рішення. За її оцінкою, площа боліт і торфовищ, відновлення яких посилить обороноздатність країни, становить щонайменше 180 тис. га. 

З огляду на протяжність кордону з росією (1343 км) та затяжне слабке відновлення фінської економіки після рецесії 2023 року, уряд вирішив інтегрувати проєкт до ініціативи ЄС «Зелений пояс Європи», щоб залучити додаткове фінансування, поєднавши природоохоронні та оборонні цілі. До фінансування також планується залучити приватних інвесторів.

2 липня цього року Міністерства сільського і лісового господарства та довкілля опублікували проєкт Національного плану відновлення природи до 2050 року. Він передбачає заходи з відновлення лісів, водних і прибережних зон. Після збору коментарів від суспільства до 27 серпня план надішлють до Європейської комісії. Його затвердження може тривати понад рік. За оцінкою уряду, реалізація плану потребуватиме щонайменше 1 млрд євро на рік до 2031 року.

Готовність Фінляндії змінювати ландшафт задля захисту від росії свідчить про сприйняття її як довгострокової екзистенційної загрози. Фактично, Фінляндія шукає спосіб залучити на оборону кошти, які зазвичай для цього не використовують.

В умовах бюджетного тиску, високих соціальних видатків і закликів США до Європи самостійно забезпечувати власну безпеку, така модель може стати прикладом для інших держав ЄС і НАТО.

Як Литва будує природну фортецю

Литва, відчуваючи загрозу з боку росії та Білорусі, у 2024 році ухвалила рішення про створення системи протидії мобільності противника не лише на кордоні з цими країнами, а й по всій країні. Тоді планувалось створити 27 інженерних майданчиків для зберігання засобів протидії пересуванню військ (як-от протитанкових їжаків та інших), висадити дерева на кордонах з росією та Білоруссю, перекрити ключові дороги держави резервними бар’єрами та обладнати мости спеціальними кріпленнями для встановлення вибухівки. 

У 2025 році урядом було ухвалено рішення збільшити кількість таких майданчиків до 50 і залучити до визначення локацій для них литовські залізниці, адже значна частина державних земель перебуває у їх власності. У 2025 році на ці заходи було витрачено 8,5 млн євро, а на 2026 заплановано – 10 млн євро.

Поточна ж пропозиція Міністерства оборони суттєво розширює масштаби робіт і додає до нього елементи оборонного відновлення природних екосистем. Так, на кордонах з Білоруссю та Калінінградською областю до кінця 2028 року планується облаштувати смугу інженерних перешкод завширшки 20 метрів, а на важливих ділянках оборони – 150 метрів.

Замість висадки дерев до 2030 року планують відновити болота, адже це потребує менше часу. Крім того, було вирішено облаштувати мережу дренажних канав та струмків на території Вілкавішкіського та Шакяйського районів, які межують з Калінінградом. На ці заходи у 2026–2030 роках планують виділити 50 млн євро з Державного фонду оборони Литви.

Різниця підходів Литви й Фінляндії

Попри схожість задуму й однакові мотиви, підходи Фінляндії та Литви мають суттєві відмінності. Перша відмінність – модель фінансування: в той час, як Фінляндія прагне залучити принаймні частину фінансування з європейських фондів, Литва покладається виключно на себе. 

Так, Фінляндія обрала довший шлях: понад рік на підготовку пропозиції та ще, можливо, рік на її розгляд Єврокомісією. Після цього можуть тривати додаткові перемовини. Водночас Литва одразу виділяє кошти на реалізацію рішення і не потребує його погодження з іншими сторонами. Це може свідчити про те, що Литва гостріше відчуває небезпеку та її економіка, на відміну від фінської, активно зростає.

Друга відмінність – оперативна глибина, на якій держави планують вибудовувати рубежі оборони. В той час як у Фінляндії мова йде про прикордонні території – у Литві ця система оборони вибудовується по всій країні. Причина полягає в різниці у розмірах країн та їхніх армій. Фінляндія здатна набагато довше стримувати ворога, зокрема на кордонах, доки не надійде допомога союзників, ніж Литва. 

Якщо Фінляндії вдасться таким чином залучити кошти від Єврокомісії – це може започаткувати нову модель оборонного планування, у якій відновлення природних екосистем стане одним із елементів стримування поряд із традиційною військовою інфраструктурою.

Це дозволить окремим країнам ЄС і НАТО, принаймні тим, що мають спільний сухопутний кордон з росією та Білоруссю, суттєво скоротити витрати на оборонну інфраструктуру, частково фінансуючи оборонно значущі проєкти через природоохоронні програми ЄС, вивільняючи національні ресурси для розвитку високотехнологічних спроможностей. Водночас поєднання екологічних і безпекових цілей може розширити політичну підтримку таких проєктів серед прихильників зеленої політики, а росії буде значно складніше використати їх як доказ нібито підготовки до наступальної війни.

Литовський підхід може стати моделлю для інших невеликих держав НАТО з обмеженою стратегічною глибиною. Поєднання інженерних загороджень із природними перешкодами дозволяє заздалегідь підготувати територію до можливого конфлікту та створити додаткові бар’єри для просування противника, виграючи час для розгортання сил союзників.

Для таких держав це особливо важливо, оскільки підготовка території може частково компенсувати обмеженість власних людських і матеріальних ресурсів. 

Чому важливо для оборони України

Підходи обох країн відкривають для України кілька можливостей. Фінський підхід, якщо буде успішним, може бути використаний для потенційного залучення Україною європейського природоохоронного фінансування до проєктів, які одночасно посилюють обороноздатність, тоді як литовський — для підготовки оборонних рубежів у глибині країни ще до виникнення безпосередньої загрози.

Особливо цінним для України може бути сам принцип завчасного пристосування ландшафту та транспортної інфраструктури до можливих напрямків наступу.

Водночас співпраця може бути взаємною. Україна має унікальний практичний досвід протидії російським військам, який дозволяє оцінити реальну ефективність природних та інженерних перешкод, а також способи їх обходу й подолання.

Передача цього досвіду Фінляндії та Литві може допомогти їм точніше визначати ділянки, на яких відновлення боліт, лісів або водних перешкод матиме найбільше оборонне значення і не витрачати ресурси на заходи, які противник здатен легко обійти. Таким чином, Україна може отримати від європейських країн нові механізми фінансування та планування оборони, а вони — практичні знання, здобуті в умовах реальної війни з Росією.

Висновок

Російсько-українська війна змушує європейські держави переглядати саме поняття оборонної інфраструктури. Підготовка до війни дедалі більше виходить за межі будівництва укріплень і закупівлі озброєнь та поширюється на управління територією, природними ресурсами й цивільною інфраструктурою.

Якщо загроза з боку росії зберігатиметься протягом наступних років, підготовка території до війни і зміна ландшафту можуть стати для європейських держав такою ж звичною частиною оборонного планування, як утримання військ чи закупівля озброєнь.

Це поступово стиратиме межу між військовою, природоохоронною та цивільною політикою: рішення про те, де відновлювати болота, прокладати дороги чи змінювати русла річок, дедалі частіше можуть ухвалювати з урахуванням не лише економічних та екологічних, а й оборонних наслідків.

Для України, яка вже сьогодні змушена планувати оборону території в таких умовах, це створює можливість стати одним із головних джерел практичних знань для формування нової європейської моделі стримування росії.

Матеріал підготовлений в рамках співпраці Мілітарного з Міжнародною аналітично-інформаційною спільнотою Resurgam.