Під час наступальної операції система протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу обмежила можливості росіян вести постійне спостереження за переднім краєм, що дало змогу приховано накопичувати та переміщувати сили для наступальних дій.

Про це командир протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу розповів журналісту «Мілітарного».

Протиповітряне прикриття оперативного й тактичного рівнів забезпечував, зокрема, 1030-й зенітний ракетно-артилерійський полк «Аквіла». Підрозділи першого ешелону додатково посилили екіпажами БпЛА-перехоплювачів та розрахунками переносних зенітних ракетних комплексів.

За словами командира ППО, нарощування щільності засобів виявлення та ураження змусило російські розвідувальні БпЛА літакового типу відходити за лінію бойового зіткнення.

Це частково дезорієнтувало противника щодо реального стану переднього краю та обмежило його можливості вести розвідку й коригувати удари.

«В ході операції фактично вдалося забезпечити повне домінування підрозділів ППО корпусу в небі над смугою відповідальності та обмежити його можливості щодо ведення розвідки і коригування ударів за допомогою БпЛА та артилерії», — розповів командир.

За його словами, виконання цього завдання забезпечило можливість накопичення сил 3 АК, їх прихованого переміщення та проведення наступальних дій.

Командир зазначив, що завдяки завчасній підготовці до різних сценаріїв повітряного бою українські підрозділи змогли швидше реагувати на зміни тактики противника.

Від окремих розрахунків — до єдиної системи

Однією з основних змін стала побудова ешелонованої системи ППО, в якій кожен екіпаж або розрахунок має визначену зону відповідальності.

Окремі зони формують ешелони, а ті, своєю чергою, складаються в загальну систему протиповітряної оборони корпусу.

Для її роботи об’єднали різні джерела інформації про повітряну обстановку.

До системи надходять дані від радіолокаційних засобів, візуального й акустичного спостереження та радіоелектронної розвідки.

Цю інформацію акумулюють у єдиному ситуаційному центрі, що дозволяє швидше виявляти цілі та передавати цілевказання засобам ураження.

Важливим елементом також стала взаємодія з підрозділами радіоелектронної боротьби, безпілотних систем, розвідки та піхоти.

За словами командира, горизонтальний обмін даними дозволяє оперативніше передавати інформацію про виявлені цілі та зменшувати ризик дружнього вогню в повітрі.

Battle Captain

У системі управління ППО корпусу також запровадили посаду Battle Captain.

Йдеться про децентралізацію безпосереднього управління повітряним боєм: частину поточних рішень передають відповідальному офіцеру, тоді як командир може більше зосередитися на плануванні.

Такий підхід має скоротити шлях інформації від виявлення повітряної цілі до рішення щодо її ураження.

Разом із єдиним інформаційним полем це дозволяє відходити від моделі, за якої окремі засоби виявлення та ураження працюють відокремлено один від одного.

Коефіцієнт ураження — 0,5–0,7

На результативність перехоплення повітряних цілей одночасно впливає низка факторів.

Серед них командир назвав відстань і швидкість цілі, радіогоризонт, якість цілевказання, роботу засобів РЕБ, погодні умови та технічні характеристики самого перехоплювача.

За його словами, залежно від завдання й обстановки середній коефіцієнт ураження становить від 0,5 до 0,7.

Підвищувати цей показник у корпусі планують насамперед завдяки кращому виявленню цілей, автоматизації та підвищенню стійкості зв’язку.

Одним із напрямків є впровадження машинного зору. Водночас командир наголошує, що основною проблемою залишається не заміна пілота автоматикою, а своєчасне виявлення малорозмірних цілей і видача якісного цілевказання.

Для цього необхідна більша кількість радіолокаційних, акустичних та оптичних засобів спостереження.

«Коли забезпечується чітке цілевказання, тоді наш БпЛА-перехоплювач чи інший засіб має конкретну ціль і результативність стає вищою», — пояснив командир.

Другим напрямком залишається стійкість каналів зв’язку. У 3 АК, зокрема, експериментують з використанням різних рішень.

Важливими залишаються й характеристики самого перехоплювача — швидкість, робоча висота та можливість діяти з урахуванням рельєфу, радіогоризонту й погодних умов.

За оцінкою командира, розвиток цих напрямків потенційно може підвищити результативність приблизно до 80%, хоча повністю виключити невдалі перехоплення неможливо.

Економіка перехоплення

При цьому в 3 АК не вважають співвідношення «один перехоплювач — одна знищена ціль» самоціллю.

Одним із ключових критеріїв залишається співвідношення вартості засобу ураження та його цілі.

За оцінкою командира, окремий розвідувальний БпЛА літакового типу може коштувати близько 100 тисяч доларів, тоді як вартість перехоплювача може становити близько 1–1,5 тисячі доларів.

Тому навіть застосування двох або трьох дешевих перехоплювачів для знищення одного такого розвідника зберігає вигідне для української сторони співвідношення витрат.

Водночас додавання відповідних систем збільшує його вартість. Через це військові оцінюють, що в конкретній ситуації ефективніше: дорожчий багаторазовий апарат чи кілька простіших одноразових перехоплювачів.

Майбутнє тактичної ППО

Подальший розвиток тактичної протиповітряної оборони в корпусі пов’язують із БпЛА-перехоплювачами, автоматизованими турелями на роботизованих платформах, мобільними комплексами боротьби з безпілотниками C-UAS та сучасними ЗРК ближньої дії.

При цьому основним напрямком залишається не просто нарощування кількості окремих засобів.

Йдеться про створення системи, в якій засоби виявлення, перехоплювачі, класична ППО, РЕБ, безпілотні підрозділи та командні пункти працюють у спільному інформаційному контурі.

За оцінкою командування ППО 3 АК, така система має забезпечувати прикриття військ не лише під час оборони, а й підтримувати темп наступальних дій.