23–25 вересня 2026 року голова КНР Сі Цзіньпін провів у Білому Домі переговори з Дональдом Трампом під час першого за одинадцять років державного візиту до США. Переговори підтвердили, що Сі не піде на поступки в тайванському питанні, а протистояння Китаю із Заходом стало невідворотним. До нього вже готуються і Пекін, і Вашингтон. Коло питань, які обговорювали лідери, дає змогу окреслити часові межі, у яких розгортатиметься пікова фаза протистояння за острів.

Вашингтонська зустріч зламала баланс, який у тайванському питанні тримався від часів Рейгана, бо 24 вересня Сі вперше прямо вимагав від Трампа “виступати проти” незалежності Тайваню. Досі Пекін просив Вашингтон лише обережно поводитися з тайванським питанням, а тепер вимагає змінити саму американську позицію, що обмежувалася формулою “не підтримуємо незалежність”, на якій трималася політика “стратегічної невизначеності” США.

Пекін однозначно призначив тайванському питанню функцію передумови будь-яких домовленостей, і решта питань, які Сі порушує на міжнародному рівні, проходить крізь призму тайванського. Риторика Пекіна загострюється від зустрічі до зустрічі, і поступово вона готує світову спільноту до думки, що в тайванському питанні США та Заходу доведеться поступитися.

Повернення Тайваню для Сі Цзіньпіна є мірилом власного історичного внеску і питанням принципу, в якому він не допускає жодних компромісів. 1 липня 2026 року на відзначенні 105-ї річниці Компартії Китаю Сі назвав розв’язання тайванського питання історичною місією і непохитним зобов’язанням партії. У Резолюції ЦК КПК 2021 року розв’язання тайванського питання названо незмінним історичним завданням партії, а сама партія відраховує “нову еру” від 2012 року, коли її очолив Сі.

Дати розв’язання тайванського питання документи КПК прямо не називають, проте часові межі, у яких Пекін до нього готується, чітко задає періодизація етапів, яку встановлюють рішення з’їздів партії, що для Китаю мають силу стратегічної програми.

У звіті XIX з’їзду 2017 року Сі описав шлях КНР як перехід від етапів “піднятися” (站起来) за Мао Цзедуна і “розбагатіти” (富起来) за Ден Сяопіна до етапу “стати сильною” (强起来), який партія пов’язує з “новою ерою” самого Сі.

Той самий з’їзд розділив шлях до сторіччя КНР на два етапи. До 2035 року Китай має “в основному здійснити соціалістичну модернізацію” (基本实现社会主义现代化), а до середини століття стати “сильною модерною соціалістичною державою” (社会主义现代化强国), яка є “провідною у світі за сукупною державною міццю і міжнародним впливом”.

Четвертий пленум ЦК КПК у жовтні 2025 року назвав п’ятирічку 2026–2030 років “ключовим періодом” (关键时期) для досягнення цієї цілі.

У цю п’ятирічку вкладається сторіччя НВАК у 2027 році, до якого партія ще у 2020 році поставила армії окрему “мету боротьби до сторіччя” (建军一百年奋斗目标). Директор ЦРУ Вільям Бернс у 2023 році заявив, що Сі доручив армії бути готовою до цієї дати провести вторгнення на Тайвань, тож сторіччя НВАК стає для Сі точкою, у якій він має підтвердити готовність армії до силового сценарію. У 2027 році XXI з’їзд КПК також вирішуватиме питання про четвертий термін Сі.

Ця періодизація дає підстави вважати, що етап “стати сильною” має розпочатися з першого застосування військової потуги Китаю, а найімовірнішим об’єктом такого застосування є Тайвань. 2030–2035 відведено на те, щоб стабілізувати ситуацію після приєднання острова, домогтися його визнання світовою спільнотою і уникнути санкцій та вирівняти наслідки засуджень.

Активну фазу власного керівництва Сі за цією періодизацією відводить до 2035 року, коли йому виповниться 82 роки.

Сі приїхав до Вашингтона з чіткою позицією, стратегією, розписаним за партійними етапами графіком і розумінням власного часового вікна, і це дало йому перевагу на переговорах.

Вашингтон натомість не мав чіткого плану контрзаходів, і переговори показали, що відповісти на вимоги Пекіна йому нічим, і це лише посилило позиції Сі.

Окрім зламу в риториці, Пекін отримав від візиту і вагомий внутрішньополітичний результат, важливий для Сі напередодні V пленуму ЦК КПК, який відбудеться 26–29 жовтня в Пекіні. Державні медіа КНР масово поширили кадри, на яких Трамп особисто зустрічає Сі біля трапа, хоча у травні в Пекіні його самого зустрічав лише віцепрезидент Хань Чжен.

Аналіз програм впливу, які Китай системно розгортає, починаючи з 2020 року, вказує на те, що Пекін розраховує вирішити тайванське питання тиском без прямого військового зіткнення, досягнувши на момент апогею протистояння такої переваги в неядерних озброєннях, за якої збройний опір для Тайваню і його союзників втрачає сенс.

Також рівнозначним чинником, що забезпечує досягнення контролю над Тайванем без застосування зброї повинно стати загальне виснаження світової економіки від кумулятивного ефекту локальних конфліктів та втручання Китаю в політичні процеси ключових країн, де основні наративи політичного дискурсу будуть алгоритмічно підсилюватися в соцмережах на користь уникнення конфлікту між Китаєм та демократичним світом за рахунок поступок на користь Пекіна.

Вашингтон відступає від правової рамки, яка десятиліттями стримувала Пекін щодо Тайваню

Замість деескалації глобального конфлікту візит підтвердив курс на силове вирішення тайванського питання. Правова рамка американської політики щодо Тайваню будується на фундаментальному принципі мирного вирішення тайванського питання. Мета Сі щодо острова суперечить тій правовій рамці, якою США десятиліттями стримували Пекін.

Політику США щодо Тайваню визначають три спільні комюніке 1972, 1979 і 1982 років, Закон про відносини з Тайванем 1979 року і Шість запевнень, які Рейган дав Тайбею у 1982 році.

У цих документах Вашингтон лише визнає позицію Пекіна, за якою існує один Китай, але не бере її як власну і не займає позиції щодо суверенітету над островом.

Вимога Сі “виступати проти” незалежності Тайваню виходить за межі цієї рамки, бо вимагає від Вашингтона формулювання, якого немає в жодному з цих документів.

Комюніке 1982 року і внутрішній меморандум Рейгана прив’язали поступове скорочення продажів зброї Тайваню до мирного курсу КНР, тож систематичні навчання НВАК з імітації блокади дають США формальну підставу ці поставки нарощувати.

Шість запевнень, які Рейган дав Тайбею того самого року, окремо забороняють Вашингтону консультуватися з Пекіном щодо продажів зброї острову.

Трамп відступив від положень цієї правової рамки, коли 11 травня заявив, що обговорюватиме продаж зброї Тайваню з Сі. 15 травня в інтерв’ю Fox News він сказав про пакет перехоплювачів PAC-3 MSE і систем NASAMS на $14 млрд, що тримає його “в підвішеному стані”, бо це “залежить від Китаю”.

Цей пакет ще в січні пройшов неформальний розгляд у комітетах Конгресу, але Трамп не дав ходу формальній нотифікації. Після травневого саміту пакет поставили на паузу, і адміністрація пояснює її то потребою в боєприпасах для операції “Epic Fury” проти Ірану, то браком виробничих потужностей.

Рубіо 23 вересня пояснив затримку потребою збалансувати оборонно-промислову базу США і визнав, що справа “не в Тайвані конкретно, але коли ми щось продаємо, у нас цього більше немає”.

На травневому саміті в Пекіні Сі назвав Тайвань найважливішим питанням у відносинах зі США і попередив, що неправильне поводження з ним загрожує зіткненнями і конфліктом.

Водночас Тайвань лишається центром виробництва передових чипів, на яких тримаються американські платформи штучного інтелекту, і це пов’язує тайванське питання зі змаганням двох держав за технологічне лідерство.

Пекін скорочує відставання від США у чипах, на яких побудовані платформи штучного інтелекту

Першим із питань саміту, що формують часові межі, стало змагання у розвитку платформ штучного інтелекту, у якому Китай уже випередив США за більшістю напрямів, крім виробництва передових чипів.

Контроль над островом вирішує долю конкуренції американської і китайської технологічних екосистем, від програмного забезпечення до хардверної інфраструктури, за право стати основою четвертої промислової революції.

Легальний доступ китайських розробників АІ до передових вузлів TSMC закрито американським експортним контролем, і на клієнтів із КНР у 2025 році припало лише 9% виручки компанії.

Китай натомість будує власну вертикаль із прискорювачів Huawei Ascend, програмної платформи CANN і відкритих моделей. Кількість користувачів генеративного АІ в Китаї за рік зросла на 141,7%, а обчислювальні потужності для АІ, за даними Міністерства промисловості та інформатизації КНР, збільшилися на 177%.

Пекіну вигідно відкласти пряме зіткнення до того моменту, коли власні чипи дозволять його АІ платформам обходитися без американських і тайванських технологій.

Експерти вважають відставання Китаю від США за якістю найкращих моделей штучного інтелекту невеликим, і ця оцінка заспокоює західну технологічну спільноту, бо США досі лишаються попереду.

Проте за більшістю інших напрямів Китай уже випередив США, зокрема за кількістю користувачів, яких генеративний АІ в країні має 602 млн проти близько 130 млн американців, які звертаються до чат-ботів.

За індексом Artificial Analysis американська Claude Opus 5.5 набирає 58 балів, а найкраща китайська модель MiMo-V2.6-Pro набирає 46. Водночас одна задача в Claude Opus 5.5 коштує $5,98, а в MiMo-V2.6-Pro коштує 13 центів.

Суттєву перевагу США зберігають лише в технологічній архітектурі обчислень, апаратну основу якої виробляють на Тайвані, де кожен прискорювач Nvidia для американських дата-центрів проходить корпусування CoWoS.

Адміністрація Трампа будує на цій перевазі свою економічну стратегію, і її План дій щодо АІ 2025 року прямо ставить за мету виграти глобальні перегони за штучний інтелект. Американські лабораторії водночас обмежують доступ китайських компаній до своїх моделей, щоб ті не копіювали їх через дистиляцію, коли власну модель навчають на відповідях чужої.

Цю перевагу Вашингтон мусить утримувати постійним випуском нових версій моделей, бо саме вона має дати американським компаніям масштаб впровадження, який Китай уже завдяки низькій ціні та відкритості.

Майже вся ця потужність і все корпусування CoWoS, без якого графічний процесор не з’єднати з пам’яттю HBM, фізично розташовані на Тайвані. На клієнтів із Північної Америки припадає 75% виручки TSMC.

Лише в першому півріччі 2026 року графічні модулі дали Тайваню близько $51 млрд профіциту в торгівлі зі США, а сервери ще близько $39,4 млрд.

Технологічне обладнання в першому півріччі становило 81% тайванського експорту до США проти 49% у 2023 році, а за січень-серпень 2026 року на США припало 31,4% усього експорту острова проти 24,3% на материковий Китай і Гонконг. Економіка острова дедалі тісніше прив’язується до американського ринку АІ, і Пекін втрачає економічні важелі впливу на Тайбей.

Нарощування енергопотужностей для дата-центрів США лише питання часу і коштів, тоді як кожна нова версія американських моделей потребує найновіших чипів, які виготовляють на Тайвані.

США тим часом переносять виробництво на власну територію, проте в Аризоні TSMC серійно випускає лише вузол N4, а N3 з’явиться там не раніше другої половини 2027 року, тож до кінця десятиліття залежність США від Тайваню збережеться.

Залежність США від тайванських чипів ускладнює для Пекіна встановлення контролю над Тайванем у будь-якій формі, від блокади до силової операції. Пекіну вигідно самому гарантувати Вашингтону подальший доступ до тайванських чипів, бо без такого запевнення ескалація навколо острова стає надмірно гострою.

Пекін прагне показати США, що контроль над островом не позбавить їх можливості й далі купувати тайванські чипи, і саме на такий перехідний період тиску без прямого зіткнення він розраховує.

Відступ США від власної правової рамки доповнює слабке озброєння самого Тайваню, і разом вони підштовхують Пекін до планування операції, бо серйозного спротиву він не бачить.

Тайвань купує озброєння, яке не відповідає вимогам сучасної війни

Сполучені Штати й далі продають Тайваню озброєння за його запитами, і грудневий пакет на $11,1 млрд із HIMARS, Javelin, TOW і гаубицями M109A7 лишається чинним попри паузу в новому пакеті на $14 млрд.

Проте структура цих закупівель не відповідає загрозам, які постають під час моделювання спроби Китаю захопити острів з урахуванням досвіду війни Росії проти України.

Цю війну Пекін як головний постачальник товарів подвійного призначення для російського ВПК вивчає зблизька, переймає її досвід і швидко коригує власне оборонне замовлення відповідно до практик, які виявляють бойові дії Росії та України.

Саме це дає Китаю розуміння, що modern warfare це постійно оновлювані доктрини комбінованого застосування різних засобів, що спираються на дані множинних точних сенсорів, які працюють в умовах завад, алгоритми автономного ухвалення рішень і максимальну роботизацію військових платформ.

В оборонних закупівлях Тайваню такого підходу немає і близько, і острів продовжує купувати платформи, розраховані на війну попереднього покоління.

На консервативні платформи припадає 43,5% тайванських закупівель, тоді як засобів РЕБ і захисту інфраструктури серед них практично немає.

Проблему посилює неналежне планування, бо після поставки на розгортання, освоєння техніки і підготовку особового складу потрібен додатковий час.

Чотири найбільші програми, які дають 62% з $29,7 млрд невиконаних американських поставок, розтягнуті на 2028-2034 роки, і які виходять за межі періоду, якому Китай відводить можливий момент військового зіткнення.

Між нотифікацією і поставкою минає непередбачуваний час, і якщо баражуючі боєприпаси ALTIUS прибули за 14 місяців, то ПЗРК Stinger більш ніж через десять років.

Жоден із 66 винищувачів F-16 Block 70 до острова ще не прибув, а перші гаубиці M109A7 надійдуть лише з 2030 року.

Масове виробництво власних дронів Тайвань не запустив, бо опозиційний Гоміньдан, що виступає за діалог із Пекіном, вилучив кошти на них зі спецбюджету разом з інтегрованою ППО і системами управління.

Урядовий план передбачав закупівлю близько 200 тис. дронів і 1 320 безекіпажних катерів, тоді як придатних до застосування у військових операціях безпілотників у Тайваню нині менше 10 тис. Окремий закон про дрони на $6,6 млрд на 2026-2031 роки 18 червня заблокували в парламентському комітеті.

Перший тайванський підводний човен власного виробництва Hai Kun мали передати флоту в листопаді 2025 року, але він досі проходить випробування.

Законодавчий Юань 8 травня урізав фінансування закупівель з $39,3 млрд до $24,5 млрд і прив’язав виплати до листів-пропозицій зі США, тож пауза у Вашингтоні і рішення Гоміньдану блокують одні й ті самі кошти.

Уряд Лая у серпні вирішив повернути $39,3 млрд через бюджет 2027 року, проте до його ухвалення дрони лишаються без фінансування.

До кінця 2027 року Тайвань отримає насамперед ракетні комплекси HIMARS, берегові батареї Harpoon і американські баражуючі боєприпаси, які створюють загрозу для китайського десанту, проте за масштабом неспівмірні із силами, які Пекін зосереджує проти острова.

Морський тиск КНР зростає, і кількість операцій її берегової охорони та флоту біля острова збільшилася на 89%.

CFR застерігає, що пауза в пакеті на $14 млрд створює для Пекіна прецедент вето на продаж зброї Тайваню, а Держдепартамент ще в травні вважав затримки оборонних витрат Тайваню поступкою Китаю.

Навесні переговорна позиція Вашингтона була суттєво сильнішою, проте Президент Трамп її не використав, оскільки перед проміжними виборами більшим інтересом для нього було уникнути нової торговельної війни і ризику ескалації, до якої США не готові. Неготовність США підтверджують оцінки CSIS, за якими лише на відновлення запасів Tomahawk, Patriot і THAAD, витрачених у війні з Іраном, знадобиться чотири роки.

Пекін пропонує світу глобальну деескалацію в обмін на підтримку у питанні щодо повернення Тайваню

Пекін продовжує пріоритизувати тайванське питання як основний переговорний фокус. Адміністрація Дональда Трампа натомість зосереджується на інших геополітичних процесах і вимагає поступок щодо безпекових домовленостей у Східній Європі, на Близькому Сході та в інших регіонах, де конфлікти тримаються зокрема на китайській економічній підтримці.

Пекін не відмовляється від економічної підтримки учасників цих конфліктів і водночас попереджає, що непоступливість США з питання підтримки Тайваню відкриває шлях до більшого за масштабом конфлікту, у який так чи інакше буде втягнуто держави регіону, від Південної Кореї і Японії до Філіппін та Австралії.

Про ціну такого конфлікту для світу свідчать поточні конфлікти. Закриття Ормузької протоки перекрило маршрут, яким проходить до 30% світової торгівлі добривами, і, за оцінкою Світової продовольчої програми ООН, ще 45 млн людей ризикують опинитися в стані гострого голоду.

Закриття Ормузької протоки і атаки хуситів у Червоному морі вже спричинили світовий ціновий шок на енергоносії. Нафта Brent у вересні коливалася від $91 до $108 за барель і 24 вересня закрилася на $106,60. Скраплений газ в Азії та Європі коштує близько $27-29 за мільйон британських теплових одиниць, тож енергетичний шок найсильніше відчувають держави-імпортери.

Американська кампанія в Ірані стала одним із найслабших елементів зовнішньополітичної стратегії Білого Дому. Крім невизначеності у строках відновлення стабільності на Близькому Сході, вона призвела до падіння президентських рейтингів Дональда Трампа і стала значним електоральним фактором напередодні проміжних виборів до Конгресу.

У день саміту Сі підтримав повернення до іранського меморандуму і припинення морських блокад, пропонуючи Пекін як посередника у війні, яку Вашингтон не завершив.

Удари Росії та України по портах закрили і Чорне море, через яке йде 17% світової торгівлі зерном, а пшениця подорожчала до максимуму за три з половиною роки.

Росія й Україна у 2024 році забезпечували 44% імпорту пшениці до Африки, тож перебої найсильніше зачіпають країни Глобального Півдня, де подорожчання хліба вже не раз підривало стабільність режимів.

Наступний етап глобального протистояння окреслюється в Пацифіці. Пекін попереджає, що зовнішня підтримка незалежності Тайваню дестабілізує весь Азійсько-Тихоокеанський регіон, і вибудовує для урядів Глобального Півдня логіку, за якою стабільність настане лише після вирішення тайванського питання на його умовах.

Опорою для такого консенсусу стають держави Глобального Півдня, які підтримують пекінський принцип одного Китаю.

Пекін поступово посилює формулювання, і після саміту Форуму Китай-Африка 2024 року та саміту Китай-Центральна Азія 2025 року спільні заяви вже називають Тайвань невід’ємною частиною території КНР.

Найвигіднішим для КНР регіональним напрямком залишається Східна Європа. Будучи головним постачальником товарів подвійного призначення для військово-промислового комплексу РФ, Пекін підтримує російську військову економіку і змушує США та Європу витрачати щоразу більше ресурсів для захисту України.

Водночас він не дає Вашингтону послабити залежність Москви від Китаю і зупинити бойові дії без участі Пекіна, що підштовхує Білий Дім до вигідних для КНР компромісів.

Ідея тристоронньої зустрічі Трампа, Сі Цзіньпіна і Путіна на саміті APEC у Шеньчжені виникла на переговорах Путіна і Сі в Бішкеку, і 1 вересня Кремль підтвердив її обговорення. 9 вересня Пєсков підтвердив, що Путін і Трамп обговорювали її в телефонній розмові, а Ушаков додав, що рішення залежить від Китаю як господаря саміту.

Путін, за даними Bloomberg, їде до Шеньчженя, але пропустить G20 у Маямі, а участь Трампа в APEC Білий Дім поки не підтвердив. У разі такого рішення Пекін отримає роль модератора переговорів, від яких залежатиме перебіг війни в Україні.

Слабкі сигнали Вашингтона роблять для Пекіна силове вирішення тайванського питання щоразу раціональнішим

Формальні підсумки візиту обмежилися продовженням тарифного перемир’я до січня 2027 року, запуском діалогу щодо штучного інтелекту і, за версією МЗС КНР, консенсусом із восьми пунктів зі взаємним зниженням мит на $30 млрд. Замість шестимісячного продовження перемир’я, на яке розраховував ринок, Вашингтон погодився лише на два місяці, а угод щодо Тайваню, чипів і штучного інтелекту лідери не уклали.

Єдиним предметним здобутком Вашингтона стала згода Пекіна з тим, що жодна держава не має права стягувати плату за прохід міжнародними протоками, хоча Іран саме цього вимагає за Ормуз і обіцяв Китаю пільгові умови.

У кампанії 2024 року Трамп пропонував мита понад 60% на китайські товари, а за підсумками саміту США і КНР домовилися про взаємне зниження мит на $30 млрд.

Дональд Трамп 26 вересня сказав, що про Тайвань лідери “не говорили надто багато” і що Сі “дуже добре розуміє”, що він відчуває.

Під час візиту Сі вдруге за рік нагадав Трампу про пастку Фукідіда, і вперше зробив це у Вашингтоні, поруч із Президентом США.

Пастка описує суперництво, у якому домінуюча держава втрачає позиції і поспіхом озброюється, держава, що її наздоганяє, нарощує оборонний потенціал у відповідь, що в свою чергу створює загрозу випадкового початку великої війни. Цією алегорією Сі самовпевнено призначив США роль країни, яка поступається лідерським місцем у світі Китаю.

Підстави претендувати на таку позицію йому дає неспіврозмірність категорій, які висувають сторони в межах переговорних позицій, коли Сі відкрито висуває претензії на Тайвань, переговорна рамка Білого Дому крутиться довкола позицій на кшталт річного обсягу соєвих бобів, який Китай зобов’язується купити в США.

Ту саму асиметрію видно і на військовому рівні, де Пекін підкріплює свої претензії щодо острова відпрацюванням силового сценарію. Наприкінці грудня 2025 року НВАК провела навчання “Місія справедливості 2025”, які почалися через кілька днів після затвердження американського пакета на $11,1 млрд і відпрацьовували блокаду острова та його ключових портів. Бойові стрільби з материка імітували ураження важливих цілей, і 10 із 27 реактивних снарядів упали в межах прилеглої зони Тайваню.

Уперше в таких навчаннях на південний схід від Тайваню діяв універсальний десантний корабель Type 075, який разом із бомбардувальниками і протикорабельними силами відпрацьовував рейдові дії та захоплення ключового порту.

Окремим завданням навчань стало “всебічне стримування” зовнішнього втручання за межами острівного ланцюга, яке Пекін прямо пов’язав із можливою підтримкою Тайваню ззовні.

За сукупністю географічного охоплення і складності блокадного сценарію це були найбільші навчання навколо Тайваню.

Коли Пекін розгортає понад сотню кораблів уздовж Першого острівного ланцюга, Тайвань проводить презентацію легкої бронемашини Cheetah, у якої на показових стрільбах 23 вересня на другому пострілі відмовила гармата.

Ця слабкість у підходах на різних рівнях конкуренції провокує Китай нарощувати тиск, тож на наступних зустрічах, які заплановані в межах цього року, цілком прогнозовано риторика Пекіну щодо Тайванського питання стане більш твердою і вимогливою.

Зустріч Сі і Трампа, де позиція США виглядала програшною, не змогла скоригувати траєкторію розгортання конфлікту. Його часові рамки додатково до описаних чинників визначають також війна в Україні, заплановане загострення на Корейському півострові, конфлікт на Близькому Сході навколо Ірану і ключові виборчі цикли у демократичних країнах у 2027-2029 років, де прогнозується прихід до влади сил, які обстоюють уникнення ескалації.