У вересні 2026 року Україна показала оновлену зенітну ракету «Корал» і зображення пускової установки майбутнього комплексу.

Порівняно з макетом, представленим п’ятьма роками раніше, ракета стала помітно довшою, важчою та отримала більшу бойову частину.

Ці зміни повернули увагу до одного з українських проєктів, покликаних забезпечити протиповітряну оборону власними ракетами.

Для порівняння дві показані конфігурації можна умовно назвати першим і другим поколіннями. Цей поділ використовується лише в межах статті та не є офіційним позначенням розробника.

Від корабельної ракети до універсального проєкту

Дослідно-конструкторська робота «Корал» розпочалася у 2016 році за рішенням тодішнього міністра оборони Степана Полторака. Державне Київське конструкторське бюро «Луч» працювало над зенітною керованою ракетою для корабельного комплексу з вертикальним пуском.

Пізніше «Корал» представляли вже як уніфіковану ракету модульної конструкції для сухопутних і корабельних зенітних систем. Такий підхід передбачав використання спільних технічних рішень у комплексах різного базування.

У червні 2021 року на виставці «Зброя та безпека» «Луч» уперше продемонстрував повнорозмірний макет ракети. Тоді ж генеральний конструктор підприємства Олег Коростельов повідомив про успішний захист аванпроєкту комплексу. Міністерство оборони позитивно оцінило роботу та підписало відповідний акт.

Захист аванпроєкту означав погодження запропонованих рішень на ранньому етапі розробки. Він ще не засвідчував створення готового комплексу, проходження державних випробувань або прийняття на озброєння.

Подальші роботи потребували державного замовлення. Коростельов наголошував, що створити настільки складний комплекс лише за оборотні кошти підприємства неможливо. Замовник мав визначити технічні вимоги, забезпечити фінансування та брати участь у випробуваннях.

За умови належного фінансування Коростельов заявляв про можливість створення першого дослідного зразка приблизно за два роки.

Перше покоління «Корала»

Показана у 2021 році ракета мала стартову масу 300 кг, довжину 4,33 м і максимальний діаметр корпусу 260 мм. Маса бойової частини становила 25 кг. Для неї заявляли швидкість до 1100 м/с, дальність ураження до 30 км та висоту до 10 км.

До переліку цілей входили літаки, вертольоти, безпілотники, крилаті та тактичні балістичні ракети.

Для наведення передбачалося поєднання інерційної системи та активної радіолокаційної головки самонаведення. На завершальній ділянці польоту така головка самостійно випромінює сигнал і приймає його відбиття від цілі для точного наведення.

Модульність «Корала» передбачала можливість застосування різних головок самонаведення. Поряд із радіолокаційним варіантом у 2021 році демонстрували макет інфрачервоної головки самонаведення. Однак надалі про можливість застосування цього типу наведення не повідомляли.

Ще однією особливістю ранньої конфігурації був пояс двигунів поперечної корекції в передній частині корпусу. У поєднанні з аеродинамічними органами керування він мав забезпечувати надзвичайно високу маневреність ракети.

Друге покоління

У липні 2023 року міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін повідомив, що протягом попереднього місяця два українські проєкти ППО успішно пройшли перші льотні випробування. За його словами, до готовності комплексів залишалося ще далеко, проте розробники активізували роботу. Міністр не розкрив назв проєктів, але додав до повідомлення зображення ракети «Корал». Чи стосувалася заява саме цієї розробки, він не уточнив.

Оновлену ракету вперше публічно показали у відео, оприлюдненому 13 квітня 2026 року до Дня працівника оборонно-промислового комплексу України. Однак під час цього показу її назву публічно не озвучували.

Уперше ракету публічно представили саме як «Корал» у вересні на виставці MSPO 2026 у Польщі. Тоді ж стали відомі й оновлені характеристики.

Стартова маса сягнула 450 кг, довжина — 4,8 м, максимальний діаметр — 300 мм. Маса бойової частини зросла до 36 кг.

Порівняно з першою конфігурацією ракета стала на 50% важчою та приблизно на 11% довшою. Маса бойової частини збільшилася на 44%.

Окрім того, добре видно, що секція двигуна має більший діаметр порівняно з рештою ракети. Це вказує на збільшену частку палива в загальній конструкції ракети, що є прямим індикатором прагнення значно збільшити дальність польоту.

Водночас нових показників дальності, висоти ураження та швидкості не повідомили.

Однак ще в листопаді 2023 року тодішній заступник міністра оборони Іван Гаврилюк назвав «Корал» у контексті виробництва систем ППО з дальністю «понад 100 км».

«Урядом перед міністерством поставлене завдання максимально контрактувати озброєння і військову техніку власного виробництва. Приймаються на озброєння внаслідок вироблення нові зразки озброєння. Це як власного виробництва, від переносних зенітно-ракетних комплексів звичайних, — до систем протиповітряної оборони понад 100 кілометрів, наприклад, «Корал», — заявив він тоді.

Окрім того, помітна відсутність двигунів поперечної корекції. Можна припустити, що складність виробництва такого модуля не виправдовувала переваг від його застосування.

Нова система наведення передбачає комбінацію маршевої ділянки польоту з радіокорекцією та інерційною системою наведення, а також активне радіолокаційне самонаведення на кінцевій ділянці, поблизу цілі.

Це також можна вважати непрямим індикатором значного збільшення дальності застосування ракети — до рівня, коли суто інерційна система на довшій маршевій ділянці польоту вже накопичує значну похибку наведення в район цілі.

Разом із ракетою представили зображення пускової установки на шасі Tatra. Водночас невідомо, чи це фінальна версія пускової, чи випробувальний стенд, зібраний на шасі вантажівки.

Варто також згадати, що у КБ «ЛУЧ» є досвід розробки зенітних систем середньої дальності. Так у 2021 році КБ розсекретило майбутній дизайн зенітного ракетного комплексу середньої дальності над яким тоді працювали на підприємстві.

В основою комплексу мала стати зенітна керована ракета створена на базі ракети високоточної системи залпового вогню «Вільха», що може уражати цілі на відстані в понад 100 км.

«Корал», «Бук» та С-350: спекуляції про можливості нової ракети

Найближчими наявними аналогами нової ракети «Корал» можна вважати ракети сімейства ЗРК «Бук» та комплексу С-350. Тому, порівнюючи ці ракети, можна отримати приблизне уявлення про можливості перспективних українських ракет.

Основні цілі комплексів цього класу — літаки, вертольоти, безпілотники, крилаті ракети та авіаційні ракети класу «повітря — земля». Також без особливих проблем вони можуть перехоплювати керовані авіабомби, зокрема планерні.

Окрім того, сучасні радари та системи наведення дозволяють подібним комплексам боротися з відносно повільними тактичними балістичними ракетами та керованими реактивними снарядами. Однак дальність перехоплення таких цілей значно менша за дальність ураження аеродинамічних цілей.

Цю різницю добре ілюструє комплекс С-350. Рособоронекспорт заявляє дальність ураження аеродинамічних цілей до 120 км, а балістичних — лише від 5 до 25 км, на висотах від 2 до 20 км.

Відомо, що для ЗРК «Бук-М2» заявлена можливість уражати тактичні ракети типу MGM-52 Lance з дальністю польоту до 120 км на дальностях приблизно 15–20 км з імовірністю перехоплення однією ракетою на рівні 0,6–0,8. Заявлено, що в «Бук-М3» ефективність перехоплення балістичних цілей зросла.

Під час повномасштабної війни росіяни неодноразово заявляли про перехоплення комплексами «Бук-М2», «Бук-М3» та С-350 ракет ATACMS і GMLRS.

І хоча незалежних публічних підтверджень перехоплень ракет ATACMS цими комплексами немає, є численні свідчення та задокументовані випадки перехоплення реактивних снарядів GMLRS не тільки цими системами, а й комплексами ППО нижчого рівня — «Тор», «Панцир» та, за окремими свідченнями, навіть ЗРК «Оса».

Однак, навіть якщо нова версія ЗРК «Корал» матиме можливості, подібні до «Бук-М3» чи С-350, можливість перехоплення тактичних балістичних ракет не гарантує успішного перехоплення оперативно-тактичних ракет комплексу «Искандер-М» або квазібалістичних ракет «Циркон», які мають значно більшу швидкість та висоту польоту.

Ракета залежить від радара

Можливості протиракетної оборони визначає весь комплекс: радари, система управління, канали передавання даних і ракети. Радар має своєчасно виявити ціль, побудувати її траєкторію та забезпечити точність, достатню для наведення перехоплювача.

Проти низьколітних крилатих ракет велике значення мають рельєф і радіогоризонт. Навіть далекобійна ракета не реалізує свого потенціалу, якщо комплекс надто пізно побачить ціль. Проти балістичних ракет особливо важливі темп оновлення даних, точність супроводу та час реакції.

С-350Е використовує багатофункціональні радари 50Н6Е. За експортною специфікацією, система може одночасно обстрілювати до 16 аеродинамічних або до 12 балістичних цілей. Це різні режими роботи, а не показники, які можна скласти.

«Бук-М3» має іншу організацію: його самохідні вогневі установки несуть власні радари. Така побудова дозволяє розосереджувати вогневі засоби та зберігати частину можливостей при втраті зв’язку з іншими елементами комплексу. 

Для нового «Корала» поки бракує відкритих даних про дальність, висоту перехоплення, допустиму швидкість цілей і характеристики наземних засобів наведення.

Саме тому порівняння з «однокласниками» допомагає оцінити приблизні можливості нової української ракети, але висновок про її можливості потребує даних про решту складових комплексу.

Висновок

Між публічними показами 2021 та 2026 років «Корал» помітно змінився. Збільшення маси, бойової частини й габаритів вказує не тільки на технічну еволюцію, а й на зміну вимог до комплексу як такого. З розвитком дронів та авіаційних засобів ураження необхідна дальність ураження цілей суттєво зросла порівняно з 2016 роком, коли закладалися перші вимоги.

Власна зенітна ракета має дати Україні додаткове джерело поповнення боєкомплекту ППО. Але шлях від показаного виробу до такого результату передбачає завершення розробки всього комплексу, випробування та, найголовніше, організацію масового серійного виробництва.