Популярні
Дані з відкритих джерел свідчать про те, що російська 3М22 «Циркон» насправді є маневреною квазібалістичною системою, а не гіперзвуковою крилатою ракетою, як її публічно охрестили.
Розробка «Циркону» російським НВО «Машиностроения» тривала щонайменше з початку 2010-х років та завершилась прийняттям на озброєння у 2022 році. Ця перш за все військово-морська система, призначена для протидії морським надводним цілям та ударам по суходолу, що базується на російських фрегатах типу «Адмирал Горшков», а також на нещодавно побудованих та, ймовірно, пройшовших модернізацію старих атомних підводних човнах проєкту «Ясень». Також існує її наземна версія, яка з великою ймовірністю була адаптована до пускових установок берегового ракетного комплексу К-300П «Бастион».
Хоча спочатку планувалась розробка «Циркону» як у морському, так і у повітряному варіантах, роботи над останньою, як повідомляється, наразі призупинені.
Згадки президента Росії Володимира Путіна, а також включення системи до ядерних навчань можуть свідчити про те, що «Циркон» також опціонально може бути носієм ядерної боєголовки на додачу до конвенційної бойової частини. Проте чи дійсно ці ракети були розгорнуті у ядерному виконанні наразі невідомо.
«Циркон» вирізняється серед інших російських протикорабельних ракет не лише заявленою максимальною дальністю польоту у понад 1000 км, а й статусом «гіперзвукової» системи. За загальноприйнятим визначенням, така система здатна маневрувати в атмосфері на сталих швидкостях понад 5 Махів, що значно ускладнює її перехоплення. Саме цей параметр забезпечив «Циркону» місце серед широко розрекламованих російських «новітніх видів озброєння», покликаних завдяки передовим технологіям долати західні системи ПРО.
Імовірно, перше бойове застосування «Циркону» відбулося наприкінці 2023 року або початку 2024 року. Подальші пуски з окупованого Криму залишались епізодичними та, схоже, мали експериментальний характер. Ситуація помітно змінилася у 2026 році, коли використання «Цирконів» значно зросло: Україна повідомляла про комбіновані удари, які налічували до восьми таких ракет. Також повідомлялося, що Росія почала запускати «Циркони» з наземних пускових установок, розгорнутих у Курській області.
Згідно з даними Повітряних сил України, станом на 16 червня 2026 року Росія застосувала проти України близько 46 ракет «Циркон». Українська сторона стверджує, що їй вдалося перехопити приблизно 41% запущених ракет цього типу, що перевищує поточний рівень перехоплення російських квазібалістичних ракет «Искандер-М». Водночас ці дані не можуть бути незалежно підтверджені.
Зростання масштабів застосування «Цирконів» може свідчити не лише про технічне вдосконалення цієї системи, а й про збільшення їх запасів. За даними Головного управління розвідки України, арсенал ракет «Циркон» у Росії зріс приблизно з 40 одиниць у квітні 2024 року до близько 230 ракет у квітні 2026 року.
Імовірно, таке нарощування виробництва мало свою ціну. Згідно з російськими документами, що опинились у розпорядженні «Мілітарного», «Циркон» є найдорожчою російською ракетою одразу після БРСД «Орешник»: вартість однієї такої перевищує 5 млн доларів США.
Хоча незалежно підтверджених даних щодо характеристик «Циркону» немає, Росія оприлюднила низку показників його польоту. Володимир Путін заявляв, що ракета здатна розвивати швидкість до 9 Махів. Коментуючи випробування 2020 року, начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов повідомляв, що ракета подолала 450 км за 4,5 хвилини, досягнувши максимальної висоти у 28 км, а її пікова швидкість перевищувала 8 Махів.
Публічно доступні українські оцінки характеристик «Циркона» залишаються фрагментарними та подекуди суперечливими. Водночас можна виокремити кілька важливих моментів. Деякі українські джерела описують «Циркон» як ракету з дуже мінливим профілем швидкості. В одному зматеріалів з посиланням на анонімні джерела стверджувалося, що ракета летить зі швидкістю близько 5,5 Маха, перед входом у район цілі короткочасно прискорюється до 7,5 Маха, а перед самим ураженням цілі сповільнюється приблизно до 4,5 Маха. Твердження про зниження швидкості на кінцевій ділянці польоту повторювали й інші джерела, зокрема представник Повітряних сил України, який припустив, що уповільнення ракети до 4,5 Маха створює можливість для її перехоплення спеціалізованими протиракетами, такими як Patriot PAC-3. Деякі українські видання також повідомляли, що траєкторія польоту «Циркона» має принаймні частково балістичний характер.
Попри дедалі активніше бойове застосування в Україні та помітне місце в російській стратегічній риториці, «Циркон» залишається однією з найменш вивчених російських ракетних систем. Досі немає єдиної думки щодо того, до якого саме класу належить ця ракета, так само як і щодо типу двигуна, яку вона використовує.
Найпоширеніша версія полягає в тому, що «Циркон» є гіперзвуковою крилатою ракетою з повітряно-реактивним двигуном. Це означало б, що Росія опанувала надзвичайно складну технологію прямоточного повітряно-реактивного двигуна (scramjet), необхідного для створення гіперзвукових систем із повітряно-реактивною тягою. Уявлення про «Циркон» як про гіперзвукову крилату ракету додатково підкріплювалося сумнівними візуальними матеріалами: коментарі щодо ракети регулярно супроводжувалися зображеннями американського експериментального апарата Boeing X-51 Waverider, який використовує scramjet-двигун.
Інше трактування полягає в тому, що «Циркон» насправді може бути не гіперзвуковою, а високошвидкісною надзвуковою крилатою ракетою. У такому разі вона могла б використовувати традиційну технологію повітряно-реактивного двигуна (ramjet), у створенні яких Росія має багаторічний досвід. У межах цієї версії «Циркон» може розглядатися як розвиток уже існуючої ракети П-800 «Оникс», розробленої НВО «Машиностроения» та оснащеної ramjet-двигуном.
Третя теорія припускає, що «Циркон» взагалі не є крилатою ракетою, а належить до класу квазібалістичних ракет. Така система використовувала б твердопаливний ракетний двигун замість повітряно-реактивного та рухалася б за неперебачуваною траєкторією переважно або повністю в атмосфері, поєднуючи розгон із фазою планерування з вимкненим двигуном.
Попри брак офіційної інформації про «Циркон», у відкритому доступі все ж є достатньо матеріалів для більш детальної оцінки цієї системи. До них належать відомості про організації, залучені до її проєктування та розробки, сильно відредаговані відеозаписи запусків, оприлюднені Росією зображення окремих елементів ракети, а також фотографії уламків, виявлених на території України.
Примітно, що серед доступних доказів також є низка патентів, які можна пов’язати з «Цирконом» шляхом зіставлення їх із уламками ракет, знайдених в Україні. У кілько патентах співавтором зазначений Олександр Дергачов із НВО “Машиностроения”, що може свідчити про його значно вагомішу роль у програмі, ніж вважалося раніше. Ще у 2016 році Дергачов оприлюднив бачення НВО “Машиностроения” щодо перспективних гіперзвукових протикорабельних ракет у статті для російського військового журналу. Згодом він отримав звання Героя Праці за нерозголошені досягнення, а у 2026 році був призначений виконуючим обов’язки генерального директора підприємства.
Одним зі способів визначити тип двигуна «Циркона» є встановлення виду пального, що використовується на маршовій ділянці польоту. Рідке паливо теоретично могло б забезпечувати роботу всіх трьох розглянутих типів двигунів. Тверде паливо, в свою чергу, узгоджується з використанням як ракетного двигуна, так і звичайного прямоточного повітряно-реактивного двигуна (ramjet), але суттєво знижує ймовірність застосування scramjet. Хоча твердопаливні scramjet-двигуни залишаються предметом наукових досліджень, ці роботи все ще перебувають на експериментальній стадії. Саме тому більшість програм розробки scramjet зосереджені на використанні рідкого водню або вуглеводневого палива.
У публікаціях про «Циркон» часто стверджується, що ракета використовує перспективне рідке паливо під назвою «Децилин-М». Однак детальніший аналіз показує, що такі висновки ґрунтуються на змішаних та взаємозалежних повідомленнях. У 2015 році один із російських військових посадовців заявив, що країна працює над новим видом палива, здатним збільшити дальність польоту стратегічних крилатих ракет, а також над іншим видом палива для гіперзвукових ракет. Через рік він уточнив, що нове паливо «Децилин-М» дозволяє збільшити дальність уже існуючих крилатих ракет на 250–300 км. Згодом низка медіа поєднали ці дві заяви з першими повідомленнями про випробування «Циркона», які з’явилися приблизно в той самий період. Відтоді цей вкрай спекулятивний зв’язок неодноразово повторювався.
Водночас більш нові й безпосередньо пов’язані з «Цирконом» дані вказують на використання твердого палива. У 2023 році російський уряд присвоїв Юрію Мілєхіну звання Героя Праці. Мілєхін очолює провідного російського розробника твердих ракетних палив — Федеральний центр подвійних технологій «Союз». Державні ЗМІ повідомляли, що відповідний указ посилався на його роль у створенні інноваційного високоенергетичного композиційного твердого палива з використанням енергетичного сполучного матеріалу для ракети «Циркон». У своєму виступі Мілехін заявив, що тверде паливо «Союзу» забезпечує «високі бойові можливості наших твердопаливних ракетних систем, включаючи гіперзвукові».
Системи повітряно-реактивної тяги, такі як звичайні ramjet або scramjet, потребують інтеграції повітрозабірника в конструкцію ракети. Однак у випадку «Циркона» жодного такого елемента чітко ідентифікувати не вдалося.
Теоретично повітрозабірник міг би бути розташований або на корпусі ракети, або в її носовій частині. Відеозаписи запусків «Циркона», оприлюднені Росією, а також фотографії уламків показують, що корпус маршового ступеня ракети являє собою трубчасту конструкцію з композитного волокна, на якій не видно жодних ознак повітрозабірника.
Відсутність видимого повітрозабірника на корпусі породила припущення, що «Циркон» може використовувати кільцевий повітрозабірник у носовій частині, подібно до тих, що знаходяться на ракеті П-800 «Оникс». Проте патент на скидний стартовий ковпак «Циркона», який містить зображення носової частини ракети, не демонструє жодного такого елемента. Хоча єдине відео запуску у пристойній якості було зняте зі значної відстані, на ньому також не видно повітрозабірника. Крім того, в одному з російських документальних фільмів про «Циркон» показували випробування носової частини ракети на стенді. Незважаючи на те, що виріб був частково закритий поліетиленовими пакетами та малярною стрічкою, його силует також не свідчив про наявність будь-якого повітрозабірника.
Враховуючи схильність НВО «Машиностроения» до нестандартних та технічно складних інженерних рішень, не можна повністю виключати існування нетрадиційної конфігурації повітрозабірника, яку неможливо одразу виявити за доступними матеріалами. Водночас відсутність будь-яких помітних ознак повітрозабірника все ж схиляє баланс імовірностей на користь версії про використання неповітряно-реактивної силової установки.
Окрім своєї історичної ролі в розробці радянських міжконтинентальних балістичних ракет, НВО «Машиностроения» найбільш відоме своїми напрацюваннями по темі надзвукових протикорабельних ракет із повітряно-реактивними двигунами. На перший погляд така інституційна спадщина може свідчити про те, що будь-яка нова система мала б розвиватися в межах тієї ж технологічної школи. Проте існують ознаки того, що підприємство упродовж тривалого часу також працювало над концепціями квазібалістичних протикорабельних ракет.
Ще у 1999 році був зареєстрований патент на двоступеневу твердопаливну протикорабельну ракету, яка мала летіти за квазібалістичною траєкторією. Стартовий прискорювач виводить ракету на високу балістичну траєкторію. На низхідній ділянці польоту ракета переходить у режим пологого планерування. Двигун другого ступеня запускається в обраний для конкретного завдання момент: безпосередньо перед підходом до цілі для досягнення максимальної швидкості на кінцевій ділянці або раніше — для збільшення дальності польоту.
Хоча описана в патенті ракета значно легша, має меншу дальність і нижчу швидкість, ніж «Циркон», цей документ демонструє, що НВО «Машиностроения» ще наприкінці 1990-х років вивчало концепцію протикорабельних ракет, які поєднують частково балістичну траєкторію з чергуванням фаз прискорення та бездвигунного планерування.
Робота над подібними системами тривала й надалі, зокрема над значно досконалішими проєктами. У 2011 році підприємство подало патент на маневрену квазібалістичну систему, призначену для польоту на великих надзвукових і гіперзвукових швидкостях на висотах понад 20 км. Оснащена радаром, ця розробка описувалася як придатна для ураження як наземних, так і морських цілей.
Ймовірно, найвагомішими доказами щодо типу двигуна «Циркона» є уламки ракет, знайдених в Україні. Серед фрагментів, продемонстрованих журналістам Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ), є круглий металевий вузол, який дуже нагадує передню кришку твердопаливного ракетного двигуна. На цій деталі відсутній центральний повітрозабірник, який був би необхідним елементом для прямоточного повітряно-реактивного двигуна на твердому паливі.
Інші елементи з тієї ж колекції уламків, а також обставини їхнього виявлення, переконливо свідчать про те, що ця деталь належала саме другому (маршовому) ступеню ракети, а не її стартовому прискорювачу. Якщо це припущення вірне, то знахідка є важливим аргументом на користь версії про використання «Цирконом» твердопаливного ракетного двигуна замість рідкопаливної повітряно-реактивної силової установки.
Ця деталь не лише відповідає загальним конструктивним ознакам твердопаливних ракетних двигунів, а й може бути пов’язана з конкретними розробками НВО «Машиностроения». У 2019 році Олександр Дергачов спільно з інженерами НВО «Искра» — провідного російського конструкторського бюро у сфері твердопаливних ракетних двигунів — подав серію з трьох патентів ( 1 , 2 , 3), присвячених новій конструкції твердопаливного ракетного двигуна.
У цих патентах описується двигун із подовженим газоводом, який забезпечує місце для приводів аеродинамічних рулів керування. Конструкція також розрахована на польоти в інертному стані, що прямо натякає на її використання у верхньому (маршовому) ступені ракети.
Особливо показовим є характерний фланцевий механізм, який з’єднує металеве сопло з композитним корпусом двигуна. Його конструкція майже повністю збігається з фланцевим вузлом, який можна побачити на деталі, знайденій серед уламків «Циркона» у Києві. Ця схожість створює важливий зв’язок між патентованою розробкою Дергачова та реальною ракетою, уламки якої були досліджені в Україні, і додатково підсилює версію про використання «Цирконом» твердопаливної ракетної силової установки.
Рух вверх по спектру маневреності
У сукупності наявні дані переконливо свідчать, що «Циркон» є не гіперзвуковою крилатою ракетою, а радше маневреною квазібалістичною системою з твердопаливним ракетним двигуном. Таке трактування також узгоджується з відносно раннім введенням системи в експлуатацію, адже квазібалістичну ракету значно простіше розробити, ніж гіперзвукову крилату ракету з прямоточним гіперзвуковим повітряно-реактивним двигуном (scramjet). Це також дозволяє пояснити суттєві зміни швидкості, які спостерігалися в Україні: подібна поведінка характерна для квазібалістичних ракет, що поєднують короткі активні ділянки розгону з подальшими фазами уповільненого планерування.
Розбіжність між поширеним образом «Циркона» як гіперзвукової крилатої ракети та його ймовірною природою як квазібалістичної системи може мати кілька пояснень. З одного боку, існує аспект стратегічної комунікації та інформаційної невизначеності. Російська секретність створила умови, за яких широка аудиторія сприймає «Циркон» як значно більш передову систему, ніж це випливає з наявних доказів. Це, у свою чергу, підтримує наратив про випередження США у гіперзвуковій гонці озброєнь. Відсутність детальної публічної візуалізації системи, на відміну від інших ракет, таких як «Кинджал», може частково пояснюватися бажанням зберігати цю невизначеність.
З іншого боку, «Циркон» не можна зводити лише до інструмента пропаганди. Важливо, що спрощений поділ на «гіперзвукові» та «негіперзвукові» системи не відображає реальної складності гіперзвукового польоту. Реальність радше являє собою спектр маневреності, де системи визначаються не бінарними категоріями, а ступенем і тривалістю маневрування на гіперзвукових швидкостях. Навіть квазібалістична ракета, яка не належить до найпросунутішого кінця цього спектра (як гіперзвукова крилата ракета), все одно може створювати серйозні труднощі для перехоплення.
Поступове просування вгору по цьому спектру маневреності може бути раціональним шляхом розвитку. Створення проміжних систем, таких як маневрені квазібалістичні ракети, дозволяє країнам швидше отримати оперативну спроможність, ніж у разі прагнення одразу до найскладніших технологій. Водночас такі проміжні системи забезпечують накопичення досвіду в ключових технологічних сферах — тепловому захисті, матеріалознавстві та точному керуванні в умовах гіперзвукового польоту. Японська система Hyper Velocity Gliding Projectile (HVGP) та іранська серія Fattah є прикладами такого поетапного підходу, коли початкові конструкції ближчі до балістичного класу з часом еволюціонують у системи, що наближаються до гіперзвукових крилатих ракет або планерних апаратів.
Росія може рухатися подібним шляхом. У своїй статті 2016 року, присвяченій цілям майбутнього розвитку російських протикорабельних ракет, Олександр Дергачов згадував не лише використання потужніших ракетних двигунів, але й прагнення створити scramjet-двигуни, здатні забезпечувати політ на швидкостях щонайменше 6 Махів. НВО «Машиностроения» також подало принаймні один концептуальний патент на дизайн гіперзвукової крилатої ракети з відокремлюваним scramjet-двигуном. Таким чином, у середньо- та довгостроковій перспективі «Циркон» може зрештою виявитися лише проміжним етапом на шляху до більш досконалих гіперзвукових можливостей.
Наразі, однак, Росія ще не має на озброєнні справжньої гіперзвукової крилатої ракети. «Циркон» радше виглядає як менш досконала, але все ж оперативно вагома квазібалістична система. Відповідно до своєї назви, «Циркон» може яскраво «світитися» в польоті, але все ж не є справжнім діамантом.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
