Сирійські демократичні сили офіційно розпущені

Мазлум Абді, командувач Сирійських демократичних сил (SDF), офіційно оголосив про розпуск SDF та завершення їхньої інтеграції до складу сирійської армії. Виступаючи з Народного палацу в Дамаску, Абді заявив, що Сирія вступає в новий період, зосереджений на мирі та стабільності, повідомляє державне агентство Sana.

«Відповідно до угоди з президентом Сирії та завершення процесу інтеграції наших сил до бригад сирійської армії, сьогодні ми відповідально оголошуємо про розпуск SDF як незалежної військової сили», — сказав Абді.

Він зазначив, що бійці SDF взяли на себе значну відповідальність під час одного з найскладніших періодів у недавній історії Сирії, спочатку протистоячи колишньому баасистському уряду, а згодом борючись з Ісламською державою (ІДІЛ).

Абді також підкреслив права курдської мови як важливої частини угоди. Він сказав, що право на освіту курдською мовою було серед вимог, які курдські громади висували десятиліттями, додавши, що президент Сирії зобов’язався захистити це право та впровадити його цього року.

Він заявив, що майбутня сирійська держава повинна представляти всі громади країни, включно з арабами, курдами, сиріаками, ассирійцями та туркменами, водночас захищаючи права та гідність усіх громадян.

SDF були створені в жовтні 2015 року як альянс, що об’єднав курдські Загальні сили самооборони (YPG) та арабські, християнські й туркменські сили. Під керівництвом Абді вони стали головним місцевим партнером міжнародної коаліції на чолі зі США проти ІДІЛ і контролювали значні частини північної та північно-східної Сирії.

Активна участь SDF у війні з ІДІЛ призвела до того, що курдські сили почали контролювати більші райони країни за межами етнічного розселення курдів. Це, у свою чергу, викликало конфлікти з арабським населенням.

Спочатку сирійська озброєна опозиція являла собою різноманіття різних джихадистських груп, до яких входив весь спектр учасників — від колишніх військових асада до бойовиків «Аль-Каїди». Їхні відносини з SDF одразу стали ворожими.

У 2016 році протурецькі сирійські групи розпочали операцію «Щит Євфрату» проти ІДІЛ у північно-західній частині Сирії, яка у 2018 році переросла в бойові дії проти YPG, що діяли у складі SDF у районі міста Афрін.

До цього, у грудні 2016 року, сили асада завершили за підтримки росії окупацію міста Алеппо, що призвело до численних руйнувань і жертв серед мирного населення. Причому два квартали міста з переважно курдським населенням не зазнали великих руйнувань, а курдським озброєним групам вдалося зберігати свою присутність у місті аж до повалення режиму асада у 2024 році.

Фактично в цей період склалася картина союзів у Сирії, розклад яких зберігався до заснування нової Сирійської держави. асад за підтримки москви намагався інтегрувати курдів до своєї армії і вів з ними торгівлю. Сторони зберігали військовий нейтралітет і взаємну військову присутність на «чужій» території. У частинах Сирії, що були під контролем курдів, діяли асадівські державні установи.

Якби асад займав більш конструктивну позицію і погодився на вимоги курдів щодо більшої автономії у складі Сирії, ми б, очевидно, мали зараз іншу країну. Натомість асад переоцінив власні сили і сточив наступальний потенціал своєї армії у спробах захопити Ідліб — останню провінцію, яку контролювали сирійські повстанці.

Проте цього не сталося, і в листопаді 2024 року незалежні джихадистські групи на чолі з ХТШ разом із протурецькою Вільною сирійською армією провели блискавичну військову операцію, в результаті якої режим асада було повалено. Курди в цей час продовжили зберігати нейтралітет, однак охоче заповнили вакуум, який з’явився після повалення режиму, та інтегрували (захопили) частину військових ресурсів асада разом із персоналом.

Настала пауза, в якій курди намагалися заявити про свою суб’єктність, а новий лідер Сирії намагався якнайшвидше закінчити громадянську війну, що тривала 13 років.

Початкові переговори не дали результатів — курди наполягали на автономії, уряд у Дамаску прагнув єдиної Сирії. Зсув стався після приходу Трампа. Його друга адміністрація продовжила політику першої, і США зменшили підтримку SDF. Натомість Білий дім підтримав нового сирійського лідера Ахмада аль-Шараа. Курди залишилися самі.

Оскільки внутрішні протиріччя серед курдських груп та організацій не дали змоги виступити єдиним фронтом, а глибоке залучення у процес РПК взагалі гальмувало процес, військові керівники SDF та цивільні адміністрації погодилися на мирну інтеграцію на противагу силовому сценарію. Сьогодні цей процес формально вважається завершеним.