Стратегія Ізраїлю щодо Лівану заходить у глухий кут

Минулої ночі, наприкінці ще одного кривавого дня в Лівані, в Армії оборони Ізраїлю заявили, що отримали наказ від політичного ешелону Ізраїлю припинити вогонь, повідомляє Israel Hayom. Це сталося після оголошення Ірану про намір знову закрити Ормузьку протоку, що супроводжувалося загрозою запуску ракет по Ізраїлю. Адміністрація США, як і останніми тижнями, тиснула на Ізраїль і фактично змусила його припинити вогонь.

Можна з великою ймовірністю оцінити, що це припинення вогню також триватиме недовго, якщо взагалі триватиме. Іран розглядає нинішню ситуацію, в якій ЦАГАЛ фактично застряг на півдні Лівану та обмежений у своїх операціях, як стратегічну вразливість для Ізраїлю та зручну можливість тиснути на нього через Вашингтон.

Отже, ймовірно, Іран тисне на «Хезболлу», щоб вона діяла рішуче. Організація має свої причини для таких дій: просування Ізраїлю в Лівані, особливо в районі на північ від замку Бофорт, навколо хребта Алі Тахер, створює тиск на її командний і логістичний нервовий центр на півдні країни.

Вчора десятки терористів «Хезболли» опинилися в пастці в тунелях і підземних командних пунктах у цьому районі, і організація сподівається, що за допомогою міжнародного дипломатичного тиску, а також паралельного військового тиску на місцях їй вдасться відтіснити ЦАГАЛ на південь.

Позавчора, після того як стали відомі результати серйозного інциденту, в якому екіпаж танка командира батальйону 52, підполковника Дора Бен Сімхона, загинув разом із трьома його солдатами, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу оголосив, що наказав ЦАГАЛу діяти рішуче.

ЦАГАЛ дійсно завдав ударів по цілях «Хезболли» в долині Бекаа, за межами району, де операції «дозволені», але не в Бейруті, де Ізраїль наразі утримується від нападів через страх перед гнівом Трампа.

Розчарування в Єрусалимі зрозуміле, враховуючи тривожний політичний поворот Трампа. З огляду на його примхливий настрій важко сказати, куди він піде далі: чи знову змінить свою позицію, як це було не раз раніше, чи пожертвує Ізраїлем заради блага своїх друзів у Катарі, Туреччині та Пакистані. Дивні пропозиції, які він висунув, такі як можливість того, що Сирія матиме справу з «Хезболлою», принаймні свідчать про тривожне незнання ситуації на місці.

Ізраїль уже застосував значну силу на всіх фронтах — у Газі, Лівані та Ірані, не досягнувши бажаних результатів. У Лівані він опинився у надзвичайно складній ситуації, де ЦАГАЛ насправді не може діяти на повну силу проти «Хезболли».

Кількість ліквідованих бойовиків, яку назвав Ізраїль, — понад 100 за минулий тиждень — не зламає спину терористичній організації. Коли вона цього хоче, запускає дрони або ракети по території Ізраїлю, що спростовує твердження, що нинішнє розгортання ЦАГАЛу на півдні Лівану забезпечує повний захист північних громад.

Цей стан речей — найгірший із усіх можливих, пише видання. Ізраїль втратив абсолютну стратегічну перевагу, яку мав у Лівані, і з тривогою спостерігає, як фронти Ірану та Лівану об’єднуються, що може також зірвати переговори, які ведуть Ізраїль і Ліван.

Кількість загиблих військових, станом на вчора — 24 з моменту оголошення «перемир’я» в Лівані, — яка постійно зростає, також, очікується, загострить внутрішні дебати в Ізраїлі про те, що уряд продовжує війну в Лівані та Газі через майбутні загальні вибори і на цьому фоні продовжує зусилля звільнити ультраортодоксальних євреїв від військової служби, незважаючи на величезний тягар, покладений на тих, хто служить.

Подібний розрив у менш складних умовах існував майже три десятиліття тому, у роки перед виведенням військ із південного Лівану у 2000 році. Поєднання численних жертв і відчуття марності призвело до суперечок на вершині політичних і безпекових структур Ізраїлю, а також до передвиборчої обіцянки Ехуда Барака, яку він зрештою виконав, — вивести війська з Лівану.