Як корпусна система змінила управління протиповітряною обороною

Повітряна війна над фронтом за чотири роки змінилась настільки, що сьогоднішня система протиповітряної оборони вже мало чим схожа на ту, з якою Сили оборони стояли на початку 2022 року. Змінилися засоби ураження, дистанції застосування, логіка управління, інтенсивність бойової роботи та сама швидкість адаптації. І якщо на початку повномасштабного вторгнення основну загрозу створювала штурмова армійська авіація противника, то зараз повітряний простір насичений десятками типів безпілотних систем – від розвідувальних крил до FPV, “Ланцетів”, “Молній” і ударних deep strike типу “шахед”.

В цій колонці хочу розповісти, як з початку повномасштабного вторгнення змінилася система ППО на тактичному рівні.

Що дала корпусна система ППО

Власне, на початку 2025 року ЗСУ почали активно переходити на корпусну систему. З того часу корпусна система дала одну важливу річ для ППО – стабільне управління. Підсистеми зенітно-ракетного прикриття, розвідки та управління залишилися як і в оперативно-тактичних угрупованнях та тактичних групах. Але в корпусній структурі створено пункт управління РЕБ і ППО, який має постійний особовий склад, призначений для чергування на цих пунктах. Це дуже практична зміна, яку найкраще видно саме в бойовій роботі. Адже це сприяє організації більш щільної взаємодії.

На практиці в ОТУ або в тактичних групах треба було набирати особовий склад, протягом деякого періоду навчати для виконання завдань на пункті управління. Це займало час. Перевага корпусу саме в тому, що в них вже передбачені штатні фахівці, які знають свою роботу і в будь-який час можуть переміститися, розгорнути пункт управління РЕБ та ППО і одразу почати виконання завдань. Для сучасної війни швидкість розгортання та стійкість управління мають таке ж значення, як і кількість засобів ураження.

Як змінилась повітряна загроза з 2022 року

Змінився і сам характер повітряної загрози. У 2022 році російська штурмова авіація працювала безпосередньо по передньому краю, заходила в оперативний простір, діяла по батальйонних районах оборони. Зараз штурмова авіація майже не застосовується. Тактична авіація противника працює виключно для ураження ФАБами та КАБами переважно на дистанції 30-40 кілометрів поза межами роботи наших засобів повітряної оборони.

Тому ще один напрямок, який зараз потребує окремої уваги, – протидія ФАБам з УМПК, які ворог широко застосовує в смузі оборони корпусу. Саме під це у корпусі створений свій інноваційний центр, який займається пошуком технічних рішень для протидії таким засобам ураження.

Натомість різко зросла роль безпілотних систем. Причому мова вже йде не лише про ударні БПЛА, яких також стало в сотні разів більше. Противник масштабував застосування розвідувальних платформ, які працюють уздовж лінії розмежування або з тимчасово окупованої території. Zala, Supercam, “Орлани” більше не заходять глибоко в смугу оборони бригад. Вони ведуть розвідку дистанційно, коригують артилерію, забезпечують роботу ударних дронів.

Як сьогодні закривають небо від “Молній” та інших розвідників

Відповідно, ми також адаптували систему протидії. Сьогодні перехоплювачі стали окремим повноцінним компонентом протиповітряної оборони тактичного рівня. Для знищення розвідувальних БПЛА, що ведуть розвідку з тимчасово окупованих територій, ми активно використовуємо перехоплювачі літакового типу. Для боротьби з FPV, “Молніями”, “Ланцетами” та іншими подібними ударними дронами – мультироторні системи.

Інтенсивність цієї роботи зараз значно вища, ніж навіть рік тому. Противник збільшує кількість ударних дронів, особливо “Молній” – фактично зараз це основний ударний дрон ворога. А це автоматично означає збільшення кількості наших вильотів на перехоплення. Відповідно, зріс і розхід FPV-перехоплювачів.

У цій ніші дуже добре показують себе дрони-перехоплювачі “Генерал Черешня Air”. Одна з їх переваг – доступність отримання з різних джерел. Для фронту це критично важливо. Близько 47% повітряних цілей, які знищуються мультироторними перехоплювачами, зараз саме “Черешнями”.

Також ми впроваджуємо нові технології для виявлення БпЛА та їх ураження. Для цього ми маємо різноманітні радіолокаційні станції тактичного рівня. У нас створено суцільне радіолокаційне поле для виявлення БпЛА всіх типів на висотах до 5000 метрів.

Окремо варто говорити про боротьбу з малогабаритними розвідувальними дронами типу DJI Mavic чи Autel. Ще певний час тому це сприймалося як задача піхоти або засобів РЕБ. Зараз перехоплення таких цілей вже стало частиною роботи підрозділів ППО. За останні три місяці рахунок знищених мультикоптерів іде на тисячі одиниць.

Противник намагається адаптуватися, змінює тактику, частоти, маршрути, режими польоту. Вони вживають заходів для протидії нашим дронам-перехоплювачам. Але так само адаптуємося і ми. Повітряна війна зараз – це безперервний цикл змін, де перевагу отримує той, хто швидше впроваджує нові рішення у бойову роботу.

Чому прямий контакт з виробниками став критично важливим

Саме тому критичне значення має прямий контакт між військовими підрозділами та виробниками. Фактично жоден виробник не може повністю закрити всі потреби корпусу в необхідній кількості та термінах постачання. Підрозділи повинні працювати одночасно з кількома командами, оцінювати якість, швидкість виробництва, стабільність поставок та можливість адаптації виробів з боку виробника під реальні бойові умови.

Для фронту зараз важлива здатність виробників швидко реагувати на зворотний звʼязок екіпажів.

Які проблеми залишаються у корпусного ППО

Водночас у ППО корпусу залишаються ті самі базові проблеми, що й в інших родах військ. Тобто це наявність мотивованого особового складу, це достатня кількість технічних засобів, починаючи від генераторів та автомобілів і закінчуючи банальними FPV-перехоплювачами. Будь-яка сучасна система ППО тримається не лише на технологіях, а й на екіпажах, які працюють щодня і витримують дуже високу інтенсивність бойової роботи.

Український досвід сучасної повітряної війни

В публічному просторі часто звучать тези про необхідність вивчення досвіду ворога. Насправді ж у сфері протидії БпЛА та використання перехоплювачів саме росіяни намагаються копіювати наші успішні кейси. Ми першими почали масово і системно нищити повітряні цілі дронами, ми першими вибудували систему виявлення такого типу. 

Це українська школа ППО нового зразка. Адже сучасна протиповітряна оборона вже давно перестала бути виключно історією про ракети чи зенітні комплекси. Це велика система, де одночасно працюють розвідка, РЕБ, радіолокаційне поле, FPV-перехоплювачі, аналітика, оператори, інженери та виробники.

І в цій війні Україна сформувала власний досвід, який зараз визначає розвиток тактики повітряного бою на тактичному рівні. Те, що ще недавно вважалося експериментом, сьогодні стало щоденною бойовою роботою.