Баланс сил в Лівані — під загрозою громадянської війни

Рамкова угода між Ізраїлем і Ліваном відродила загрозу громадянської війни в Землі кедрів. Хоча табір «Хезболли» піднімає загрозу внутрішнього конфлікту і вивів людей на вулиці, його опоненти наголошують, що все, на що зобов’язався Бейрут, уже було включено до Таїфської угоди, яка поклала край попередній громадянській війні.

У рамках цієї угоди Ліван пообіцяв розпустити всі міліції в країні — зобов’язання, яке було реалізовано лише в дуже обмеженому обсязі. Водночас проміжні голоси критикували угоду, але наголошували на необхідності прагматизму. То який вигляд має баланс сил у Лівані в тіні угоди? — розбирався Israel Hayom.

«Хезболла». Незважаючи на тяжкі удари, яких зазнала терористична організація, вона досі має десятки тисяч озброєних осіб, арсенал ракет і БПЛА, а також лояльні елементи у військових і силових структурах. Крім того, у 2025 році вона мала бюджет у 2 мільярди доларів завдяки ісламістському режиму в Ірані. «Хезболлу» також підтримують офіцери Корпусу вартових ісламської революції Ірану, члени проіранських міліцій та менших терористичних організацій, таких як Ліванські бригади, що складаються з мусульман-сунітів. Саме тут виникає головне занепокоєння щодо рамкової угоди: «Хезболла», яка ще недостатньо ослаблена, відбиватиме спробу її роззброїти і буде руйнувати домовленості між Бейрутом і Єрусалимом.

Рух «Амаль». Шиїтський рух і головний союзник «Хезболли» мають власне озброєне ополчення. Голова руху Набіх Беррі, який також є спікером парламенту Лівану, заявив, що бачить у цій угоді зерно громадянських заворушень, або «фітна» арабською. На цьому тлі він застеріг ліванську громадськість від внутрішніх конфліктів. З одного боку, Беррі критикував угоду з Ізраїлем і розглядав її як загрозу стабільності країни. З іншого — він блокує найбільшу загрозу для «Хезболли» у питаннях роззброєння: занурення у громадянську війну. Іншими словами, Беррі послав послання своєму союзнику: якщо спалахне протистояння, «Амаль» не братиме в ньому участі.

Президент Лівану Жозеф Аун. Лідер маронітів є найважливішою фігурою у досягненні угоди, яка потребує його схвалення згідно з Конституцією Лівану. З його точки зору, цей крок відкриває шлях до виведення ізраїльських військ під тиском США і просуває його план зосередити всю зброю в руках держави. Ще важливіше, це дозволяє йому відокремити ліванський шлях від переговорів між Тегераном і Вашингтоном. Водночас Аун вважає, що процес роззброєння вимагатиме тривалого періоду. Причина — занепокоєння в президентському палаці, що надто швидкі дії призведуть до внутрішнього конфлікту та громадянської війни.

Ліванська армія. На момент підписання рамкової угоди командувач армії Родольф Гайкал перебував у робочому візиті до Великої Британії. Очікується, що армія отримає величезну підтримку від США та інших країн, але деякі ліванські елементи вважають, що Гайкалу було б краще завершити свій термін через його невдачу в процесі роззброєння «Хезболли» на південь від річки Літані.

Армія налічує близько 95 000 солдатів на обов’язковій, кадровій службі та в резерві. Її бюджет становить 1 мільярд доларів на рік, що менше, ніж у «Хезболли». Ще важливіше, що близько 40 % бойового складу військових становлять шиїти, які навряд чи діятимуть проти терористичної групи. Деякі офіцери також співпрацюють з «Хезболлою» і передають їй розвідувальні дані. Поки що армія лише розганяла демонстрації «Хезболли» та закликала підтримувати громадський порядок. У будь-якому разі існує серйозний сумнів, що ліванська армія здатна перемогти «Хезболлу».

Християнська спільнота. Самір Геаґа, лідер найбільшої християнської партії в парламенті — «Ліванських сил», досі не оголосив свою позицію щодо угоди. Однак його партія вже привітала цей крок. Депутат Надім Жмайель заявив, що Ліван повернувся на правильний шлях і встановив нову формулу, згідно з якою роззброєння «Хезболли» призведе саме до повернення земель. Він заявив, що цей крок руйнує іранський наратив, який намагався привласнити собі заслуги за можливість виведення ізраїльських військ.

Щодо внутрішньої ситуації, сам Геаґа нещодавно наголосив, що «Хезболла» не здатна повалити уряд і що, якщо її прихильники вийдуть на вулиці, то представники протилежного табору зможуть вийти на вулиці у відповідь. Можливо, це натяк, що у «Ліванських сил» теж є озброєне крило.

Окрім «Ліванських сил» та інших фракцій маронітської спільноти, ворожих до «Хезболли», серед християнських партій, які підтримували з нею союзи, лунали різні голоси. Гебран Бассіл, голова Вільного патріотичного руху в парламенті, заявив, що угода «буде корисною, якщо всі наші права будуть відновлені, але вона буде небезпечною, якщо це стане рецептом громадянської війни».

Сунітська спільнота. Серед сунітських мусульман Лівану виділяються двоє високопоставлених політиків, які просували угоду та отримали підтримку від держав Перської затоки. Перший, звісно, — прем’єр-міністр Наваф Салам, який став ненависною фігурою серед прихильників «Хезболли». Під час демонстрацій у Бейруті активісти організації з глузуванням скандували: «Наваф — сіоніст». Салам відкинув заяви «Хезболли» про «вільні поступки», заявивши, що все, на що Ліван зобов’язався, вже включено до Таїфської угоди, яка допомогла завершити громадянську війну 1990-х років, а також до угоди про припинення вогню 2024 року.

Другою фігурою є Фуад Махзумі, член парламенту, бізнесмен і представник району Бейрут. Махзумі привітав угоду і наголосив, що успіх процесу залежить від роззброєння «Хезболли». Махзумі на цьому не зупинився і в останні місяці очолив зусилля з об’єднання сунітських представників у парламенті навколо позиції, що підтримує переговорний шлях, який просувається урядом. Крім того, він підтримав ініціативу, ухвалену урядом, щодо оголошення району Бейрута вільним від незаконної зброї.

Друзька громада. Цікаво, що опитування, нещодавно опубліковане Al Jadeed, показало значний розрив між позиціями членів громади та її лідерів. Більшість друзів у Лівані підтримують угоду з Ізраїлем та роззброєння «Хезболли», можливо, внаслідок ізраїльської допомоги друзам у Сирії проти ісламістського режиму. Натомість центральний лідер громади Валід Джумблат досі підтримує шиїтський табір та іранську ось. З його точки зору, шлях переговорів між Іраном і США має бути основним на противагу прямим переговорам з Ізраїлем. Джумблат також розкритикував рамкову угоду, зазначивши, що «те, що виділяється в цій угоді, яка є тристоронньою за формою та односторонньою за змістом, — це повна відсутність угоди про Худну», тобто тимчасове припинення вогню.