Зенітка від творця M16: історія забутої американської ЗСУ Ares Eagle для Ірану

Сьогодні поговоримо про одну маловідому зенітну самохідну установку, до створення якої доклав зусиль творець M16 – Юджин Стоунер.

В 1970-х роках він був президентом компанії Ares Inc., яка здобула контракт від шахського Ірану на розробку мобільної зенітної системи, призначеної для захисту від повітряних загроз іранських стратегічно важливих об’єктів, таких як нафтові родовища, мости та нафтопереробні заводи.

Передбачалося налагодити її ліцензійне виробництво в Ірані, а також експортувати до інших країн.

Створена під керівництвом Стонера ЗСУ Eagle Anti Air — це спарена 35-мм мобільна зенітна система. Баштову установку монтували на модифікованому гусеничному транспортері M548, а її модульна конструкція дозволяла встановлювати систему й на інших шасі. Розробка розпочалася в середині 1970-х років і включала створення нової 35-мм автоматичної гармати Talon, спроєктованої Юджином Стоунером.

Система пройшла масштабні випробування, під час яких було відстріляно 28 000 набоїв. Головним елементом Eagle була 35-мм автоматична гармата Ares Talon. Вона використовувала оригінальну систему подвійного живлення з двома барабанними магазинами місткістю по 280 набоїв кожен. Гармати мали високу початкову швидкість снаряда — 1175 м/с, темп стрільби 600 пострілів за хвилину на ствол і ефективну дальність стрільби по повітряних цілях до 4000 м. Для стрільби застосовувалися стандартні 35-мм боєприпаси Oerlikon, зокрема бронебійні підкаліберні з відокремлюваним піддоном (APDS), напівбронебійні фугасно-запалювальні (SAPHEI), осколково-фугасні (HE) та навчальні снаряди.

Систему встановлювали на модифікованому гусеничному транспортері M548. Нею можна було керувати дистанційно з відстані до 100 м. Машина оснащувалася трьома висувними гідравлічними опорами, які підвищували стійкість, хоча їх використання не було обов’язковим для ведення вогню. При встановленні на гусеничне шасі башта була готова відкрити вогонь практично миттєво. Цілевказання вона могла отримувати від зовнішніх радіолокаційних станцій, однак власної РЛС не мала.

Eagle був не просто двома гарматами, встановленими на гусеничному транспортері. Система оснащувалася оптичним прицілом, лазерним далекоміром, цифровим балістичним обчислювачем, цифровою системою керування вогнем і гідравлічним сервоприводом наведення та супроводу цілей. Завдяки цьому вона була значно досконалішою за суто ручні зенітні гармати, але водночас менш складною, ніж повноцінні радіолокаційні зенітні комплекси, такі як пізніша самохідна установка M247 Sergeant York.

Проєкт був остаточно припинений після повалення шахського режиму в Ірані, що призвело до анулювання контракту. Знайти інших закордонних замовників не вдалося. Проте історія гармати Talon на цьому не завершилася: компанія Mauser отримала ліцензію на її подальшу розробку за окремим контрактом. Передбачалося, що в перспективі вона могла замінити 35-мм гармату Oerlikon, яка використовувалася на зенітній самохідній установці Gepard.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783