Між підтримкою та зміною курсу: військова допомога Словацької Республіки Україні

Після початку повномасштабного російського вторгнення Словаччина стала однією з держав Центрально-Східної Європи, які надали Україні найбільш відчутну військову допомогу відносно власних ресурсів. Попри порівняно невеликі розміри збройних сил і оборонного бюджету, Братислава передала Україні низку критично важливих систем озброєння радянського походження. Водночас Словаччина стала одним із центрів ремонту та обслуговування української військової техніки, а словацькі оборонні підприємства поступово перетворилися на важливих партнерів українського оборонно-промислового комплексу.

За даними Ukraine Support Tracker Інституту світової економіки в Кілі, станом на початок 2026 рік Словаччина виділила Україні двосторонню допомогу на суму 0,752 млрд євро. Із цієї суми 0,696 млрд євро припадало на військову допомогу, 0,036 млрд євро – на фінансову підтримку та 0,019 млрд євро – на гуманітарну допомогу. За загальним обсягом виділеної допомоги Словаччина посідає 20-те місце серед держав-донорів, однак за часткою допомоги відносно власного валового внутрішнього продукту – 13-те місце. Військова допомога становила 0,707 % словацького ВВП, що забезпечило країні 10-те місце серед усіх партнерів України за цим показником. Ці дані свідчать, що внесок Словаччини у зміцнення обороноздатності України значно перевищував можливості, які зазвичай асоціюються з державою такого масштабу. Одночасно словацький кейс став одним із найбільш показових прикладів того, як внутрішньополітичні зміни можуть впливати на формати підтримки України: від масштабних міжурядових поставок озброєння у 2022–2023 роках до переважання комерційного та оборонно-промислового співробітництва після приходу до влади уряду Роберта Фіцо.

Початок підтримки

 Словаччина розпочала надання допомоги Україні ще до початку повномасштабного російського вторгнення. 16 лютого 2022 р. уряд країни схвалив передачу двох дистанційно керованих машин розмінування Božena 5 та медичних матеріалів загальною вартістю 1,7 млн євро. Це рішення стало відповіддю на офіційний запит української сторони та було одним із перших випадків надання військово-технічної допомоги Україні державою-членом НАТО напередодні вторгнення.

Після 24 лютого масштаби підтримки суттєво зросли. Уже навесні 2022 р. Словаччина передала Україні значні обсяги пального та боєприпасів. За даними словацького уряду, до кінця квітня Україна отримала 10 млн літрів дизельного пального, 2,4 млн літрів авіаційного палива та 12 тисяч мінометних боєприпасів калібру 120 мм. Одночасно Братислава ухвалювала рішення про передачу додаткового військового майна та шукала механізми компенсації через інструменти Європейського Союзу та двосторонню співпрацю із союзниками.

Найбільш резонансним рішенням цього періоду стала передача Україні зенітного ракетного комплексу С-300 ПМУ. Переговори щодо можливого постачання системи розпочалися ще у березні 2022 р. та відбувалися за активної участі США і НАТО, які шукали способи компенсувати Словаччині втрату одного з ключових елементів національної протиповітряної оборони. У квітні комплекс був переданий Україні, ставши першою далекобійною системою ППО такого класу, отриманою ЗСУ від західного партнера після початку повномасштабної війни.

Паралельно розпочалося формування ще одного напряму співпраці – ремонту української військової техніки на території Словаччини. На початку квітня українська сторона звернулася до Братислави із проханням забезпечити ремонт пошкоджених танків та іншої бронетехніки. Міністр оборони Ярослав Над повідомив, що відповідні роботи виконуватимуть словацькі приватні підприємства на комерційній основі. Уже в травні словацька компанія KONŠTRUKTA-Defence розпочала ремонт і модернізацію перших партій української техніки, включаючи десятки розвідувально-дозорних машин БРДМ-2.

У цей самий період між Україною та Словаччиною почалися переговори щодо постачання самохідних 155-мм артилерійських установок Zuzana. Спочатку йшлося про можливий продаж як модернізованих Zuzana 2, так і старіших Zuzana 2000. Уже в травні українські артилеристи проходили навчання на цих системах, а 2 червня було підписано контракт на постачання восьми установок Zuzana 2. Контракт став одним із перших прикладів закупівлі Україною сучасного західного артилерійського озброєння безпосередньо у виробника під час війни.

Важливим елементом словацької допомоги стала також передача авіаційної техніки. У червні 2022 р. уряд Словаччини передав Україні чотири транспортні вертольоти Ми-17, один багатоцільовий вертоліт Ми-2 та боєприпаси до реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Передана техніка вже перебувала у розпорядженні українських військових на момент офіційного оголошення про її передачу.

Упродовж літа 2022 року співпраця між двома державами продовжувала розширюватися. Словаччина розглядала можливість передачі танків Т-72 та іншої бронетехніки за умови отримання компенсації від союзників, а також почала обговорення майбутньої передачі винищувачів МиГ-29 після завершення їхньої експлуатації у словацьких Повітряних силах. Водночас перші виготовлені для України самохідні артилерійські установки Zuzana 2 вже надходили до українського війська, започатковуючи один із найбільш успішних проєктів словацько-української військово-технічної співпраці.

Озброєння для України

Друга половина 2022 р. та 2023 р. стали періодом найбільш масштабних поставок словацького озброєння Україні. Центральне місце серед них посідали самохідні артилерійські установки Zuzana 2. Перші чотири системи були передані ЗСУ в серпні 2022 ррку, а вже восени розпочалися поставки наступних машин. У січні 2023-го Україна отримала восьму САУ в межах початкового контракту, укладеного в червні 2022 р.

Успішний досвід експлуатації Zuzana 2 сприяв розширенню співпраці. У жовтні 2022 р. Німеччина, Данія та Норвегія погодили фінансування виробництва ще 16 самохідних артилерійських установок для України загальною вартістю близько 92 млн євро. Цей проєкт став одним із перших прикладів міжнародної кооперації, коли кілька держав фінансували виробництво озброєння безпосередньо на підприємствах країни-партнера для потреб України. До серпня 2023 р. частина цих машин уже була передана українській стороні.

Ще одним важливим напрямом стала передача бронетехніки. У серпні 2022 р. Словаччина погодила передачу Україні 30 бойових машин піхоти BVP-1 зі своїх резервів у межах так званого кругового обміну з Німеччиною. Натомість словацька армія отримувала 15 танків Leopard 2A4, а також боєприпаси, запасні частини та підготовку екіпажів. Наприкінці листопада того ж року Міністерство оборони Словаччини підтвердило завершення передачі всіх 30 машин українській стороні.

Важливе місце у словацькій допомозі посідала і авіаційна складова. Після завершення експлуатації радянських винищувачів у словацьких Повітряних силах уряд Едуарда Геґера у березні 2023 р. ухвалив рішення про передачу Україні 13 літаків МиГ-29. Одночасно було погоджено передачу частини зенітного ракетного комплексу 2К12М2 «Куб-М2», запасних частин та відповідних боєприпасів.

Перші чотири винищувачі були передані Україні вже 23 березня 2023 р. Решта літаків надійшла упродовж наступних тижнів. За повідомленням Міністерства оборони Словаччини, після перших чотирьох машин, які перегнали українські пілоти, інші літаки були доставлені наземним шляхом з дотриманням вимог безпеки. У квітні 2023 року Братислава підтвердила завершення передачі всіх 13 винищувачів.

Разом із літаками Україна отримала й авіаційне озброєння. До пакета допомоги увійшли авіаційні ракети класу «повітря–повітря» Р-27Р1 середньої дальності, Р-73Е ближнього бою та Р-60МК, які використовувалися українськими винищувачами МиГ-29 та Су-27. В умовах активного застосування української тактичної авіації ці поставки дозволили частково компенсувати дефіцит радянських авіаційних боєприпасів.

Окрім передачі важкого озброєння, Словаччина забезпечувала Україну боєприпасами різних типів. Наприкінці 2022 р. уряд країни схвалив новий пакет допомоги, до якого увійшли великокаліберні боєприпаси, авіаційні боєприпаси, зимове спорядження та інше майно. У відкритих джерелах також фіксувалося використання українською артилерією словацьких 155-мм снарядів OFd MKM підвищеної дальності.

Загалом до осені 2023 р. Словаччина передала Україні 13 пакетів військової допомоги загальною вартістю 671 млн євро. До них увійшли системи протиповітряної оборони, бойова авіація, вертольоти, бойові машини піхоти, засоби розмінування, артилерійське озброєння, боєприпаси, пальне, засоби індивідуального захисту та інше військове майно. Для держави з населенням близько 5,5 млн осіб це стало одним із найбільших внесків у зміцнення обороноздатності України серед країн Центрально-Східної Європи.

Оборонне партнерство

Поряд із передачею озброєння одним із найважливіших напрямів словацько-української співпраці стало оборонно-промислове партнерство. На відміну від багатьох інших держав-партнерів, Словаччина не лише передавала військову техніку зі складів власної армії, а й залучила свої підприємства до ремонту, модернізації та виробництва озброєнь для потреб Сил оборони України.

Перші домовленості щодо ремонту української техніки були досягнуті вже навесні 2022 р. У квітні Україна звернулася до словацької сторони з проханням забезпечити ремонт пошкоджених танків та бронетехніки, а в травні компанія KONŠTRUKTA-Defence розпочала модернізацію і відновлення перших партій українських бойових машин. У червні міністр оборони Ярослав Над повідомив про укладення комерційного контракту на ремонт і модернізацію десятків одиниць української військової техніки на потужностях підприємства у Молдаві-над-Бодвоу.

Окремим напрямом співпраці стало створення ремонтної інфраструктури для обслуговування західного озброєння, яке надходило Україні. Восени 2022 р. Німеччина та Словаччина домовилися про відкриття поблизу Михайлівців спеціалізованого ремонтного центру для обслуговування техніки, переданої ЗСУ. Центр офіційно розпочав роботу в грудні 2022 р. та забезпечував ремонт самохідних артилерійських установок Panzerhaubitze 2000, бронемашин Dingo, реактивних систем MARS II та зенітних установок Gepard. Хоча наприкінці 2024 р. Німеччина вирішила перенести ремонтний майданчик на власну територію через організаційні труднощі, упродовж майже двох років він залишався важливим елементом системи технічної підтримки українського війська.

Найуспішнішим проєктом двосторонньої кооперації стало виробництво самохідних артилерійських установок Zuzana 2. Після виконання першого контракту на вісім установок сторони продовжили співпрацю в межах міжнародного проєкту, профінансованого Німеччиною, Данією та Норвегією. У липні 2023 р. Україна також уклала новий контракт на виробництво 16 додаткових САУ цього типу, що стало одним із найбільших оборонних замовлень української сторони на словацьких підприємствах.

Влітку 2023 р. співробітництво вийшло за межі постачання готових систем. Компанія KONŠTRUKTA-Defence та Краматорський завод важкого верстатобудування підписали меморандум про спільну розробку нової 155-мм самохідної артилерійської установки на базі словацької САУ Eva. Передбачалося використання українського бойового досвіду, а також співпраця у сферах виробництва боєприпасів, мінометного озброєння та модернізації української САУ «Богдана».

У наступні роки партнерство поступово поширилося на нові напрями. На початку 2024 р. словацька компанія CSM Industry оголосила про постачання Україні інженерних машин розмінування UOS 155 Belarty II на базі танка Т-55. У квітні того ж року уряди двох держав домовилися про постачання додаткової інженерної техніки для облаштування оборонних рубежів та проведення гуманітарного розмінування, включаючи машини Božena 4.

Одним із нових напрямів співпраці стала безпілотна авіація. У 2024 р. українська компанія Skyeton розгорнула у Словаччині виробництво розвідувальних комплексів ACS-3 Raybird-3, створивши майданчик із перспективою масштабування виробництва. На початку 2026 р. було представлено ударний безпілотний комплекс Swan-X 20, розроблений у межах українсько-словацької кооперації. Проєкт став одним із прикладів переходу співробітництва від постачання озброєнь до спільного створення нових зразків техніки.

Ще одним перспективним напрямом стала протиповітряна оборона ближньої дії. У 2025 р. словацька компанія DefTech передала Україні для випробувань мобільний зенітний комплекс Wolf 25 AD, створений з урахуванням досвіду російсько-української війни. Система призначена для боротьби з безпілотниками, гелікоптерами, крилатими ракетами та іншими повітряними цілями. Після проведення польових випробувань в Україні компанія заявила про передачу комплексу українським Силам оборони та готовність до подальшого розвитку проєкту.

Зміна курсу

Парламентські вибори у Словаччині восени 2023 р. стали рубежем для державної військової допомоги Україні. До цього Братислава входила до групи країн, які не лише політично підтримували Україну, а й передавали їй дефіцитні системи озброєння радянського походження. Після повернення до влади Роберта Фіцо словацький уряд змінив підхід: нові пакети військової допомоги зі складів армії були фактично зупинені.

Першим практичним підтвердженням цього курсу стала заява Фіцо в листопаді 2023 р. Він наголосив, що уряд не передаватиме Україні озброєння зі складів словацької армії, але не перешкоджатиме комерційним контрактам словацьких оборонних підприємств з українською стороною. Така формула стала основою подальшої політики Братислави: державні поставки зброї були обмежені, однак приватні й комерційні механізми співпраці збереглися.

У 2024 р. цей підхід підтвердився під час зустрічі прем’єр-міністрів України та Словаччини. За її підсумками було заявлено, що Братислава не блокуватиме закупівлю Україною озброєння і військової техніки у словацьких компаній. Окремо сторони домовилися про співпрацю в постачанні інженерної техніки для будівництва українських оборонних рубежів, зокрема броньованих екскаваторів і машин розмінування. Тоді ж Словаччина ухвалила рішення передати дві машини розмінування Božena 4 для робіт на деокупованій частині Херсонщини.

Політична риторика уряду Фіцо залишалася критичною щодо військової допомоги Україні та санкційної політики ЄС проти росії. У березні 2025 р. словацький прем’єр заявив, що країна не братиме участі у військових ініціативах Європейського Союзу на підтримку України та не використовуватиме державні кошти для фінансування військової допомоги Києву. Водночас він знову підтвердив, що уряд не буде перешкоджати комерційним контрактам словацьких оборонних підприємств з Україною.

На цьому тлі важливу роль почали відігравати громадські ініціативи. У 2024 р. словацька кампанія «Ammunition for Ukraine» за кілька днів зібрала майже 2 млн євро для участі у чеській ініціативі із закупівлі артилерійських боєприпасів для України. У жовтні того ж року за зібрані кошти було закуплено та доставлено 2702 артилерійські боєприпаси загальною вартістю 100 млн чеських крон. У 2025 р. словацькі та чеські ініціативи продовжили закупівлі боєприпасів: зокрема, було придбано партію з 254 артилерійських снарядів калібру 122 мм, а загальний обсяг закупівель у межах кампанії «Munícia pre Ukrajinu» сягнув майже 4,8 млн євро.

Окремим елементом громадської підтримки стали проєкти з розмінування та медичної евакуації. У 2023 р. словацька ініціатива Darček pre Putina зібрала 650 тис. євро на закупівлю дистанційно керованої машини розмінування Božena 5 для рятувальників Херсонської області. У 2026 р. в межах спільного чесько-словацького збору OKSANA 50 до України доставили 72 евакуаційні санітарні автомобілі, 110 спеціалізованих медичних рюкзаків і 102 зарядні станції EcoFlow. Ця кампанія показала, що підтримка України в словацькому суспільстві збереглася навіть після зміни урядового курсу.

Внутрішньополітичний вимір словацької допомоги найбільше проявився у спробах переглянути рішення попередніх урядів щодо передачі Україні МиГ-29, С-300 та елементів системи «Куб». У 2025 р. прокуратура Братислави не виявила складу кримінального правопорушення у рішенні про передачу винищувачів і засобів ППО. У лютому 2026 р. регіональна прокуратура закрила більшість проваджень щодо передачі українській стороні словацької військової техніки у 2022–2023 рр. За її висновками, передані системи були морально і технічно застарілими, потребували значних витрат на утримання та фактично втратили бойову цінність для словацьких Збройних сил. Незавершеним залишалося лише окреме розслідування щодо передачі технічної документації до системи С-300.

Попри політичні заяви про дистанціювання від військової підтримки України, у 2025 р. Словаччина погодила новий, 14-й пакет підтримки. Він не передбачав передачі важкого озброєння, але включав інженерну та протимінну допомогу. Міністр оборони Роберт Калиняк також повідомив, що з початку повномасштабної війни Словаччина у 15 разів збільшила потужності з виробництва артилерійських боєприпасів, утричі наростила виробництво систем непрямого вогню та завершила спільний із Данією проєкт постачання Україні 16 самохідних гаубиць Zuzana. Таким чином, зміна курсу не означала повного розриву оборонної взаємодії, а радше перевела її з площини безоплатних державних поставок у сферу комерційних контрактів, промислової кооперації та обмеженої інженерної підтримки.

Висновки

Словаччина стала одним із важливих партнерів України серед держав Центрально-Східної Європи, передавши С-300ПМУ, МиГ-29, вертольоти Ми-17 і Ми-2, БМП-1, САУ Zuzana 2, боєприпаси, пальне та інженерну техніку. Особливе значення мала саме передача радянських систем озброєння, які Україна могла швидко інтегрувати в бойове застосування без тривалого перенавчання особового складу. Після приходу до влади уряду Роберта Фіцо державна військова допомога зі складів словацької армії фактично була згорнута, однак це не означало повного припинення оборонної взаємодії. Співпраця перейшла у формат комерційних контрактів, промислової кооперації, ремонтів, виробництва артилерійських систем, безпілотників, засобів розмінування та громадських ініціатив на підтримку України.

Перелік озброєння та військової техніки, переданих Словацькою Республікою у 2022-2026 рр.