Атака України на іранський корабель у Каспійському морі розмила межі між двома війнами

Після української атаки на іранський корабель у Каспійському морі в суботу межі між двома найбільшими триваючими війнами світу розмиваються, що загрожує ускладнити й без того заплутані зусилля щодо мирного завершення будь-якої з них, повідомляє Al Arabiya English.

Атака не була випадковою. Київ заявив, що корабель перевозив «військовий вантаж», майже напевно — іранські дрони. Хоча Україна неодноразово атакувала російські судна в Чорному та Каспійському морях, вважається, що це перший випадок, коли вона безпосередньо атакувала судно під іранським прапором.

Атака сталася за кілька днів до того, як Зеленський мав зустрітися з президентом США Дональдом Трампом у Білому домі у вівторок, коли він намагатиметься активізувати підтримку адміністрації України та звинуватити росію як союзника Ірану у війні проти Америки в Перській затоці.

Бретт МакГерк, колишній координатор Білого дому з питань Близького Сходу та ексспеціальний президентський посланець у коаліції проти ІДІЛ, підкреслив зміну динаміки перед візитом під час інтерв’ю CNN у понеділок.

«Іран безпосередньо підтримує росію у війні проти України, — сказав він. — Вони постачають дрони, вони надають технології. У росії тепер є завод, що виробляє ці іранські дрони Shahed.

Це триває вже багато років. А близько трьох днів тому Зеленський заявив, що Україна завдала удару по судну в Каспійському морі, яке перевозило військове обладнання між росією та Іраном… Ось так ці дві сюжетні лінії з’єднуються».

МакГерк зазначив, що майбутня зустріч між Зеленським і Трампом різко контрастує з їхніми попередніми дипломатичними зустрічами. «Співпраця між росією, Іраном і Китаєм є ширшим фоном для всього, про що ми говоримо щодня. Цього тижня в Овальному кабінеті відбудеться дуже важлива зустріч».

Для Зеленського напад на іранський корабель міг бути ризикованим кроком, імовірно спрямованим на провокацію реакції США, але він також ризикує загострити напруженість між Києвом і Тегераном, підвищуючи загрозу прямого протистояння між ними.

«З кожним днем війна перетворюється на все складніший, багатовимірний і міжнародний конфлікт», — сказав Хамідреза Азізі, автор платформи Iran Analytica та дослідник геополітики Ірану й Близького Сходу, зосереджений на ірансько-російських відносинах, у X.

Цей випадок викликав різні інтерпретації серед аналітиків, сказав він.

«Дехто вважає, що дії України були частиною зусиль Зеленського продемонструвати як свої можливості, так і свою цінність як партнера для США. Однак переважає думка, що операція не могла б відбутися без принаймні зеленого світла — якщо не прямої вказівки — від США та інших західних партнерів України».

Інша думка, за словами Азізі, зосереджена на військових обмеженнях, з якими стикаються США та Ізраїль «у прагненні розширити свої операції проти Ірану».

Згідно з цією інтерпретацією, занепокоєння щодо реакції Ірану на атаки на його інфраструктуру, а також можливість того, що Тегеран може відповісти, атакуючи регіональну економічну інфраструктуру, спонукали Ізраїль і США звернутися до України з проханням посилити військовий тиск на Іран з півночі від їхнього імені.

Дивлячись у майбутнє, Азізі припустив, що наступний крок України «може включати використання безпілотників або ракет для прямого удару по іранській інфраструктурі, подібно до атак, які вона здійснювала всередині росії останніми тижнями».

Алекс Ватанка, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу, що спеціалізується на регіональних питаннях безпеки з акцентом на Іран, погодився, що західна координація майже напевно мала місце, хоча він сприймає цей крок як обмежений тактичний сигнал, а не як початок ширшої української кампанії.

У розмові з Arab News Ватанка зазначив, що підозрює, що напад «найімовірніше був узгоджений із Заходом, зважаючи на те, що західні спецслужби зробили для України протягом цієї війни.

Важко повірити, що українці роблять щось подібне без координації з Вашингтоном і західними столицями».

«Я не бачу жодних доказів того, що Україна хоче розпочати багатофронтову війну, тому я сприймаю те, що сталося, як одноразовий сигнал, принаймні поки що, а не як ознаку чогось більшого з точки зору стратегії з боку Києва».

«В Ірані існує таке тлумачення: справа не в тому, що Україна намагається вплинути на якусь конкретну торгівлю між росією та Іраном, а в тому, що це частина зусиль фактично втягнути Захід у цю війну проти Ірану ще більше, ніж це вже сталося. Але я не впевнений, що ця велика змова, про яку говорять деякі в Ірані, насправді має місце».

Ватанка також зазначив, що в умовах морської блокади США на півдні Іран став надмірно залежним від північного коридору через Каспійське море для експорту та імпорту. «У такому випадку послання Ірану було б таким: “Не думайте, що ваші зв’язки з росіянами та альтернативні торговельні шляхи безпечні, бо це не так”».

Підтримуючи думку, що Україна навряд чи зможе підтримувати тривалу кампанію в регіоні, Арман Махмудіан, науковий співробітник Інституту глобальної та національної безпеки Університету Південної Флориди, сказав Arab News: «Якщо питання в тому, чи зможе Україна продовжувати удари по вантажних суднах у Каспійському морі, то відповідь — так, але лише в обмеженій мірі.

Україна здатна проводити не системні, а періодичні атаки, а не вести безперервну кампанію… Хоча Україна може здійснювати ці удари, вони, ймовірно, будуть поодинокими операціями».

«Якщо Іран відповість на нещодавні атаки України, націлившись безпосередньо на Україну або українські інтереси чи значно збільшивши підтримку російських атак по Україні, європейські уряди можуть почати розглядати конфлікт за участю Ірану як значно пряму загрозу європейській безпеці, ніж зараз.

Однак залишається незрозумілим, чи має Іран наразі можливість або готовність відповісти таким чином. Військові можливості Ірану наразі обмежені… Сумніваюся, що вони готові витрачати ці обмежені можливості проти України або відкривати інший фронт у цей час».

Принаймні поки що цей інцидент спричинив лише словесну війну. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі звинуватив Україну в соціальних мережах у «явному порушенні Статуту ООН, здійсненому за наказом Ізраїлю, щоб втягнути Європу у свою війну».

Реакція міністра закордонних справ України Андрія Сибіги на початкові іранські протести була швидкою та зневажливою.

«Режим у Тегерані є прямим співучасником російської агресії проти України, підживлюючи злочинну війну Москви зброєю, яка вбивала українців з 2022 року, — сказав він у мережі X. — Іран не має права прикидатися жертвою, не кажучи вже про те, щоб виправдовувати свої погрози абсурдними посиланнями на Статут ООН».