Мала держава – вагома допомога: військова підтримка Північної Македонії Україні у 2022–2026 рр.

Північна Македонія, попри обмежені ресурси власних збройних сил, стала одним із помітних донорів України серед держав Західних Балкан. Військова підтримка розпочалася вже в перші тижні повномасштабного російського вторгнення і спочатку ґрунтувалася переважно на передачі озброєння та боєприпасів радянського і югославського виробництва, які українські військові могли одразу застосовувати. У 2022–2023 рр.

Україна отримала від Скоп’є танки Т-72, штурмовики Су-25, 12 бойових гелікоптерів Ми-24, засоби протиповітряної та протитанкової оборони, міномети, реактивні снаряди, стрілецьку зброю, боєприпаси й інше військове майно.

Передання цих систем відбувалося паралельно з переозброєнням македонської армії та поступовою відмовою від техніки радянського походження на користь західних платформ. Згодом підтримка доповнилася підготовкою українських військовослужбовців на полігоні «Криволак» і участю Північної Македонії у багатосторонніх механізмах підтримки України.

Станом на вересень 2026 р., за даними Міністерства закордонних справ України, країна надала Україні 13 пакетів військової допомоги, тоді як македонський уряд до лютого 2025 р. ухвалив 15 рішень щодо військово-технічної, гуманітарної допомоги та підтримки України. Точну загальну вартість цієї підтримки визначити складно через засекречення значної частини поставок.

Початок і розгортання військової допомоги у 2022 р.

Північна Македонія визначилася з військовою підтримкою України практично відразу після початку повномасштабного російського вторгнення. Уже 28 лютого 2022 р., на п’ятий день війни, уряд ухвалив рішення передати ЗСУ військове майно та обладнання. У Скоп’є тоді не стали розкривати ані номенклатуру, ані кількість озброєння, зазначивши лише, що допомога сформована відповідно до запиту української сторони. Наступного дня міністерка оборони Слав’янка Петровська підтвердила: Україна звернулася по військову і технічну допомогу, а Північна Македонія має частину необхідного майна й готова його передати.
Перші поставки майже повністю залишалися закритими для громадськості. Такий підхід зберігався протягом більшої частини 2022 р.: уряд повідомляв про рішення щодо військово-технічної допомоги, однак не публікував їхнього повного змісту.

У серпні Петровська вже говорила, що Північна Македонія була серед перших країн, які ухвалили рішення про військово-технічну підтримку України. Станом на 26 жовтня уряд мав три відповідні рішення і готував четверте.

Першою великою передачею, яка стала публічно відомою, були танки Т-72. Наприкінці липня у соціальних мережах з’явилися відео транспортування танків територією країни, після чого 28 липня Міністерство оборони підтвердило, що техніка прямує в Україну. Кількість машин відомство не назвало.

У Скоп’є пояснювали рішення не лише потребами України, а й власною реформою сухопутних військ. Т-72 належали танковому батальйону, який планували розформувати, а Довгостроковий план розвитку оборонних спроможностей на 2019–2028 рр. уже не передбачав подальших інвестицій у танкові підрозділи. Натомість армія мала розвивати сучасні протитанкові спроможності й переходити на західні платформи.

У цієї передачі була своя передісторія. Саме Україна на початку 2000-х років була одним із головних постачальників важкого озброєння для Македонії під час внутрішнього збройного конфлікту 2001 р. Дані Реєстру звичайних озброєнь ООН фіксують експорт Україною до Македонії у 2001 р. 31 танка Т-72, а тодішній міністр закордонних справ України Анатолій Зленко публічно підтверджував поставку всіх 31 машини.

Тоді ж Македонія отримала з України бойову авіацію та гелікоптери: чотири Су-25, а також Ми-8 і Ми-24. Через два десятиліття частина цього озброєння почала рухатися у зворотному напрямку.

Передача Т-72 збіглася в часі з надходженням перших нових американських легких броньованих машин JLTV. Міністерство оборони наголошувало, що закупівля здійснювалася за міжурядовою угодою зі США, укладеною ще у 2019 р., тобто не була оперативним рішенням, прийнятим після початку війни в Україні.

Перші шість JLTV прибули до порту Салоніки в липні 2022 р. і призначалися для легкої піхотної батальйонної групи македонської армії. У самому міністерстві цей процес розглядали як частину ширшої модернізації й переходу від застарілих східних систем до техніки, сумісної зі стандартами НАТО.

На початку серпня з’явилася інформація про ще одну значну передачу – штурмовики Су-25. Північна Македонія мала чотири такі літаки, придбані в Україні у 2001 р.: три одномісні Су-25 та один двомісний варіант. Після завершення конфлікту потреба в бойовій авіації скоротилася, і вже у 2004 р. літаки були виведені з активної експлуатації.

У серпні 2022 р. македонські медіа повідомили про передання всіх чотирьох машин Україні, однак Міністерство оборони тоді навмисно не підтвердило їхню кількість і заявило, що подробиці трьох уже ухвалених рішень будуть оприлюднені після розсекречення. Факт передачі Су-25 як типу військової техніки македонська влада офіційно підтвердила пізніше, але в розсекречених документах кількість літаків також не зазначалася.

Розширення військової підтримки у 2023 р.

У 2023 р. масштаби македонської допомоги стали значно зрозумілішими завдяки частковому розсекреченню урядових рішень. У середині березня міністерка оборони Слав’янка Петровська повідомила, що уряд дозволив оприлюднити види озброєння та військового майна, переданого Україні в межах шести перших рішень, однак без зазначення кількості.

До переліку увійшли 7,62-мм автоматичні гвинтівки та боєприпаси 7,62×39 мм, 60-мм міномети М57 і боєприпаси калібрів 60, 82 та 120 мм, 30-мм авіаційні боєприпаси для Су-25, протитанкові засоби, системи протиповітряної оборони, реактивні снаряди, міни та інше військове майно.
Серед засобів ППО Північна Македонія передала Україні комплекси «Стріла-10М» і переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла». До протитанкового озброєння входили 90-мм гранатомети «Оса» та 64-мм M80 «Золя». Українські військові також отримали 122-мм реактивні снаряди М21, що використовуються системами БМ-21 «Град», самохідні пускові установки 9А34М і 9А35М комплексу «Стріла-10», ручні гранати М-50 П3, кумулятивні гранати та протитанкові міни ТММ-1.

Окремими позиціями в розсекреченому переліку були танки Т-72, боєприпаси й запасні частини до них, а також штурмовики Су-25.
Кількісні показники більшості цих передач уряд не розкрив. Це стосується і танків, і засобів ППО, і протитанкового озброєння, і боєприпасів. Тому поширені у відкритих джерелах цифри щодо 30 або 31 Т-72, окремих типів боєприпасів чи кількості пускових установок не варто ототожнювати з офіційними даними Скоп’є. Так само уряд підтвердив передачу Су-25 як виду техніки, але в оприлюднених рішеннях не назвав кількості літаків. За відкритими джерелами, йшлося про всі чотири машини, які Північна Македонія придбала в України у 2001 р.

Найпомітнішою новою передачею 2023 р. стали бойові гелікоптери Ми-24. 26 березня Петровська повідомила, що Генеральний штаб підтримав пропозицію про передачу Україні 12 машин, а 29 березня відповідне рішення ухвалив уряд. На відміну від більшості інших категорій озброєння, тут кількість була названа офіційно.

Гелікоптери також мали українське походження: Північна Македонія придбала їх у 2001 р. під час внутрішнього збройного конфлікту. На момент передачі частина машин тривалий час не експлуатувалася, а шість раніше пройшли модернізацію за участю ізраїльської Elbit Systems. Вона включала оновлення авіоніки, навігаційного обладнання та можливість застосування окулярів нічного бачення.

У македонському Міністерстві оборони пояснювали, що передача Ми-24 не вплине на боєздатність країни. Значна частина гелікоптерів уже не використовувалася, а їх подальша експлуатація не відповідала планам розвитку армії. Паралельно Скоп’є готувало закупівлю нових багатоцільових гелікоптерів західного виробництва. За оцінкою самого міністерства, до передачі Ми-24 загальна вартість уже наданого Україні військового майна становила близько 30 млн євро. Кількість урядових рішень упродовж року продовжувала зростати.

Наприкінці квітня Петровська вже говорила про вісім рішень щодо військової допомоги. Українська сторона продовжувала надсилати нові запити, які передавалися на оцінку Генеральному штабу. Схема залишалася незмінною: військові визначали, чи може певне озброєння або обладнання бути вилучене зі складу македонської армії без шкоди для її спроможностей, після чого питання виносилося на урядовий рівень.

У серпні 2023 р. під час зустрічі в Афінах Володимира Зеленського з прем’єр-міністром Північної Македонії Димитаром Ковачевським український президент окремо подякував за оборонну підтримку та підготовку нового пакета допомоги. До кінця року в македонських офіційних повідомленнях уже йшлося про десять окремих передач військової та гуманітарної допомоги.
У 2023 р. Скоп’є почало підтримувати Україну не лише озброєнням. На військовому полігоні «Криволак» організували підготовку українських військовослужбовців.

Наприкінці року Петровська повідомила, що місячний курс пройшли близько 120 українських військових. Детальний зміст навчальної програми не розкривався; у Міністерстві оборони зазначали лише, що вона була сформована відповідно до потреб української сторони.

Наприкінці 2023 р. з’явилося і перше публічне підтвердження того, що можливості подальшого вилучення техніки зі складу македонської армії не були безмежними. Черговий український запит Генеральний штаб розглянув негативно, оскільки запитуване обладнання вже входило до штатної структури армії та використовувалося нею. Водночас Скоп’є не відмовлялося від інших форм підтримки, зокрема від подальшої підготовки українських військовослужбовців.

Зміна форм підтримки у 2024–2026 рр.

На початку 2024 р. Північна Македонія продовжувала військову підтримку України, хоча публічної інформації про нові передачі озброєння ставало менше. 14 лютого заступник міністра оборони Тірон Яяга повідомив на засіданні Контактної групи з оборони України, що уряд уже ухвалив 12 рішень щодо військової та гуманітарної допомоги.

За місяць ця кількість зросла до 14: 19 березня державний секретар Міністерства оборони Владимир Анчев заявив про чотирнадцять рішень, прийнятих на підставі позитивних висновків Генерального штабу. Таку саму цифру у квітні називала Слав’янка Петровська. Зміст нових рішень, на відміну від перших шести, не розсекречувався.

Участь Північної Македонії в підтримці України дедалі більше виходила за межі двосторонніх передач. Представники країни регулярно брали участь у засіданнях Контактної групи з оборони України та Ради НАТО–Україна, де обговорювали потреби українських Сил оборони й можливості держав-партнерів. Підготовка українських військовослужбовців на полігоні «Криволак», розпочата у 2023 р., також залишалася серед форм підтримки, про які офіційно згадувало македонське Міністерство оборони у 2024 р.

Після зміни уряду влітку 2024 р. допомога Україні не припинилася. Новий міністр оборони Владо Місайловський восени повідомив про підготовку чергового пакета, який мав розглядатися на закритому засіданні уряду. При цьому він наголошував, що подальші рішення мають враховувати як потреби України, так і необхідність збереження боєготовності власної армії. Номенклатуру цього пакета у відкритих джерелах не оприлюднювали.

До лютого 2025 р. кількість урядових рішень зросла до 15. На засіданні Контактної групи з оборони України в Брюсселі Місайловський уточнив, що йдеться про рішення щодо гуманітарної, військово-технічної допомоги та інших форм підтримки. Тому цю цифру не варто автоматично ототожнювати з кількістю пакетів озброєння: частина рішень стосувалася ширшого комплексу допомоги.

У 2025 р. до підтримки України додалася безпосередня участь македонських військових у союзницькій інфраструктурі, створеній для координації допомоги й підготовки. У липні уряд розглянув направлення військовослужбовця Армії Північної Македонії до Міжнародного центру безпекової підтримки та підготовки України у Вісбадені. Наприкінці листопада було підготовлено наступне рішення про його участь у цій натовській місії в період із лютого до серпня 2026 р.

Станом на вересень 2026 р. українська сторона наводила вже окремий показник саме військової допомоги. Під час переговорів міністра закордонних справ України Андрія Сибіги з його північномакедонським колегою Тимчо Муцунським було офіційно зазначено, що від початку повномасштабної війни Північна Македонія надала Україні 13 пакетів військової допомоги. Ця цифра не суперечить 15 рішенням македонського уряду, оскільки останній враховував військово-технічну, гуманітарну та інші форми підтримки. Тоді ж українське МЗС повідомило про приєднання Північної Македонії до механізму PURL і Коаліції охочих.

Військова допомога Україні в контексті переозброєння Північної Македонії

Передання Україні озброєння радянського походження відбувалося паралельно з переозброєнням армії Північної Македонії, яке розпочалося ще до 2022 р. і було пов’язане з переходом країни на стандарти НАТО. Т-72 належали до танкового батальйону, який планували розформувати, Су-25 тривалий час не перебували в активній експлуатації, а частина Ми-24 мала вичерпаний ресурс і не передбачалася подальшими планами розвитку армії. Тому передання цієї техніки Україні збіглося в часі з поступовим виведенням із озброєння систем радянського походження.

Паралельно Скоп’є переходило на західні платформи. Сухопутні війська отримували американські JLTV, а згодом до програми переозброєння додалися бронетранспортери Stryker. У сфері протиповітряної оборони на зміну системам радянського походження закуповували французькі Mistral, а основу оновленої вертолітної компоненти мали становити італійські AW149 і AW169M. Ці закупівлі не були прямою заміною конкретних одиниць техніки, переданих Україні, але відображали загальний перехід македонської армії на озброєння західного виробництва.

Важливу роль у модернізації відігравала американська фінансова підтримка. У березні 2023 р. Слав’янка Петровська повідомляла, що менш ніж за рік Північна Македонія отримала від США 139 млн дол. на модернізацію та закупівлю нового військового обладнання. Водночас немає підстав розглядати ці кошти як пряме відшкодування вартості Т-72, Су-25, Ми-24 чи іншого озброєння, переданого Україні: американське фінансування здійснювалося в межах ширших програм розвитку оборонних спроможностей союзників.

Висновки

У 2022–2026 рр. військова підтримка Північної Македонії пройшла кілька етапів: від швидкого передання наявного озброєння й боєприпасів до навчання українських військових та участі в багатосторонніх механізмах підтримки. Найбільші матеріальні передачі припали на 2022–2023 рр. і значною мірою збіглися з переозброєнням македонської армії та поступовою відмовою від систем радянського походження. Водночас допомога не зводилася до списання застарілої техніки: кожне рішення ухвалювалося після оцінки Генерального штабу з урахуванням українських запитів і потреб власних збройних сил.

Саме це наприкінці 2023 р. стало обмежувальним чинником для подальших передач із наявних запасів. У наступні роки підтримка дедалі більше переходила у закриті пакети, підготовку персоналу та інституційну взаємодію з союзниками. Значна частина пізніших рішень залишилася засекреченою, тому повний обсяг і вартість македонської допомоги досі не піддаються точному підрахунку.

Перелік озброєння, військової техніки та боєприпасів, переданих Північною Македонією Україні у 2022–2026 рр.