Поранений — не вантаж: як адаптувати логістичні НРК для медичної евакуації

Сьогодні на фронті евакуація поранених у більшості випадків відбувається за допомогою тих самих НРК, які використовують для логістики. Вони везуть на позиції боєприпаси, воду, їжу, акумулятори та інше спорядження, а на зворотному шляху – пораненого.
З військової точки зору це абсолютно логічна модель.

Одна й та сама платформа виконує декілька завдань, її не потрібно тримати виключно під медичну евакуацію, а головне — використання НРК дозволяє не ризикувати ще одним екіпажем там, де присутність людей сама по собі стає небезпечною.

Але є очевидна проблема: логістичний НРК створювали для вантажу, а не для важкопораненої людини.

Просто покласти ноші на вантажну платформу недостатньо. НРК рухається там, де місцевість часто дуже складна: вирви, колії, окопи, уламки, розбиті польові дороги. Удари й вібрації, які для боєприпасів чи ящиків із водою не мають особливого значення, безпосередньо передаються людині.

А якщо це пацієнт із політравмою, переломами чи іншими тяжкими ушкодженнями, питання вже не в комфорті. Йдеться про необхідність максимально зменшити додаткові ударні й вібраційні навантаження під час евакуації.

Саме тому, на мою думку, одним із перспективних напрямків розвитку медичної евакуації за допомогою НРК може бути не створення окремого спеціалізованого «медичного робота», а адаптація вже наявних логістичних платформ для безпечнішого транспортування поранених.

Цю тему ми нещодавно обговорювали з норвезькою компанією NODIN AVIATION з якою спілкуємося в рамках «Стабнету». Вони працюють, зокрема, над рішеннями для медичного транспортування людей водою.

Для Норвегії це цілком практичне завдання: через велику кількість фіордів маршрут водою може бути значно коротшим за наземний і відповідно скоротити час транспортування пацієнта.

Але швидкісний рух водою створює іншу проблему — удари та постійні коливання. Тому в них є технологічні рішення, які дозволяють амортизувати платформу, на якій розміщується людина або ноші.

Під час нашої розмови виникла досить очевидна паралель: чому б той самий принцип не використати на наземному роботизованому комплексі?

Уявімо звичайний логістичний НРК. Більшу частину часу він працює за своїм основним призначенням — доставляє вантажі на позиції. Але на платформі інтегрована амортизована рама або система кріплень для стандартних нош, яка у звичайному режимі не заважає логістиці, а за потреби дозволяє швидко зафіксувати пораненого для евакуації.

Тобто завдання полягає не просто в тому, щоб прикріпити ноші до НРК. Потрібно створити проміжну амортизовану систему між машиною та пораненим, яка частково ізолює його від ударів і вібрацій самої платформи.

І тут, як на мене, найцікавіше питання вже навіть не в розробці одного конкретного пристрою. Значно важливіше — чи можемо ми прийти до універсального стандарту такої системи кріплень, який можна буде використовувати на різних типах логістичних НРК.

Тоді не потрібно створювати окремий парк спеціалізованих медичних роботів. Уже наявні в підрозділах логістичні платформи отримують ще одну функцію — можливість значно безпечніше транспортувати поранених.

І, можливо, саме такий підхід сьогодні є реалістичнішим: не будувати окремий медичний НРК, а навчитися швидко перетворювати звичайний логістичний НРК на засіб медичної евакуації.