Архітектура турботи в СОУ: як навчають фахівців служб супроводу

Найважчі ситуації для військовослужбовця та його родини — поранення, потрапляння у полон, зникнення безвісти, загибель — супроводжуються ще й бюрократичним навантаженням: статуси, виплати, довідки, контакти з уповноваженими службами та держустановами. Важливо, щоб поруч були кваліфіковані та мотивовані люди, які будуть на боці військового та його сім’ї, підтримають і проведуть через весь процес. 

Саме для цього потрібні служби супроводу (або їх ще називають — патронатні служби, групи супроводу). Служби супроводу офіційно створені в усіх бойових бригадах та інших структурах Сил безпеки і оборони України півтора роки тому, але досі далеко не всі мають достатньо людей, навичок та ресурсів, а отже — не всі спроможні надавати підтримку в повному обсязі. 

Патронатні служби: від ідеї до системи

Перша патронатна служба в українському війську — «Янголи» — з’явилась у 2014 році в батальйоні «Азов» (тоді — «Янголи Азову»). Під час повномасштабної фази російсько-української війни досвід підтримки військовослужбовців та їхніх родин почали переймати інші. Патронатні служби створили у 93-й ОМБр «Холодний Яр», 47-й ОМБр «Маґура», у ССО («Кревні»), 12-й БрСП НГУ «Азов», 13-й БрОП НГУ «Хартія» та інших структурах та підрозділах. 

Олекса, тренер курсів для фахівців служб супроводу, свого часу ініціював супровід поранених у 71-й ОАеМБр — після власного поранення. Відділи ЦВС на той час вже існували, але функціонал в контексті супроводу був обмежений: вони займалися підтримкою родин загиблих і зниклих безвісти. Турбота про поранених не входила до посадових обов’язків цих фахівців.

«Ми позаштатну структуру спочатку створили, почали брати людей, шукати серед поранених», — розповідає Олекса. Перший офіцер у команді мав три поранення, одне з яких — важке. Сам Олекса — після тяжкої травми. Ще двоє військовослужбовців — після травм різної тяжкості. В команді не було жодної людини, яка б не мала бойового досвіду і досвіду поранення.

Це був типовий сценарій для бригад, де супровід працював ще до розпоряджень «згори»: конкретні люди брали на себе ініціативу, погоджували концепцію з командиром і будували систему з нуля. Але цей підхід не масштабувався. Щоб супровід працював в усіх підрозділах та охоплював усі потреби, потрібно було рішення на державному рівні. Ним стала Постанова Кабінету Міністрів №948 від 20 серпня 2024 року: служби супроводу мають бути створені в усіх військових частинах, ТЦК та СП, закладах охорони здоров’я по всій вертикалі Сил безпеки і оборони. Наказ Міноборони №59 від 29 січня 2025 року деталізував, як це працює в системі Міноборони. Наказ начальника Генерального штабу №149 від 8 вересня 2025 року унормував діяльність у ЗСУ. Патронатна ініціатива стала державною політикою і частиною системи цивільно-військового співробітництва.

Але масштабування виявило кадрову проблему. Структуру створено. Посади введено. А людей з потрібними знаннями та навичками — ще немає.

Структура нової системи супроводу 

У Збройних Силах служби супроводу організовані через структуру цивільно-військового співробітництва і працюють на трьох рівнях: 

1. Стратегічний: Центральне управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ (ЦУ ЦВС ГШ ЗСУ) — відповідає за координацію роботи, методологію навчання тощо. 
2. Оперативний: командування родів, видів військ та угруповання. 
3. Тактичний: бригади, батальйони, ТЦК та СП, заклади охорони здоров’я — саме тут відбувається безпосередня робота з людьми.

В межах тактичного рівня задачі служб супроводу різних структур можуть відрізнятись. Так, служба супроводу у військовій частині контролює евакуацію поранених, проходження ВЛК, виплати під час лікування тощо. Фахівці ТЦК та СП офіційно сповіщають близьких про трагічні події, допомагають родинам і звільненим ветеранам оформити державні виплати, пенсії та пільгові статуси тощо. 

Важливо розуміти: фахівець служби супроводу — це координатор. Згідно з Положенням про службу супроводу (Наказ МОУ №59), керівники служб уповноважені залучати посадових осіб підрозділів персоналу, ЦВС, логістики, юридичної, фінансової, медичної, капеланської служб та служби психологічної підтримки. Фахівець має знати, до кого звернутися і як побудувати маршрут вирішення проблеми.

Як навчають фахівців служб супроводу

Перелік функцій, покладених на служби супроводу, вимагає від фахівця орієнтуватись у десятках нормативних актів, алгоритмах оформлення виплат, процедурах ВЛК, порядку оформлення сповіщень про загибель, зникнення, полон, механізмах взаємодії з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими тощо. Це бюрократичні нюанси, від яких залежить добробут конкретних військовослужбовців та їхніх родин. Тому надважливою є фахова підготовка фахівців. 

Правозахисний центр «Принцип» за ініціативи ЦУ ЦВС ГШ ЗСУ та у співпраці з громадською організацією «Юридична сотня» розробив два окремі онлайн-курси підвищення кваліфікації фахівців служб супроводу: для військових частин та для ТЦК та СП. У них детально розібрані ключові маршрути підтримки: шлях пораненого, родини зниклого безвісти, полоненого та загиблого. У лекціях тренери покроково пояснюють алгоритми правильного документообігу, процедури проходження ВЛЕ та ОПФО, нюанси нарахування виплат і встановлення пільгових статусів тощо. 

Обидва курси доступні на онлайн-платформі «Принципу» та на інформаційній платформі ЗСУ «На зв’язку». Також корисним буде практичний посібник «Служби супроводу. Опис процесів роботи». 

Серед підрозділів, які були дотичні до розробки алгоритмів та рекомендацій — ті, хто має досвід успішного запуску патронатних служб: 93-тя ОМБр, 71-ша ОЄБр (тепер 71-ша ОАеМБр), 3-тя ОШБр (служба «Янголи»), 47-ма ОМБр (служба «Щит Маґури») та інші.

Окрім онлайн-курсів, ЦУ ЦВС ГШ ЗСУ проводить очні тренінги, на яких викладають як військові, так і цивільні фахівці. Практичним досвідом діляться, наприклад, фахівці служб супроводу спецпідрозділу Тимура ГУР МОУ, 125-ї ОВМБр (служба «Янголи Трійки») та інших підрозділів. 

Це інтенсивне навчання тривалістю зазвичай 5–6 днів, під час якого учасники можуть не лише прослухати теоретичну частину, а і розібрати практичні питання та кейси. Наприклад, є проблема комунікації між службами супроводу та закладами охорони здоров’я (ЗОЗ). Постанова КМУ №901 визначає порядок обміну медичними документами військовослужбовців через систему електронного документообігу (СЕДО), але є цивільні ЗОЗ, які не використовують СЕДО належним чином. Не всі в коректні строки сповіщають військову частину про госпіталізацію або виписку військовослужбовця. Через це частина не встигає вчасно включити пораненого у наказ на виплату, і він отримує грошове забезпечення не в тому місяці, в якому це мало відбутись, а в наступному. Щоб уникнути таких ситуацій, патронатні служби мають власні алгоритми оновлення та уточнення даних з лікарень. 

Крім того, учасники курсів отримують методичні матеріали, корисні знайомства з однокурсниками та чат з іншими колегами та представниками органів влади, які можуть допомогти у складних випадках. Та перш ніж їхати на навчання, фахівцю бажано пройти онлайн-курс. Також варто сформулювати запитання з власної практики, які можна буде поставити тренерам. 

За місяць на курсах ЦУ ЦВС навчають 3–4 групи по 30 людей — сумарно для обох напрямів (груп для військових частин більше, ніж для ТЦК та СП, бо потреба вища). На навчання приїжджають різні учасники: і виконавці, і керівники. Наприклад, на курсах були представники командування ТрО та армійських корпусів. 

Систему створюють люди

Нормативна інфраструктура супроводу побудована, але вона працює лише тоді, коли фахівці мають знання, алгоритми та підтримку. Що це означає на практиці, найкраще ілюструє конкретний випадок, описаний Олексою: боєць отримав поранення, ампутацію та інвалідність і звільнився за станом здоров’я. Під час лікування та звільнення його належним чином підтримувала служба супроводу. За два місяці чоловік вирішив повернутись до війська. Зараз він інструктор, навчає інших, передає бойовий досвід. Інший військовий з тієї ж роти, який має одразу дві підстави для звільнення — ампутацію та досвід полону — побачив приклад побратима і вирішив не звільнятися взагалі, також отримав інструкторську посаду. 

Ефективна служба супроводу — це основа довіри. Коли військовослужбовець знає, що і про нього, і про його сім’ю подбають при будь-якому сценарії, його лояльність до підрозділу зростає. Цю ефективність часто обмежує нестача кадрів і рівень підготовки. Хоча офлайн-курси від ЦУ ЦВС і проводяться майже щотижня, є військові частини, у яких ще жоден представник патронатної служби не потрапив на це навчання — бо потреба більша, ніж пропускна здатність курсів. 

Та на багато запитань відповідають онлайн-курси та практичний посібник, згадані у цьому тексті. Вони доступні для всіх — у зручному форматі та без прив’язки до графіку. Корисними також можуть бути інші матеріали на інформаційній платформі «На зв’язку», «Правовий навігатор» та інші ресурси і контакти, які є у відкритому доступі. Як каже Олекса, головна порада для тих, хто починає працювати в службі супроводу, проста: «Не бійтесь запитувати. Це основне».