Сьогодні Третій армійський корпус займає найбільшу смугу оборони серед Сил оборони України – це 150 кілометрів. Окрім своїх частин він також має у підпорядкуванні майже таку ж кількість приданих.

Аналітики відмічають, що в зоні відповідальності зміни на користь противника були мінімальні, а в останній час ситуація для ворога тут значно погіршилась.

Ключовим у цьому успіху є люди. Тож як вдається рекрутувати не тільки новобранців, а і досвідчених бійців, які з різних обставин вирішили піти з попередніх частин у СЗЧ обговорюємо з Русланом Плетінкою, позивний «Тренер», який обіймає поваду заступника начальника рекрутингу Третього армійського корпусу.

Досвід Тренера

Розкажіть трохи про свій бойовий досвід та як стали рекрутером.

У 22-му році долучився добровольцем, тоді якраз формувалася Третя окрема штурмова бригада, вже після Запорізької кампанії, і з 22-го року пройшов шлях піхотинця-штурмовика в Другому штурмовому батальйоні Третьої окремої штурмової бригади.

Перебував у підрозділі до 1 березня 24-го року, після чергового поранення перевели начальником рекрутингового центру «Південь» в Одесу.

Працював там 14 місяців, а вже 11-й місяць безпосередньо займаюся в корпусі напрямком СЗЧ.

Стійськість Третього армійського корпусу

На ваш власний бойовий досвід, як вдається корпусу тримати таку велику смугу і навіть мати певні успіхи?

Востаннє, у березні цього року, ворог намагався штурмувати наші позиції в семи напрямках. Це були великі механізовані колони.

Ми буквально за годину-півтори знищили їх всі. Дотепер у ворога більше немає такої можливості, і він більше так не ризикує. Завдяки тому, що ми стоїмо єдиним фронтом усіма підрозділами корпусу, ми не даємо ворогу можливості інфільтруватися в тил. У нас немає «вікон», у нас усе перекрито.

Уже третій рік поспіль ми стоїмо на цьому напрямку. І сьогодні Третій армійський корпус не втрачає території. Це великий результат наших командирів і кожного сержанта в підрозділі.

Щоб ви виокремили як одне з найважливіших для організованої роботи?

За рік формування корпусу ми збільшили чисельність сержантів на 30%. Сержант — це помічник командира.

Це людина, яка має великий авторитет серед бійців. І завдяки цьому авторитету він стає сержантом. Він допомагає командиру. У нас сержанти обіймають досить великі посади. Зокрема, як приклад — я сам сержант, хоча я заступник начальника рекрутингу корпусу. У нас на посаду призначають не за званнями, а за вміннями і знаннями.

Повернення з СЗЧ в Третій армійський корпус

Розкажіть про повернення з СЗЧ: це не перша процедура спрощеного повернення, як би ви оцінили взагалі цей новий запуск?

Я скажу, що в цій системі, як ми її називаємо, за алгоритмом «Армія+», добровільне повернення краще саме тим, що люди мають право вибору. Спочатку вони обирають підрозділ, а вже в підрозділі — конкретну посаду. У всіх минулих процедурах, на превеликий жаль, це було важко зробити.

А до 12 червня взагалі було неможливо обрати підрозділ. Бійців, яких затримували або тих, хто добровільно звернулися до ВСП, направляли в резервні батальйони, де вони перебували довгий період часу. І загалом вони не могли обирати підрозділ — їх розподіляли за пріоритетними частинами згідно з розпорядженням Генерального штабу.

Тобто сьогодні працюють дві бригади чи три бригади, а завтра інші, тому не було можливості обирати підрозділ і посаду. Обирали тебе, а не ти, на превеликий жаль. Сьогодні ж перевага саме в тому, що людина може обрати з тих 50 бригад, які є в переліку.

У нас це працює так: людина телефонує або подає заявку на сайті, і рекрутер спілкується безпосередньо з військовослужбовцем, який перебуває в СЗЧ, і з’ясовує, який підрозділ саме нашого корпусу людина обирає.

У нас представлені три бригади: Третя окрема штурмова, 53-тя окрема механізована бригада і 63-тя окрема механізована бригада. Сьогодні ми можемо забезпечити всіх бажаючих. Перелік посад — абсолютно за побажанням, усе, що людина захоче, ми обов’язково розглянемо. Ми готові боротися за кожну людину.

Процес повернення з СЗЧ та різні посади

Як взагалі відбувається процес повернення? Боєць звертається до рекрутингового центру, а який далі процес?

Розкажу, як це відбувається в нас. По-перше, потрібно зареєструватися або подати заявку на сайті restart.ab3.army або зателефонувати за номером +380988137017 і в телефонному режимі подати таку заяву. Після цього зв’язується наш рекрутер, з’ясовує всі моменти, всі побажання бійця, який перебуває в СЗЧ – який підрозділ його цікавить, яка посада. При цьому ми враховуємо абсолютно всі нюанси: бойовий досвід – у якому підрозділі й за якою спеціальністю людина працювала, скільки часу займалася саме цим фахом, який стан здоров’я, які побажання, які знання є з цивільного життя.

Врахувавши всі ці моменти, ми пропонуємо людині оптимальні варіанти. І людина обирає з усього запропонованого.

Сьогодні ми можемо дозволити це людям. Це не лише піхотні посади, як вважають кажуть цивільні, що мовляв армії потрібна лише піхота. Ні, це далеко не так.

Сьогодні нам потрібно багато фахівців: це РЕБ, РЕР, ППО, IT, механіки — дуже великий перелік.
Усе, що є у війську, всі напрямки для нас цікаві, вакансій достатньо.

Ви сказали, що є вибір посад для військових, які повертаються з СЗЧ, розкажіть детальніше про це.

У нас є можливість розвитку. Ми надаємо право на навчання. Людина обирає собі будь-які курси – є власна школа НРК, власна школа FPV, різні тестові тижні, зокрема з технічної розвідки.

Усе це допомагає розвиватися, вдосконалюватися і ставати кращою, обирати той напрямок, де вона буде максимально ефективна. У нас ця ініціатива вітається, не забороняється. Тому це спрацьовує.

Щодо причин за якими бійці пішли у СЗЧ, які б ви виокремили?

Причини чому боєць пішов у СЗЧ різні. Є декілька ключових. Перша, і головна це не втома від війни, як багато людей думають, а безвідповідальність командирів, я б сказав, зверхнє ставлення до людей. До нас завжди звертаються такі військовослужбовці. . І якраз цей фактор є ключовим. Інколи слухаєш такі історії і не вкладається в голові, що таке можливо у військових підрозділах Сил оборони України.

Наші командири пройшли шлях піхоти — хто з 14-го року в «Азові», хто з 22-го року в Третій штурмовій, тож мають великий досвід.

Усі офіцери, всі сержанти, всі підрозділи працюють на піхоту. Тому, як сказав наш командир корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький, усі без винятку служби в корпусі є службами забезпечення безпосередньо піхоти. Тому до нас і звертаються, і йдуть люди, і повертаються саме в Третій армійський корпус, адже вони мають зв’язок зі своїми побратимами, друзями, рідними, які вже перебувають у нас.

Ще основний момент, який є причиною СЗЧ — неможливість розвиватися так, як це відбувається у нас.
Наведу приклад із мого штурмового взводу – на сьогодні вже шестеро бійців стали офіцерами.

Двоє з них вже обіймають посади начальників штабів батальйонів, починали ми всі штурмовиками. Тож це справді працює. У нас можна будувати військову кар’єру, будувати майбутнє і обирати той напрямок, де ти розвиваєшся максимально.

Які відгуки ви чуєте від рекрутів, які прийшли у бригаду та корпус?

Ми розпочали цю роботу 1 листопада 24-го року. Я особисто відібрав із числа бійців СЗЧ понад п’ятсот людей, які продовжують служити і зараз. І я ще не зустрів жодного, абсолютно жодного бійця, який сказав би: «Тренер», навіщо ти мене сюди втягнув?» Усі вдячні, всі відчувають різницю з першого дня перебування в нашому підрозділі.

У період до спрощеної процедури через «Армію+» повернення були підводні камені. Наприклад, частина не закрила службове розслідування, не внесли дані до ЄРДР у ДБР. Які ще є нюанси і чи є вони зараз за цією спрощеною процедурою?

Так, ми в тісній співпраці з розробниками? «Армії+», і якщо виникають якісь проблемні моменти, ми їх опрацьовуємо і вирішуємо. До 12 червня велика проблема була саме в тих бійців, у кого була призупинена служба і хто очікував суду місяцями.

Суди завантажені, і інколи боєць міг очікувати суду два-три місяці. Уявіть: ми не можемо поставити його на забезпечення, не можемо йому виплачувати зарплату, і він просто чекає, коли відбудеться суд. Саме ця проблематика була ключовою. Такі люди місяцями перебували в батальйонах резерву.

Відбувалося накопичення в цих підрозділах, і це негативно впливало на моральну складову: людина хоче служити, але їй не дають такої можливості, бо є юридична перешкода — потрібно дочекатися суду.

Це була ключова проблема. І тепер саме за алгоритмом «Армії+» такий етап як резервний батальйон виключений — його прибрали з цього шляху. Тепер усі звертаються безпосередньо до підрозділів, звертаються в рекрутингові центри.

ВЛК та медицина в Третьому армійському корпусі

Ви сказали про стан здоров’я — тобто після повернення людина проходить ВЛК уже в самому корпусі?

Так, у самому корпусі, у нас є своя ВЛК.

Медичне обстеження людина проходить обов’язково. Якщо людину буде визнано обмежено придатною, ми знайдемо для неї посаду, і вона працюватиме та приноситиме користь і нашому підрозділу, і Силам оборони України.

Для нас дуже важлива кожна людина.

Ми створили людиноцентричний принцип, де командири готові боротися за кожного, готові приділяти увагу, готові залучати інші служби. У нас є наша видатна патронатна служба — «Янголи», завдяки якій ми маємо, я б сказав, унікальний відсоток повернення після поранення: 85% наших бійців повертаються в стрій.

Ви сказали про 85% бійців, які після поранень повертаються у стрій. Можете розповісти якісь кейси вас, можна сказати, вразили, або ті, що не дають опустити руки?

Безперечно. Дивіться, я можу розповісти історію мого побратима на позивний Кіпіш, який під час виконання бойового завдання в Авдіївці втратив ліву руку до ліктя. Після тривалої реабілітації, протезування, він став інструктором з бойової підготовки у Другому штурмовому батальйоні. Потім перевівся в 53-тю окрему механізовану бригаду, де також є інструктором з бойової підготовки батальйонного рівня.

Ця людина могла б залишитися в цивільному житті, але він повернувся. І таких випадків у нас дуже і дуже багато. Багато хлопців мають бажання повертатися і приносити користь.

Ми шукаємо посади, де такі бійці, такі герої, продовжують приносити користь підрозділам і нашій державі. Тобто побратим Кіпіш — це абсолютно не виняток.

Є ще в мене один боєць, у якого після важкого поранення дуже погано працювала рука, і була тривала реабілітація. Він повернувся, став інструктором — раніше був бойовим медиком, став інструктором з медичної допомоги, а зараз, вже відновившись, став головним сержантом батальйону.

Підготовка в корпусі

Чи проходять бійці, які повертаються після СЗЧ, якесь БЗВП або підготовку в самому корпусі, якщо вони з інших військових частин?

Обов’язково. Жоден командир не застосує бійця, якщо він не пройшов навчання і не пройшов злагодження в колективі.
Люди буде задіяна тільки після того, як командир побачить, що вона готова. Це обов’язково. Ще раз наголошую: для нас важлива кожна, абсолютно кожна людина.

Тому ми працюємо над тим, щоб навчати , щоб боєць був морально, психологічно і фізично готовий до виконання своїх завдань.

Ви сказали про фахівців РЕБ, айтішників, можливо, дронщиків. Якщо людина повертається на службу і не мала, наприклад, досвіду керування дроном, чи є для неї перспектива навчання цьому фаху в самому корпусі, якщо є бажання?

Безперечно.

Людина може навчатися й опановувати нове, якщо є бажання і здатність. Ми навчимо і забезпечимо абсолютно всім. Головне — мотивація.

Якщо в людини є мотивація, ми будемо робити все, щоб ця мотивація лише зростала.

Якщо військовий має звання сержанта і був на відповідній посаді в іншій бригаді та з якихось причин пішов в СЗЧ. Якщо він повертається, чи є якась процедура переатестації чи щось подібне?

Безпосередньо в підрозділі, у спілкуванні з бійцями, ми визначаємо, чи людина дійсно має авторитет і підтримку серед побратимі. Якщо так, вона безперечно може відновити свою посаду і працювати за цим фахом. Усе це враховується на місцях.

Скажу, що в Третьому армійському корпусі немає абсолютно ніякої різниці, як ти прийшов: чи ти мобілізований, чи доброволець, чи ти з УДЗ — умовно достроково звільнений, чи повернувся з СЗЧ. Усі абсолютно рівні. І завдяки нашому командуванню ми, приходячи в підрозділ, відчуваємо підтримку з першого дня. Дух побратимства тут просто неймовірний.

І всі, хто приходить у підрозділ, дуже швидко змінюються на краще. Адже вони бачать ті умови, які є в підрозділах: бачать добровольців, які з 22-го року, бачать мобілізованих, які з 23-го, 24-го року, — вони служать разом, вони побратими. У нас немає різниці, ким ти був раніше. Нас поважають за твоє сьогоднішнє рішення.

Зрозуміло, що процедуру запустили тільки нещодавно, буквально лічені тижні. Як ситуація загалом: чи були ті хлопці, які, як ви згадували, чекали суд по два-три місяці та чи застосовували до них спрощену процедуру?

Таких уже багато, хлопці вже поновилися і перебувають у підрозділах. Точну цифру назвати не можу, але орієнтовно з запуском «Армії+» вона збільшилася у два — два з половиною рази.

Чи можуть в корпусі змінити посаду без згоди рекрута?

У Третьому армійському корпусі навіть до 12 червня діяло внутрішнє розпорядження командира корпусу Андрія Білецького про відповідність запропонованих посад. Жоден командир не має права змінювати посаду. Ми не брали людей, обіцяючи, що він буде водієм, а через тиждень переводили його в піхоту.

У жодному разі це в нас не припустимо. Тому сьогодні не зволікайте: реєструйтеся, подавайте заяву, спілкуйтеся з рекрутерами і повертайтеся. Ми зі свого боку забезпечимо усім необхідним утриманням, врахуємо ваші побажання щодо навчання.