Через смертоносність та, спочатку, роботі переважно вночі, окупанти вигадали для українських важких бомберів загальну назву «Баба Яга». Від міфілогічного образу слов’янського фольклору, який викликав страх.

Один з найбільших у цьому класі – Perun Max може доставити 50 кг корисного навантаження на відстань в 15 км, або ж 32 кг на відстань до 25 км в залежності від завдання.

Такі показники роблять його доволі гнучким у застосуванні та місцями виконувати унікальні ролі. Наприклад одна з бригад та «повернула» противнику 50 кг бойову частину від «Шахеда» з його допомогою.

Більш детально про дрони Perun ми поспілкувались з розробниками та військовими операторами, що його застосовують.

Важкі бомбери в Україні

Відомо, що важкі бомбери зʼявились в Україні ще до початку широкомасштабного вторгнення, чому в Україні виникла така потреба?

Представник компанії (П.К.): Так, насправді важкі бомбери в Україні з’явилися ще до повномасштабного вторгнення. Тоді фактично був один представник – це R-18, який створювали учасники ГО «Аеророзвідка». Можемо припустити, ще тоді була потреба у точному ураженні цілей та частковій заміні класичної артилерії.

Перевага дронів у тому, що вони можуть працювати значно тихіше й менш помітно. Якщо говорити про міномет чи артилерію, то постріл чути одразу, а сам боєприпас летить певний час, що дає можливість противнику відреагувати. Дрон же може непомітно підлетіти до цілі, і часу на реакцію залишається набагато менше.

Тому, ймовірно, розробники ще тоді бачили переваги таких систем над класичними засобами ураження.

Військові (В.): Дрон чути за 1,5 км, тому раптовість появлення – це питання спірне, але відносний ефект несподіванки є. Екіпажі неодноразово спостерігали, як противник кидає техніку і тікає, коли дрон вже завис над ціллю для скиду.

Загалом, прототип R-18 розроблявся ще з 2014-2015 року. Основний рушій – це дефіцит озброєння, що стимулює інновації для ефективного ураження цілей. Загалом дрони-бомбери – це точність, економія боєприпасів (в порівнянні з артилерією), висока мобільність, 10-20 кг корисного навантаження вже норма, тепер вже і значна дальність (радіус роботи) і купа нових задач – ураження живої сили, логістика, мінування, евакуація. Звичайно, це також інновація в питанні знищення противника. До широкомасштабки (та й у 2022 році) – це певний ефект несподіванки, за тиждень можна було повністю розчистити ділянку від техніки противника – це кілька десятків одиниць броні. Кільком підрозділам вражаючими результатами вдалось довести, що такі засоби можуть працювати і тому вони набули масового розповсюдження. Така самий шлях пройшли FPV-дрони.

Як змінилась концепція застосування бомберів за чотири роки повномасштабної війни?

П.К.: На початку повномасштабної війни основним завданням важких бомберів було саме ураження техніки ворога на відстані (безпечно для екіпажу). Техніки у противника було дуже багато, вона становила серйозну загрозу, а ефективних засобів протидії в нас тоді було недостатньо. Тих самих Javelin чи NLAW не було у такій кількості, щоб можна було ефективно працювати по великій кількості техніки.

Також тоді великі дрони-бомбери вважалися доволі легкою ціллю, тому їх використовували переважно вночі. І це справді так, тому що вдень такий дрон значно легше збити, ніж уночі.

За ці роки концепція сильно змінилася. Зараз великі бомбери використовуються цілодобово та для дуже широкого спектра завдань. Ураження техніки залишилося, але тепер дрони працюють не лише по техніці. Вони займаються ураженням живої сили, фортифікацій, дистанційним мінуванням, створюючи фактично непрохідні бар’єри для ворога.

Також вони використовуються для утримання спеціального обладнання, наприклад ретрансляторів та інших спеціальних засобів. Окремо дуже важливим напрямком стала доставка та логістика. Для важких бомберів це зараз одне з ключових завдань, а в деяких підрозділах значна частина роботи таких дронів – це саме доставка.

Важкі бомбери в росіян

Відомо, що в росіян значно гірша ситуація з бомберами за Сили оборони України та навіть є зафіксовані випадки використання відновлених втрачених українских бортів. Чи траплялись вам випадки використання ворогом збитих Perun?

П.К.: Так, у росіян ситуація з бомберами значно гірша, але вони розуміють ефективність таких платформ і намагаються розвивати цей напрямок у своїх підрозділах.

Також це правда, що вони використовують трофейні дрони. Вони їх переробляють та застосовують проти нас. Що стосується випадків використання саме Perun, то про такі випадки ми не чули, хоча теоретично це можливо.

Але проблема для них у тому, що їм дуже складно використовувати наш зв’язок. По факту вони не можуть просто взяти дрон і почати його використовувати у тому вигляді, в якому він є. Вони не зможуть просто підключитися до нашого зв’язку та працювати з ним.

Тому, коли вони отримують наш борт, для них це фактично лише рама з моторами. Усе інше їм потрібно або повністю замінювати, або серйозно переробляти під свої системи зв’язку, свої пульти та свою електроніку.

А це вже доволі великий обсяг складної роботи, особливо якщо говорити про польові умови. Їм потрібно фактично переобладнати платформу під свої задачі та свої системи керування. І набагато простіше використовувати інші дрони, які можна легко підключити до стандартних пультів і стандартного зв’язку, який масово продається китайськими виробниками як Україні, так і ворогу.

Чому росіяни не пішли шляхом ідентичним Силам оборони України та лише зараз зʼявляються на фронті їх вироби? Це питання компонентної бази, інженерної культури чи організаційне?

П.К.: Це, скоріше, мої припущення. Але, як на мене, на момент початку повномасштабного вторгнення у росіян уже був значно більший спектр різних дронів, ніж у нас. У них були розвідувальні дрони, були дрони-камікадзе типу “Ланцетів”. Це були вироби, які вже пройшли випробування, були прийняті на озброєння, і у них був певний запас таких дронів.

Також у них не було такого дефіциту артилерії та боєприпасів. У них була велика кількість артилерії, реактивних систем залпового вогню, мінометів, і не було проблем зі снарядами. Тому у них не було такої гострої необхідності шукати альтернативні рішення.

У нас ситуація була іншою. Від самого початку був дефіцит артилерії та снарядів. Наприклад, одними з перших боєприпасів, які використовувалися, були ПТАБ-2,5. Це протитанкова авіабомба калібру 2,5, яка була частиною касетного боєприпасу. Повноцінних бомбардувальників для їх використання у нас не було, але самі боєприпаси були. Тому потрібен був засіб доставки, і дрони стали таким рішенням.

Також важливим фактором була точність. Артилерія не є найточнішою зброєю, а дрон дозволяє працювати значно точніше та економити боєприпаси.

В.: Росіяни розвивають армію системно, інвестуючи значні кошти у випуск і масштабування БпЛА. Якщо придивитись, вони адаптують (купляють, крадуть) вже давно відомі продукти США, Ізраїлю, Ірану, імплементують їх і через 5 років випускають свої аналоги (під час широкомасштабки цей цикл скоротився). Хто на заході використовував агродрон, щоб нищити техніку ? Ніхто. Тому у орків і немає масово такого засобу.

Дрони Perun

Розкажіть про Perun X-9 від першої версії до нинішньої. Що стало головним поштовхом до кожної ітерації та яка роль фідбеку від військових у цьому?

П.К.: Головним поштовхом для нових ітерацій насамперед є радіоелектронна боротьба та загалом будь-які засоби протидії нашим дронам. Ворог постійно вдосконалює свої системи РЕБ, змінює підходи, використовує нові засоби подавлення зв’язку, GPS та навігації. І фактично кожна нова ітерація дрона є відповіддю на ці зміни.

Тобто щойно з’являються нові методи протидії, ми починаємо шукати нові рішення для зв’язку, антен, GPS та навігації, щоб дрон і далі міг виконувати бойові задачі. Це безперервний процес, тому що засоби протидії постійно змінюються.

Другий важливий фактор – імпортозаміщення. Для нас стратегічно важливо бути незалежними від китайських виробників. Перші версії дрона багато в чому базувалися на китайських комплектуючих, але з часом стало зрозуміло, що такі рішення не повністю відповідають реальним умовам бойового застосування.

Тому ми поступово замінюємо такі компоненти на більш відповідні рішення. Для нас важливо, щоб комплектуючі були українського виробництва або виробництва європейських чи інших дружніх країн, а не китайського.

Що стосується фідбеку від військових, то це найважливіше. Саме від них ми дізнаємося, що потрібно вдосконалювати: протидію РЕБ, уникнення перехоплення, а також те, як зробити систему більш стійкою до певних погодних умов. І вже на основі цього фідбеку ми вдосконалюємо платформу відповідно до реальних умов, у яких військові виконують завдання. Усе починається саме з фідбеку від військових. Саме тому в нашій компанії є сервісний відділ, який постійно опрацьовує всі запити від військових. Для нас немає нічого важливішого за їхній зворотний зв’язок, на який ми реагуємо максимально оперативно.

Чому обрали схему з чотирма несучими балками, а не, скажімо, шестипроменеву або октокоптерну — які були компроміси між вантажопідйомністю, стійкістю та ремонтопридатністю?

П.К.: Кожна схема має свої переваги та недоліки, і вибір конструкції залежить від того, під які тактичні задачі створюється дрон.

Якщо порівнювати квадрокоптер із гексокоптерами чи октокоптерами, то чим більше пропелерів, тим нижча енергоефективність у розрізі витрати енергії на кілометр шляху. Тобто найбільш ефективним у цьому плані був би взагалі гелікоптер, саме тому гелікоптери так широко використовуються у військовій авіації. Але вони мають інші недоліки – складність керування, складність механіки та багато інших моментів.

Якщо говорити саме про квадрокоптер, то його переваги – це маневреність, швидкість та краща енергоефективність на дистанції. Такий дрон може летіти далі при відповідній вазі корисного навантаження.

У гексокоптерів та октокоптерів свої переваги. Наприклад, вони більш стійкі при ураженні одного чи декількох моторів, можуть довше залишатися стабільними в повітрі. Також у них вища вантажопідйомність при менших габаритах, якщо порівнювати з квадрокоптером аналогічної вантажопідйомності.

У випадку Perun X-9 для нас було важливо, щоб дрон у своєму класі міг летіти якомога далі та при цьому нести значну вагу. Наприклад наш Perun Max може піднімати до 32 кг корисного навантаження на відстань до 25 км та назад, що є зараз з одним із найкращих показників на ринку. Саме тому була обрана схема квадрокоптера. Але при цьому і гексокоптери, і октокоптери також є правильними рішеннями для своїх тактичних задач.

Локалізація дронів Perun

Наскільки сьогодні дрон «український»?

П.К.: Тут складно дати однозначну відповідь, тому що спочатку потрібно визначити, що саме означає “український дрон”. Якщо рахувати по кількості деталей – це один показник. Якщо по вартості компонентів або по їх важливості – це вже інший показник.

Але загалом, як ми і казали раніше, сьогодні Perun X-9 можна оцінити приблизно на 70% як український продукт. При цьому є компоненти, яких у кількості небагато, наприклад камери чи двигину, але вони дуже важливі та складають значну частину вартості й цінності самого дрона.

Тобто навіть якщо таких компонентів небагато фізично, за своєю важливістю та вартістю вони можуть складати до 50% усієї цінності дрона.

Що важливо додати, так це те, що ми вже протестували двигуни українського виробництва, і це справді дуже важлива новина.

Для нас було надзвичайно важливо знайти альтернативу китайським двигунам, яка б відповідала нашим вимогам і дозволяла зберігати поточні характеристики, а в майбутньому — піднімати більші навантаження та літати на більші відстані. Тому, коли ми знайшли українського виробника, а перші випробування показали більш ніж хороші результати, ми були дуже раді. Це важливий крок до посилення незалежності нашого виробництва та розвитку українських технологій.

Протидія загрозам

Що довзволяє Perun працювати в умовах ворожої протидії за допомогою РЕБ, зенітних дронів, стрілецького озброєння?

П.К.: Проти РЕБ ми використовуємо GPS-антени та радіозв’язок українського виробництва, які постійно вдосконалюються на основі зворотного зв’язку від військових та відповідають актуальним потребам фронту. Ми використовуємо РЕБостійкі антени та РЕБостійкий зв’язок для того, щоб дрон міг виконувати завдання навіть в умовах активної протидії.

Також ми використовуємо Starlink, який демонструє дуже хорошу стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та допомагає забезпечувати роботу платформи в складних умовах.

Що стосується зенітних дронів, то якихось спеціалізованих систем захисту від них немає. Але Perun має високу швидкість та хорошу маневреність. Якщо пілот вчасно виявляє, що його переслідує FPV-перехоплювач, він має можливість виконувати маневри та використовувати швидкість дрона для того, щоб уникнути ураження.

Що стосується стрілецького озброєння, то тут багато залежить від тактики застосування. В одних умовах пілоти намагаються вести дрон максимально низько, використовуючи забудову, посадки або високі дерева, щоб скоротити час перебування дрона в полі зору стрільця. В інших випадках, якщо місцевість відкрита, навпаки використовують великі висоти, щоб виявити та уразити дрон було значно складніше.

Саме для такого сценарію ми зараз інтегруємо систему Firefly, розроблену Міністерством оборони України. Вона дозволяє виконувати точні скиди з висот понад 300 метрів і навіть близько 500 метрів, що дає додаткові можливості для роботи в умовах сучасного поля бою.

Місії бомберів Perun

5000 уражених цілей станом на жовтень 2025-го — яка ціль була найдорожчою або найважливішою, можливо найнеочікуванішою з тих, про які ви можете говорити?

П.К.: На жаль, я не можу зараз сказати, яка саме ціль була найдорожчою, найважливішою чи найнесподіванішою. Ми не вели окремої статистики або досліджень у такому форматі, щоб оцінювати цілі саме за вартістю чи “цінністю”.

Якщо ж говорити не про техніку, а загалом про результат роботи платформи, то, мабуть, найцінніше – це збережені життя наших бійців. Тому що дрони використовувалися не лише для ураження, а й для доставки води, спорядження та інших речей, які допомагали військовим виконувати задачі та залишатися на позиціях.

В мережі відоме фото українських бійців з дроном Perun на який встановлено 155 мм снаряд. Також на вашій офіційній сторінці є презентація зі снарядом: на скільки це “базовий” боєприпас для скиду і чи є вітчизняні боєприпаси такої ваги сворені безпосередньо під важкі бомбери?

П.К.: Так, у мережі дійсно є відоме фото українських бійців із нашим дроном, на який встановили 155 мм снаряд. Насправді це був один із перших Perun Max, які були представлені Збройним силам. Хлопці дуже захотіли сфотографуватися з ним. До речі, саме вони привезли цей 155 мм снаряд, і коли дізналися про вантажопідйомність дрона, то запропонували причепити цей снаряд і спробувати.

Їм дуже подобалася така ідея, до того ж у них були ці снаряди. Ми ще не встигли далеко від’їхати від точки, де разом літали, дивилися та тестували дрон, як уже почали з’являтися перші репости їхнього фото, яке вони виклали у своєму телеграм-каналі. Насправді ми не очікували такого хайпу, але вийшло прикольно.

Взагалі креативність наших військових не знає меж. Нещодавно одна з бригад надіслала нам відео, на якому за допомогою нашого Perun Max вони скидають на ворожі позиції бойову частину від «Шахеда», яка раніше не здетонувала після запуску ворогом по нашій території. Тобто військові підняли близько 50 кг корисного навантаження та доставили його на відстань 15 км — і все це за допомогою нашого дрона. Можна сказати, вони просто вирішили повернути ворогу те, що той у нас «загубив». Результат був справді вражаючим.

Але якщо розгядати таки снаряди як базові, то це не зовсім вірно. Що стосується 155 мм снаряда, то він не є якимось базовим боєприпасом для скиду з дрона. Це класний і потужний снаряд, але він у першу чергу призначений для роботи з артилерії, з гармати. Тому думки щодо ефективності використання таких снарядів саме з дронів різняться: комусь це дуже подобається, комусь ні.

Треба розуміти, що снаряд, випущений із гармати, летить зовсім з іншою швидкістю і має зовсім іншу енергію при влучанні в ціль. І в самому снаряді насправді не так багато вибухівки. Там є до 10 кг вибухової речовини, а все інше – це уламки та сталева оболонка, яка має зберегти снаряд цілісним до моменту влучання в ціль.

Є думка, і я в принципі з нею погоджуюся, що для дронів є сенс використовувати трохи інші боєприпаси, саме ті, які призначені для дронів. У таких боєприпасах має бути більше вибухової речовини та легший корпус. Тому 155 мм снаряд використовують ті, у кого він є, і під певні задачі. Хто не має таких снарядів, використовує інші боєприпаси, які підходять для тих чи інших місій.

Що стосується того, чи є вітчизняні боєприпаси такої ваги, створені безпосередньо під важкі бомбери, то мені про такі боєприпаси невідомо. Наскільки я знаю, основна маса боєприпасів для дронів не робиться такої великої ваги. По-перше, не так багато носіїв, які можуть працювати з такими важкими боєприпасами. По-друге, у більшості випадків краще мати більшу кількість трохи менших боєприпасів, ніж один, але дуже великий.