Як Китай таємно платить Ірану за нафту та уникає санкцій США

Санкції США роблять майже неможливим проводити платежі Ірану за його нафту, однак Китай усе одно створив прихований канал фінансування, всупереч зусиллям Вашингтона щодо ізоляції Ірану, повідомляє The Wall Street Journal.

За словами нинішніх і колишніх чиновників із кількох західних країн, включаючи США, іранська нафта постачається до Китаю — найбільшого клієнта Тегерана, — а натомість підтримувані державою китайські компанії будують інфраструктуру в Ірані. Завершують цей цикл, кажуть чиновники, китайська державна страхова компанія, яка називає себе найбільшим у світі експортно-кредитним агентством, і китайська фінансова установа, яка настільки засекречена, що її ім’я не можна знайти в жодному публічному списку китайських банків або фінансових компаній.

Ця домовленість, обійшовши міжнародну банківську систему, забезпечила рятівне коло для затиснутої санкціями економіки Ірану. За словами деяких чиновників, минулого року через канал фінансування надійшло до 8,4 мільярда доларів у вигляді платежів за нафту для фінансування китайської роботи над великими інфраструктурними проєктами в Ірані.

Система, за допомогою якої іранська нафта обмінюється на інфраструктуру, побудовану в Китаї, включає двох основних гравців: велику китайську державну страхову компанію Sinosure і механізм фінансування, що базується в Китаї, який чиновники всі називали Chuxin. Офіційні особи зібрали воєдино своє розуміння системи за допомогою фінансових документів, оцінок розвідувальних даних і дипломатичних каналів.

За словами деяких чиновників, контрольована Іраном компанія реєструє продаж нафти китайському покупцеві, який контролюється державним нафтотрейдером Zhuhai Zhenrong, об’єктом санкцій США.

Китайський покупець, в обмін, щомісяця вносить сотні мільйонів доларів на депозит Chuxin, заявили чиновники. Потім Chuxin доставляє кошти китайським підрядникам, які виконують інженерні роботи в Ірані, у проєктах, фінансування яких застраховане Sinosure. Sinosure служить фінансовим клеєм, який скріплює проєкти.

Chuxin не названа серед майже 4300 банківських компаній, зареєстрованих головним галузевим регулятором Китаю, і не може бути знайдена в загальнодоступних офіційних списках фінансових компаній і реєстрах підприємств.

Іранська нафта, яка потрапляє до Китаю, йде непрямим шляхом, щоб приховати своє походження, включаючи передачу з судна на судно й часто підмішуючи нафту з інших країн, кажуть уряд США та галузеві експерти.

Sinosure, офіційно China Export & Credit Insurance, є фінансовим інструментом центрального уряду Китаю, який підтримує пріоритети міжнародного розвитку Пекіна — мандат, що має особливе значення в політично чутливому регіоні, такому як Іран.

За даними компанії, станом на кінець минулого року Sinosure підтримала торгівлю та інвестиційну діяльність у всьому світі на суму понад 9 трильйонів доларів.

В Ірані китайські інфраструктурні проєкти, як правило, є масштабними державними зусиллями, включаючи аеропорти, нафтопереробні заводи та транспортні проєкти, якими керують найбільші державні банки Китаю та інженерні групи.

Китай узяв на себе фінансові зобов’язання на суму понад 25 мільярдів доларів США для будівництва інфраструктури в Ірані в період з 2000 по 2023 рік, згідно з даними AidData, дослідницької лабораторії William & Mary у Вільямсбурзі, штат Вірджинія. Компанія Sinosure брала безпосередню участь у 16 із 54 задокументованих угод.

У відкритому доступі не вдалося знайти жодних документів, які б безпосередньо пов’язували Sinosure з угодою про нафту для будівництва в Ірані.

Відповідаючи на запитання, МЗС Китаю заявило, що не знає про домовленості, виступає проти «незаконних односторонніх санкцій» і що міжнародне право дозволяє нормальну співпрацю між країнами.

Ні Sinosure, ні Chuxin не потрапили під санкції США. Минулого року Іран експортував переважно сиру нафту на суму 43 мільярди доларів, згідно з оцінками Управління енергетичної інформації США. За оцінками західних чиновників, близько 90% цього експорту йде до Китаю.