Популярні
Я вже неодноразово звертався до теми ППО Польщі – як загальної структури, так і конкретних систем (наприклад, комплекс «Піліца» чи ЗСУ «Лоара», яка так і залишилась на стадії прототипу).
Сьогодні ж – про ще одну систему ближньої дії, самохідний ЗРК Poprad.
Історія цього ЗРК почалась 2000 р., коли Департамент політики озброєння Міністерства національної оборони розробив початкові вимоги до самохідного зенітно-ракетного комплексу на базі ракет ПЗРК Grom.
Комплекс отримав позначення PP-G (Platforma Przeciwlotnicza – Grom). Демонстраційний зразок планувалось виготовити на шасі автомобіля Land Rover Defender 110. Для серійних ЗРК планувалось викоростати шасі БРДМ-2.
Однак майже одразу від цієї ідеї відмовились, вважаючи шасі БРДМ-2 застарілим. Натомість у 2002 році ухвалили рішення розробити нову версію системи на шасі легкого автомобіля Iveco 40.13 WM. Саме тоді ЗРК і отримав назву Poprad.
У розробці взяли участь підприємства CNPEP Radwar SA (нині PIT-RADWAR SA), ZM Mesko SA та Telesystem-Mesko Sp. z o.o., а також Військовий технологічний університет. Дослідний зразок на шасі Iveco 40.13 WM виготовили навесні 2003 року, а випробування успішно завершилися в січні 2005 року. Однак і цей варіант у серію не пішов – армія хотіла броньоване шасі. Спочатку спробували використати шасі двовісного бронеавтомбіля AMZ Dzik-P, розроблене AMZ-Kutno. Зрештою, у 2007 році ухвалили рішення використовувати шасі Żubr – також двовісне і розроблене компанією з Кутна, але важче.
Варіант для системи Poprad отримав позначення Żubr-P. Паралельно ще з 2005 року експортна версія пускових комплексу Poprad пропонувалась на неброньованому шасі Huzar (подовжений тривісний варіант Land Rover Defender).
Прототип комплексу на шасі Żubr, був виготовлений у 2008 році. Упродовж двох наступних років тривали випробування та удосконалення машини. В листопаді 2010 року Міністерство національної оборони підписало замовлення на постачання двох прототипів самохідного ЗРК Poprad. Планувалося передати їх до 30 листопада 2011 року, але приймальні випробування, що затяглися до 2013 року, виявили низку недоліків базового шасі. Лише повторні випробування, проведені восени 2014 року, дали позитивні результати.
Бронеавтомобіль Żubr-P має довжину 6950 мм, ширину 2450 мм, висоту 2650 мм (у транспортному положенні), кліренс 320 мм. Машина відповідає вимогам кулестійкості та стійкості до осколків артилерійських снарядів згідно зі стандартом STANAG 4569 Level 4 та має вибухостійкість класу 3a/3b (8-кілограмовий заряд вибухової речовини або протитанкова міна з таким зарядом вибухової речовини, Level 3a – вибух під будь-яким колесом або під гусеницями машини, та Level 3b – вибух під центром корпусу машини). Вона оснащена двигуном Iveco Tector NEF N60 ENT C потужністю 202 кВт (275 к.с.). Конструкція системи Poprad мінімізує час, необхідний для переходу з транспортного положення, де башта опущена та закрита кришками даху, у бойове положення. Екіпаж складається з двох осіб (командир/оператор озброєння та водій машини).
Озброєння системи складається з бойової частини з чотирма пусковими установками для зенітних ракет Grom та новіших зенітних ракет Piorun. Бойова частина “Гром” може ефективно вражати повітряні цілі на дальності від 500 до 5500 метрів та на висоті від 10 до 3500 метрів. У бойовому положенні башта може обертатися на повні 360 градусів та має максимальний кут піднесення від -10 до +70 градусів. Максимальна швидкість наведення в обох площинах становить до 100 градусів за секунду. Запасний боєкомплект – чотири ракети, що зберігаються всередині машини у спеціальному магазині.
Poprad обладнаний електронно-оптичною головкою, яка містить телевізійну і тепловізійну камери та лазерний віддалемір. Вона працює спільно з автоматичною системою супроводу цілей. Ідентифікація цілей здійснюється за допомогою даних, що передаються по цифровому каналу від автоматизованої системи управління протиповітряною обороною, або автономно. Система включає комп’ютер керування вогнем, навігаційну систему та систему «свій-чужий». Poprad обладнаний інерціальною та супутниковою навігаційною системою, що дозволяє оператору негайно повідомляти про положення та стан готовності системи до системи управління після зайняття вогневої позиції.
Poprad може працювати у складі системи протиповітряної оборони або самостійно. Якщо ЗРК підключений до системи управління протиповітряною обороною, він отримує від системи призначені цілі та команду на відкриття вогню. Інформація про радіолокаційну обстановку передається до ЗРК через УКХ-радіостанції або дротовий зв’язок. Poprad взаємодіє з радіолокаційною станцією Soła, яка використовує аналогічне шасі.
Військо польське отримало 79 ЗРК Poprad – 77 серійних і два прототипи, поставлених упродовж чотирьох років (2018 р. – 14 комплексів, 2019-й – 22, 2020-й – 24, включаючи два модернізовані прототипи, 2021 р. – 15). Їх розподілили між чотирма зенітними ракетними полками дивізій і шістьма зенітними дивізіонами бригад, а саме:
Значно раніше, ніж у Військо Польське, «Попрад» потрапив на експорт – щоправда, у гомеопатичній кількості. В липні 2005 року Індонезія замовила систему ППО Aster-І (відому також як Кobra), одним з елементів якої була пускова установка, аналогічна «Попраду», але встановлена на тривісному шасі Land Rover Defender 130.
Замовлення включало такі складники:
Поставки були реалізовані у 2007-2008 рр. У 2006 р. Індонезія замовила другий комплект, поставлений у 2010 р.
Зараз комплекси Poprad є однією з головних ланок ППО сухопутних військ Польщі. Частина з них розгорнута вздовж кордону з Україною – поляки таким чином намагаються убезпечитись від російських дронів. Я сам, під’їжджаючи до кордону з польського боку, бачив ці комплекси – за кілька кілометрів від кордону…
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
