Дружній «вогонь» у радіоефірі: чому РЕБ давить власні БпЛА і як це виправити

Проблема взаємного завад та придушення власних безпілотників силами радіоелектронної боротьби (РЕБ) Сил оборони — це класична ілюстрація «туману війни» у сучасному технологічному протистоянні.

За оцінками окремих підрозділів БпЛА, частка втрат бортів від дружнього РЕБ може сягати до третини від загальної кількості. Варто об’єктивно визнати: верифікувати кожен такий випадок практично неможливо.

Статистика може бути дещо викривленою, адже дружнім РЕБом зручно списувати помилки пілотування, технічні несправності або ефективну роботу ворожих засобів. Втім, це аж ніяк не нівелює гостроту самої проблеми — вона існує, вона системна і коштує Силам оборони мільйонів доларів та втрачених можливостей на фронті.

Проблема дружнього придушення є комплексною. Вона залежить від типу БпЛА, висоти польоту, робочих частот і, найголовніше, рівня координації між підрозділами. Спробуємо розібрати кожен клас бортів окремо та знайти шляхи вирішення.

1. FPV-дрони: точкові завади замість «килимового» РЕБ 

У сегменті FPV проблеми виникають тоді, коли український РЕБ, працюючи за ворожими цілями, випадково «зачіпає» сусідні частотні канали керування або відеопередачі своїх же екіпажів.

• Як вирішувати: Головний шлях — відмова від «засліплення» всього діапазону та перехід до точкового придушення. Оператори РЕБ мають працювати у зв’язці із засобами електронної підтримки (ЕП). Фіксуючи точний спектр і частоту ворожого сигналу, РЕБ ставить вузьку заваду. Це одночасно підвищує ефективність подавлення ворога та зменшує ризик того, що свій FPV «потрапить під гарячу руку».
• Пріоритетність: Якщо ж частоти дружнього FPV та ворожого борту чи загрози неминуче перетинаються, вибір має бути жорстким. Зрив польотного завдання ворога (або захист нашої бронетехніки/піхоти) має вищий пріоритет, ніж збереження місії нашого FPV-дрона.

2. Комерційні дрони (Mavic / Autel): «сіра» зона та повітряний РЕБ 

Це найскладніша категорія. Цивільні квадрокоптери обох сторін працюють на однакових заводських частотах, мають тотожні характеристики та виконують задачі в одній і тій самій смузі вздовж лінії бойового зіткнення. Відрізнити «свій» Mavic від «чужого» лише за радіовипромінюванням — завдання майже неможливе.

• Як вирішувати: Стандартний наземний РЕБ широкої дії тут лише шкодить усім підрозділам поспіль. Розрубити цей вузол можна завдяки глибокій та регулярній розвідці за допомогою засобів БпЛА та ЕП. Виявляючи приблизні райони зльоту та позиції ворожих операторів, необхідно застосовувати вузьконаправлений РЕБ повітряного базування, який працює локально по виявленому сектору ворога, не випалюючи ефір для своїх.

3. «Великі крила»: обізнаність, C2-системи та UA DroneID 

У сегменті розвідувальних та ударних БпЛА літакового типу проблема полягає не стільки у частотах, скільки у відсутності взаємної обізнаності між підрозділами. «Крила» чудово видно пеленгаторами, РЛС та засобами ЕП, але ідентифікувати приналежність борту в реальному часі удається не завжди.

• Проблема ідентифікації: Про потребу впровадження системи «свій-чужий» говорять давно. Панацеєю мав стати проєкт UA DroneID. Втім, через складність реалізації — необхідність фізичного втручання в конструкцію кожного борту та глибокої адаптації наземних станцій — ця технологія поки не набула масового використання.
• Системне рішення: Вихід полягає в тому, що сучасний РЕБ все більше стає централізованим та керованим віддалено. Якщо пілоти «крил» забезпечують передачу своєї телеметрії та поточного місцезнаходження до C2-систем (системи управління та контролю) — напряму з наземних станцій або через ситуаційну систему Delta — це принципово змінює ситуацію. Оператори централізованого РЕБ бачать трек дружнього борту на карті та коригують роботу завад. Турбота про те, щоб геопозиція борту потрапила в систему, має стати обов’язковим для екіпажів БПЛА.

Висновки 

Проблема придушення дружніх бортів — це не “зрада” і не халатність окремих бійців. Це дитяча хвороба надшвидкого розвитку безпілотної авіації та радіоелектронної боротьби, які росли швидше, ніж процедури взаємодії між ними.

Для розв’язання цієї проблеми потрібен комплексний підхід:

1. Культура точкового РЕБ: Перехід від бездумного «випалювання ефіру» до роботи за даними ЕП (Spectrofy, Aaronia).
2. Цифрова інтеграція: Обов’язкова передача телеметрії та польотних планів БпЛА літакового типу в єдину систему ситуаційної обізнаності (Delta / C2 РЕБ).
3. Горизонтальна комунікація: Офіцер РЕБ та командир екіпажу БпЛА на одній ділянці мають бути на прямому зв’язку, а не дізнаватися про взаємні перешкоди після втрати борту.

Тільки через дисципліну в ефірі та автоматизацію обміну даними ми зможемо зробити так, щоб український РЕБ був жахіттям виключно для ворога, а не для власних пілотів.