Військовий резерв України: чому треба говорити про повоєнну обороноздатність вже сьогодні

Масі Найєм, співзасновник Правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип»

22 лютого 2022 року Володимир Зеленський видав указ про призов резервістів оперативного резерву. Менш ніж за дві доби противник розпочав повномасштабне вторгнення, і ці навчені, досвідчені та мотивовані люди стали до бою. Цілком очевидно, що і після завершення гарячої фази війни загроза з боку Росії не зникне, і Україна потребуватиме військового оперативного резерву, однак підходи до його організації мають бути переглянуті.

Щоб зрозуміти, як саме треба реорганізувати військовий резерв України, аби він був ефективним, визначимо, що вже зроблено, а також звернемось до досвіду тих, хто служив в резерві під час АТО/ООС. Розглянемо їхні зауваження та очікування.

Військовий резерв та його компоненти

Українська держава вже зараз переформатовує свій військовий резерв. Раніше виділяли оперативний, мобілізаційний і громадський резерв. Оперативний, своєю чергою, ділився на ОР-1 (першої черги) та ОР-2 (другої черги). ОР-1 включав резервістів та військовозобов’язаних з бойовим досвідом, якими комплектували бойові підрозділи. ОР-2 додатково поділявся на резерв нарощування та територіального резерву.

Згідно з постановою КМУ, ухваленою в червні 2024 року, тепер військовий резерв України складається з оперативного резерву та мобілізаційного людського резерву. Оперативний резерв включає три підсклади:

• бойовий резерв (для доукомплектування бойових частин СОУ, окрім підрозділів ТРО);
• резерв нарощування (для підсилення навчальних і забезпечувальних підрозділів);
• територіальний резерв (для поповнення сил тероборони, куди зараховують військовозобов’язаних від 45 років до граничного віку).

У цьому матеріалі зосередимось на оперативному резерві. До нього, найімовірніше, зарахують після звільнення з СОУ усіх людей з досвідом бойових дій або служби — окрім непридатних за станом здоров’я.

Для цих людей військова служба не обриватиметься, а переходитиме у нову форму, вони продовжать військову кар’єру. І від того, як буде організована служба в резерві, залежить їхній добробут і професійний розвиток, тому ми як правозахисний центр для військовослужбовців, глибоко вивчаємо цю тему. Крім того, до оперативного резерву можна потрапити, підписавши контракт резервіста, — і Україна має працювати над залученням таких людей.

Що кажуть колишні резервісти

У березні 2025 року ми у правозахисному центрі «Принцип» презентували велике дослідження про перехід від військової служби до цивільного життя, одним з пунктів якого було вивчення досвіду і потреб резервістів з числа колишніх військових та ветеранів. Учасники опитування, які свого часу перебували в резерві, зазначали, що якість підготовки на навчальних зборах була незадовільною, зокрема не вистачало злагодження.

Крім того, є матеріальний аспект. Де-юре резервісту було гарантовано збереження робочого місця та грошова компенсація від роботодавця за час, проведений у частині, — пропорційна його середньому заробітку. На практиці ж усе інакше. Наші респонденти зазначали, що відвідування зборів супроводжується ризиком втратити цивільну роботу, а усі кошти, які вони отримували, складали 600 або 800 гривень від частини. (Ймовірно, йдеться про 2016 рік, коли за 10 днів вишколу виплачували 700 гривень; пізніше виплату збільшили до кількох тисяч гривень, але і тривалість зборів збільшилась до 30 днів на рік.)

Незважаючи на висловлену критику, серед опитаних військовослужбовців 51,6% готові захищати країну і після завершення гарячої фази війни. Проте лише 16% зголосились би підписати контракт резервіста. Це означає, що люди мотивовані, але мають високий рівень недовіри до тих механізмів роботи резерву, які існували до 2022 року — або через власний негативний досвід, або через загальне уявлення про такий тип служби.

Вимоги до загальновійськової та фахової підготовки

Насамперед потрібно переглянути підходи до підготовки резервістів оперативного резерву.

Перший кластер необхідних навчань — це практичні тренування для підтримання наявних навичок. Навчання з тактики, стрільби, тактичної медицини можуть бути короткостроковими (2-3 дні) і проводитись кілька разів на рік. Фахову підготовку (артилеристів, зв’язківців, операторів безпілотних систем тощо) також варто періодично повторювати, щоб військовослужбовці оперативного резерву мали актуальні знання, адже багато військових професій технологізувались і вимагають розуміння інновацій.

Другий кластер — навчання, яке допомагає опановувати нові навички та розвиватись як військовослужбовцю. До прикладу, резервісти можуть за час служби у резерві отримати додаткову ВОС.

Окремо слід працювати над розвитком лідерських якостей і компетенцій, щоб армія мала достатньо хороших управлінців різних рівнів — авторитетних серед особового складу і ефективних у роботі. Ми як організація фокусуємось на досвіді і потенціалі таких людей у межах конференції «Людина у війську».

Військовий добробут і злагодження

Також учасники дослідження наголошували на важливості злагодження: ті з військовослужбовців, хто 22 лютого прибув до вже знайомих командирів і побратимів та посестер, відчували більше впевненості.

Знайоме командування, зрозуміла система рішень і взаємна довіра є важливими: у таких колективах легше планувати дії, підтримувати дисципліну та швидко інтегрувати новачків. Це напряму впливає на бойову ефективність, і зрештою — на рівень безпеки самих військових.

Загалом 45% респондентів відзначили важливість злагодження, а 69% сказали, що для них важливою є можливість обирати військову частину і посаду для служби в резерві. Це свідчить про бажання служити там, де є довіра і розуміння.

Право на вибір посади і підрозділу під час служби в оперативному резерві — це про підвищення ефективності системи оборони, у якій люди мотивовані залишатися частиною колективів, які вже довели свою спроможність діяти як єдиний організм.

Матеріальне забезпечення

Учасники дослідження очікують, що виплата за збори резервістів буде щонайменше співставна з їхньою зарплатою на цивільному місці роботи. Наразі законодавство передбачає, що цивільний роботодавець виплачує резервісту його середній заробіток на період зборів, а пізніше ці витрати компенсуються з коштів Міноборони, іншого органу виконавчої влади або розвідувального органу.

Ті, хто не працює на момент зборів, можуть розраховувати лише на встановлений державою прожитковий мінімум для працездатних осіб на період зборів, який у 2025 році складає лише 3028 гривень на місяць.

Також є виплати від частин: грошове забезпечення, а на період зборів ще добові. Але навіть у місяць проведення зборів солдат-резервіст, за розрахунками 2025 року, буде отримувати приблизно половину середньої зарплати по Україні. Така компенсація не мотивуватиме до служби в резерві.

Треба врахувати, що на практиці цивільний роботодавець не завжди виплачує компенсацію, і потрібні дієві механізми контролю. До того ж, треба врахувати рівень неформальної зайнятості та самозайнятості, які позбавляють резервіста, який не є офіційно працевлаштованим, можливості претендувати на виплату гідної компенсації.

До категорії матеріального забезпечення слід віднести також витрати на створення умов, у яких проживають та тренуються резервісти під час зборів. Це побут та харчування, а також озброєння і обладнання, витратні матеріали для тренувань. Не слід забувати і про заробітну плату самих інструкторів та військовослужбовців, які забезпечуватимуть організацію та адміністрування.

Технічна інфраструктура

Військове командування потребуватиме актуальної інформації про кількість людей у резерві та запасі, їхній досвід, ВОСи та інші кваліфікації.

Україна вже має деяку технічну інфраструктуру, яку можна використати для збирання, зберігання та менеджменту даних про резервістів: реєстр «Оберіг», а також додаток «Резерв+» для комунікації і взаємодії з резервістом. Ще є Єдиний державний реєстр ветеранів війни, але він не інтегрований повноцінно з іншими реєстрами, тож дані у ньому оновлюються дуже обмежено.

При цьому відсутній виділений реєстр для накопичення даних про військовослужбовців безпосередньо у період служби. Військові частини вивантажують дані з реєстру «Оберіг», проте далі працюють з ними локально, здебільшого — на паперових носіях. Багато важливих даних не фіксуються у цифровому вигляді, як, наприклад, інформація про освоєне озброєння і техніку (зокрема навчання, яке проводять виробники засобів).

Загалом «паперовий» облік — складний і часозатратний процес, який тримається на мотивації військовослужбовців, котрі виконують ці завдання. І ці дані в будь-якому разі не є повними. До прикладу, особові справи мобілізованих солдатів і сержантів не створюються (тільки обліково-послужні картки), вони є лише у офіцерського складу та військовослужбовців-контрактників. Виняток становлять ті солдати і сержанти, які до 2022 року проходили контрактну службу і на них була заведена особова справа.

Є й питання відповідності тих даних, які зберігаються: наприклад, офіційна посада військовослужбовця може не відповідати його реальним обов’язкам, а ВОС — не відображати навичок і досвіду.

Загалом для якісного ведення обліку особового складу та збереження цих даних потрібен повноцінне розгортання на всіх рівнях. Основою для цього може стати система «Імпульс», яка почала працювати в ЗСУ з вересня 2025 року.

Також необхідно завершити реформу ВЛК для військовозобов’язаних, щоб у реєстрі «Оберіг» зберігались актуальні дані про придатність.

Робота з резервістами та звільненими в запас військовослужбовцями має стати пріоритетом для вищого військового керівництва у період переходу до мирного часу.