Греція та озброєння України: масштаби, напрями й еволюція допомоги у 2022–2026 рр.

Грецька військова допомога Україні за чотири роки пройшла шлях від термінового передання зброї та боєприпасів із наявних запасів до постачання бронетехніки, артилерійських систем і засобів протиповітряної оборони, підготовки українських військових та розвитку військово-технічної співпраці.

Уже в перші дні повномасштабного російського вторгнення Афіни відправили Україні зброю, а восени 2022 р. розпочали передання БМП-1 у межах домовленості з Німеччиною про їх заміну німецькими БМП Marder. У наступні роки помітне місце посіли артилерія та боєприпаси, частина яких надходила через механізми за участю США, Німеччини й Чехії.

За даними Ukraine Support Tracker Інституту світової економіки в Кілі, у період із 24 січня 2022 р. до 30 червня 2026 р. Греція виділила Україні 0,169 млрд євро двосторонньої допомоги, або 0,093% власного ВВП.

Уся зафіксована трекером сума припадала на військову допомогу. За загальним обсягом двосторонньої допомоги Греція посідала 31-ше місце серед держав-донорів, а за її часткою відносно ВВП – 30-те; за військовою допомогою – 27-ме місце як за абсолютним обсягом, так і за часткою від ВВП. Водночас ці показники не охоплюють усіх опосередкованих передач і продажів грецького військового майна через треті держави, що ускладнює визначення повної вартості грецького внеску.

Початок військової допомоги

Рішення про надання Україні зброї уряд Кіріакоса Міцотакіса ухвалив уже в перші дні повномасштабного російського вторгнення. 27 лютого 2022 р. Греція оголосила про відправлення військового майна двома транспортними літаками C-130. Для Афін це був доволі нетиповий крок. До 2022 р. Греція уникала постачання озброєння сторонам збройних конфліктів, тому рішення безпосередньо підтримати Україну зброєю означало помітну зміну попередньої практики.

Основу першої партії становило озброєння радянського походження, яке перебувало на грецьких складах і могло використовуватися українськими військовими без тривалої перепідготовки. За даними Oryx, із лютого 2022 р. Греція передала Україні 20 тис. автоматів Калашникова, 815 одноразових протитанкових гранатометів RPG-18 та невстановлену кількість 122-мм реактивних снарядів. Постачалися також боєприпаси до стрілецької зброї. Частина цього арсеналу мала цікаву історію: автомати Калашникова походили із запасів, які свого часу були конфісковані грецькою владою. Уже сама номенклатура першої допомоги показувала прагматичний підхід – передавалося те, що було доступним одразу і відповідало озброєнню української армії.

Набагато складнішим виявилося питання бронетехніки. На озброєнні Греції залишалася значна кількість БМП-1A1 Ost – колишніх машин армії НДР, які після об’єднання Німеччини потрапили до Бундесверу, а в 1990-х роках були передані Греції. Загалом Афіни свого часу отримали близько 500 таких БМП, хоча частину з них пізніше передали Іраку та Єгипту. Для України ці машини становили інтерес через знайому конструкцію та можливість швидкого введення в експлуатацію.

Передавати БМП без заміни Афіни, однак, не поспішали. Вихід знайшли у німецькій програмі Ringtausch, за якою держави передавали Україні техніку радянського походження, а натомість отримували від Німеччини західне озброєння. Наприкінці травня 2022 р. канцлер Олаф Шольц оголосив про домовленість, за якою Греція мала віддати Україні свої БМП-1, а Німеччина – замінити їх бойовими машинами піхоти Marder. Спочатку масштаби майбутньої поставки залишалися невизначеними. У червні Міцотакіс говорив про 20–30 БМП-1, хоча в грецьких джерелах раніше фігурувала можливість передання значно більшої кількості машин.

Остаточні параметри обміну узгодили у вересні. Греція мала передати Україні 40 БМП-1A1, отримавши від Німеччини 40 Marder 1A3. Схема передбачала синхронізацію поставок: грецька сторона віддавала свої машини в міру надходження німецької заміни. Перші Marder прибули до Греції 17 жовтня 2022 р., а вже 19 жовтня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що передання грецьких БМП-1 розпочалося. За даними Oryx, усі 40 машин належать до підтверджених грецьких поставок Україні.

Грецькі БМП-1 мали певні відмінності від базових радянських машин. Після переходу з арсеналів НДР вони були модернізовані відповідно до західних вимог і отримали позначення БМП-1A1 Ost. На частині машин у Греції штатне озброєння замінювали або доповнювали великокаліберними кулеметами M2 Browning, а окремі БМП-1 переобладнували під встановлення спарених 23-мм зенітних гармат ЗУ-23-2.

Передання бронетехніки відбувалося на тлі активізації політичних контактів між Києвом та Афінами. У жовтні 2022 р. Україну відвідали президентка Греції Катерина Сакелларопулу та міністр національної оборони Нікос Панайотопулос. На той час постачання БМП-1 уже перейшло від переговорів до практичної реалізації, а військова підтримка України стала постійним питанням двосторонніх відносин.

Артилерія та боєприпаси

Після перших поставок 2022 р. одним із головних напрямів грецької військової підтримки стали боєприпаси. Грецькі арсенали містили значні запаси снарядів різних калібрів, зокрема для систем, які поступово втрачали значення для власних збройних сил, але залишалися затребуваними в Україні. На відміну від історії з БМП-1, значна частина цих поставок здійснювалася не напряму, а через посередників – насамперед США та Чехію.

У листопаді 2023 р. стало відомо про переговори Афін і Вашингтона щодо продажу США 75 тис. артилерійських снарядів із грецьких запасів для подальшого передання Україні. Йшлося про 50 тис. 105-мм, 20 тис. 155-мм і 5 тис. 203-мм боєприпасів загальною вартістю близько 47 млн доларів. Особливий інтерес становили 203-мм снаряди – калібр, який у більшості армій НАТО вже майже не використовувався, але залишався актуальним для українських 2С7 «Піон» та переданих західними партнерами M110.

У 2024 р. основним посередником у постачанні грецьких боєприпасів стала Чехія. У березні грецьке видання Kathimerini повідомило про підготовку угоди, за якою Прага мала закупити грецьке військове майно для подальшого передання Україні. Запропонований Афінами перелік був досить широким: 2 тис. 5-дюймових авіаційних ракет Zuni, 180 ракет калібру 2,75 дюйма, 90 тис. 90-мм боєприпасів і 4 млн набоїв до стрілецької зброї. Вартість продажу партії військового майна Чехії оцінювалася приблизно у 150 млн євро.

До цієї схеми потрапила й артилерія. Греція запропонувала 70 буксированих 155-мм гаубиць M114A1, які вже не вважала необхідними для власних оперативних потреб. M114 – американська система часів Другої світової війни, однак стандартний для НАТО калібр 155 мм робив її придатною для використання Україною в умовах гострої потреби в артилерійських стволах. За повідомленнями грецьких ЗМІ, це була вже друга партія таких гаубиць, призначена для продажу Чехії з подальшим переданням українській стороні.

Ще масштабніша історія розгорнулася навколо важкої 203-мм артилерії. У вересні 2025 р. грецькі ЗМІ повідомили про підготовку до продажу Чехії 60 самохідних гаубиць M110A2. Разом із ними пропонували величезний запас боєприпасів: 50 тис. осколково-фугасних M106, 40 тис. активно-реактивних M650 HERA, 30 тис. касетних M404 ICM та ще 30 тис. M509A1 DPICM. Загалом це становило 150 тис. 203-мм снарядів. Мінімальну вартість самих M110A2 оцінювали у 31,2 млн євро, а всієї запропонованої партії озброєння й боєприпасів – приблизно у 199,4 млн євро.

Ця номенклатура походила переважно з майна, яке грецьке військове керівництво віднесло до категорії такого, що вже не було необхідним для оперативних потреб. Для Афін продаж дозволяв одночасно звільнити склади від застарілих систем і спрямувати отримані кошти на нові закупівлі. Для України 203-мм боєприпаси мали зовсім іншу цінність: їхнє виробництво у країнах НАТО практично припинилося, тоді як українська армія продовжувала експлуатувати артилерійські системи цього калібру.

Публікації про запланований продаж спочатку не дозволяли стверджувати, що ця артилерія справді залишила Грецію. Ситуацію прояснили дані, подані Афінами до Реєстру звичайних озброєнь ООН (UNROCA) за 2025 р. Греція офіційно задекларувала експорт до Чехії 66 самохідних 203-мм гаубиць M110A2, 68 буксированих 155-мм M114 та 56 буксированих 105-мм M101. Таким чином, фактичний експорт артилерії виявився навіть ширшим за попередньо оприлюднені плани щодо M110A2 і M114.

Однак дані UNROCA фіксують Чехію як одержувача грецького озброєння, а не Україну. Попередні грецько-чеські домовленості та практика передач роблять українське призначення принаймні частини цієї техніки цілком імовірним, але без окремого підтвердження зараховувати всі 66 M110A2, 68 M114 і 56 M101 до вже отриманого Україною озброєння було б передчасно. Саме використання чеського каналу та інших посередницьких схем є однією з причин, чому відкриті оцінки обсягів грецької військової підтримки помітно різняться.

Протиповітряна оборона

Засоби протиповітряної оборони стали одним із найскладніших питань у військовій співпраці Афін і Києва. Україна неодноразово зверталася до Греції як до держави, що має доволі різнорідний арсенал систем ППО – від комплексів радянського й російського походження до американських Patriot. Однак можливості Афін були тісно пов’язані з власними потребами протиповітряної оборони, тому переговори щодо різних систем мали неоднаковий результат.

Найбільшу увагу від початку привертали грецькі С-300ПМУ-1. Комплекси свого часу призначалися для Кіпру, але через гостру суперечку з Туреччиною наприкінці 1990-х років були розміщені на Криті й згодом перейшли під контроль Греції. Після початку повномасштабної війни можливість їх передання Україні обговорювалася неодноразово. У вересні 2022 р. прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс публічно заявив, що Афіни не збираються відправляти С-300 Україні, наголосивши, що військова підтримка Києва не здійснюватиметься за рахунок обороноздатності Греції.

Згодом позиція стала дещо гнучкішою, але головна умова залишилася незмінною – С-300 могли залишити Грецію лише після отримання сучасної західної заміни. У грецькій пресі як можливий варіант називали Patriot. До практичної реалізації такої схеми справа не дійшла, і С-300 залишилися у складі грецьких збройних сил.

Іншим був підхід до систем, оперативна цінність яких для Греції поступово зменшувалася. Наприкінці грудня 2024 р. стало відомо про рішення передати Україні 24 ракети RIM-7 Sea Sparrow із запасів грецьких військово-морських та повітряних сил. Ракетам було близько сорока років, і Афіни вже не вважали їх необхідними для власних оперативних потреб. Для України вони залишалися корисними: українські військові адаптували наземні комплекси «Бук» для застосування західних ракет Sea Sparrow у межах програми, відомої як FrankenSAM.

До грецької допомоги увійшли й ракети для французьких комплексів малої дальності Crotale. У квітні 2026 р. Kathimerini повідомило, що Греція вже передала Україні ракети Crotale та інші боєприпаси для систем протиповітряної оборони. Кількість цих ракет у відкритих джерелах не розкривалася.

У 2026 р. предметом переговорів стали запаси ракет до Patriot. За інформацією Kathimerini, Україна запросила в Греції до 200 ракет PAC-2, частина яких перебувала на озброєнні грецьких Повітряних сил близько 23 років. Раніше союзники обговорювали можливість передання Україні однієї або кількох із шести грецьких батарей Patriot, однак Афіни відмовилися від такого варіанта. Нова пропозиція стосувалася вже не самих комплексів, а частини запасу ракет і передбачала посередницьку схему: Греція могла продати PAC-2 Норвегії для їх подальшого передання Україні.

Станом на вересень 2026 р. Афіни не погодилися ані на передачу батарей Patriot, ані запитаних ракет, пояснюючи свою позицію необхідністю зберігати достатні можливості власної протиповітряної оборони. Водночас у Греції обговорювали повернення батареї Patriot, розгорнутої з 2021 р. у Саудівській Аравії, однак її можливе виведення звідти не означало подальшого передання системи Україні.

Авіація і підготовка українських військових

Поряд із постачанням озброєння Греція долучилася до підготовки українських військових. За даними Oryx, у 2022–2023 рр. грецькі військовослужбовці брали участь у навчанні українських сил спеціального призначення, а також підготовці українських військових до роботи з основними бойовими танками Leopard 2. Згодом співпраця поширилася на авіаційну складову.

Під час візиту президента Володимира Зеленського до Афін у серпні 2023 р. було оголошено про приєднання Греції до підготовки українських пілотів на F-16. Для країни, яка експлуатує ці винищувачі протягом десятиліть і має одну з найбільших їхніх кількостей серед європейських членів НАТО, йшлося передусім про використання наявної навчальної бази та досвіду льотного складу. Греція таким чином долучилася до авіаційної коаліції без передачі Україні власних F-16.

Підготовка авіаційного персоналу отримала продовження в двосторонній Угоді про співробітництво у сфері безпеки, яку Володимир Зеленський і Кіріакос Міцотакіс підписали 17 жовтня 2024 р. у Брюсселі. Документ передбачив надання Грецією разом із партнерами додаткових ресурсів для прискорення підготовки українських пілотів F-16 і технічного персоналу. Це було важливо вже на етапі, коли перші винищувачі цього типу надійшли до України і постало питання не тільки навчання льотчиків, а й забезпечення їх тривалої експлуатації.

Із 2025 р. в центрі уваги опинився інший тип бойових літаків – грецькі Mirage 2000-5. Афіни мали 24 винищувачі цієї модифікації та поступово оновлювали бойову авіацію за рахунок Rafale і замовлених F-35. На цьому тлі союзники почали шукати можливість використати Mirage для посилення Повітряних сил України. Особливу зацікавленість виявляла Франція, а можливими варіантами називали продаж грецьких літаків третій стороні з їх подальшим переданням Україні або компенсацію Афінам за відмову від них.

Навесні 2026 р. французька сторона активізувала переговори. За повідомленнями грецьких ЗМІ, Париж пропонував пов’язати передачу Mirage з подальшим переозброєнням Греції на Rafale за вигіднішими умовами. У квітні з’явилася інформація про ще масштабнішу можливу схему: Франція могла запропонувати обмін усіх 43 грецьких Mirage 2000 – 24 діючих Mirage 2000-5 та 19 уже знятих з озброєння Mirage 2000 EGM/BGM разом із запасними частинами – на відповідну кількість Rafale за зниженою ціною. Ця інформація залишалася повідомленням про можливу французьку пропозицію, а не погодженою угодою.

Афіни не заперечували можливості позбутися Mirage 2000-5 у процесі оновлення авіаційного парку, однак наполягали на компенсації їхньої вартості. Раніше розглядалися й інші потенційні покупці цих літаків, зокрема Індія. Додатковим чинником було очікуване припинення технічної підтримки Mirage 2000-5 наприкінці десятиліття. Попри переговори та тиск союзників, станом на 2026 р. рішення про передачу грецьких Mirage Україні ухвалене не було.

Військово-технічне співробітництво

У 2025 р. у відносинах України та Греції з’явився напрям, який уже виходив за межі передачі готового озброєння. Афіни зацікавилися українськими технологіями, що пройшли перевірку в бойових умовах. Однією з найбільш перспективних сфер стали морські безпілотні системи, досвід застосування яких Україна накопичила під час бойових дій у Чорному морі.

У листопаді 2025 р., після зустрічі Кіріакоса Міцотакіса та Володимира Зеленського, сторони домовилися розпочати роботу над спільним виробництвом безекіпажних надводних апаратів (USV). Йшлося про перенесення частини виробництва на грецькі суднобудівні підприємства. Серед можливих майданчиків називали верфі Скарамангас поблизу Афін. Українська сторона мала надати технології, напрацьовані протягом війни, а грецькі підприємства – долучитися до виробництва та оснащення апаратів електронікою, оптичними системами й сенсорами.

Майбутні морські дрони планували виготовляти для потреб обох держав. Для Греції проєкт відкривав доступ до технологій, створених і вдосконалених безпосередньо під час бойового застосування, для України – можливість розширити виробничу базу за межами власної території. Обговорювалася також перспектива співпраці у сфері безекіпажних підводних апаратів (UUV). Фінансування грецької частини програми могло здійснюватися в межах довгострокового оборонного планування країни на 2025–2036 рр., а одним із потенційних європейських інструментів називався механізм SAFE.

Перехід від політичної домовленості до контракту, однак, виявився складнішим. Навесні 2026 р. переговори зосередилися на ліцензійних правах, умовах можливого реекспорту та порядку використання технологій. Грецькі військові фахівці відвідали Київ, де обговорювали з українською стороною технічні параметри майбутньої програми.

Найбільші розбіжності виникли навколо умов бойового застосування вироблених систем. За інформацією Kathimerini, українська сторона прагнула зберегти певний вплив на використання Грецією безпілотників, створених в Україні або із застосуванням українських технологій. Афіни таку умову не прийняли, аргументуючи це тим, що озброєння грецьких збройних сил не може застосовуватися з обмеженнями, встановленими іншою державою, особливо під час бойових дій. Окремого погодження потребували правила видачі дозволів на можливий продаж цих систем третім країнам.

Попри суперечності, станом на кінець квітня 2026 р. переговори не були припинені. Технічні консультації тривали, а сам проєкт залишався предметом міждержавних переговорів, тому говорити про початок серійного виробництва грецько-українських USV на той момент було передчасно. У разі досягнення домовленості це мала бути вже інша модель взаємодії, ніж характерні для попередніх років поставки зі складів чи передання озброєння через держав-посередників: спільне виробництво на основі українських військових технологій та грецьких промислових можливостей.

Висновки

У 2022–2026 рр. Греція стала одним із постійних, хоча й порівняно невеликих за обсягами донорів військової допомоги Україні. Її підтримка розвивалася від термінового передання стрілецької зброї, протитанкових засобів і боєприпасів у перші дні повномасштабного вторгнення до постачання 40 БМП-1, артилерійських систем, значних партій боєприпасів та ракет для протиповітряної оборони.

Характерною рисою грецької моделі стало широке використання багатосторонніх схем: обмін БМП-1 на німецькі Marder, закупівля боєприпасів США, а також продаж артилерії та боєприпасів через Чехію для подальшого використання Україною. Афіни водночас проводили чітку межу між озброєнням, яке можна було вилучити із запасів, і системами, необхідними для власної оборони: цим пояснювалася відмова від передачі С-300 і Patriot та обережна позиція щодо Mirage 2000-5.

Окремим напрямом стала підготовка українських військових, зокрема пілотів і технічного персоналу F-16. У 2025–2026 рр. характер двосторонніх відносин почав змінюватися: переговори про спільне виробництво морських безпілотних систем засвідчили поступовий перехід від передачі озброєння зі складів до співпраці оборонних промисловостей і використання українського бойового досвіду у спільних проєктах.

Перелік озброєння, військової техніки та боєприпасів, переданих Грецією Україні у 2022–2026 рр.

Примітка. До таблиці включено озброєння і боєприпаси, передання яких Україні підтверджене наявними матеріалами. Артилерійські системи та боєприпаси, експортовані Грецією до Чехії, а також системи, що залишалися предметом переговорів (С-300, Patriot, Mirage 2000-5), не включено як підтверджені прямі поставки Україні.