Від непублічних поставок до оборонного партнерства: військова підтримка Албанією України у 2022–2026 рр.

Албанія не належить до найбільших європейських донорів України, однак долучилася до військової підтримки вже в перші тижні повномасштабного російського вторгнення.

Особливістю албанської допомоги стала її непублічність: Тирана тривалий час повідомляла переважно про сам факт передач, не розкриваючи їхнього складу та обсягів. Через це роль Албанії значно менш помітна у відкритому інформаційному просторі, ніж підтримка з боку більшості інших держав НАТО.

Водночас протягом 2022–2026 рр. характер цієї підтримки суттєво змінювався. Від використання наявних військових ресурсів Албанія поступово перейшла до участі у ширших міжнародних механізмах підтримки України, підготовки українських військових та розвитку двосторонньої співпраці у сфері оборони.

Простежити масштаби, основні напрями та цю трансформацію албанської військової підтримки України і є метою цієї статті.

Початок військової допомоги

Перше пряме підтвердження вже здійсненої передачі з’явилося 16 березня 2022 р. Міністр оборони Албанії Ніко Пелеші після позачергової зустрічі міністрів оборони країн НАТО в Брюсселі повідомив, що країна вже відправила Україні першу «значну» партію військової допомоги. За його словами, Албанія також була готова збільшувати свій внесок, зокрема передавати боєприпаси та військове майно.

Важливо, що йшлося не про оголошений майбутній пакет, а про вантаж, який на той момент уже був доставлений Україні. На пряме запитання про його вміст Пелеші відмовився називати кількість і типи переданих боєприпасів та військового обладнання. Міністр лише характеризував допомогу як суттєву і за вартістю, і за кількістю. За його словами, у забезпеченні логістики Албанії допомагали інші держави НАТО, однак їх він також не назвав. Така закритість надалі суттєво ускладнила визначення реальних масштабів албанських поставок.

Водночас офіційні повідомлення Міністерства оборони були значно стриманішими. У повідомленні про ту саму зустріч НАТО 16 березня йшлося насамперед про готовність Албанії надавати гуманітарну допомогу та виконувати союзницькі зобов’язання. Уже 5 квітня, під час візиту до Тирани міністра оборони Хорватії Маріо Баножича, Пелеші публічно говорив про «конкретну військову допомогу» Україні, знову не уточнюючи її склад.

Наприкінці квітня Албанія долучилася і до формування багатостороннього механізму координації військової допомоги. 26 квітня міністр оборони Ніко Пелеші та начальник Генерального штабу Збройних сил Албанії генерал-майор Байрам Бегай взяли участь у першій зустрічі держав-партнерів на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині. Албанська сторона вже тоді відносила до свого внеску не лише дипломатичну та гуманітарну підтримку, а й надану Україні практичну допомогу.

Більше конкретики з’явилося 24 травня. Тодішній начальник Генерального штабу Байрам Бегай в інтерв’ю після зустрічі в Пентагоні з головою Об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі прямо пояснив, що військова допомога Україні здійснювалася через урядові передачі різних типів боєприпасів. Причому це були не спеціально закуплені для України боєприпаси: їх брали з того, що перебувало на озброєнні та зберігалося на складах албанських Збройних сил.

На той момент Тирана вже опрацьовувала наступну передачу. За словами Бегая, спеціальна робоча група вивчила українські потреби, після чого перелік запитаного мав бути зіставлений із тим, що реально було в розпорядженні албанських Збройних сил. Після відповідного рішення уряду Албанія планувала надати максимально можливу допомогу з наявних ресурсів.

Таким чином, навесні 2022 р. йшлося вже про формування наступних пакетів відповідно до українських запитів і можливостей самої Албанії. У вересні 2022 р. вже президент Албанії Байрам Бегай, виступаючи на зустрічі лідерів процесу Брдо–Бріюні, заявив, що Албанія була серед перших держав, які відправили боєприпаси Україні.

Озброєння, техніка та боєприпаси

Через небажання албанської влади оприлюднювати склад військових пакетів повну номенклатуру переданого Україні майна встановити складно. Офіційні заяви дають лише загальне уявлення про характер допомоги. У 2022 р. албанська сторона підтверджувала передачу різних типів боєприпасів із власних військових запасів, а в пізніших офіційних матеріалах серед наданої допомоги вже згадувалися озброєння, боєприпаси, транспортні засоби та вибухові речовини. У лютому 2024 р. державний секретар США Ентоні Блінкен під час візиту до Тирани також назвав серед албанської допомоги Україні зброю, боєприпаси та захищені від мін транспортні засоби.

Конкретизувати цей перелік дозволяють матеріали OSINT. Найповнішу на сьогодні реконструкцію опублікував у липні 2023 р. проєкт Oryx, автори якого окремо застерігали, що через конфіденційний характер албанських поставок їхній список відображає лише нижню межу фактично переданої допомоги. До нього увійшли 22 броньовані машини International M1224 MaxxPro, два санітарні автомобілі Mercedes-Benz L 508D, 7,62-мм боєприпаси, 60-мм мінометні міни Type 63 та 82-мм мінометні боєприпаси.

Найпомітнішою частиною цієї допомоги стали M1224 MaxxPro – американські броньовані машини класу MRAP, призначені передусім для захисту особового складу від мін і саморобних вибухових пристроїв. За даними Oryx, до липня 2023 р. в Україні було ідентифіковано 22 такі машини, пов’язані з албанськими поставками. Їхня поява в українських військах узгоджується з пізнішою заявою Блінкена про передані Тираною броньовані машини із захистом від мін, хоча офіційні албанські джерела ані моделі, ані кількості цієї техніки не називали.

Походження цієї техніки простежується окремо. Ще у квітні 2019 р. США передали Збройним силам Албанії 37 броньованих машин International MaxxPro MRAP. Таким чином, машини цього типу перебували на озброєнні Албанії ще до початку повномасштабної війни, однак відкриті дані не дозволяють встановити, чи походили всі 22 зафіксовані в Україні MaxxPro саме з цієї партії. До транспортної складової допомоги Oryx відносить і два Mercedes-Benz L 508D у санітарному виконанні, передані в березні 2023 р.

Не менш характерною для албанської допомоги була передача боєприпасів. У цьому випадку офіційні заяви та OSINT доповнюють одна одну. Албанська сторона ще навесні 2022 р. підтвердила, що Україна отримувала різні типи боєприпасів із запасів її Збройних сил, але не назвала калібрів. Oryx конкретизує цей перелік 7,62-мм боєприпасами, 60-мм мінами Type 63 та 82-мм мінометними боєприпасами. Перші дві категорії пов’язані з великими запасами озброєння та боєприпасів китайського походження, які Албанія накопичила в період тісної військової співпраці з КНР у часи Енвера Ходжі.

Особливо добре простежується історія 60-мм мін. У 2022 р. OSINT-проєкт Ukraine Weapons Tracker ідентифікував в Україні китайські 60-мм мінометні міни Type 63, відомі також як Type 27, із підривачами Pai-1A. На зафіксованих зразках зазначався 1975 рік виробництва. Такі боєприпаси були помічені в українських військах щонайменше у травні 2022 р., коли частина з них потрапила до російських військ під час боїв за Рубіжне.

Автори Ukraine Weapons Tracker із високою впевненістю визначили Албанію як джерело їх надходження, посилаючись на характерні для албанських запасів китайські боєприпаси, раннє рішення Тирани про військову допомогу Україні та відсутність 60-мм мінометів на озброєнні російської армії. Окрему категорію становлять 82-мм мінометні боєприпаси албанського виробництва, присутність яких в Україні Oryx фіксує з 2022 р.

Ще ширший перелік випливає з офіційних албанських матеріалів початку 2025 р. У них, підбиваючи підсумки вже наданої Україні підтримки, Міністерство оборони Албанії поряд із боєприпасами та транспортними засобами згадувало також озброєння і вибухові речовини. Проте конкретні системи озброєння, види вибухових речовин, їх кількість і час передачі не розкривалися. За оцінкою дослідження 2025 р. Europe’s Overlooked Allies: Why the Western Balkans Matter for EU Defence Readiness, загальний обсяг військової допомоги Албанії Україні на той час оцінювався приблизно у 70 млн євро.

Підготовка українських військових

Поряд із переданням озброєння, боєприпасів і техніки окремим напрямом албанської підтримки стала підготовка українських військовослужбовців. На відміну від матеріальних поставок, початковий етап цієї діяльності також майже не висвітлювався публічно. Лише в січні 2025 р. Міністерство оборони Албанії, перелічуючи вже реалізовані форми підтримки України, повідомило про підготовку на території країни однієї роти ЗСУ.

До середини 2024 р. албанські військові вже були залучені й до багатосторонніх програм підготовки. У червні міністр оборони Ніко Пелеші на 23-му засіданні Контактної групи з питань оборони України повідомив, що албанські фахівці разом із представниками держав-союзників беруть активну участь у навчальних програмах для ЗСУ. Водночас Албанія продовжувала надавати матеріальну та логістичну допомогу.

Наступним кроком стало приєднання до британської операції Interflex. У липні 2024 р. участь Албанії в ній ще перебувала на стадії підготовки: під час зустрічі Пелеші з помічницею державного секретаря США з військово-політичних питань Джессікою Льюїс албанська сторона повідомила про плани долучитися до цієї програми. Interflex, започаткована Великою Британією у 2022 р., передбачала підготовку українських військовослужбовців за участю інструкторів із низки держав-партнерів.

Паралельно Албанія приєдналася до створеної НАТО місії з безпекової допомоги та підготовки для України – NSATU (NATO Security Assistance and Training for Ukraine). Албанський внесок у її роботу розпочався 1 грудня 2024 р. у Вісбадені в Німеччині. До першої ротації направили трьох військовослужбовців Військової поліції Збройних сил Албанії строком на один рік. На відміну від Interflex, NSATU не є програмою безпосередньої базової підготовки українських військових: її завдання пов’язані насамперед із координацією надання Україні військової допомоги та навчання.

Практична участь в Interflex була оформлена рішенням уряду Албанії від 22 січня 2025 р. До Великої Британії вирішили направити вісім військовослужбовців Збройних сил Албанії. Місцем їхньої роботи визначили військову базу Ретем у графстві Норфолк, а загальну тривалість місії – один рік від моменту направлення першої групи.

Особовий склад мав змінюватися кожні шість місяців. Рішення уряду досить докладно визначало й завдання албанських інструкторів. Вони мали брати участь у базовій підготовці військовослужбовців ЗСУ та навчанні командирів відділень до рівня взводу. Албанія брала на себе й фінансування власного контингенту.

У травні 2025 р. участь албанських військових в Interflex уже була підтверджена під час візиту до Албанії прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера. У вересні 2025 р. міністр оборони Албанії Пірро Венгу назвав три формати військової підтримки України, до яких була залучена країна: Interflex, NSATU та Спільний центр НАТО–Україна з аналізу, підготовки та освіти (JATEC) у польському Бидгощі. У 2026 р. албанський внесок в Interflex було збільшено: рішенням уряду від 10 квітня чисельність контингенту зросла з восьми до 12 військовослужбовців, а його участь в операції продовжили до 28 лютого 2027 р.

Довгострокове оборонне партнерство

Новий етап українсько-албанської військової співпраці був формалізований 21 січня 2025 р. у Давосі, де президент України Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Албанії Еді Рама підписали Угоду про довгострокове співробітництво та підтримку. Документ розрахований на десять років і, на відміну від перших років війни, коли албанська допомога значною мірою визначалася поточними українськими потребами та можливістю передавати майно з наявних запасів, окреслив ширші напрями подальшої оборонної взаємодії.

Угода фактично закріпила продовження вже наявної військової підтримки. В її тексті окремо зазначено, що у 2022–2024 рр. Албанія здійснювала військові внески як на двосторонньому рівні, так і через багатосторонні формати. Тирана зобов’язалася й надалі реагувати на найбільш нагальні потреби України відповідно до власних можливостей, причому підтримка передбачена протягом усього десятирічного строку дії документа.

Водночас акцент зміщувався від окремих передач до розвитку спроможностей українських Сил оборони. Албанія взяла на себе зобов’язання підтримувати модернізацію українського війська та його оперативну сумісність із НАТО, використовуючи як двосторонні механізми, так і формати ЄС, НАТО та Контактної групи з питань оборони України.

Окремо передбачено продовження підтримки через Комплексний пакет допомоги НАТО, участь у багатонаціональних програмах та подальшу підготовку українських військовослужбовців, включно з можливими програмами підготовки інструкторів. Окремим напрямом став внесок Албанії до авіаційної коаліції. Двостороння угода передбачає англомовну підготовку українських пілотів і технічного персоналу.

Значну увагу в документі приділено оборонно-промисловій співпраці. Україна й Албанія домовилися сприяти інтеграції українського ОПК до європейської оборонно-технологічної та промислової бази, зокрема використовуючи можливості Європейської оборонно-промислової стратегії та Європейської програми оборонної промисловості.

Передбачено пошук спільних проєктів у сфері виробництва та досліджень, а також можливостей для спільного оборонного виробництва з його локалізацією в Україні. Албанська сторона також погодилася працювати над пошуком потенційних джерел фінансування українських оборонно-промислових проєктів.

Цей напрям збігся в часі з відновленням власної оборонної промисловості Албанії. Одним з інструментів цього процесу стала державна компанія KAYO, створена для розвитку оборонного виробництва. Серед перспективних напрямів – виробництво боєприпасів, безпілотних систем, броньованої техніки та засобів протидії БПЛА.

Висновки

У 2022–2026 рр. військова підтримка Албанією України пройшла шлях від переважно непублічних поставок озброєння, техніки та боєприпасів із наявних запасів до системної участі у підготовці українських військових і формування довгострокового оборонного партнерства. Тирана долучилася до допомоги вже в перші тижні повномасштабного вторгнення, а надалі розширила її через участь у міжнародних навчальних і координаційних форматах.

Підписана у січні 2025 р. десятирічна угода закріпила подальшу військову підтримку, підготовку особового складу та перспективи оборонно-промислової співпраці. Таким чином, характер албанської підтримки поступово зміщувався від використання доступних військових запасів до довгострокової співпраці у сфері підготовки та розвитку оборонних спроможностей.

Встановлені за відкритими джерелами поставки озброєння, військової техніки та боєприпасів з Албанії Україні у 2022–2026 рр.