Популярні
У травні 2025 року воїни 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка показали, як стріляють з рідкісної артилерійської системи «Нона-К» по російських окупантах.
Українські оборонці ще у 2022 році захоплювали такі причіпні артсистеми калібру 120-мм, що належали загарбникам.
Відтак з цього повідомлення відомо, що як мінімум одну таку систему зараз використовують для підтримки дій українських військ і захисту позицій від штурмів.
Причіпна артилерійська система «Нона-К» (2Б16) поєднує властивості гармати, гаубиці та міномета. В її основі лежить артилерійська частина 2А51 від радянської гусеничної САУ 2С9 «Нона-С» [про неї буде у одному з наступних матеріалів на Мілітарному] повітряно-десантних військ (ВДВ). Вона має нарізний ствол калібру 120-мм, призначена для безпосередньої вогневої підтримки військ на полі бою.
За деякими даними, після початку експлуатації у військах та застосування САУ «Нона-С» в Афганістані, надійшла пропозиція створення причіпного варіанту такої універсальної артилерійської системи для посилення десантних та сухопутних військ.
Її створення доручили заводу в Пермі, зараз – «Мотовіліхінські заводи». Там і тривало серійне виробництво «Нона-К». Щоправда це відбувалося не довго. Перший дослідний зразок артсистеми вийшов на випробування у 1984 році. Вже через два роки її прийняли на озброєння радянської армії.
Після цього артсистема пішла у серійне виробництво, яке за різними даними, тривало до кінця вісімдесятих або до початку 90-х років. Усього випустили не більше 200 одиниць. У відкритому доступі фігурує цифра 188.
Новий проєкт передбачав обмежену переробку існуючої відпрацьованої артилерійської частини 2А51 та впровадження кількох нових елементів. Це спрощувало розробку і економило час на проєктування.
«Нона-К» (2Б16) відрізняється малими розмірами та масою. Довжина у бойовому положенні – 4,6 м, вага – 1200 кг. Все це спрощує перевезення артсистеми та її передислокацію на лінії фронту.
З неї можна вести вогонь прямим наведенням, як з гармати, для ураження цілей на близьких відстанях. Також є можливість стріляти навісною траєкторією, як гаубиця, для ураження цілей за укриттями або на більших відстанях. Окрім того артсистему можна застосовувати як міномет при веденні вогню під великими кутами для ураження цілей на зворотних схилах пагорбів або в окопах.
Штатними тягачами для 2Б16 у різний час були вантажівки ГАЗ-66 та Урал-4320, однак, як заявляють джерела країни-агресорки, із цим завданням можуть впоратися і легкі армійські позашляховики УАЗ, або сучасні аналоги іноземного виробництва.
«Нона-К» має нарізний ствол калібру 120 мм завдовжки 24,2 калібрів (близько 2,9 м) і може стріляти широкою номенклатурою боєприпасів різних типів. На відміну від самохідного варіанта її оснастили дульним гальмом, який за рахунок великої кількості поперечних перегородок значної площі компенсує близько 30% відкату під час пострілу. Над стволом встановлені противідкатні пристрої.
Для цієї артилерійської системи розробили зменшений та полегшений колісний лафет з верхнім та нижнім верстатом.
Нижній верстат виконаний на основі поперечної балки, де монтуються всі інші агрегати. Попереду на балці знаходиться опора, що опускається, для стійкості на грунті. З боків розташовуються колеса із торсіонною амортизацією. Позаду розміщені станини, розведення яких здійснюється автоматично за допомогою пружинних елементів. Для повернення в похідне положення застосовується лебідка. На станинах також є сошники.
Верхній верстат включає опорні пристрої, захисний щит та механізми наведення. Артсистема має горизонтальне наведення в межах 30° праворуч і ліворуч від осі. Кути вертикального наведення – від -10 ° до +80 °. Наведення здійснюється за допомогою ручних приводів та прицілу 1П9.
Для «Нона-К» спеціально розроблені осколково-фугасні та кумулятивні снаряди з готовими нарізами на ведучому пояску. Заявляється, що такі снаряди за рахунок особливої конструкції мають потужність на рівні 152-мм боєприпасів. Для стрільби з артсистеми також використовуються і активно-реактивні снаряди і керовані боєприпаси типу «Китолов-2» і їх модифікації для високоточного ураження цілей.
Дальність стрільби звичайними боєприпасами – від 850 до 8850 м, активно-реактивними снарядами – 13 км.
Швидкострільність 8-10 пострілів за хвилину. Обслуга артилерійської системи складається із п’яти осіб. З «Нона-К» як із САУ «Нона-С» також можна стріляти і натівськими мінометними снарядами відповідного калібру.
Спочатку «Нона-К» призначалися для артилерійських дивізіонів десантно-штурмових бригад ВДВ СРСР. Однак з нарощенням виробництва вирішили озброїти ними й інші війська. Тому такі артсистеми почали надходити до сухопутних і берегових військ для посилення мотострілельних з’єднань.
В основному ними озброювали військові частини на території нинішньої Росії. Також деяка кількість їх потрапила до частин дислокованих на території нинішньої України і потім перейшли на баланс ЗСУ. За даними з відкритих джерел, на початок повномасштабного вторгнення на озброєнні могло бути лише дві такі «Нона-К» у вигляді пам’ятників.
Перші відомі епізоди бойового застосування цієї артсистеми відносяться до другої російсько-чеченської війни у період з 1999 по 2009 роки. Далі росіяни почали застосовувати цю зброю проти України під час вторгнення на Донбас у 2014 році.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року, українські оборонці захопили щонайменше 8 артилерійських систем 2Б16 «Нона-К» як трофеї.
Вже у травні 2022 року стало відомо про використання Збройними силами України цих артилерійських систем проти загарбників. Спочатку для ведення вогню вірогідно використовували трофейні снаряди і ті, що були на складах і підходили.
Згодом для захоплених російських 120-міліметрових систем 2С23 «Нона-СВК» та 2Б16 «Нона-К» почали застосовувати і американські міни М1101, що надходили в рамках військової допомоги.
За даними OSINT-проєкту Oryx, загалом із початку вторгнення Росія втратила щонайменше 16 артилерійських систем «Нона-К» – знищеними, пошкодженими та захопленими українською стороною.
Нажаль, втрати цих систем зафіксовані і з української сторони в ході бойових дій з окупантами.
Однак, воїни Сил оборони не залишають у боргу і продовжують періодично знищувати такі артсистеми на російській позиціях за допомогою різних засобів ураження.
Наразі точно невідомо на озброєнні яких саме українських частин перебували чи перебувають такі трофейні артсистеми. Лише воїни 92 бригади ЗСУ у травні цього року опублікували свою роботу з «Нона-К» по окупантах.
«Буксирована артилерійська система Нона-К випускає 120-міліметровий «кабачок» по укриттю ворога. Розрахунок працює як єдиний механізм: координати, снаряд, приціл, постріл», – написали у пресслужбі бригади.
«Задача – знищення ворожих позицій. Кожна дія бійців – боротьба за рідний дім та справедливість», – додали там.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
