З початку повномасштабного вторгнення Данія активно долучилася до підтримки України: допомога на 10,8 млрд євро, не враховуючи обсяги допомоги через механізми ЄС, залученість до реконструкції прифронтового міста Миколаєва, «данська модель» військової підтримки. Втім, те, що починалося як донорство, стало зрештою вдалою інвестицією, завдяки якій Данія зможе суттєво посилити свою обороноздатність і створити кращі умови для роботи власних компаній в Україні.

На прикладі Данії стаття показує, як підтримка України сприяє посиленню її партнерів, реалізуючи формулу «win-win».

Підтримка українського оборонно-промислового комплексу – шлях до посилення власної обороноздатності

З початку 1960-х років Данія скорочувала витрати на оборону: у 1963 році вони досягли піку у 3% ВВП, однак надалі поступово зменшувалися, а її ОПК розвивався переважно як субпідрядник для великих міжнародних компаній. Станом на 2021 рік він залишався невеликою нішевою галуззю з річним оборотом близько 4 млрд данських крон, зосередженою на виробництві компонентів для систем і платформ, в основному американського ОПК.

Для власних потреб уряд закуповував озброєння здебільшого в іноземних виробників, тоді як до вітчизняного ОПК ставлення було як до «необхідного зла». Воно почало змінюватись лише після повномасштабного вторгнення росії в Україну, яке стало «стратегічним шоком» для уряду Данії. Вже у 2023 році уряд збільшив витрати на оборону до 2% і почав замовляти для України БПЛА у данських виробників, що, як стверджує Томас Елк’єр Ніссен, сприяло зростанню компаній Nordic Wing та Sky-Watch.

Однак остаточної зміни ставлення на той момент ще не відбулося. Про це свідчить кейс з відновленням виробництва гвинтівок вітчизняним виробником DARMC у 2025 році, вперше за понад 60 років. Тоді данське Агентство оборонної логістики позитивно поставилося до такої ініціативи приватного виробника, однак зазначило, що вже замовило гвинтівки у Канаді і додаткові закупівлі не плануються.

У 2024 році Данія та Україна запровадили «данську модель» підтримки. Для України ця модель є вигідною, оскільки дозволяє іншим державам закуповувати в українських виробників обладнання для ЗСУ. Данія ж забезпечила собі постійну взаємодію з українським ОПК, що стало передумовою для подальшого поглиблення співпраці.

Так, вже у 2025 році міністри оборони підписали міждержавний меморандум, який передбачає можливість створення спільних підприємств у галузі ОПК, можливість для українського ОПК створювати виробництва в Данії та обмін досвідом та технологіями. Коментуючи підписаний меморандум, міністр оборони Данії Троельс Лунд Поульсен зазначив: «Тісніша співпраця між оборонними секторами наших країн підвищить інноваційний потенціал Данії та ще більше зміцнить її національну оборону».

Найбільшого прогресу у розгортанні виробництва в Данії досяг український приватний виробник ракет і дронів Fire Point. Уже погоджено будівництво заводу, що вироблятиме тверде паливо, корпуси двигунів, стикувальні запчастини та двигуни для ракет. Компанія планує відкрити першу чергу виробництва цього року, а другу, радше за все, у 2027 році. Для того, щоб уможливити його будівництво, уряд Данії тимчасово зупинив дію понад 20 законів, що свідчить про важливість проєкту.

Примітним є місце, в якому уряд Данії дозволив будувати завод. Комуна Хадерслев має розвинуту металургійну і машинобудівну промисловість. З іншими шістьма вона входить до промислового бізнес-об’єднання, відомого як «Трикутна зона Данії». Значна частина населення працює на військових об’єктах, що розташовані в комуні. Зокрема, аеродром ВПС Скридступ, на якому базуються всі данські винищувачі й поряд з яким будується завод.

Доходи у комуні нижчі, ніж в середньому по країні, а частка людей у віці 30–34 років, що мають професійно-технічну освіту, у 2024 році становила майже 33%. Подібна структура підготовлених кадрів є достатньо релевантною для потреб українського ВПК, адже вимагатиме менше часу для навчання персоналу.

Таким чином, Данія не лише отримує робочі місця для своїх громадян, податки з нового виробництва, а й одразу інтегрує його у власну оборонно-промислову екосистему. Це важливо в контексті зростаючих побоювань щодо глобальної нестабільності. Зокрема, виробничий альянс DARMC, який відновив виробництво гвинтівок, прямо вказував, що однією з причин відновлення виробництва став страх втрати Данією можливості купувати озброєння за кордоном. Крім того, спільне дансько-українське підприємство матиме сталих замовників – в першу чергу Україну, що сприятиме його комерційному розвитку.

Співпраця не обмежується побудовою заводу Fire Point. Між урядом Данії і компанією Skyfall, відомою своїм важким дроном-бомбардувальником Vampire, ударним дроном Shrike FPV та дроном-перехоплювачем P1-SUN, вже ведуться перемовини про створення у Данії її виробництва. P1–SUN – це той самий дрон, до якого виявили інтерес країни Близького Сходу, що виявилися неспроможними ефективно протидіяти іранським дронам Shahed під час американсько-ізраїльсько-іранської війни. Крім того, українська компанія Culver Aerospace вже погодила співпрацю з данською Copenhagen Global A/S у виробництві БПЛА великої (до 2500 км) та середньої (до 400 км) дальності строком на 5 років.

Актуальність для Данії

Для Данії посилення власного ОПК, а отже, певна автономія в забезпеченні себе зброєю і отриманні нових технологій, є релевантними. За останні 2 роки Данія принаймні двічі опинялася перед серйозними безпековими загрозами.

Перший кейс – проникнення іноземних дронів на території данських військових об’єктів та аеропортів. Хоча Данія не висунула офіційних звинувачень, з окремих заяв різних відомств можна зробити висновок, що саме росію підозрюють у запуску цих дронів.

Втім, ключовим є не сам факт тиску з боку росії, а виявлена непідготовленість Данії до протидії дронам. Тоді допомогу Данії надали Україна, Швеція, США і Фінляндія. У випадку війни росії проти НАТО, ймовірність якої зросла, бойові дії не обмежаться зальотом кількох дронів. Тож наявність українських дронів-перехоплювачів і вміння їх використовувати стають для Данії не просто стратегічною перевагою, а необхідністю.

Другий кейс – зазіхання Дональда Трампа на Гренландію. Данія опинилася у ситуації, коли союзник по НАТО і головний партнер у галузі ОПК задекларував прагнення забрати в неї територію. Хоча завдяки підтримці європейських союзників конфлікт вдалося перевести у дипломатичну площину, данці були готові воювати за Гренландію з США.

Відправляючись до Гренландії на навчання НАТО, данські військовослужбовці отримали бойову зброю, запаси крові, вибухівку. Крім того, винищувачі були підняті в небо, а до солдатів довели, що у поточній ситуації для них діє королівський наказ 1952 року, який дозволяє відкривати вогонь у разі нападу без потреби звертатися до вищого керівництва.

Якби дійшло до бойових дій, сучасні українські дрони і досвід ведення дронової війни, до якої, як показує американсько-ізраїльсько-іранська війна, США ще не адаптувалися, стали б Данії у нагоді. З огляду на те, що питання Гренландії остаточно не закрите, переданий Данії військовий та виробничий досвід України ведення асиметричної протидії може стати одним з елементів стримування.

Реконструкція Миколаєва як шлях до розширення економічної та інвестиційної присутності Данії

У 2022 році президент України запросив Данію «взяти шефство» над відбудовою Миколаєва. Наступного року прем’єр-міністерка Данії і деякі члени уряду відвідали місто, а Данський експортно-інвестиційний фонд створив окрему програму, спрямовану на реконструкцію України.

Програма передбачає позики для українських приватних компаній і покриття частини витрат державним установам на придбання данської експортної продукції, а також кредити данським компаніям для ведення бізнесу в Україні, в тому числі в рамках реконструкції українських міст, знищених російськими бомбардуваннями. Пріоритет надається компаніям, що планують займатися відновленням водопостачання, опалення, електропостачання або експортувати данську продукцію, наприклад, сільськогосподарську техніку.

У 2025 році уряд Данії розпочав трирічну програму Ukraine Transition Programme з бюджетом 375 млн євро, яка спрямована на підтримку України з фокусом на відбудову Миколаєва. Програмою керує українсько-данський керівний комітет. У відкритому доступі не вдалось знайти повного списку складу Комітету, однак на його п’ятому і шостому засіданні Данію представляли посол в Україні Уле Еґберг Міккельсен, очільник антикорупційної європейської ініціативи в Україні Аллан Пагх Крістенсен (данський дипломат зі стажем) і держсекретар з політики розвитку при МЗС Данії Лотте Махон. Те, що присутність Данії не обмежена лише послом в Україні, свідчить про важливість проєкту з огляду на інтереси Данії представляти та просувати власний бізнес в Україні.

План реконструкції міста створений з данською експертизою і передбачає не лише міжурядову співпрацю, а й залучення приватного бізнесу, в тому числі данського. Тобто залученість Данії у процес реконструкції українського міста – взаємовигідна. Допомагаючи Україні, Данія не лише гарантує участь своїх компаній у реконструкції Миколаєва, на яку, вірогідно, буде витрачено більше коштів, ніж Данія заклала у програму, а й забезпечує їм можливість увійти в процес раніше за потенційних конкурентів.

Крім того, залучення Данії та її компаній до реконструкції Миколаєва і налагодження зв’язків міста з данськими муніципалітетами створюють передумови для подальших інвестицій і зміцнення економічної присутності як Данії в Україні, так і України в Данії.

Вікно можливостей для партнерів

Російсько-українська війна триває. Україна відчуває брак деяких категорій озброєння і фінансів, а росія продовжує атакувати українські міста, спричинюючи нові руйнування. Тому підтримка з боку партнерів, як старих, так і нових, залишається для України актуальною потребою.

Водночас український ОПК стрімко розвивається, виходить на європейський ринок і відкритий до колаборації з іншими виробниками. Україна готує нові високотехнологічні підходи для посилення свого захисту і готова ділитись ним з партнерами. Головною цінністю є передача досвіду. Якщо технічні рішення України можна скопіювати, то вкласти в них досвід застосування здатна переважно лише Україна.

Висновки

Доки триває війна – існуватиме можливість для інших країн підтримати Україну на взаємовигідних умовах. Це стосується як співпраці в галузі ОПК, зокрема для країн, які прагнуть посилити власні оборонно-промислові спроможності, так і участі в реконструкції українських міст, деякі з яких необхідно буде відбудовувати з нуля. Стрімкий розвиток українських оборонних технологій робить Україну партнером, здатним ділитися знаннями, виробничим досвідом і технологічними рішеннями в обмін на довгострокову економічну та інвестиційну співпрацю.

Звичайно, не всі країни зможуть повністю відтворити досвід Данії, однак її приклад наочно демонструє, що підтримка України – не лише інвестиція на післявоєнні часи, як у випадку з Миколаєвом. Дві безпекові загрози, з якими зіткнулася Данія, продемонстрували, що дивіденди від такої інвестиції можуть знадобитися неочікувано в будь-який момент. Це робить поглиблення співпраці з українським ОПК раціональною стратегією навіть для тих країн, які вважають себе убезпеченими від подібних загроз.