Португалія, щорічні військові навчання REPMUS (Robotic Experimentation and Prototyping augmented by Maritime Unmanned Systems). Флоти країн-членів Альянсу та виробники з різних країн демонструють власні безпілотні розробки й відпрацьовують тактику сучасного бою на морі.

Українсько-британська компанія UFORCE також бере участь у маневрах: пілоти та оператори морських дронів компанії працюють як за умовну «червону» команду – противника, так і за «синю» – команду НАТО.

Деталі тактичних епізодів навчань та результати будуть відомі згодом. А вже зараз можна розповісти про нові продукти UFORCE – мультиплатформи MV7.2 та MV7.3, а також 11-метрові судна важкого класу MV11 та L11.

«Magura» та MV — абсолютно різні дрони

Платформи, задіяні в цьогорічних навчаннях, виготовлені на закордонних потужностях компанії – їх спроєктували та задизайнили в Португалії.

Назва Magura юридично закріплена виключно за дронами українського базування як об’єкт інтелектуальної власності, а для міжнародного ринку розроблено сімейство MV (Magura Vessel Family).

Magura стосується виключно української версії як об’єкт інтелектуальної власності. Для всього іншого це сімейство MV — Magura Vessel. Вироби, представлені тут, проєктуються у Європі. Ці зразки мають інженерні відмінності: іншу архітектуру корпусів, інші двигуни, повну відсутність китайських критичних компонентів та адаптацію під вимоги НАТО, — розповів «Мілітарному» представник компанії.

CEO UFORCE Олег Рогинський раніше пояснював: «Основна причина — різниця у вимогах та середовищі. В Чорному морі та океані хвильові умови абсолютно різні: навантаження на човни в океані значно більші. Оснащення під зовнішні ринки вимагає проєктування з нуля: це зовсім інші інженерні рішення, яких в Україні раніше не існувало. Йдеться про будівництво більших кораблів, використання кевларового підсилення, інші підходи до автономності».

MV7.2 та MV7.3. Морехідність і стандарти цивільного судноплавства

Катери MV7.2 та MV7.3 призначені для роботи у відкритому океані, що диктує значно жорсткіші вимоги до морехідності. Йдеться про архітектуру самих човнів та систем забезпечення, але технічні деталі наразі не розкривають. Водночас підкреслюють, що окремі рішення та дизайн забезпечують мінімальну теплову, візуальну та радіолокаційну помітність у хвилях.

Для повноцінної сертифікації за стандартами НАТО та отримання дозволів на оперування в зонах із цивільним судноплавством, платформи дооснастили пасивним радаром, комплексом запобігання зіткненням (anti-collision) і регламентним світлосигнальним обладнанням.

Новішою версією лінійки є катер MV7.3. Він зберігає масо-габаритні характеристики MV7.2, проте суттєво відрізняється компонуванням.

Це еволюційний розвиток. Корпус MV7.3 уніфікований, але палубні модулі змінюються під конкретне завдання. Ми переробили доступ до внутрішніх вузлів, посилили захист ліній зв’язку та адаптували катер під оновлене програмне забезпечення. Це дозволяє спростити обслуговування та ремонт системи, — пояснив представник компанії.

У конструкції MV7.3 реалізували суцільну інтегровану палубу та розширили носову частину. Завдяки цьому команди обслуговування можуть демонтувати старі й встановлювати нові функціональні модулі безпосередньо в пунктах базування без тривалого простою.

Інтеграція ударних дронів – спеціальні FPV та бомбери

Серія MV-7 спроєктована як відкрита платформа, яка може адаптуватися під різні бойові чи розвідувальні завдання.

На REPMUS показали катер MV7.2 із авіаційними напрямними під зенітні керовані ракети AIM-9 Sidewinder. Крім AIM-9 також інтегровано ракету AIM-9X та радянську Р-73. Та це не остаточна версія – компанія шукає й інші ракети, які можуть застосовуватися для задач ППО.

Існують менші та дешевші рішення для таких потреб, і ми постійно ведемо діалог та інтегруємо подібні види озброєння. Зараз у нас є досить великий R&D-офіс, і їх завдання — адаптація будь-якого озброєння на ці системи, – розповіли в компанії.

Ще одна версія – MV7.2 з пусковим контейнером під FPV-дрони, які також є розробкою UFORCE. Такі БПЛА розміщуються всередині герметичного блоку один над одним і вони виходять почергово як з «обойми». Сам контейнер, як і FPV-дрон, спроєктовані для тривалого перебування в агресивному середовищі й захищені від потрапляння солоної води.

Керування ударними дронами здійснюється по радіоканалу з використанням бортової завадостійкої CRPA-антени, яку розробили інженери UFORCE. Ще один варіант – керування за допомогою оптоволокна.

На REPMUS застосували і MV7.3, у корпус якого змонтовано відсіки під важкі дрони-бомбери Nemesis-класу, у тому числі безпілотну платформу SeaStrike.

Ця платформа розроблена польським конструкторським бюро UFORCE та здатна працювати в умовах відкритого океану. Відсіки для дронів-бомберів відкриваються і піднімаються в пускове положення в тому числі під час руху судна. Безпілотники Nemesis-класу можуть нести 10–12 кг корисного навантаження. Радіус дії в режимі атака-повернення – 40–50 км.

Самооборону платформ забезпечують дистанційно керовані модулі (RWS). На катерах уже відпрацьовано інтеграцію автоматичної турелі із системою наведення на базі комп’ютерного зору.

Базова ударна функція морської платформи також залишається – навіть за повного оснащення палубним озброєнням, у внутрішніх відсіках залишається місце для розміщення вибухівки. Тож дрон можна застосовувати, як камікадзе.

Важкі платформи: MV11 та L11

Новим кроком для компанії стали 11-метрові безпілотні катери вантажопідйомністю до 9 тонн. На відміну від менших моделей серії MV7, ці платформи мають суцільнометалевий корпус.

Композитні катери меншого класу часто використовуються для операцій в один кінець або працюють у зонах високого ризику, через що можуть бути втрачені. MV11 та L11 — це багаторазові металеві судна, розраховані на тривалу експлуатацію в складних умовах та регулярне технічне обслуговування за стандартами традиційного флоту, — зазначив представник компанії.

Один із варіантів застосування такої платформи — протиповітряна оборона. Зразок MV11, продемонстрований на REPMUS, оснастили американською РЛС з фазованою решіткою та пусковими контейнерами під дрони-перехоплювачі.

Така платформи може «винести» лінії перехоплення повітряних цілей у відкрите море. MV11 може перебувати на бойовому чергуванні до семи діб. Передбачено, що координати потенційних цілей платформа отримуватиме від зовнішніх джерел. Це дозволить знищувати цілі завчасно та створити буфер безпеки для портових міст. Кількість контейнерів, типи радарів та допоміжні турелі можуть підбиратися за запитом замовника.

Логістична версія L11 сконструйована для автономної доставки вантажів. Площа палуби дозволяє перевозити стандартний 20-футовий морський контейнер, який у свою чергу може перевозити будь-який вантаж.

Система управління С2, машинний зір і стійкість до перешкод

Усі безпілотні платформи UFORCE інтегровані в єдиний інформаційний простір за допомогою системи бойового управління рівня C2. Програмний комплекс синхронізований з українською системою Delta та повністю відповідає вимогам НАТО щодо криптографічного захисту й протоколів передачі даних.

Відповідно на REPMUS систему UFORCE інтегрували з системою управління навчань. Як це працює – у ситуаційній кімнаті на екрани виведені всі системи задіяні в операції, а термінали операторів агрегують дані з усіх задіяних сенсорів.

Додатково камери платформ використовують моделі машинного зору, натреновані на виявлення та класифікацію морських і повітряних об’єктів у реальному часі. Система розпізнає бойові кораблі, суховантажі, рибальські човни, надводні катери та БПЛА та вираховує дистанцію до них.

Наразі катери можуть слідувати за маршрутом автономно або рухатися в напівавтоматичному режимі. Оператор ухвалює рішення як діяти в тій чи іншій ситуації.

Зв’язок на платформах побудований за принципом багаторівневого резервування – кілька незалежних каналів зв’язку, включно із супутниковими, та інерціальна навігація для зон придушення супутникової навігації GNSS.

Концепція «гібридного флоту»

У UFORCE наголошують, що виводять на міжнародний ринок не просто окремі катери, а цілісну систему безекіпажних рішень. Безпілотні засоби наразі не здатні повністю замінити традиційний флот, однак у сучасних умовах найбільш доцільним є їхнє спільне застосування.

Концепція “гібридного флоту” полягає у поєднанні традиційних кораблів із групами безпілотних платформ різного призначення. Це дозволяє забезпечити присутність у морі, прикриття конвоїв, патрулювання та ураження без необхідності ризикувати особовим складом. Зараз ми перебуваємо у прямому діалозі з урядами низки країн, зокрема ведемо робочі консультації з представниками Королівського флоту Великої Британії та профільними структурами інших країн НАТО щодо інтеграції таких систем у їхні операційні доктрини, — вважає представник компанії.

Зокрема, у Великій Британії вивчається концепція материнських кораблів CCV (Concept of Combined Vessels) на базі фрегатів, здатних виступати плавучими базами для груп безекіпажних платформ.

Подальший розвиток сімейства MV розробники пов’язують із масштабуванням серійного виробництва, збереженням повної незалежності від компонентів із Китаю та готовністю інтегрувати до платформ сенсори й озброєння будь-яких країн-партнерів.

Фактично UFORCE демонструє перехід від концепції окремих безпілотників-камікадзе до повноцінної екосистеми морських безекіпажних комплексів, готових до інтеграції у бойові порядки флотів Альянсу.