Війна на Близькому Сході триває вже понад три місяці. Це стало можливим завдяки тому, що Іран успішно використав можливість блокування Ормузької протоки — важливої артерії для світового обігу нафти та газу. Попри значно сильніші флот і авіацію, США та країни Перської затоки наразі не мають спроможності силовим шляхом розблокувати протоку.

На Україну ця війна вплинула негативно через подорожчання імпорту нафти, а ось для Кремля вона стала тимчасовим порятунком. Зростання ціни на нафту марки Urals утричі з 40 до 120 доларів за барель та тривале утримання цього показника дозволяють агресору акумулювати кошти, необхідні для покриття військових потреб та продовження бойових дій.

У зв’язку з цим постає критичне питання: як перервати надходження нафтодоларів до бюджету РФ? Україна продовжує завдавати ударів по портах, нафтосховищах та інфраструктурі, обмежуючи обсяги експорту та видобутку. ЄС також діє рішучіше: після поразки проросійських сил в Угорщині Європа спромоглася ухвалити 20-й пакет санкцій. Його цілями стали танкери «тіньового флоту», підприємства нафтовидобувної галузі, банки та виробники озброєнь. Безумовно, це правильні кроки, але їх недостатньо, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів.

Якщо Ормузька протока допомогла Росії збільшити прибутки, то Данські протоки, які з’єднують Балтійське море з Північним морем, можуть обірвати левову частку її експорту. У цій статті ми розберемо, як саме Європа може заблокувати Данські протоки для російських суден, які будуть наслідки для світової економіки та чи з’явиться для таких рішучих дій політична воля, зокрема серед країн «коаліції охочих».

Нафтова артерія Кремля

У 2026 році приблизно 75% російського експорту нафти здійснюється морем. Решта припадає на нафтопроводи, у тому числі «Дружбу», та гілки, що йдуть до Китаю, зокрема ВСТО-1 і ВСТО-2, а також на транзит через Казахстан за допомогою нафтопроводу «Атасу–Алашанькоу».

Нафтопроводи, які качають сировину в напрямку Китаю, наразі працюють на повну потужність, проте у будівництві нових ліній Пекін поки що не зацікавлений. Що стосується «Дружби», то у квітні через неї знову відновили постачання нафти — Україна пішла на цей крок, щоб отримати 90 млрд євро фінансової допомоги та забезпечити ухвалення ЄС 20-го пакета санкцій. Але Угорщина продовжує диверсифікацію імпорту нафти, а також ймовірна зміна політичного лідера у Словаччині у 2027 році теж може сприяти диверсифікації закупівель нафти.

Фактично, коли на суші РФ зараз обмежена у можливостях збільшення експорту, єдиним шляхом для розширення залишається море. У морських перевезеннях Росії приблизно 47% експорту припадає на Балтійське море, далі йдуть Далекий Схід (27%), Чорне море (20%) та Арктика (6%). Переважно нафта морем відправляється до Китаю та Індії. Окрім цього, експорт російської нафти залежить від басейнів родовищ: основний експортний сорт Urals постачається через західні порти (Балтійське та Чорне моря), тоді як ESPO та Sokol спрямовуються до тихоокеанських терміналів, що додатково обмежує РФ як за маршрутами постачання, так і за структурою експортних потоків.

Українське керівництво чітко усвідомлює важливість балтійських терміналів: ще з березня дрони почали уражати нафтову інфраструктуру РФ від Чорного до Балтійського моря, через що змусило порти тимчасово зупиняти завантаження танкерів. Проте загальна картина для росіян поки що залишається оптимістичною: ціни на ринку настільки високі, що, попри втрати в обсягах, вони все одно отримують більше грошей, ніж раніше. У березні щоденні прибутки РФ зросли на 150 млн євро. Минулого року доходи від нафти, що пройшла через Балтійське море, склали 60 млрд євро. Якщо ситуація не зміниться, цього року прибутки будуть значно вищими.

Система Данських проток — «Ормуз» для Кремля

Система Данських проток, яка охоплює Малий Бельт, Великий Бельт та Ересунн, є надзвичайно вузькою. Для порівняння: якщо найвужча частина Ормузької протоки становить приблизно 35 км, то Малий Бельт має лише 0,5 км завширшки, Великий Бельт 3,7 км, а Ересунн — 10,5 км. Великі нафтові танкери можуть проходити лише через Великий Бельт, оскільки тільки там є достатня глибина — від 12 до 15 метрів. Данія зафіксувала 292 російські танкери, які пройшли через її протоки протягом року — тобто приблизно 24 судна на місяць. Поки що вони проходять вільно: це передбачено Копенгагенською конвенцією 1857 року, яка гарантує свободу цивільного судноплавства в Данських протоках для всіх держав. Будь-яка спроба прямої військової блокади без оголошення війни трактуватиметься як акт піратства та грубе порушення міжнародного морського права, що зразу буде використано авторитарними державами проти країн Європи. Саме тому потрібне обхідне рішення, щоб не порушувати конвенцію, уникнути ескалації, але зупинити прохід тіньового флоту. Копенгаген може застосувати юридичні інструменти для блокування суден.

Для блокування Данія може оголосити про посилений екологічний контроль, що вже було не раз застосовано з 2025 року. Наприклад, згідно з конвенціями Міжнародної морської організації (IMO), судно повинно мати страховку на випадок розливу нафти. Російський тіньовий флот функціонує поза правовим полем IMO, свідомо мінімізуючи прозорість структури власності та приховуючи кінцевих бенефіціарів. Для обходу чинних обмежень ці судна систематично використовують фіктивні страхові сертифікати (P&I), видані неліцензованими або формально неіснуючими компаніями. Данія має право не визнавати їх, приймаючи лише поліси від певного страхувальника. Відсутність визнаного страхування може стати підставою для додаткових інспекцій, затримання або обмеження доступу до окремих портових чи територіальних вод.

Окремим механізмом тиску можуть застосовуватися технічні інспекції на справність судна. Оскільки «тіньовий флот» переважно складається зі старих, фактично списаних 20-річних танкерів, які використовуються на межі технічних норм, то це створює широкі можливості для виявлення порушень безпеки або невідповідності екологічним стандартам. Процедура перехоплення передбачає зупинку танкера береговою охороною та перевірку інспекційною групою. У разі фіксації порушень судно затримують, а на власника накладають великі штрафи. За рішенням суду можлива навіть конфіскація танкера через загрозу екологічній чи національній безпеці.

Протистояння в Балтійському морі

Ймовірно, Росія чинитиме опір таким заходам і може відправити свій флот для розблокування шляхів. Водночас до блокування можуть долучитися не лише данські сили, а й «коаліція охочих» або JEF, залучивши власні військово-морські спроможності. Якщо порівнювати потужність ВМС РФ та країн потенційної коаліції — наприклад, Данії, Швеції та Великобританії, — то різниця в їхніх спроможностях контролювати море та протоки буде суттєвою. Російський Балтійський флот переважно складається з кораблів, побудованих ще в минулому столітті, тоді як на озброєнні країн НАТО стоять сучасні високотехнологічні одиниці, а кількісна перевага на користь альянсу в цілому складає 12:1.

Окрім сил безпосередньо на морі, підтримка може надаватися з суходолу та з аеродромів, що значно полегшує контроль над вузькими протоками. Ефективність російського флоту можна проаналізувати на прикладі війни проти України: понад третину складу Чорноморського флоту РФ було знищено — попри те, що Україна фактично не має власних великих кораблів. Через це ймовірність силового спротиву, а тим паче успішного силового спротиву, блокаді з боку РФ є низькою.

Натомість росіяни неодмінно вдадуться до шантажу, ядерного блефу та посилення гібридної війни. Проте за роки війни їхні погрози дедалі менше сприймаються західною спільнотою серйозно. У чому Росія справді матиме шанси, то це в гібридних атаках: диверсіях підводних кабелів зв’язку, запусках дронів-камікадзе на території Європи тощо. Однак Кремль вдавався до подібних дій й без блокади Данських проток, тож наявність чи відсутність обмежень у морі навряд чи зупинить його в майбутньому. Справжнім стримувальним фактором може стати лише поразка у війні та глибока фінансова криза, виникненню якої блокада Данських проток здатна суттєво посприяти.

Додатковим чинником тиску на Європу можуть стати Китай та Індія, які прямо не зацікавлені у такій блокаді, оскільки отримують значну економічну вигоду. Проте варто розуміти: російська сировина не є єдиною нафтою на світовому ринку. Глобального дефіциту для цих країн не виникне, натомість головним наслідком стане подорожчання палива, оскільки їм доведеться закуповувати ресурси в інших держав за ринковими цінами, втративши знижки від Кремля. Для Індії, на яку США вже тривалий час тиснуть з вимогою диверсифікувати енергетичний сектор, така блокада може стати вирішальним стимулом для остаточного відходу від російської залежності.

Що ж до Китаю, який дедалі частіше сприймається Європою як екзистенційний конкурент та стратегічний виклик, то будь-які дії, що одночасно послаблюють і Москву, і Пекін, є стратегічно вигідними для всього західного світу. Але можливий і зворотний ефект: це може спровокувати Пекін на блокаду Тайваню — особливо зараз, коли Трамп своїми заявами ніби уникає взяття США відповідальності за захист острова.

Як знайти політичну волю для таких дій?

Основна проблема полягає у пошуку політичної волі та консолідації підтримки серед європейських країн щодо блокади Данських проток. Європейські політики значною мірою залежать від настроїв суспільства, але в цьому контексті блокада виглядає виграшнішою, ніж пряма допомога. Йдеться не про виділення бюджетних коштів чи передачу озброєння, що дедалі складніше пояснювати внутрішній аудиторії, а про дієву протидію російській «кривавій нафті». Водночас це не знімає проблеми зростання ескалації у відносинах між Європою та Росією. Але це може стати одним із найбільших ударів по тіньовому флоту після запровадження обмежень проти суден, кораблі яких вже неодноразово затримувалися європейськими державами та США.

Європейські держави володіють всіма технічними та юридичними можливостями для перекриття проток, крім одного — готовності брати більше відповідальності. Тригером, що змінить цю ситуацію, може стати війна в Ірані та спричинений нею різкий стрибок цін на нафту, який зараз активно підживлює економіку РФ. Таке підживлення російської економіки може змінити стратегічні наслідки війни не на користь Європи. Додатковим запобіжником проти надмірного зростання вартості енергоносіїв внаслідок блокади може стати вихід ОАЕ з ОПЕК. Цей крок знаменує кризу всередині нафтового картелю та готовність окремих гравців збільшувати видобуток, компенсуючи дефіцит.

Для остаточного підсилення європейських морських сил та мінімізації ризиків можна розглянути закупівлю українських морських дронів для захисту. Їхня ефективність у боротьбі з російським флотом уже доведена на практиці, а наявність такого високотехнологічного інструменту в руках «коаліції охочих» стане вагомим аргументом для стримування будь-яких спроб силового розблокування проток з боку Кремля.

Висновок

Якщо Ормузька протока сьогодні працює як джерело збагачення для Кремля, то Данська протока може стати точкою його фінансового краху. Втрата балтійського маршруту позбавить Росію майже половини нафтових доходів, які неможливо замінити жодним іншим шляхом. Використання юридичних інструментів, таких як екологічний контроль та перевірка страхування, дозволяє Європі діяти в межах міжнародного права, уникаючи звинувачень у піратстві та недотриманні Копенгагенської конвенції, але водночас виставляючи нездоланний бар’єр для «тіньового флоту». Сьогодні Балтійське море фактично є внутрішнім простором НАТО, де військова перевага коаліції є тотальною. Єдине, чого бракує для реалізації цього сценарію, — це політична сміливість. Блокада Данських проток може стати безкровним для Європи, але нищівним ударом по Росії.