Чотирирічне перемир’я в Ємені, здається, добігає кінця

Про те, як чотирирічне перемир’я в Ємені опинилося під загрозою зриву, йдеться в аналітичному матеріалі докторки Ейпріл Лонглі Еллі, старшої наукової співробітниці Вашингтонського інституту.

13 липня хусити звинуватили Саудівську Аравію в бомбардуванні міжнародного аеропорту Сани, щоб не допустити посадки іранського літака, який повертав високопосадовців угруповання додому з похорону верховного лідера Алі Хаменеї.

Речник Ях’я Сарі засудив удар і заявив, що період деескалації з Ер-Ріядом завершився. Потім хусити запустили безпілотники та ракети по міжнародному аеропорту Абха й попередили, що повітряний простір Саудівської Аравії небезпечний, доки не будуть зняті всі обмеження щодо аеропорту Сани, який перебуває під контролем хуситів.

Напруга наростала вже кілька тижнів до цих подій. 3 липня та сама авіакомпанія — Mahan Air, іранський перевізник, що перебуває під санкціями США за підтримку зовнішньоопераційного підрозділу Корпусу вартових ісламської революції Ірану (КВІР), — вилетіла до Сани, щоб забрати делегацію хуситів на похорон без дозволу єменського уряду.

Це був перший рейс між Тегераном і Саною за понад десять років, і він став прямим викликом системі контролю повітряного простору, яку підтримували єменська влада та арабська коаліція на чолі із Саудівською Аравією. Раніше хусити посилювали свою риторику проти Ер-Ріяда, погрожуючи відновити війну, якщо королівство повністю не зніме «облогу» Ємену, не полегшить виплату зарплат працівникам державного сектору та не запропонує воєнних репарацій, серед іншого. Група також випробувала на стійкість внутрішній фронт, розпочавши невдалу атаку на урядові сили Ємену вздовж узбережжя Червоного моря в одній із найжорстокіших сутичок за останні роки.

Перемир’я рано чи пізно мало бути порушене. Мирний процес у країні перебуває в глухому куті з моменту, коли хусити вступили у війну в Газі у 2023 році на боці ХАМАС, порушивши судноплавство через протоку Баб-ель-Мандеб і отримавши статус терористичної організації від США. До цього на порядку денному розглядалася мирна дорожня карта ООН, яка передбачала припинення вогню та значні економічні вигоди для групи. Але з того часу багато чого змінилося, і тепер хусити виглядають нетерплячими та впевненими, що можуть вимагати більшого.

Як і їхні союзники в Тегерані, хусити зазнали значних військових втрат від бомбардувань США та Ізраїлю у 2024–2025 роках і перебувають під сильним економічним тиском. Проте вони стратегічно впевнені. Вони довели свою здатність порушувати судноплавство, і цей важіль посилився тепер, коли контроль Ірану в Ормузькій протоці змушує Саудівську Аравію збільшувати експорт нафти через порти Червоного моря. Більше того, війна в Ірані навчила їх, що, незважаючи на готовність Ер-Ріяда демонструвати червоні лінії обмеженими ударами, головним пріоритетом королівства є деескалація. На відміну від інших регіональних партнерів Тегерана, хусити все ще мають ціле керівне ядро.

За таких обставин група використала можливість, яку надав похорон Хаменеї, щоб перевірити, який тип угоди можливий із саудівцями. І питання, що стоять на кону, виходять далеко за межі аеропорту Сани.

Безумовно, аеропорт слід відкрити для цивільних рейсів, і існують варіанти для цього: уряд Ємену запропонував полегшити обмежені рейси через внутрішню авіакомпанію Yemenia. Але це не те, чого насправді хочуть хусити. Натомість вони піднімають планку, просуваючи необмежений доступ до зовнішнього світу, зокрема до Тегерана, що дозволило б їм легше отримувати критично важливі військові компоненти та експертну допомогу.

Ще важливіше, що їхні конкретні вимоги щодо зняття «облоги», без сумніву, включають низку відомих питань — усі вони потребують обговорення між єменськими сторонами, — таких як скасування інспекцій ООН щодо озброєння суден, які використовують порт Ходейда, виплата зарплат у районах, контрольованих хуситами, та доступ до вуглеводневих ресурсів Ємену. Зрештою, вони прагнуть економічної та політичної автономії, необхідної для зміцнення свого контролю вдома та розширення впливу в басейні Червоного моря.

Їхній лідер Абдул-Малік аль-Хуті підтвердив ці вимоги в палкій промові раніше цього четверга. Він звинуватив Ер-Ріяд у небажанні миру, у тому, що він підтримує широке зближення зі Сполученими Штатами, Великою Британією і навіть Ізраїлем, а також у перешкоджанні основним правам, суверенітету та гідності єменського народу. Підвищуючи ставки, він завершив виступ закликом до народної мобілізації проти «облоги», зазначивши, що справжнє рівняння — це «аеропорти за аеропортами, порти за портами та облога за облогу». Він також попередив, що вся нафтова та життєво важлива інфраструктура Саудівської Аравії перебуває в зоні досяжності ракет і безпілотників хуситів.

Іран має власні розрахунки. Сприяння польоту до Сани сигналізувало про готовність Тегерана продовжувати і навіть збільшувати підтримку своїх озброєних проксі-партнерів за кордоном, незважаючи на тиск США. Це також нагадало, що Іран потенційно має додаткові карти у протистоянні з Вашингтоном, а саме — може попросити хуситів погрожувати судноплавству в Баб-ель-Мандебі в той час, коли через Ормуз проходить мало товарів, тим самим обмежуючи два маршрути, втрату яких світова економіка не може собі дозволити.

До цього часу обидві сторони обмінювалися ретельно вивіреними ударами, покликаними сигналізувати про свої вимоги та червоні лінії, не спричиняючи ширшого конфлікту. Вони все ще можуть знайти тимчасове рішення, але простір для помилок звужується. Особливо небезпечним цей момент робить те, що крихке перемир’я в Ємені більше не випробовується лише внутрішніми суперечностями — на нього дедалі більше впливає регіональна боротьба, у якій хусити бачать можливість отримати більші поступки, тоді як Іран розглядає їх як цінний важіль впливу на Ер-Ріяд і Вашингтон. Ставки високі як для Ємену, так і для світової економіки та мінливого балансу сил на Близькому Сході.