4 жовтня 2026 року у Бразилії відбудуться загальні вибори, на яких обиратимуть президента, і за неповні три місяці до голосування соціологічні компанії фіксують розрив між ключовими кандидатами: чинний президент Лула да Сілва випереджає сина експрезидента Жаїра Болсонару — Флавіу — на 12% у першому турі — 40% проти 28% — і на 8% у другому — 45% проти 37%.

Реалізація латиноамериканської стратегії США неможлива в повному обсязі без Бразилії — найбільшої економіки й ключового ринку континенту. Головним фактором, який призводить до неуспіху стратегії Вашингтона щодо Бразилії, є непослідовність Білого дому у роботі з бразильськими політичними елітами. Довгострокова стратегія посилення впливу США на Бразилію потребує, щоб бразильські еліти пов’язали доступ до Вашингтона зі зміною влади в країні. Натомість Білий дім зробив ставку на слабку кандидатуру Болсонару та паралельно здійснював комунікацію з адміністрацією Лули — і цим сам знецінив головний стимул для еліт підтримувати зміну влади.

Одним із таких каналів зв’язку з адміністрацією Лули для Вашингтона слугує бразильська агрокорпорація J&F братів Батіста, яка водночас є одним із найбільших донорів Трампа і союзником чинного уряду. Її американська дочірня компанія Pilgrim’s Pride внесла $5 млн до інавгураційного комітету Трампа 2025 року — найбільший оприлюднений внесок одного донора. У травні 2026 року співвласник JBS Жоеслі Батіста допоміг організувати зустріч Трампа з Лулою у Вашингтоні. Для фінансових і політичних еліт Бразилії це знімає потребу робити ставку на Болсонару заради відновлення відносин з Америкою.

Паралельно Вашингтон посилює публічний тиск на уряд Лули. 15 липня 2026 року Торговельне представництво США запровадило додаткові 25-відсоткові мита на окремі товари з Бразилії з набуттям чинності 22 липня. Рішення ухвалили менш ніж за три місяці до першого туру, через що торговельний конфлікт став безпосереднім чинником президентської кампанії.

Президент Лула да Сілва вибудовує зовнішньоекономічну модель на одночасному співробітництві зі Сполученими Штатами і Китаєм як двома ключовими для країни торговельними партнерами, однак надає перевагу пожвавленню економічного та інвестиційного співробітництва саме з Пекіном.

Натомість Флавіу Болсонару репрезентує правий фланг бразильського політикуму та прихильні до нього економічні групи впливу, потенційний успіх яких на виборах є ключовим чинником для реалізації стратегії Білого дому, спрямованої на зміну зовнішньополітичного курсу найбільшої держави регіону.

Бразилія — найбільша економіка Латинської Америки, ринок із 177 млн інтернет-користувачів і стабільне джерело торговельного профіциту США.

У 2025 році профіцит США у торгівлі товарами з Бразилією сягнув $14,4 млрд, а загальний профіцит у торгівлі товарами й послугами — $41,8 млрд. За оцінкою бразильського уряду, за останні п’ятнадцять років сукупний профіцит перевищив $424 млрд. Того ж року Бразилія стала найбільшим у світі напрямком китайських інвестицій, залучивши $6,1 млрд, або 10,9% усього китайського капіталу, інвестованого за кордоном.

Оскільки значення виборів виходить за межі бразильських внутрішньополітичних питань, американські технологічні корпорації лобіюють посилення митного тиску на уряд Лули да Сілви через некомерційні організації, найвпливовішою з яких є Computer and Communications Industry Association (CCIA).

Членство у цій лобістській структурі мають Amazon, Apple, Google, Meta, Microsoft, Intel та представники інших Big Tech-еліт, які, попри внутрішні конфлікти і технологічну конкуренцію, спільно мають на меті досягнення політичних змін у Бразилії.

Заява лобістів CCIA оспорювала відповідність цифрової політики Бразилії нормам вільної торгівлі, оскаржуючи регулювання платформ і державної системи миттєвих платежів PIX, яка обробляє до 8 млрд транзакцій на місяць і функціонує поза контролем американських платіжних систем.

Тарифний тиск став зовнішнім проявом зусиль технологічних корпорацій, які мають на меті отримати доступ до бразильського цифрового ринку обсягом понад $54 млрд.
У виборчій площині цей тиск дає протилежний ефект. За опитуванням Quaest, 42% респондентів заявили, що мита схилили їх до голосування за Лулу, тоді як 27% — за Болсонару; 63% очікують, що вони зашкодять їм або їхнім родинам. Отже, інструмент, покликаний примусити уряд до поступок, одночасно посилює електоральну позицію Лули.

Під час президентської кампанії Бразилія стає напрямком протистояння американського Big Tech-капіталу і технологічних альтернатив, які під час каденції да Сілви країні запропонувало китайське керівництво.

Перемога консервативних сил у циклі 2025–2026 років сприяла цілям Big Tech-еліт, які від початку каденції Трампа перетворюють континент на резервну юрисдикцію для свого капіталу.

Єдиною великою країною регіону, чий уряд має системні конфлікти із адміністрацією Трампа та чинить перешкоду повномасштабній консервативній перебудові регіону, лишається Бразилія.

Попри присутність найбільших американських платформ, уряд Лули системно посилює регулювання і відповідальність компаній зі США за порушення місцевого законодавства, обмежуючи їхню роботу й монетизацію користувачів.

У травні 2026 року бразильський президент підписав пакет законопроектів та указів, що зобов’язують власників технологічних компаній видаляти незаконний контент, вживати превентивних заходів проти правопорушень, а також встановлюють відповідальність за платну рекламу із пропагандою насильства.

Зовнішній вектор розвитку Бразилії формує характер конкуренції політичних еліт

Консервативні еліти, консолідовані навколо сенатора Флавіу Болсонару, спираються на аграрний сектор країни, який лишається основним рушієм бразильської економіки і традиційно підтримує політиків, пов’язаних із родиною колишнього президента Жаїра Болсонару.

Великі землевласники і експортери сільськогосподарської сировини критично ставляться до екологічних регуляцій чинної президентської адміністрації, яка обмежує розширення посівних і пасовищних районів в Амазонії.

Аграрний бізнес розраховує на те, що правопопулістський уряд суттєво послабить природоохоронний контроль та зупинить демаркацію земель корінних народів.

Ілон Маск посилює вплив правопопулістських бізнес-кіл всередині країни через проект Starlink, який забезпечив високошвидкісним інтернетом понад 250 тисяч абонентів у віддалених регіонах Бразилії.

Водночас фінансове забезпечення кампанії правопопулістських сил зазнало репутаційних втрат, що напередодні виборів призведе до обмеження матеріальних ресурсів, які Флавіу Болсонару здатен залучити на власну електоральну кампанію.

Засновник Banco Master Даніель Воркаро зобов’язався виділити до $24 млн на англомовний біографічний фільм про Жаїра Болсонару, і щонайменше $10,6 млн надійшли через посередницькі структури до техаського фонду Havengate Development Fund LP.

Ліквідація Banco Master Центральним банком Бразилії через непрозорі фінансові схеми позбавила правопопулістського кандидата частини фінансової бази та завдала шкоди його репутації серед поміркованих виборців.

Скорочення підтримки з боку традиційного фінансового сектору спонукало консервативні групи у США долучитися до пошуку нових спонсорів для кампанії Болсонару.

На початку травня 2026 року в Маямі відбулася закрита зустріч Флавіу Болсонару і голови Ліберальної партії Валдемара Кости Нето з підприємцями у сферах фінансових технологій, криптовалют, добувної промисловості і житлового будівництва, які релокували свій капітал до Флориди.

Американські лобісти команди Болсонару розраховують на надання Болсонару підтримки цією групою еліт, оцінюючи її як більш лояльну до консерваторів.

Пошук закордонних грошей зумовлений відходом фінансового сектору Сан-Паулу, який стабільно живив консерваторів у попередніх кампаніях. Доходи банківських еліт регіону залежать від обслуговування державних потоків і програм, тож великий бізнес уникає конфлікту з чинною адміністрацією і не підтримує кандидата, чия поразка поставила б під удар відносини з урядом да Сілви після переобрання.

Експорт штату Сан-Паулу до США становив $13,6 млрд у 2024 році, третина бразильського експорту за океан. Оскільки мита накрили нафту, каву, цукор і напівфабрикати, еліти штату дистанціювалися від кандидата, чия співпраця з Вашингтоном загрожує їхнім експортним доходам.

Попри те, що учасники зустрічі в Маямі публічно пообіцяли спрямувати приватні інвестиції в Бразилію після перемоги правопопулістських сил, ці групи впливу не здатні суттєво посилити передвиборчу кампанію Болсонару через брак часу до виборів.

Нові еліти, що висловилися на підтримку Флавіу Болсонару, не мають у Бразилії фінансових ресурсів та політичних важелів впливу, зіставних із напрацьованими фінансовими групами Сан-Паулу.

Лояльність до правопопулістських сил, яку демонструє FinTech- та крипто-бізнес, здатна закласти матеріальну основу для наступної президентської кампанії консерваторів, оскільки у чинному політичному циклі ці групи не здатні конкурувати із скептично налаштованим до кандидатури Болсонару керівництвом великих корпорацій.

Брак підтримки з боку внутрішніх бразильських еліт спонукає Флавіу Болсонару спиратися на зовнішню протекцію, основну роль у координації якої відіграє молодший брат кандидата Едуарду. Болсонару-молодший залучає кошти американських консервативних фондів, тоді як технологічну підтримку правопопулістським силам надає Ілон Маск.

Компанія Starlink забезпечила супутниковим інтернетом віддалені регіони країни, що дозволило прихильникам Болсонару поширювати агітацію та координувати кампанію в обхід національних провайдерів, яких бразильський суд зобов’язував блокувати консервативні акаунти.

Найяскравіше подвійну гру Вашингтона втілює комунікація, що працює поза офіційними дипломатичними каналами. Найвпливовішим союзником Лули да Сілви та одним із посередників в американо-бразильських відносинах стала агрокорпорація J&F братів Батіста, чия американська дочірня компанія Pilgrim’s Pride є найбільшим одиничним донором інавгураційного фонду Трампа. Внесок у $5 млн перевищив пожертви керівників Apple, Amazon, Meta і Google разом узятих.

Побудовані бізнесменами зв’язки, включно з керівництвом JBS USA в руках Веслі Батісти-молодшого, дозволяють родині виходити безпосередньо на Білий дім та лобіювати інтереси бразильського уряду поза офіційними дипломатичними каналами.

У вересні 2025 року відбулася приватна зустріч Жоеслі Батісти з Дональдом Трампом, після якої американська адміністрація переглянула тарифну політику щодо Бразилії, удвічі знизивши 50-відсоткові мита на бразильський імпорт. У травні 2026 року, за даними медіа, саме Жоеслі допоміг організувати зустріч Трампа з Лулою у Вашингтоні — донорський канал перетворився на дипломатичний.

Здатність великого бразильського капіталу самостійно коригувати тарифну політику Білого дому має для Вашингтона зворотний бік. Коли той самий бізнес, що фінансує інавгурацію і домагається пом’якшення мит, організовує контакт між президентами, бразильські еліти розуміють, що робочий канал з Америкою існує і без Болсонару. Подвійна гра власноруч знецінює кандидата, на якого Вашингтон поставив.

У збереженні торгівлі з Пекіном зацікавлений місцевий аграрний сектор, який експортує сою передусім до Китаю. Результат внутрішніх суперечностей, що виникли між прихильними до поміркованої торговельної стратегії Лули да Сілви класичними бізнес-елітами та представниками нового покоління FinTech- і крипто-капіталу, закладає основу зовнішньополітичного курсу Бразилії щонайменше до 2030 року.
Прагнення значної частини бразильських еліт зберегти притаманну адміністрації Лули да Сілви політику зумовлене посиленням впливу китайського капіталу у більшості секторів місцевої економіки.

У 2025 році Бразилія стала країною з найбільшим у світі обсягом китайських прямих інвестицій, отримавши $6,1 млрд через 52 проекти, а обсяги ПІІ з Китаю на 45% перевищили показники 2024 року.

BYD і GWM придбали заводи німецьких та американських автовиробників у штатах Баїя і Сан-Паулу та модернізували їх для виробництва електромобілів.
За перші місяці роботи BYD випустила близько 20 тисяч електрокарів і створила локальні ланцюги постачання, тоді як GWM протягом 2023-2025 рр. збільшила обсяги продажів своїх автомобілів майже вчетверо.

Китайська державна корпорація CRRC отримала 30-річну концесію на будівництво двох залізниць у штаті Сан-Паулу та перебрала на себе управління залізничною лінією.

Huawei побудувала завод у Сан-Паулу, провела тестування 5G з усіма основними операторами країни і контролює значну частину бразильської інфраструктури зв’язку.
Китайські інвестиції заклали вигідні економічні умови для низки губернаторів, очільників міст, місцевих бізнесменів та профспілок. Для цих груп впливу переобрання Лули да Сілви є умовою продовження контрактів і ліцензій, а також збереження ланцюгів постачання товарів.

Двостороння торгівля з Китаєм у 2025 році сягнула рекордних $171 млрд і удвічі перевищила торгівлю зі Сполученими Штатами, а частка КНР становить 27,2% бразильського зовнішньоторговельного обороту.

Боротьба за вплив на бразильську технологічну інфраструктуру та ризик втрати місцевого ринку для США

Бразилія є п’ятою за величиною інтернет-економікою світу, а її технологічний сектор у 2026 році становив понад 5% ВВП.

Бразильська енергомережа на 85% складається з відновлюваних джерел, передусім гідроелектростанцій, що робить країну одним із найдешевших місць для живлення дата-центрів.

Оператори великих хмарних платформ Amazon, Google і Microsoft потребують доступу до цієї енергії, через що потенціал ринку інфраструктури АІ для Бразилії оцінюється у $698 млрд у довгостроковій перспективі.

Окрім інфраструктури обчислень, американські корпорації прагнуть доступу до бразильського фінансового сектору, який за рівнем цифровізації випереджає більшість ринків Латинської Америки.

Бюджети бразильських банків на технології у 2026 році досягли $10 млрд, а державна система PIX, яка контролюється урядом і обробляє до 8 млрд транзакцій на місяць, концентрує переважну більшість внутрішніх платежів без посередництва іноземних платіжних операторів.

Лібералізація фінансового сектору відкриє Apple Pay, Meta Pay і Google Wallet доступ до цих потоків, тоді як збереження нинішнього регулювання залишає простір для китайських Ant Group і Tencent, які прагнуть глибшої інтеграції з PIX.

Бразильський ринок хмарних послуг зростає найшвидше в Латинській Америці, внаслідок чого китайський та американський Big Tech-сектори конкурують за контроль над даними 177 млн користувачів та бразильських державних органів.
Обмеження Amazon Web Services, Microsoft Azure та Google Cloud через податкову і регуляторну політику Бразилії створить умови, за яких китайські провайдери Huawei Cloud та Alibaba Cloud запропонують бразильському бізнесу та уряду дешевші хмарні обчислення і платформи штучного інтелекту.

Наслідком стане розміщення критично важливих даних бразильських державних органів та приватних осіб на китайських серверах. TikTok і Kuaishou вже конкурують з Instagram та YouTube і краще адаптуються до урядових регуляцій контенту, що посилює здатність Пекіна формувати інформаційне середовище.

Huawei контролює значну частину інфраструктури 5G і провела тестування з усіма основними бразильськими операторами, а збереження уряду да Сілви на ще один політичний цикл закріпить присутність Huawei у критичній інфраструктурі.

На початку червня 2026 року міністр закордонних справ Бразилії відвідав Пекін для обговорення цифрової кооперації.

Посилення впливу компаній з КНР на бразильському ринку розширює коло політичних та фінансових еліт, зацікавлених у збереженні нинішнього зовнішньоекономічного курсу, що ускладнює його зміну навіть внаслідок перемоги Болсонару.

Збільшуючи торговельну, фінансову і технологічну кооперацію з КНР, уряд Лули да Сілви впроваджує комплекс регуляторних ініціатив, які стримують зростання прибутків американських корпорацій. Закон «Felca» передбачає штрафи до 10% річного доходу платформ у країні за порушення вимог щодо захисту дітей.

Законопроект 2804/2024 зобов’язує цифрові платформи відраховувати 5% доходу до Універсального фонду телекомунікацій, а антимонопольний законопроект 4675/2025, аналогічний європейському Digital Markets Act, накладає жорсткі обмеження на використання персональних даних.

Перемога правопопулістського кандидата призведе до скасування цих ініціатив і надасть американському Big Tech більше можливостей закріплювати свою присутність на найбільшому цифровому ринку Латинської Америки.

Долучення Бразилії до проамериканської динаміки є ключовою умовою реалізації латиноамериканської стратегії Вашингтона

Після перемоги Кейко Фухіморі у Перу і Абелардо де ла Еспріельї у Колумбії Бразилія лишається єдиною великою державою регіону, чий уряд системно протистоїть стратегії Вашингтона.

Аргентина, Болівія, Чилі, Еквадор, Перу і Колумбія утворюють мережу урядів, лояльних до Сполучених Штатів, і саме за гарантії цих урядів Big Tech-еліти переносять капітал до Латинської Америки, перетворюючи континент на власну резервну юрисдикцію.

Без збільшення присутності в економічній та технологічній структурі Бразилії ця модель лишається неповною і вразливою для китайського впливу.

Американська адміністрація вивела з-під мит критичні для себе товари, мінімізуючи власні витрати, однак політичної мети тиск не досягає. Навпаки, посилення тарифів зміцнює Лулу, відштовхує експортний бізнес від підтримки Болсонару. Частка США в бразильському імпорті за рік скоротилася на 5,3% проти зростання китайської на 5,2%.

Обрана Білим домом стратегія наштовхується на контрзаходи, яких не застосовували інші уряди регіону. Лула обертає тарифний тиск на власну користь, позиціонуючись захисником суверенітету, і 47% бразильців уже вважають мита наслідком лобізму родини Болсонару в США.

Недостатня популярність Болсонару спонукає консерваторів до пошуку нового лідера перед наступним політичним циклом

Враховуючи, що залучення консервативного електорату недостатньо для перемоги у другому турі, Флавіу Болсонару активізував просування власних соціальних пропозицій, оголошення яких спрямоване на розширення його електоральної бази.
15 липня 2026 року Болсонару презентував соціальну програму «Brasil por Elas», розроблену разом із колишньою очільницею державного банку Caixa Econômica Federal Даніеллою Маркес і орієнтовану на малозабезпечене населення, релігійні громади та жінок-підприємиць.

Програма передбачає безкоштовний мобільний інтернет для 70 мільйонів бразильських жінок, забезпечення найвразливіших суспільних груп смартфонами, а також залучення систем штучного інтелекту для реєстрації випадків домашнього насильства, пошуку роботи.

Акцентування командою Болсонару уваги на соціальних програмах для жінок зумовлене скороченням підтримки кандидата серед цієї виборчої групи. Проведене в липні 2026 року опитування Datafolha зафіксувало, що електоральна перевага Лули да Сілви в другому турі серед жінок сягає 15%, а 53% жінок-виборців за жодних обставин не готові голосувати за Флавіу Болсонару.

Причиною скорочення підтримки серед жіночого електорату стала серія публічних конфліктів у консервативному русі, де вплив жіночих політичних лідерів стабільно обмежувався, а їхні прагнення отримати номінації на вирішальні політичні посади стикалися із протидією оточення Болсонару.

Жінки становлять 52,65% виборців Бразилії, а обов’язкове голосування для громадян від 18 до 70 років утримує їхню явку на рівні близько 80%, з огляду на що кампанія Болсонару зіткнулася із додатковою кризою підтримки.

Пропозиції, які просуває Флавіу Болсонару, лишаються непереконливими для низки електоральних груп через відсутність у лідера консерваторів іміджу самодостатнього політичного діяча. Протягом передвиборчої кампанії Флавіу Болсонару стабільно відтворював символіку, риторику та пріоритети свого батька.

Оскільки виборці асоціювали Болсонару-молодшого із колишнім бразильським президентом, кандидат перебрав на себе антирейтинг Жаїра Болсонару, який лишається високим серед міського електорату, чорношкірих бразильців та молоді. Водночас аполітичний електорат, який Жаїр Болсонару успішно залучав під час власних виборчих кампаній, лишається пасивним та не демонструє належного рівня підтримки Болсонару-молодшого.

Результати проведеного Genial/Quaest дослідження, згідно з якими 54% бразильців вважають помилковим висування кандидатури Флавіу Болсонару у президенти, засвідчили, що навіть частина консервативно налаштованих виборців має запит на більш поміркованого та досвідченого кандидата.

Лула натомість акумулював більшість прогресистського і соціал-демократичного електорату, а успіхи підтриманих ним кандидатів на місцевих виборах закріплюють цей авторитет.

Непопулярність Болсонару-молодшого посилюється недовірою економічних еліт до пропонованого консерваторами курсу на однозначний пріоритет торговельної та інвестиційної співпраці зі США.

Справа Banco Master, зменшення співпраці бізнесменів Сан-Паулу з консерваторами і акцент уряду Лули да Сілви на захисті економічного суверенітету країни обмежили шанси Болсонару побудувати взаємодію із більшістю традиційних економічних груп держави та спонукали консерваторів першочергово спиратися на підтримку американського капіталу.

Ймовірне переобрання да Сілви вже запустило кадрове оновлення руху. У 2027–2030 роках групи впливу довкола Болсонару шукатимуть нового лідера, здатного поєднати консервативну риторику і проамериканську програму з власною харизмою та ширшою електоральною базою.

Просування такого лідера та систематична робота з виборцями поза консервативною базою стають завданням на роки — для Вашингтона це означає, що ціна нинішніх рішень вимірюється щонайменше одним втраченим політичним циклом у ключовій країні півкулі.

Консервативна перебудова Латинської Америки, яку Білий дім реалізує через послідовний тиск на прогресистські уряди і підтримку лояльних кандидатів, зіткнулася з опором найбільшої економіки континенту. Підтримка уряду да Сілви з боку значної частини промислового і фінансового сектору, здатність великих корпорацій самостійно відстоювати свої інтереси перед Білим домом, і зростання присутності китайського капіталу стають факторами на користь збереження нинішнього курсу Бразилії.

Бразильські вибори 4 жовтня 2026 року зафіксують політичну ціну цієї непослідовності на найбільшому ринку Латинської Америки.

Континент, який Big Tech-еліти готують як резервну юрисдикцію для збереження активів напередодні глобального зіткнення, став одним із основних напрямків конкуренції з Пекіном. Прагнення уряду да Сілви продовжувати прагматичну зовнішню політику на основі балансу між відносинами зі США і КНР, та позиція місцевих економічних еліт, здатних вести переговори з Вашингтоном і Пекіном з урахуванням власних умов, перетворюють Бразилію на найскладнішого на континенті партнера США.

Нездатність США закріпити свій вплив у найважливішій економіці регіону стає сигналом про те, що без переосмислення підходу Вашингтона щодо Бразилії наступні кампанії в Латинській Америці даватимуть подібний результат.

Масштаб і диверсифікованість бразильської економіки збільшують ціну американських помилок, але не є головною причиною неуспіху Вашингтона. Вирішальним чинником стала непослідовність самої американської політики, оскільки тиск на адміністрацію Лули поєднується з транзакційними каналами, які гарантують пов’язаним із нею елітам доступ до Білого дому без зміни влади.

Дана публікація є результатом партнерства Мілітарного та SOLID INFO. Розширена версія – на сайті аналітичного центру.