Популярні
Звіт «Протидія рою: захист Об’єднаних сил в епоху дронів» містить детальну оцінку готовності США протистояти дроновим атакам, зокрема в контексті потенційної війни з Китаєм. Дослідження проведене незалежною аналітичною установою «Центр нової американської безпеки». У цьому матеріалі дана коротка витримка з цього звіту, яка висвітлює американську підготовку до протидії дроновим атакам. Оригінал цього звіту ви можете знайти в нашій Бібліотеці.
17 жовтня 2023 року іранські проксі-угруповання запустили два дрони-камікадзе — по авіабазі Аль-Асад у західному Іраку. Американські сили швидко збили один дрон; інший, хоч і пошкоджений, прорвався крізь оборону та поранив кількох американських військових. Одночасно авіабаза Харір на півночі Іраку стала ціллю ударного дрона бойовиків, але американські сили перехопили його до того, як він зміг завдати шкоди. Наступного дня персонал США на сирійському гарнізоні Аль-Танф зупинив один дрон, що наближався, але інший обійшов оборону та влучив у ціль, спричинивши незначні поранення. 19 жовтня єменські повстанці-хусити завдали ударів дронами по Ізраїлю, втягнувши есмінець USS Carney (DDG-64) у 10-годинний бій, який став «найінтенсивнішим бойовим зіткненням корабля ВМФ США» від часів Другої світової війни. Ці атаки дронами стали несподіванкою для американських сил і ознаменували початок того, що один із експертів описав як новий тип партизанської війни.
Унаслідок широкої доступності та доведеної ефективності дронів вороги Сполучених Штатів — чи то держави, чи терористи, чи злочинці — використовуватимуть їх для точних ударів по силах США. Дронова війна швидко еволюціонує, і загроза від дронів посилюватиметься. Вона охоплює весь світ, включно з територією самих США, про що свідчить помітне зростання кількості вторгнень дронів над американськими військовими базами.
У війні в Україні російські та українські сили продовжують застосовувати дрони в новаторський спосіб; вони стали незамінною зброєю на передньому краї та важливим інструментом для глибоких ударів. У міру того як противники Америки набуватимуть більшої майстерності в плануванні місій, розміри залпів зростатимуть, а атаки ускладнюватимуться, що зробить їх важчими для відбиття. Водночас стрімко розвивається штучний інтелект (ШІ), і незабаром справді автономні рої дронів стануть реальністю.
Цей звіт намагається відповісти на три ключові питання: чи закуповує Пентагон достатню кількість правильних типів засобів протидії дронам? Які уроки слід засвоїти з недавніх операцій протидії дронам на Близькому Сході? Чи готові Сполучені Штати до майбутньої загрози з боку дронів, особливо з боку Китаю?
Армія США вже давно вміє збивати винищувачі та ракети, що породжує запитання: чому дрони становлять проблему? Дрони груп 1–3, на яких зосереджено цей звіт, зазвичай повільніші й менші за пілотовані літаки, що ускладнює їхнє виявлення наявними РЛС ППО, оптимізованими під швидкі літаки. Крім того, дрони зазвичай дешеві й численні. Ворог може застосовувати кілька дронів одночасно, щоб перевантажити оборону. Нарешті, багатогранний характер загрози означає, що сили США мають бути готовими уражати різні типи дронів — кожен може вимагати окремих контрзаходів — і робити це у великому масштабі.
Існують різні способи нейтралізації дрона, але спершу потрібні сенсори для виявлення вторгнення. Отримавши сигнал про потенційно ворожий БпЛА, оборонці мають його локалізувати, супроводжувати та ідентифікувати. Якщо загрозу підтверджено, війська повинні обрати зброю, атакувати ворожий дрон, оцінити, чи ціль успішно знищена або виведена з ладу, та визначити, чи потрібна повторна атака. Усі ці рішення зазвичай ухвалюються за лічені хвилини.
Порівняння широкого спектра підходів до протидії дронам показує важливість багатошарової ППО, яка компенсує недоліки будь-якого окремого засобу. Жодна спроможність не оптимізована для боротьби з усіма типами дронів, і, працюючи поодинці, кожна має сильні та слабкі сторони. Застосування різних типів сенсорів і засобів ураження разом дозволяє нівелювати обмеження кожної окремої системи та ускладнює противнику прорив усіх шарів.
Попри наявність численних активних і пасивних спроможностей, не всі з них легко доступні військам США. Частково це пояснюється нерівномірними закупівлями та тривалими циклами розробки систем протидії БПЛА (C-UAS) «наступного покоління».
Перший сплеск інвестицій США в C-UAS спричинило застосування ІДІЛ комерційних квадрокоптерів проти військ США під час операції Inherent Resolve. На прохання Міноборони у червні 2016 року було «перепрограмовано» 20 млн дол. на організацію JIEDDO (Об’єднана організація з протидії СВП) для закриття «непередбачених критичних спроможнісних прогалин» у виявленні та ураженні малих і тактичних дронів у відповідь на спільну невідкладну операційну потребу від CENTCOM. Хоча ІДІЛ експериментувала з DJI-квадрокоптерами кілька років, перше масштабне застосування відбулося під час битви за звільнення Мосула в жовтні 2016-го. Тоді група здійснила понад 120 атак дронами за два дні. Крім «бомбардувальників», ІДІЛ застосовувала БпЛА для розвідки і пошуку цілей, наведення мінометного вогню та спрямування замінованих автомобілів на цілі.
Виступаючи перед Комітетом Сенату з питань збройних сил у березні 2017 року, тодішній командувач CENTCOM генерал Джозеф Л. Вотел заявив, що військо США потребує ефективної оборони, «яка може перемагати всі класи БпЛА», і що це «верхній пріоритет» для командування. До 2018 року витрати на C-UAS зросли понад 11 млрд дол.: 8,2 млрд на закупівлі та 3 млрд — на дослідження.
Сплеск 2018 року зумовили закупівлі дорогих систем ППО/ПРО Армією та ВМФ. Армія витратила 4,2 млрд дол., ВМФ — 3,2 млрд, разом понад 65% загальних витрат 2018 року на C-UAS. Для Армії 2 млрд дол. у 2018-му пішло на MIM-104 Patriot і перехоплювачі PAC-3. Подібно до цього, ВМФ витратили 1,3 млрд дол. на ракети SM-3 — перехоплювачі до корабельної системи Aegis BMD.
Водночас Армія різко наростила фінансування закупівлі доступних «спадкових» систем ППО з певною релевантністю до боротьби з дронами. Наприклад, між 2016 і 2017 роками витрати на наземну версію Phalanx та контрбатарейний радар AN/TPQ-50 було подвоєно. Обидві системи створені для перехоплення ракет, артснарядів і мін, але здатні протидіяти й малим дронам. Так само Армія планувала згорнути інвестиції в застарілі системи ближньої ППО, як AN/TWQ-1 Avenger і ПЗРК FIM-92 Stinger, але з 2017 по 2018 роки спрямувала туди більше коштів.
Паралельно Армія почала розробляти спеціалізовані засоби протидії дронам. У липні 2017 року було укладено перший контракт на 16 млн дол. на розробку Low, Slow, Small UAS Integrated Defeat System (LIDS), що стала головною системою протидії дронам у війську. Того ж року Армія використала 57,8 млн дол. додаткових коштів для розробки й закупівлі перехоплювача Coyote. Утім, їх було придбано відносно мало, навіть після «українського» сплеску витрат на C-UAS.
На початку 2000-х Армія скоротила ближню ППО, а нині її відновлення поглинає значну частку витрат на C-UAS. Проте обрані програми ППО не були спроєктовані з урахуванням загрози дронів, попри близькі місії. У 2018-му Армія розпочала розробку мобільної (M)-SHORAD інкремент 1: модифікована Stryker M1126 із ракетами Longbow Hellfire і ПЗРК Stinger, 30-мм гарматою Bushmaster і кулеметом 7,62 мм. M-SHORAD закриває прогалини ближньої ППО, але озброєна «не під дрони». Приміром, темп 30-мм гармати (200 постр./хв) замалий, щоб створити «стіни вогню» проти малих дронів. Подібно й теплові ГСН Stinger погано працюють проти «холодних» електричних дронів, попри модернізовані підривники. Окрім M-SHORAD, Stinger інтегровано в Mobile LIDS (M-LIDS) Армії та MADIS Корпусу морської піхоти. Армія запустила дві програми для заміни Stinger модернізованими ракетами, але виробництво не почнеться до 2028–2030 років.
На відміну від Армії, ВМФ підтримували потужну багатошарову ППО, включно з ППО ближньої дії, у своїх надводних силах. ВМФ здійснили вагомі інвестиції у зброю спрямованої енергії та РЕБ. Корпус морської піхоти у 2018-му почав розробляти C-UAS-сімейство MADIS.
До 2019 року Міноборони кілька років остерігалося «дронової» загрози, але досі не мало цілісних, злагоджених стратегій інвестицій і закупівель. Багато інвестицій у C-UAS дублювали одна одну й ішли на неінтероперабельні системи. Невідкладні потреби в зоні бойових дій штовхали до короткотермінових рішень — головно «спадкової» ППО та прототипів, що не перейшли у серійне виробництво. Десятки нових технологій створювалися та випробовувалися, але не було системної оцінки чи відбору тих, що мають стати «програмами запису».
Щоб централізувати зусилля Об’єднаних сил, у 2019 році міністр оборони визначив Армію «виконавчим агентом» місії C-UAS, доручивши їй «доктрину, вимоги, матеріальну частину, стандарти навчання й спроможності» та забезпечення інтероперабельності систем, які купують види військ. У лютому 2020-го Армія створила Joint Counter-Small Unmanned Aircraft Systems Office (JCO), щоб ще більше впорядкувати зусилля. Щоб усунути надмірність і полегшити перехід від досліджень до виробництва, JCO оцінив 40 різних C-UAS-технологій і рекомендував до закупівлі найкращі вісім.
Попри лідерство JCO, витрати на C-UAS знизилися між 2020 і 2021 роками, коли невідкладні потреби на Близькому Сході спали. Хоча дрони відігравали важливу роль в інших конфліктах, війська США вже не щодня з ними боролися, і інші пріоритети взяли гору. У 2020–2021 роках Армія витратила близько 70 млн дол. на закупівлі «антидронових» систем проти 302 млн лише у 2019-му. У 2022-му, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, дрони стали однією з домінантних систем озброєння, і витрати Армії США на боротьбу з малими дронами зросли до 760 млн дол. Хоча Пентагон також збільшив витрати на традиційну ППО та допомогу Україні, війна знову активізувала фінансування місії, адже масштаб «дронової» війни став очевидним.
Додатково у 2022-му деякі обрані JCO у 2020 році системи, як-от LIDS і MADIS, перейшли в повномасштабне виробництво. Утім, темпи та обсяги закупівель недостатні. Армія скоротила закупівлі перехоплювачів Coyote у 2022 і 2023 роках до мізерних 172 і 203 одиниць замість того, щоб тримати рівень 2021-го. ВМФ і ВПС особливо відстають у закупівлі спеціалізованих багатошарових C-UAS.
До 2023 року ВПС розгорнули 99 систем NINJA (Negation of Improvised Non-State Joint Aircraft) на пріоритетних авіабазах, але цей комплекс — сенсори та некінетичні засоби — не покриває весь спектр загроз. NINJA передусім розрахована на захист від малих і комерційних дронів. Подібно, ВМФ інвестували в РЕБ і деякі програми «спрямованої енергії», але не в «кінетичні» перехоплювачі, спеціально створені для дронів.
У 2024 році Армія оголосила про плани сформувати дев’ять нових «антидронових» батарей у складі підрозділів IFPC і дивізійних батальйонів ППО. У кожному підрозділі C-UAS буде 15–20 пускових Coyote на 4 ракети кожна. Це вкрай тонка «парасолька», адже дивізія має прикривати майже 30 кілометрів фронту. До того ж майже всі заплановані пускові Армії — для стаціонарних позицій, а не мобільні. Ці закупівлі допоможуть захищати бази, але не допоможуть піхоті чи маневровим підрозділам у наступі.
Загалом у 2025 році Пентагон планує витратити близько 7,4 млрд дол. на C-UAS.
Можливо, найсуттєвіше — більшість закуплених засобів має несприятливе співвідношення «вартість пострілу»/«вартість цілі»: перехоплювач значно дорожчий за дрон. Наприклад, DJI Mavic 3 коштує близько 2000 дол. Занадто часто сили США застосовують «вишукані» високоточні ракети вартістю сотні тисяч або мільйони доларів для знищення дешевих дронів. Coyote по ~125 000 дол. за одиницю дешевший за більшість інших «антидронових» засобів США. Але ракети меншої вартості та гарматні системи знижують ціну ще відчутніше й мають великий потенціал.
Дешевші боєприпаси також дозволяють накопичувати більші запаси на складах і тримати їх під рукою. Глибокі «магазини» недорогих перехоплювачів дають змогу берегти дорогі ракети для вищого класу загроз. США треба закуповувати більше «кінетичних» C-UAS із вигідним обміном «ціна пострілу — ціна цілі».
Нереалізована обіцянка «зброї спрямованої енергії»
Зброя спрямованої енергії — високопотужні лазери і високопотужні мікрохвилі — давно розглядається як технологія, що дасть американським бійцям вирішальну перевагу проти дронів. Така зброя може слугувати ефективним засобом ураження навіть проти роїв, пропонуючи низьку вартість «пострілу» й потенційно «безмежний боєкомплект». Попри це й вагомі інвестиції, жоден вид військ не перевів свої програми зі статусу дослідних робіт у повноцінну бойову спроможність.
Частково це пов’язано зі складністю інтеграції такої зброї на наявні платформи. Вона потребує значного енергопостачання та охолодження, що збільшує розміри й вагу носія. Відтак більшість систем енергетичної зброї великогабаритні й призначені для захисту стаціонарних об’єктів.
ВМФ, ВПС і Армія розробляють різні лазерні та мікрохвильові системи. За останнє десятиліття ВМФ витратили 261 млн дол. на створення низькопотужного «осліплювального» лазера, який у 2025-му перейшов у малосерійне виробництво. Від 2015 року Армія витратила близько 1,7 млрд дол. на дослідження, більшість — на лазери. Ба більше, лише за два останні роки понад 200 млн дол. спрямовано на IFPC HEL і лазерний M-SHORAD.
Втім, обидва лазери погано проявили себе на випробуваннях. Чотири 50-кіловатні лазерні M-SHORAD у 2024-му розгорнули в зоні CENTCOM для оборони баз, але військові визнали їх громіздкими та неефективними. Можливо, через недостатні випробування до розгортання — які різко обмежені через ризик ненавмисного ураження об’єктів у небі, включно із супутниками. Керівництво Армії запевняє, що лишається відданим лазеру IFPC-HEL на 300 кВт, але в бюджеті 2025 Армія планує скоротити 4,8 млрд дол. із запланованого фінансування програми.
Армія раніше профінансувала й отримала чотири мікрохвильові комплекси, які можуть мати кращі короткотермінові перспективи, ніж лазери. Мікрохвильова зброя — наразі єдина, здатна одночасно вражати кілька дронів. Утім, Армія почала вкладатися в неї лише у 2022-му, витративши на програму близько 80 млн дол. Систему успішно випробували під час навчань Balikatan на Філіппінах у травні 2025 року. Потрібні додаткові випробування «в полі», щоб визначити готовність до виробництва.
Еволюція витрат США на C-UAS показує два головні сплески інвестицій: негайну оперативну відповідь на дрони ІДІЛ у середині 2010-х і недавнє зростання, зумовлене уроками високотемпової «дронової» війни в Україні. Це фінансування підтримало як адаптацію «спадкових» систем, так і створення спеціалізованих технологій. Але попри мільярди інвестицій, Міноборони віддавало пріоритет «вишуканим» ефекторам, а не масштабованим і рентабельним рішенням, часто застосовуючи дорогі ракети проти дешевих дронів. Цей дисбаланс став особливо очевидним, коли сили США на Близькому Сході зазнали масованих атак дронами після початку війни між Ізраїлем і ХАМАС у жовтні 2023 року.
Однак на оборону від дронів слід дивитися не лише через призму бюджету, а й через те, як війська США застосовують закуплені спроможності. Аналіз дій сухопутних військ на суші та ВМФ/ВПС на морі на Близькому Сході показує складність місії C-UAS і важливість поєднання належних тактик, технік і процедур із шаровими активними та пасивними оборонами.
Загроза іранських дронів на Близькому Сході, хоч і серйозна та смертельна, порівняно мала й «груба» проти витончених наступальних БпЛА-спроможностей Китаю. Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) давно вважає дрони ключовим елементом «армії світового класу» і надає пріоритет їхньому виробництву та інтеграції у свої сили. У 2024 році НВАК замовила один мільйон дронів-камікадзе з постачанням до 2026-го і продовжує дослідження та розробку автономних роїв у межах переходу до «інтелектуалізованих» сил. У потенційному конфлікті за Тайвань сили США мають бути готовими протистояти не лише китайським ракетам і пілотованій авіації, а й швидко зростаючому парку дронів, що загрожують американським базам і розосередженим операціям. Хоча дрони поступаються передовим ракетам, «глибокі запаси» китайських БпЛА можуть використовуватися для подавлення та знищення сил США у затяжному конфлікті в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Подібно до США, Китай вивчає уроки війни в Україні та інших конфліктів. У результаті НВАК посилила курс на БпЛА, продемонструвавши 36 різних дронів на авіасалоні в Чжухаї в листопаді 2024 року — від великих «вишуканих» систем до мікродронів масою 600 г. Оскільки дрони-камікадзе різних розмірів відіграють важливу роль в Україні як стратегічний і тактичний вогневий засіб, НВАК також розширює перелік ударних дронів. Наголос робиться на «масовому виробництві» «доступних» дронів, що можуть «переобтяжити противника» за рахунок «кількості» та «інноваційної» тактики.
Підрозділи НВАК інтегрують FPV-дрони для протитанкових і протипіхотних місій; частина FPV керується через волоконно-оптичні кабелі, щоб не піддаватися РЕБ. Додатково ведеться розробка щонайменше двох малопомітних дронів — CH-7 Rainbow і GJ-11 Sharp Sword — для дальньої висоти, розвідки та ударів у ворожому повітряному просторі. Підсумовуючи, НВАК швидко нарощує виробництво як «верхнього», так і «нижнього» сегментів і невдовзі може мати найбільший і найскладніший парк дронів у світі.
Поки Сполучені Штати осмислюють можливість військового зіткнення в Індо-Тихоокеанському регіоні, життєво важливо зрозуміти, як китайські збройні сили використовуватимуть наявні й майбутні дронові технології. Орієнтація НВАК на ШІ та передові дрони майже напевно означає, що американським силам доведеться оборонятися від складних атак БпАК. Якби війна почалася завтра, чи були б збройні сили США готові?
Щоб дослідити це питання, команда з оборонних досліджень провела штабну гру, аби з’ясувати, як сили США могли б оборонятися від китайських дронових атак під час затяжної війни за Тайвань. Сценарій було розгорнуто на 42-й день великого конфлікту й передбачав, що і Сполучені Штати (Сині), і Китай (Червоні) вичерпали запаси високотехнологічних далекобійних ракет і перехоплювачів ППО великої дальності. У цьому сценарії Китай застосовував дрони, намагаючись придушити та знищити сили США, які діяли всередині Першого острівного ланцюга.
З огляду на дослідницький акцент на американських спроможностях протидії дронам, TTX було спроєктовано як односторонню планувальну гру. Гру розгорнули в неконкретизованому близькому майбутньому, де Китай суттєво інвестував у далекобійні військові та малі комерційного походження дрони-камікадзе, тоді як США розгорнули багатошарову протидронову оборону з обмеженою кількістю лазерів, гармат із посиленими боєприпасами, високопотужну мікрохвильову зброю, дрони-перехоплювачі та системи РЕБ.
Моделювання чітко показало, наскільки майбутні дронові загрози відрізнятимуться від тих, що спостерігаються сьогодні на Близькому Сході та на полях бою України. Це зумовлено не лише масштабом і складністю дронів НВАК, а й архіпелаговою природою Індо-Тихоокеанського регіону та величезними відстанями між островами, що створюватиме серйозний тиск на операції США з протидії дронам.
Китайські дрони загрожують зривом операцій США, перенавантаженням оборони та ускладненням логістики. Завдяки дешевим дронам Китай спроможний довго атакувати сили США в межах Першого острівного ланцюга. Далекобійні військового класу дрони-камікадзе можуть застосовуватися для «віддалених» ударів, тоді як менші дрони можуть доставлятися літаками більшої дальності або надводними безекіпажними засобами. Крім того, маневровість FPV і дронів-камікадзе, запущених із «материнського» БпАК або безекіпажного надводного апарата (USV), створює загрозу по всіх 360 градусах.
Хоча більшість ударів дронами, ймовірно, радше придушуватимуть сили США, ніж знищуватимуть їх, вони все одно дезорганізовуватимуть наступальні операції, змушуючи американські сили переходити до оборонної позиції. Сукупний ефект повторюваних атак дронами може виснажити запаси перехоплювачів і ще більше обмежити операції, зрештою оголюючи сили США. Врешті-решт масштаб китайської дронової загрози випереджатиме американську активну оборону.
Висока ймовірність широкомасштабного вибуття активних засобів протидії дронам і перехоплювачів означає, що США повинні також надавати пріоритет пасивній обороні в індо-тихоокеанському бою з дронами. Активні засоби — глушники, ракетні перехоплювачі, гармати та високопотужні мікрохвилі — необхідні, але недостатні для протидії зростаючій дроновій загрозі. Повсюдність і масовість дронів груп 1 і 2 означає, що «проривники» — дрони, які прослизнули крізь ППО, — неминучі. Отже, сили США повинні розвинути міцну систему пасивної оборони, особливо на стаціонарних об’єктах, таких як авіабази, що буде корисною проти широкого спектра повітряних загроз, включно з дронами. За наявності активної й пасивної оборони сили США зможуть поглинати та пом’якшувати частину ефектів дронових атак і продовжувати наступальні операції.
США потрібні великі запаси перевірених засобів протидії дронам, щоб захищати розосереджені сили від китайських атак. В Індо-Тихоокеанському регіоні сили США діятимуть через кілька острівних держав на відстані сотень або тисяч миль одна від одної. Розосередження підвищує живучість, але також збільшує попит на точкову оборону — системи ближньої дії, що прикривають обмежену площу, — якщо позиції віддалені. Більшість спеціалізованих C-UAS — короткої дальності, тому кожній локації, яку США прагнуть захистити від дронів, потрібен власний набір шарових інтегрованих сенсорів і засобів ураження. Відтак розумно припустити, що під час індо-тихоокеанського конфлікту попит на короткодіючі системи протидії дронам істотно зросте.
Навіть з урахуванням запланованих поліпшень сили США, ймовірно, матимуть труднощі з відбиттям великих залпів, складних атак і автономних роїв без застосування нових технологій — мікрохвильової зброї та ШІ. На певному етапі системи, що перехоплюють дрони по одному, будуть насичені — або вичерпаються перехоплювачі, або системи не встигатимуть перенацілюватися достатньо швидко, щоб перехопити дрон до влучання.
Щоб перемагати у великих і складних атаках, сенсори й перехоплювачі США мають бути безшовно інтегровані в автоматизовану систему управління й контролю (C2), підсилену ШІ. Коли масштаб атак зростає з кількох дронів до десятків і сотень, оборонці США мають реагувати блискавично на множинні загрози у дедалі коротший час. З огляду на швидкість ухвалення рішень при перехопленні дронів, силам США знадобляться системи з ШІ, що оптимізують вибір засобів ураження та координують відповіді між різними оборонними платформами.
Нарешті, США мають і надалі інвестувати в пасивні сенсори високої роздільної здатності, які дозволять виявляти та брати на приціл дрони, що наближаються, на більшій дальності без випромінювання.
Після десятиліть домінування в повітрі та майже монополії на високоточні удари Сполучені Штати зіткнулися з докорінно іншим, більш ворожим світом, де поширення дешевих дронів зробило масові високоточні вогневі ураження доступними. Імовірно, у будь-якому майбутньому конфлікті дрони становитимуть неминучу загрозу для сил США. Після розпаду СРСР армія США допустила деградацію спроможностей ближньої ППО, створивши суттєву «вразливу прогалину», яку дрони лише поглибили. Нині загроза далекобійних дронів-камікадзе та малих комерційних БпЛА зростає, адже вони достатньо дешеві, щоб противники могли накопичувати великі запаси, а їхні розміри та профілі польоту дозволяють їм експлуатувати слабкі місця традиційної американської ППО. Росія й Іран дізналися про цю загрозу «в лоб» під час української операції «Павутиння» та ізраїльської операції «Східний лев» відповідно. У цих атаках малі дрони завдали значної шкоди великим, незахищеним, дорогим системам озброєння. США мають засвоїти ці уроки й надати пріоритет боротьбі з дронами — інакше ризикують зазнати подібної долі.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
