Застарілі проблеми, нові загрози: 45-та танкова бригада Німеччини та гібридна вразливість у Литві

19 грудня 2023 року Німеччина та Литва підписали офіційну угоду про розгортання німецької бронетанкової бригади в Литві. Це стало історичним моментом для обох народів.

Для Литви це було величезним дипломатичним і стратегічним досягненням, що закріпило зв’язки з однією з провідних держав Європи та посилило безпеку й стримування після російського вторгнення в Україну. Хоча німецькі війська чисельністю в батальйон вже діяли в Литві у складі місії НАТО з посиленої передової присутності, бронетанкова бригада виведе цю співпрацю на новий рівень.

Для Німеччини це стало історичною зміною у зовнішній політиці — найбільшим постійним розгортанням німецьких військ з часів Другої світової війни. Цим кроком Німеччина значною мірою змусила замовкнути критиків, які стверджували, що головна потуга Європи робить недостатньо для колективної європейської безпеки, особливо на критично важливому східному фланзі.

Новостворена бригада отримала назву «45-та танкова бригада» (у Німеччині також відома як «литовська» бригада) і, як випливає з назви, складатиметься з понад 4800 військовослужбовців з бронетехнікою, такою як сучасні танки Leopard 2A8 або бойові машини піхоти Puma. Попри те, наскільки потужно це звучить, на шляху до досягнення повної оперативної спроможності у 2027 році залишаються кілька ігнорованих проблем. У той час як існує багато статей про силу та можливості 45-ї бригади, менше уваги приділяється викликам, про які я розповім у цій статті. Ці виклики стосуються насамперед людських ресурсів, дезінформації та логістики; їх необхідно вирішити до повного розгортання бригади у 2027 році.

Одним із головних викликів, з якими стикається Бундесвер не лише під час розгортання 45-ї бригади в Литві, а й у процесі відновлення своєї потужності часів Холодної війни, є кадри, а точніше — їх нестача. Хоча наразі чисельність Бундесверу становить близько 185 000 осіб, сухопутний компонент (Heer) налічує лише 64 000 солдатів. Визнаючи, що такої кількості недостатньо, Німеччина представила амбітний план щодо збільшення своїх збройних сил до 460 000 готових до бою військовослужбовців до 2035 року. Однак набір йде повільно, і Бундесвер намагається утримати новобранців — до 20 відсотків з них відсіюються під час початкової підготовки.

Ця проблема зберігається і при розгортанні військ у Литві. Поки що лише близько 10 відсотків необхідних солдатів виголосили бажання служити в Литві добровільно. Якщо такі стимули, як фінансові бонуси, не спрацюють, німецьке військове керівництво може бути змушене зробити призначення обов’язковими, що ще більше підірве моральний дух військ. Тим не менш, Борис Пісторіус, міністр оборони Німеччини, стверджує, що бригада буде повністю боєздатною вчасно. Чесно кажучи, Німеччина не єдина країна, яка стикається з проблемами набору, але з огляду на те, що загроза на східному кордоні НАТО зростає, цю проблему потрібно вирішувати, і швидко.

Існує кілька способів подолання цієї кризи — як короткострокових, так і довгострокових. У короткостроковій перспективі Німеччина має продовжувати збільшувати фінансові та інші стимули, щоб зробити привабливим не лише розгортання в Литві, а й професію солдата загалом. Однак це спрацює лише в короткостроковій перспективі і навряд чи залучить найкращих фахівців, особливо в критично важливих сферах, таких як протиповітряна оборона або кібербезпека, оскільки люди з освітою та досвідом можуть легко знайти більш оплачувану і загалом легшу цивільну роботу.

Тому вирішення проблеми набору в довгостроковій перспективі вимагатиме непопулярного, але вкрай необхідного рішення про відновлення обов’язкової військової служби. Парламент Німеччини (Бундестаг) вже прийняв «Закон про модернізацію військової служби», згідно з яким усі 18-річні чоловіки будуть зобов’язані заповнити анкету про свою придатність і мотивацію до служби, а починаючи з 2027 року всі чоловіки, народжені після 2008 року, повинні будуть пройти медичне обстеження.

Зараз цей закон спрямований на те, щоб зробити добровільну службу привабливішою, але, якщо виникне потреба, Бундестаг може прийняти закон, який зробить військову службу примусовою. Хоча призов усіх чоловіків військового віку не є необхідним (і є занадто великим тягарем), обмежена військова служба є обов’язковою. У традиційному німецькому стилі часів Холодної війни обов’язкова служба дозволила б створити великий резерв у Німеччині, тоді як найкращі війська були б вільні для служби на східному фланзі НАТО.

Тут важливо зазначити дві речі щодо призову. По-перше, хоча німецький уряд згадував, що може зробити військову службу примусовою «за запитом» у разі потреби, це, ймовірно, не спрацює. Німеччина відома своєю повільною та складною бюрократією і процесом прийняття політичних рішень; отже, такий важливий закон не буде прийнятий швидко чи легко з огляду на величезний суспільний та політичний тиск. І навіть коли (або якщо) це станеться, мине принаймні кілька років, перш ніж перші призовники розпочнуть службу, і ще кілька років, перш ніж буде створено боєздатний резерв. А час не на нашому боці. Тому закон про обов’язкову службу має бути прийнятий задовго до того, як виникне реальна потреба.

По-друге, як німецьку громадськість, так і німецьких військовослужбовців слід навчити, що такі приготування робляться для того, щоб уникнути війни, а не для того, щоб готуватися до участі в ній. Зрозуміло, з огляду на поточну геополітичну ситуацію, що пересічний чоловік призовного віку або солдат у Німеччині з пересторогою ставиться до військової служби, особливо на східному фланзі НАТО, але, як каже старе прислів’я: Si vis pacem, para bellum — хочеш миру, готуйся до війни.

Іншими словами, призов необхідний для того, щоб взагалі не довелося воювати.
Немає сенсу прикрашати той факт, що Росія вже понад десять років веде інформаційну війну проти європейських країн. Ферми ботів поширюють дезінформацію про російське вторгнення в Україну, підтримку України з боку НАТО, втручаються у виборчі процеси в різних європейських країнах тощо. Мета цього — посіяти розкол у цільових країнах, підірвати військові зусилля України, налаштувати громадську підтримку проти важливих оборонних проєктів і привести до влади проросійських політиків.

Нещодавнім прикладом такої дезінформаційної кампанії був проєкт Капчяместіс у Литві. Литовський уряд у рамках нарощування військового потенціалу вирішив побудувати полігон поблизу міста Капчяместіс, неподалік південного кордону Литви з Польщею, у самому центрі Сувальського коридору — ключової зони для оборони Литви. Я згадую про це тому, що проєкт став мішенню для російської дезінформаційної кампанії, спрямованої на те, щоб роздратувати не лише мешканців Капчяместіса, а й більшу частину населення Литви, намагаючись закрити його. Троль-ферми створювали групи та фейкові акаунти у Facebook, щоб підбурювати до загальнонаціональних заворушень проти проєкту. Ці групи поширювали фейкові новини та повторювали звичні кремлівські наративи про «мілітаристське НАТО» та «Литву, що провокує Росію». Проте завдяки швидкому втручанню литовської влади розповсюдження дезінформації вдалося локалізувати, а сам проєкт пройшов стадію голосування в литовському парламенті.

Кампанія проти полігону в Капчяместісі була лише малою часткою ширших зусиль Кремля з саботажу оборонних проєктів у Литві та Європі загалом. Це важливо, тому що неминуче прибуття 45-ї бригади стане (і вже є) об’єктом аналогічної кампанії інформаційної війни. Прокремлівські групи повторюють наративи про «окупацію Литви», заходячи так далеко, що порівнюють її з нацистською окупацією, або створюють фейкові новини про злочини, скоєні німецькими солдатами, такі як вбивства або зґвалтування цивільних. Враховуючи німецьку історію, це дуже чутлива тема.

Хоча абсолютна більшість литовців підтримують розгортання німецької бригади, ці (переважно онлайнові) групи залишаються. На жаль, з прибуттям такої великої сили (майже 5000 солдатів) ризик інцидентів і провокацій суттєво зростає. Надзвичайно важливо навчити звичайних німецьких солдатів та офіцерів тому, що російська пропаганда шукатиме будь-яку, навіть найменшу можливість дискредитувати НАТО та німецьку армію в цілому і намагатиметься спровокувати їх.

Німці повинні розуміти, що вони будуть «під лупою». Будь-який реальний інцидент або злочин, скоєний німецькими військами, роздутий до неймовірних масштабів дезінформацією в соціальних мережах, може призвести до політичних наслідків як у Литві, так і в Німеччині, та стати масовою пропагандистською перемогою Росії. Бундесвер не повинен недооцінювати цю загрозу і розуміти, що перемоги в пропагандистській/інформаційній війні так само важливі, як і перемоги на полі бою, і часто можуть призвести до тріумфу або поразки ще до того, як почнуть літати кулі.

Омар Н. Бредлі, 5-зірковий генерал армії США часів Другої світової війни, сказав: «Аматори вивчають тактику; професіонали вивчають логістику». Розгортання великої кількості військ та техніки в Литві вимагає ефективної логістики та центрів постачання як у Німеччині, так і в Литві. Литва будує ціле військове містечко для німецьких військ та їхніх родин, а також іншу необхідну інфраструктуру. Хоча побудова ланцюгів постачання з Німеччини до Литви сама по собі є викликом, є ключовий елемент логістики, який часто ігнорують, особливо в мирний час. І це — безпека.

Щоб забезпечити 45-ту бригаду особовим складом та технікою, Німеччина має створити безпечні коридори постачання до Литви. Хоча це здається простим, ми повинні розглянути фактори, що впливають на безпеку. Після російського вторгнення в Україну у 2022 році Росія розпочала кампанію саботажу по всій Європі, націлену на оборонні об’єкти, заводи та критичну інфраструктуру. Ці атаки часто здійснюються місцевими російськими колаборантами, завербованими через соціальні мережі або месенджери. Хоча ці колаборанти часто використовують примітивні методи і діють невдало, вони все одно можуть завдати шкоди, особливо коли йдеться про логістику.

Минулого листопада саботажники підірвали залізничну колію в Польщі. У січні невідомі пошкодили залізничні колії в Німеччині. Використовуючи ці прості методи, Росія може значно перешкоджати розгортанню військ і матеріальних засобів на східному фланзі НАТО навіть у мирний час, не активуючи 5-ту статтю НАТО.

Сама природа цих атак — залучення цивільних осіб з вразливих груп, таких як російська діаспора, ідеологічно близькі групи або просто люди, що шукають швидких грошей — робить такі напади надзвичайно непередбачуваними, і їх важко зупинити. Найгірше те, що російські спецслужби часто використовують підлітків, завербованих через соцмережі, для проведення диверсій або шпигунських операцій. Це не лише радикалізує молодь, а й наражає її на значну небезпеку. Хоча загроза саботажу існувала завжди, сьогодні завдяки можливостям інтернету та соціальних мереж ці атаки можуть здійснюватися швидко, непередбачувано та з мінімальними витратами для організатора. І щиро кажучи, незалежно від того, як сильно ми освічуємо наші суспільства, завжди знайдеться хтось, готовий вчинити саботаж заради швидкої наживи або, що гірше, з ідеологічних міркувань.

Цю проблему можна вирішити кількома способами. По-перше, Литва та Німеччина повинні стрімко посилити безпеку залізниць за допомогою відеоспостереження, дронів, фізичних бар’єрів та кібербезпеки, особливо у ключових транспортних вузлах. Такі заходи стримають більшість диверсантів-аматорів, найнятих російською розвідкою, вимагаючи більш складних, дорогих і ризикованих операцій. По-друге, німецьке військове командування при плануванні своїх операцій (навіть у мирний час) повинно враховувати можливість таких інцидентів та дефіциту постачання, спричиненого ними. Хоча малоймовірно, що саботаж значно затримає прибуття німецької бригади до Литви, Росія все одно продовжуватиме шукати будь-яку можливість, щоб підірвати повну оперативну спроможність 45-ї бригади.

Підсумовуючи: Німеччина готується до найбільшого постійного розгортання військ з часів Другої світової війни, відправляючи до Литви потужну 45-ту танкову бригаду чисельністю майже 5000 осіб. Хоча це, безперечно, вкрай необхідний захід стримування, він пов’язаний із викликами, унікальними для нинішнього геополітичного клімату: від браку кадрів до інформаційної війни проти сил НАТО та диверсійних кампаній у Європі. Усе це вимагає від Німеччини та Литви діяти швидко й рішуче, не боячись приймати необхідні, хоча й непопулярні рішення, як-от закон про обов’язкову військову службу.

Хоча Росія не в змозі повністю зупинити розгортання 45-ї бригади в Литві, вона, безсумнівно, намагатиметься використати будь-яку можливість, щоб сповільнити, дискредитувати або іншим чином перешкодити її боєздатності.

Надзвичайно важливо розуміти, що усвідомлення нетрадиційних загроз, таких як дезінформація чи саботаж, є таким же важливим, як ППО чи бронетехніка. Німецьке військо не повинно ігнорувати це і має розбудовувати спроможність реагувати не лише на конвенційну війну, а й на вищезгадані загрози.