Популярні
Незважаючи на те, що першочергово береговий ракетний комплекс «Бастион» призначався для боротьби з кораблями, російські окупанти з початку повномасштабного вторгнення застосовують його для ударів по наземних об’єктах в Україні.
Водночас українські Сили оборони почали активне полювання на ці системи противника та місця їхнього базування у тимчасово окупованому Криму.
Адже важливо вибити здатність у агресора застосовувати таку зброю, яку важко перехопити засобами ППО. Хоча в українських захисників є такий досвід.
Російський береговий ракетний комплекс (БРК) «Бастион» створений для боротьби з надводними кораблями різних типів у прибережних водах. Комплекс розроблений «НПО машиностроения». За класифікацією ГРАУ він має індекс 3К55.
Основне озброєння комплексу — протикорабельні надзвукові ракети П-800 «Оникс» (експортна назва «Яхонт») із базовою дальністю стрільби до 300 км.
Комплекс випускається у двох варіантах: мобільному «Бастион-П» і стаціонарному або шахтному «Бастион-С», при цьому останній орієнтований головним чином для постачання іноземним замовникам.
«Бастион-П» є основною версією комплексу, який перебуває на озброєнні РФ. Запуск ракет здійснюється з самохідних пускових установок К-340П, розміщених на колісному шасі підвищеної прохідності МЗКТ-7930, що забезпечують високу мобільність. На кожній встановлено по дві ракети «Оникс» у транспортно-пускових контейнерах для вертикального запуску.
До складу дивізіону входить чотири таких пускових. Координацію їх застосування забезпечує машина управління К-380П на шасі КамАЗ-43101, їх кількість у дивізіоні може досягати двох одиниць.
Для обслуговування та поповнення боєкомплекту до складу дивізіону входять чотири транспортно-заряджальні машини К-342П, а також засоби управління і розвідки та машина забезпечення бойового чергування.
Час розгортання ракетного комплексу після маршу становить п’ять хвилин. Зворотний процес займає приблизно стільки ж часу. Це забезпечує високу живучість і можливість швидкої зміни позиції. Комплекс можна розгорнути на відстані від берегової лінії для ускладнення виявлення позиції ворожими засобами розвідки.
Виявлення надводних цілей та цілевказання для «Бастиона» здійснюється за допомогою радіолокаційної станції (РЛС) «Монолит-Б», яка може відшуковувати кораблі противника на дальності до 450 км, або гелікоптерного радіолокаційного комплексу 1К130Е з РЛС И-801 «Око».
Цей ракетний комплекс є одним із ключових елементів протикорабельної оборони Військово-морського флоту РФ. Вони розгорнуті у різних регіонах, зокрема на узбережжі Чорного та Балтійського морів і Тихого океану. Також комплекс експортувався до низки країн.
Перше бойове застосування системи відбулося восени 2016 року у Сирії по наземних цілях. Можливість таких ударів і боротьби з надводними кораблями свідчить, що комплекс можна вважати універсальним.
Базова ракета «Оникс» має довжину 8,9 м, а діаметр – 0,7 м. Стартова маса – 3 тонни і розмах крил – 1,7 м. При цьому вага фугасно-проникаючої бойової частини – 300 кг.
Ракета оснащена рідкопаливним прямоточним повітряно-реактивним двигуном, який працює на термостабільному авіаційному гасі Т-6.
У носовій частині ракети розташований повітрозабірник у центральному конусі, якого розміщені системи управління, радіолокаційна головка самонаведення і бойова частина. Усі інші внутрішні об’єми використовуються для зберігання рідкого палива.
Старт «Оникс» з контейнеру на пусковій комплексу «Бастион» здійснюється вертикально з використанням твердопаливного прискорювача, який виводить ракету на траєкторію польоту та розганяє до швидкості , яка необхідна для ввімкнення маршового прямоточного двигуна.
Твердопаливний прискорювач, встановлюється у камері згоряння двигуна і після закінчення роботи викидається потоком повітря.
Робота двигуна забезпечує максимальну швидкість польоту ракети до 2.6 Маха або 3182 км/год на значній висоті та близько 2 Маха біля поверхні (2448 км/год).
Стандартна версія ракети може уражати цілі на відстані до 300 кілометрів. У такому варіанті на маршевій ділянці вона спочатку піднімається на висоту 14 км, а на кінцевій ділянці опускається на 10 –15 м над поверхнею води.
Водночас якщо пуск здійснюється лише за низьковисотною траєкторією польоту, то дальність зменшується до 120 км.
«Оникс» оснащується комбінованою системою наведення на ціль, яка поєднує інерційну систему на маршевій ділянці траєкторії польоту та активну радіолокаційну (РГСН) — на кінцевій ділянці. Також є можливість ураження стаціонарної цілі за закладеними координатами.
Заявлено, що радіолокаційна ГСН може захопити надводну ціль типу «крейсер», тобто великий надводний корабель на відстані до 75 км. Водночас кораблі менших розмірів захоплюються відповідно з меншої відстані.
Після початкового захоплення цілі вона вимикається і ракета знижується до висоти 5-10 м, що суттєво підвищує її шанси прорвати протиповітряну оборону корабля. Повторно головка самонаведення вмикається на кінцевій ділянці польоту для захоплення цілі перед безпосереднім ураженням.
У 2019 році росіяни анонсували початок випробування нової версії ракети «Оникс-М» з дальністю ураження нібито 800 кілометрів. Однак наразі невідомо, чи стоять ці ракети на озброєнні російських комплексів «Бастион» та чи відповідають дійсності заявлені характеристики.
У 2024 році вони заявили про розробку нової головки самонаведення для ракети «Оникс». Вона мала забезпечити кращу влучність, меншу чутливість до радіоелектронних перешкод, а також збільшену точність захоплення наземних цілей.
На експорт ракета постачається під назвою «Яхонт» з меншою бойовою частиною — 200 кілограмів замість 300 у базовій версії.
Також Росія та Індія наприкінці 1990-х років створили ракету PJ-10 BrahMos. Назва ракети є комбінацією назв двох річок: індійської Брахмапутри та російської Москви.
Перші випробування ракети відбулися у 2001 році, а згодом розробили різні модифікації для запуску з наземних установок, кораблів та винищувачів Су-30МКИ. Ракети серійно виробляються в Індії компанією BrahMos Aerospace у Хайдарабаді та ВАТ ПО «Стрела» в Оренбурзі, що в РФ.
Українські розвідники навесні 2024 року почали активно шукати в тимчасово окупованому Криму ракетні комплекси «Бастион», які здатні запускати новітні російські гіперзвукові протикорабельні ракети «Циркон».
Що ж це за ракета, яку росіяни періодично застосовують для ударів по наземних цілях на території України?
Про роботу над протикорабельною ракетою 3М22 «Циркон» російські ЗМІ заговорили у 2011 році. Головною її перевагою мала стати гіперзвукова швидкість польоту, яка давала б більшу можливість прориву протиповітряної оборони кораблів.
Про початок льотно-конструкторських випробувань стало відомо ще у 2016 році. Офіційні повідомлення про проведення випробувальних пусків з’явилися лише у 2020 році. У 2021-му випробування продовжилися й перейшли на етап державних. Перший контракт на постачання ракет флоту РФ підписали того ж року. «Циркон» запускають з корабельної універсальної вертикальної пускової установки 3С14.
Упродовж усього періоду розробки й до початку випробувань росіяни не демонстрували макетів або графічних зображень «Циркону», зберігаючи зовнішній вигляд та характеристики в таємниці.
Відомо, що старт ракети виконується за допомогою твердопаливного прискорювача, який виводить її на необхідну траєкторію та розганяє до швидкості, яка потрібна для початку роботи маршового прямоточного повітряного реактивного двигуна. Точна дальність не розкривається, але оцінюється у 600 – 1000 км. А швидкість на різних етапах польоту коливається від 4,5 Маха до 7,5 Маха.
Раніше в «Мілітарному» припускали, що знайдена бойова частина зі збитої у 2024 році ракети «Циркон» значно менша за ту, яку застосовують у схожих російських надзвукових протикорабельних ракетах «Оникс». За габаритами вона становить близько 400 мм у діаметрі та 450 мм у довжину.
Методом зважування уламків фахівці визначили, що її вага 150–200 кг, з яких вибухівка становить приблизно 40–80 кг.
Корпус бойової частини виготовлений зі сталі. Стінки доволі тонкі, однак ближче до носового сегмента товщина збільшується — це необхідно для витримування ударного навантаження при зіткненні з ціллю.
Таке конструктивне рішення подібне до бойової частини «Оникса» та є традиційним для протикорабельних ракет, яким не потрібно пробивати товсту броню чи бетонні укріплення.
Росіяни запускали групи від двох до чотирьох ракет із наземних пускових в окупованому Криму, які за лічені хвилини досягають українських міст. При цьому значних результатів від цих ударів окупанти не досягли.
Інформація з закупівельних документів, яка опинилася в розпорядженні «Мілітарного» у 2025 році, стало відомо, що російське оборонне відомство уклало контракт на невизначену кількість ракет «Циркон» з щорічними поставками 80 одиниць упродовж 2024-2026 років. Вартість кожного виробу оцінювалась у 420 млн з поступовим зростанням до 450 млн рублів, що еквівалентно 5,2–5,6 млн доларів.
Водночас «Циркон» досі залишається однією з найменш досліджених російських ракет, що застосовуються у війні проти України.
У ніч на 24 березня оператори Департаменту безпілотних систем Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України уразили самохідну пускову установку російського протикорабельного берегового ракетного комплексу «Бастион-М» у тимчасово окупованому Криму.
За даними українських оборонців, саме ці пускову установку є носіями гіперзвукових ракет «Циркон» і росіяни готувалися ними обстріляти Україну.
Дрони ГУР виявили і атакували колону машин цього комплексу, яка рухалася до пускових позицій.
За даними Генштабу ЗСУ, росіян спіймали поблизу населеного пункту Актачи (до 2023 року – Фурмановка). Один з безпілотників безпосередньо влучив у пускову установку, спричинивши детонацію та самовільний запуск однієї з ракет.
Окрім того, українські Сили оборони 23 лютого уразили район зосередження дивізіону 15-ї окремої берегової ракетної бригади Чорноморського флоту РФ в тимчасово окупованому Криму. На озброєнні дивізіону перебувають ракетні комплекси «Бастион».
Вже у середині березня українські оборонці атакували пункт управління цієї бригади окупантів на півострові.
Ще один удар по позиційному району берегового ракетного комплексу «Бастион» у районі Софіївки здійснили у ніч на 8 квітня.
Російський береговий ракетний комплекс «Бастион» давно вийшов за межі свого початкового призначення і став інструментом терору українських міст, зокрема тих, які розташовані на березі Чорного моря.
Поєднання високої мобільності, можливості застосування надзвукових і гіперзвукових ракет, які складно перехопити, створює серйозну загрозу для цивільної та військової інфраструктури України.
Саме тому системне виявлення і знищення комплексів «Бастион» в окупованому Криму є критично важливим: це не лише зменшує ракетну небезпеку, а й підриває здатність противника здійснювати швидкі удари по території України.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
