Міністерство у справах ветеранів готує перебудову системи супроводу після звільнення з військової служби: для цього вивчає досвід патронатних служб 42 бригад, планує скоротити кількість бюрократичних процедур, перевести більше послуг у цифровий формат та розширити програми працевлаштування.

Про це міністр у справах ветеранів Віталій Кім розповів під час брифінгу. Раніше Мінветеранів визначило державний супровід, перехід від військової служби до цивільного життя, здоров’я та відновлення, економічну незалежність, а також вшанування пам’яті п’ятьма основними напрямами роботи на 2026–2027 роки.

Досвід 42 бригад для системи супроводу

За словами Кіма, команда міністерства комунікувала із 42 бригадами та їхніми патронатними службами. Серед підрозділів, досвід яких опрацьовували, 3-тя штурмова, «Хартія» та «Азов».

Міністр зазначив, що рівень розвитку таких служб у різних військових частинах відрізняється. Якщо в одних випадках йдеться переважно про комунікацію та вирішення базових проблем військовослужбовців, то більш розвинені патронатні служби працюють із психологічними проблемами та складними випадками.

Отриманий у військових досвід Мінветеранів хоче використати під час створення системи переходу людини від військової служби до цивільного життя.

Зараз у системі працюють близько 2,6 тисячі фахівців із супроводу ветеранів. Кім пояснив, що за нинішньої моделі Міністерству складно забезпечити однакові стандарти роботи, навантаження, оплату та контроль якості послуг.

У межах реформи фахівці із супроводу працюватимуть у «Державній службі супроводу ветеранів». При цьому вони не будуть державними службовцями, а їхня робота більше не здійснюватиметься через субвенцію органам місцевого самоврядування.

Для фахівців планують сформувати єдині стандарти роботи, систему навчання та супервізії, щоб складніші випадки можна було передавати працівникам із відповідним рівнем компетенції.

Кінцева модель має працювати за принципом «однієї точки входу»: ветеран не повинен самостійно звертатися до кількох відомств і з’ясовувати, хто відповідає за його проблему. Після звернення фахівець має супроводжувати питання між державними органами до його вирішення.

«Ми змінюємо інформаційну функцію на сервісну», — пояснив Кім.

Такий підхід відповідає раніше оголошеному Мінветеранів принципу, за яким держава має бути «зібрана навколо ветерана», а не ветеран — самостійно збирати навколо себе державні органи.

Менше процедур після звільнення зі служби

Окремий напрям реформи стосується самого переходу зі статусу військовослужбовця до ветерана.

За словами Кіма, зараз обговорюється можливість скоротити кількість обов’язкових процедур приблизно з десяти до трьох.

Міністерство також хоче прибрати ситуації, коли людина повинна повторно приносити державі документи, які вже є в її реєстрах.

Значну частину процедур планують перенести у цифровий формат. Опрацьовується також ідея електронної довіреності, за якою фахівець із супроводу зможе отримувати окремі документи замість ветерана.

Окремою проблемою Кім назвав проміжок між звільненням зі служби та початком отримання передбачених державою виплат і послуг. Над змінами у цьому механізмі Мінветеранів працює спільно з Міністерством оборони.

Міністерство ветеранів також працює над особистим електронним кабінетом та спрощенням процедур, пов’язаних із проходженням ВЛК. Одним із загальних принципів має стати повторне використання державою вже наявних даних замість їх постійного витребування у ветерана.

Працевлаштування ветеранів

Після питань здоров’я Кім назвав працевлаштування одним із головних пріоритетів ветеранської політики.

За його словами, близько 330 тисяч ветеранів зареєстровані як непрацюючі. Водночас він припустив, що близько 200 тисяч із них насправді можуть працювати неофіційно. Останню цифру міністр назвав власною суб’єктивною оцінкою.

Одне із завдань держави — створити стимули, за яких і працівнику, і роботодавцю стане вигідніше оформлювати трудові відносини офіційно.

Кім також повідомив, що до співпраці у сфері ветеранського працевлаштування вже долучилися близько 120 підприємств. Частина великих компаній готує окремі професійні програми, перенавчання та робочі місця для ветеранів, зокрема людей з інвалідністю.

Окремо Мінветеранів працює над можливістю переходу ветеранів на службу до поліції. Кім навів як приклад кадровий дефіцит у патрульній поліції, який, за його словами, становить близько шести тисяч працівників.

У державі вже діє цільова програма «Ветеран.Робота» на 2026–2027 роки. За даними Мінветеранів, платформа «Кар’єра ветерана» містить майже 150 тисяч актуальних вакансій від понад 1,1 тисячі роботодавців.

Кім наголосив, що після завершення війни ветерани та члени їхніх сімей становитимуть значну частину економічно активного населення, тому їхнє працевлаштування не можна розглядати як окрему нішеву соціальну програму.

Окремий облік ветеранів у медичній системі

Мінветеранів також працює над тим, щоб система охорони здоров’я могла ідентифікувати пацієнта як ветерана та враховувати пов’язані з цим потреби.

Кім розповів, що його визначили відповідальним за створення відповідного реєстру. Наразі, за його словами, медична система здебільшого працює з усіма пацієнтами за єдиним принципом, тоді як після звільнення військового змінюються механізми фінансування його лікування та реабілітації.

Міністерства також працюють над стандартизацією сімейної медицини, реабілітації та обміну даними між державними реєстрами.

У проєкті державного бюджету на 2027 рік на ветеранську політику передбачили 20,5 млрд гривень — на 3 млрд більше, ніж у 2026 році.

Частину додаткових коштів планують спрямувати на програму сімейної реабілітації. За словами Кіма, йдеться про модель, за якої під час фізичного та психологічного відновлення ветерана поруч із ним зможе перебувати його сім’я.

На цей напрям у проєкті передбачено близько мільярда гривень. Також планують збільшувати фінансування одноразової грошової допомоги та розвивати програми медичної допомоги, зокрема у сфері зубопротезування та імплантації.

Кім водночас визнав, що нинішнього обсягу фінансування недостатньо для всіх потреб і після завершення війни видатки на ветеранську політику доведеться суттєво збільшувати.

Додаткові можливості для ветеранів

Мінветеранів також розглядає окремі преференції, які могли б спростити повсякденне життя ветеранів.

Серед питань, які порушувалися під час брифінгу, — окремі умови харчування під час лікування, пріоритетність отримання деяких послуг та спрощений перетин кордону без тривалого очікування у загальній черзі.

Кім заявив, що підтримує підхід, за якого ветерани можуть отримувати додаткові можливості як форму вдячності за службу. Водночас конкретні механізми для частини таких пропозицій ще не розроблені.

За його словами, першочергово Міністерство намагатиметься впроваджувати рішення, які не потребують значних додаткових видатків, а нові механізми спочатку тестуватимуть в окремих регіонах і лише після цього масштабуватимуть на всю країну.

Національне військове меморіальне кладовище

Окремо Кім розповів про стан будівництва Національного військового меморіального кладовища.

За його словами, завершити нинішній обсяг робіт до кінця 2026 року вже неможливо. Оптимістичним сценарієм він назвав завершення поточних черг протягом 2027 року.

Однією з причин тривалих термінів він назвав особливості виготовлення передбачених архітектурним проєктом матеріалів — окремі з них потребують близько дев’яти місяців виробництва.

Кім також заявив, що не бачить сенсу оголошувати тендери на наступні черги, доки будівництво нинішніх не вийде на прогнозований темп.

Офіційний бюджетний запит Мінветеранів передбачає у 2026 році близько 3,55 млрд гривень на будівництво першої, другої та третьої черг НВМК. У документі також зазначено, що розроблення проєктно-кошторисної документації для четвертої, п’ятої та шостої черг перенесли на 2027 рік.

Кім також підтвердив, що проєкт меморіалу передбачатиме можливість встановлення кенотафів для вшанування загиблих, тіл яких немає.

Водночас Мінветеранів розглядає НВМК не лише як місце поховання. Після вивчення американського досвіду міністерство хоче розвивати його як меморіальний і просвітницький простір, де відвідувачі зможуть дізнаватися про загиблих українських військових.

Перша церемонія поховання на території Національного військового меморіального кладовища відбулася 29 серпня 2025 року.

Міжнародний фонд і досвід Канади та США

Мінветеранів паралельно намагається залучати до фінансування ветеранської політики міжнародних партнерів.

Першим донором нового міжнародного мультидонорського фонду стала Канада, яка виділить до 40 млн канадських доларів, або близько 1,25 млрд гривень, на підтримку українських ветеранів та їхніх родин.

За словами Кіма, Україна також веде переговори приблизно з п’ятьма іншими країнами щодо долучення до фонду. Управління коштами планують організувати через міжнародну структуру та наглядову раду для забезпечення контролю за їх використанням.

У Канаді українська делегація вивчала систему переходу військовослужбовців до цивільного життя. Через Canadian Armed Forces Transition Group щороку проходять близько восьми тисяч військових. Українська сторона водночас визнає, що канадську модель неможливо просто перенести в Україну через значно більший масштаб майбутньої ветеранської спільноти.

Під час візиту до США делегація також вивчала американські підходи до реабілітації, працевлаштування, підтримки сімей та меморіалізації.

Однією з ідей, яку Мінветеранів обговорює з Міністерством освіти і науки, стало залучення ветеранів до роботи у школах. Йдеться, зокрема, про факультативні заняття з патріотичного та фізичного виховання й передачу військового досвіду молоді. За словами Кіма, за основу для опрацювання такого підходу взяли американський досвід.

У Мінветеранів зазначають, що загальна мета змін — побудувати систему, у якій військовослужбовець після завершення служби не залишатиметься сам на сам із оформленням статусів, виплат, лікуванням, пошуком роботи та взаємодією з різними державними установами.