Історично російські ударні дрони «Герань-2» значною мірою спиралися на західні компоненти. Однак у процесі нарощування виробництва росіяни поступово замінювали їх китайськими аналогами, для постачання яких не потрібно застосовувати схеми сірого імпорту та обходу санкцій, що ускладнюють і здорожчують логістику.
При цьому, як пояснив представник аналітичного підрозділу НДІ воєнної розвідки, китайські компанії зазвичай не виробляють окремі вироби, а роблять точні копії європейських мікрочипів. Це дає змогу росіянам просто замінювати комплектувальні, не змінюючи архітектуру виробу.
Завдяки цьому у травні 2026 року частка китайських деталей серед іноземної електроніки ударних дронів «Герань-2» сягнула 65%.
Водночас реактивні дрони «Герань-4» і малогабаритні крилаті ракети «Герань-5», на які зараз робить акцент Росія, досі залежать від західної електроніки.
Лише на американських виробників припадає понад 70% ідентифікованих компонентів «Герані-5» та близько 78% — «Герані-4». Їхню продукцію використовують у бортових комп’ютерах, системах електроживлення та керування двигуном.
Про це свідчать результати дослідження уламків, які опинилися в розпорядженні «Мілітарного», стислий виклад яких наведено в цьому матеріалі. Вони розкривають комплектацію обох моделей і місця виробництва їхніх вузлів.За його словами, частина виробників повідомила, що вони провели 20 успішних операцій, в результаті яких заблокували постачання компонентів, однак цього недостатньо.
Як зазначив уповноважений Президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк у коментарі «Мілітарному», виробники знають про використання їхніх компонентів і незадоволені тим, наскільки легко вони залишаються доступними, зокрема для російської зброї.
За його словами, частина виробників повідомила, що вони провели 20 успішних операцій, в результаті яких заблокували постачання компонентів, однак цього недостатньо.
«Чи вони щось роблять? Так. Чи це предметна, корисна робота? Так. Чи цього достатньо? Ні», — наголошує Власюк.
Окрім того, зафіксовано зростання кількісті китайських підробок оригінальних виробів.
«От, якщо раніше там було до 20%, то зараз вже до 30% того, що має американську позначку, воно насправді чистий китайська підробка», — розповів Власюк.
За його словами, такі елементи “дуже часто”, мають значно нижчу якість виробництва, що в свою чергу позначається на характеристиках кінцевого засобу.
«Герань-4»
Дослідники вивчили комплектацію безпілотника «Герань-4», яку українські сили збили в серпні 2026 року. Загалом вдалося ідентифікувати 98 компонентів: 76 американських, десять китайських, сім тайванських, три німецькі, по одному швейцарському та канадському.
Залежність від постачання силових установок ускладнює нарощування виробництва реактивних дронів. Як розповів у серпні заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький, Росія на той час повністю залежала від китайських двигунів і намагалася налагодити власний випуск. Вартість однієї такої силової установки становила близько 35–40 тисяч доларів.
У жовтні ГУР повідомило про появу на «Герані-4» локалізованого аналога китайського двигуна, який складають в «Алабузі». За даними «Оборонки», двигуни проходять додаткову перевірку та доопрацювання через низьку якість китайських деталей. Серед уламків дослідники знайшли робоче колесо турбокомпресора з російським маркуванням та отворами для балансування. Таке доопрацювання зменшує вібрації під час роботи.
Якщо раніше росіяни встановлювали на «Герань-4» готові китайські двигуни Telefly LX-WP-160 та TF-TJ2000A, то зараз турбореактивний двигун складають на потужностях «Алабуги» з деталей китайського виробництва. Китайське походження також мають паливний насос 01.01–300–24V і фільтр. Російське підприємство інтегрує їх у готовий виріб і виконує необхідну механічну підгонку на верстатах.
Живлення паливного насоса комутує твердотільне реле SSR-50DD тайванської Fotek. Для відхилення аеродинамічних органів керування розробники використовують сервоприводи GXServo китайської Dongguan Gongxun Power Technology.
Окремий блок PDU v2 відповідає за розподіл електроживлення. У ньому дослідники ідентифікували роз’єми Amphenol, клемний з’єднувач BRUSH, реле Yueli Electronic, діод Vishay та силові транзистори Infineon. Блок також містить транзистор Onsemi, конденсатори Nichicon і Kyocera AVX.
Обчислювальну частину PDU v2 побудували на процесорі TMS320F28335PGFA компанії Texas Instruments. Поруч розмістили компоненти живлення, операційний підсилювач LM258, інтерфейсну мікросхему з маркуванням MB3238I та генератор CTS на 50 МГц.
Для супутникової навігації апарат використовує модуль, який дослідники попередньо ідентифікували як продукцію китайської Unicore Communications. Захист від радіоперешкод забезпечує система NASIR із 16-елементною антеною HARXON-16 (блок S4B). Цей виріб, ймовірно, є продукцією HARXON Corporation, а його постачає китайська Shenzhen NavX Technology.
Інерціальну навігацію забезпечує блок SADRA SEEKER. У ньому дослідники знайшли мікроконтролер STM32H743VIT6 компанії STMicroelectronics, компонент Texas Instruments і конденсатори Kemet. Мікроконтролер виготовили на шостому тижні 2026 року; цю деталь остаточно склали й протестували в Малайзії.
Для спостереження дрон отримав трикамерний комплекс A10TR Pro китайської Viewpro Technology. Це система зі штучним інтелектом і лазерним далекоміром із дальністю вимірювання до 1500 метрів. Виробник комплексу працює в Шеньчжені.
Комплекс працює під керуванням Linux. Позначення основної версії ПЗ містить дату 11 травня 2026 року, а версії FPGA — 14 квітня 2026 року. Номер моделі — 002D01-X001-2791.
Зв’язок забезпечує mesh-модем китайської Shenzhen Xingkai Technology, ідентифікований як XK-F358. Збір, обробку й передавання телеметрії здійснює окремий блок «Борщ v3». Серед його деталей — USB-роз’єм канадської EDAC. Компанія має виробничі підприємства в Китаї.
«Сусанин» і бортова система керування
Оптико-електронна кореляційна система «Сусанин» доповнює супутникову та інерціальну навігацію «Герані-4». Вона порівнює зображення з оптичного датчика з еталонними кадрами, які зберігає бортовий комп’ютер, і використовує результати зіставлення для корекції маршруту до цілі. Про застосування системи на оновленій версії дрона ГУР повідомило в жовтні 2026 року.
Бортовий комп’ютер FCU — готовий виріб, який виготовляють у КНР на замовлення російського виробника «АЛАБУГА». Цей бортовий комп’ютер розробники модифікували для роботи з оптичною системою навігації «Сусанин». Його основу становлять навігаційна плата ALAK03 V1.4, процесорні модулі та релейна плата. Зовнішні підключення забезпечують багатоконтактні роз’єми Amphenol.
- Бортовий компютер «Герань-4». Фото Сили оборони України
- Етикетка з бортового комп’ютера «Герань-4» з системою Сусанин. Фото Сили оборони України
Така будова та набір основних компонентів узгоджуються з результатами попереднього дослідження бортового комп’ютера збитого безпілотника «Герань-4».
На семи платах — G103, G104, G105, G107, G108, G109 і G110 — розробники використали цифрові сигнальні процесори TMS320F28335PGFA компанії Texas Instruments. Поряд із ними розробники встановили регулятори напруги PS767D301, лінійні драйвери та приймачі MB3238I, а також CAN-трансивери VP230 тієї ж компанії. Ці компоненти забезпечують живлення обчислювальних вузлів і передавання сигналів між електронними модулями.
Навігаційна плата ALAK03 V1.4 містить згаданий GNSS-модуль і мікросхему китайської WCH. Пошкоджене маркування завадило остаточно ідентифікувати виробника навігаційного модуля.
На G110, крім процесора й інтерфейсних компонентів, розробники встановили мікросхему HCT04 компанії Texas Instruments. Цей вузол також містить діод Diodes Incorporated, танталові конденсатори Kyocera AVX та акумуляторну літій-марганцеву батарею Maxell.
Плати G103, G104, G105, G107 і G109 мають подібний набір основної електроніки. Тактовий сигнал формують генератори CTS на 50 МГц. Для з’єднання модулів розробники використовують продукцію тайванської Oupiin; на G109 з’єднувач має позначення 9001-15321C00A.
Плата G108 містить додаткову аналогову та силову електроніку: подвійний операційний підсилювач LM258, транзистори AUIRF4905S, оптопару H11G1 та компоненти LM234. Підсилювач належить до продукції Texas Instruments, оптопара — Onsemi, а LM234 — National Semiconductor, яка входить до групи TI.
Транзистори AUIRF4905S походять від International Rectifier. 2015 року цю компанію придбала німецька Infineon Technologies.
G106 виконує роль релейного модуля. Він містить реле китайської Xi’an Yueli Electronic Technology, конденсатор Kyocera AVX та з’єднувач Oupiin. Реле забезпечують комутацію електричних кіл.
Дати виготовлення генераторів CTS охоплюють кінець 2025-го та початок 2026 року. На G105 і G108 стоять компоненти 48-го тижня 2025 року, на G107 — третього тижня 2026-го, на G109 — восьмого, а на G103 і G104 — десятого тижня того самого року.
«Герань-5»
У дрона «Герань-5», який Сили оборони знешкодили у вересні 2026 року, дослідники ідентифікували 115 іноземних компонентів. Крім 81 американського, до переліку увійшли по 11 китайських і тайванських, п’ять японських, чотири німецькі та три швейцарські.
До американських виробників належать, зокрема, Texas Instruments, Monolithic Power Systems, Amphenol, CTS, Diodes Incorporated, Onsemi, Vishay, Micron та Analog Devices. У переліку також є продукція Kyocera AVX, Littelfuse, Maxim Integrated і Advanced Monolithic Systems. Ці компоненти використовують у польотному комп’ютері, системі електроживлення, блоці керування двигуном та інших електронних вузлах.
Бортовий комп’ютер FCU D5.1.1, який виготовляють у Китаї на замовлення «Алабуги», має модульну конструкцію. До його складу входять навігаційна плата ALAK03_PCBA_V1.4, плати G103–G110 та з’єднувальна плата G102-V3. Для зовнішніх підключень розробники використовують роз’єми Amphenol MS27484T18B35S і MS27508E18B35PB, а всередині блока — з’єднувачі Oupiin.
На навігаційній платі дослідники попередньо ідентифікували модуль Nebulas IV UC9810 китайської Unicore Communications. Він забезпечує високоточне позиціонування та визначення напрямку. Поряд розробники розмістили перетворювач живлення Monolithic Power Systems, радіочастотний дільник/суматор потужності Yantel із маркуванням PD1500U03, мікросхему CH343G компанії WCH та акумуляторну літій-марганцеву батарею Maxell.
На процесорних платах контролера розробники використовують цифрові сигнальні процесори сімейства TMS320 компанії Texas Instruments. На G105 і G108 процесори мають повне позначення TMS320F28335PGFA. Процесор на G104 остаточно склали й протестували на Філіппінах.
Набір допоміжної електроніки подібний до того, який дослідники зафіксували в контролері «Герані-4». Поруч із процесорами розробники встановили регулятори напруги PS767D301, лінійні драйвери та приймачі MB3238I, а також CAN-трансивери VP230 компанії Texas Instruments. Вони забезпечують живлення обчислювальних кіл та обмін сигналами. Генератори CTS формують тактовий сигнал із частотою 50 МГц.
Плата G110 містить процесор TMS320, регулятор напруги, інтерфейсні компоненти й логічну мікросхему HCT04 виробництва TI. Плата також містить діод Diodes Incorporated, танталовий конденсатор Kyocera AVX і генератор CTS17CB3. Останній виготовили на 48-му тижні 2025 року.
На G103 дослідники ідентифікували мікросхеми TI з маркуваннями MB3238I, PS767D301 і VP230. Плата також містить діод Diodes Incorporated, конденсатор Kyocera AVX, з’єднувач Oupiin 9001-15321C00A та генератор CTS39CB3. За розшифрованим маркуванням, генератор виготовили на восьмому тижні 2026 року.
Подібні набори компонентів мають G104, G105, G107 і G109. Водночас для них використали деталі різних виробничих партій. Наприклад, генератор на платі G104 виготовили на 17-му тижні 2025 року, на G107 — на 48-му тижні того самого року, а на G105 і G109 — на десятому тижні 2026-го.
Релейна плата G106 містить реле JZC-30MD китайської Xi’an Yueli Electronic Technology, запобіжник Littelfuse з маркуванням 4AT AC250V, конденсатор Kyocera AVX і з’єднувач Oupiin. Реле перемикає електричні кола, а запобіжник забезпечує їхній захист.
Розширений набір аналогової та силової електроніки має G108. Крім процесора TMS320F28335PGFA, регулятора напруги й інтерфейсних мікросхем, тут розробники встановили подвійний операційний підсилювач LM258, силовий транзистор F4905S, оптопару H11G1 і компонент LM234. На платі також є компоненти TI з маркуваннями VP230 та ME58.
Транзистор F4905S походить від International Rectifier, яка входить до Infineon Technologies. Його виготовили на дев’ятому тижні 2026 року. Оптопара H11G1 належить до продукції Onsemi, а LM234 — National Semiconductor. На цій самій платі розробники встановили генератор CTS десятого тижня 2026 року.
З’єднувальна плата G102-V3 містить роз’єми Oupiin 9001-15321C00A. Цю модель дослідники також зафіксували на кількох інших платах контролера.
Блок розподілу живлення PDU G5 TR також виготовляють у Китаї на замовлення «Алабуги». Для його підключення розробники використовують роз’єми Amphenol, а серед силових компонентів — реле Fotek SSR-50DD, діод Vishay VSTSC45CSP, транзистори Infineon і біполярний транзистор Onsemi C6097. Блок також містить резистор Vishay TS63Y номіналом 2 кОм.
У схемах PDU є компоненти LM5176, LM5117 і PS767D301, операційний підсилювач LM258 та інтерфейсна мікросхема MB3238I. Частина цієї електроніки належить до продукції Texas Instruments, частина — National Semiconductor. Блок також містить конденсатор Nichicon, танталові конденсатори Kyocera AVX і генератор CTS на 50 МГц.
Діод Vishay у PDU виготовили на сьомому тижні 2026 року, резистор тієї ж компанії — на 14-му, а генератор CTS — на восьмому. Один із транзисторів Infineon датують 27-м тижнем 2024 року.
Силова установка «Герані-5» має позначення TRD 200. Як і у випадку з «Геранню-4», двигун складають на потужностях «Алабуги» з китайських деталей, виконуючи необхідну механічну підгонку. Походження деталей підтверджують написи на компонентах.
У дослідженому двигуні використали паливні трубки, призначені для харчових продуктів і напоїв. Водночас китайський виробник Telefly не встановлює такі трубки на власні двигуни TF-TJ2000.
- Реактивний двигун збитого безпілотника «Герань-5». Фото Сили оборони України
- Паливні трубки реактивного двигуна безпілотника «Герань-5». Фото Сили оборони України
Раніше на «Герані-5» використовували китайський двигун Telefly TF-TJ2000A із тягою 200 кгс. Складання з китайських деталей свідчить про перехід від закупівлі готових силових установок до виконання частини виробничих операцій на «Алабузі».
Паралельно росіяни змінюють компонування силової установки. У вересні стало відомо про перенесення двигуна «Герані-5» із зовнішньої гондоли всередину фюзеляжу. Така зміна зменшує аеродинамічний опір і може забезпечити приріст швидкості або дальності польоту.
Паливний насос 01.01–300–24V і фільтр мають китайське походження. Живлення насоса комутує реле SSR-50DD тайванської Fotek. Сервоприводи механізмів відхилення аеродинамічних органів керування — серійна продукція різних китайських компаній.
Електронний блок керування двигуном розробники побудували на мікроконтролері STM32F401CCU6 компанії STMicroelectronics. Його виготовили на 14-му тижні 2023 року, а остаточне складання й тестування виконали в Китаї.
У цьому блоці також є мікросхема Maxim Integrated із маркуванням H31855K. Компанія належить американській компанії Analog Devices. Цю деталь виготовили на 24-му тижні 2026 року — це найпізніша встановлена дата виготовлення серед перелічених компонентів.
Для зберігання даних у блоці використовують флеш-мікросхему Winbond 25Q128JV5Q, яку дослідники датують 45-м тижнем 2025 року. Поряд розробники встановили мікросхему Texas Instruments ULN2003A та компонент із маркуванням Burr-Brown — бренду, який також належить TI.
Силова частина містить компонент FD6288Q китайської Fortior Technology та мікросхему HYG025N06 компанії HUAYI Microelectronics. Блок також містить перетворювач MP45600N виробництва Monolithic Power Systems і лінійний стабілізатор AMS1117 компанії Advanced Monolithic Systems із позначенням вихідної напруги 3,3 В.
Для електричних підключень у цьому вузлі використовують продукцію китайських Connfly та Changzhou Amass Electronics. Серед з’єднувачів дослідники ідентифікували модель XT30UPB-F. Вузол також містить зовнішні роз’єми Amphenol MS27508E12B35P, танталовий конденсатор Kyocera AVX і компонент японської Nihon Dempa Kogyo з маркуванням 8.0000.
У системі живлення сервоприводу працює високострумовий контакторний модуль N260201/0019/25V. Сам контактор виготовляє китайська NANCHN, а для підключення модуля використовують роз’єми Amphenol. Перемикачі — серійна продукція тайванських компаній.
Мережевий зв’язок забезпечує mesh-модем китайської Shenzhen Xingkai Technology, ідентифікований як XK-F358. Модем із таким самим позначенням є і в комплектації «Герані-4». Він призначений для передавання відео, телеметрії та команд керування. Раніше такі пристрої також знаходили у «Геранях-2» і «Герберах».
У жовтні журналісти The Insider дослідили постачання обладнання Shenzhen Xingkai Technology до Росії. Журналісти пов’язали ці постачання з компаніями «Атлант-Инжиниринг» та LT Global Forwarding. Під час спілкування з журналістами, які представилися постачальниками військового обладнання для «Алабуги», виробник запропонував партію з 500 модемів, які він позначає як XK F-359, і виставив рахунок на 19,5 млн юанів (близько 3 млн доларів). The Insider також зазначає, що досліджений ним модем із «Гербери» раніше помилково ідентифікували як XK-F358.
Ще один електронний вузол має назву Beetroot. У його колах живлення встановлені конденсатор Shenzhen Xin Tang Electronic Technology, стабілізатор LM2576S китайської UMW та лінійний стабілізатор LD33 компанії STMicroelectronics.
Модуль містить мікросхему пам’яті Micron Technology з маркуванням 8HG17 NW874 і мікроконтролер STM32F103C8T6. Останній виготовили на 52-му тижні 2025 року, а остаточне складання та тестування виконали в Малайзії.
Для послідовного обміну даними у Beetroot використали драйвер/приймач RS-232 компанії Analog Devices із маркуванням 3232E. Його виготовили на 24-му тижні 2022 року. У тому самому модулі є діод Onsemi, компонент Diodes Incorporated, мікросхема International Rectifier, конденсатор TDK і компонент Nihon Dempa Kogyo.
Шість компонентів датуються 2025 роком, дев’ять — 2026-м. Є й старіші деталі: зокрема, інтерфейсна мікросхема Analog Devices 2022 року, мікроконтролер блока керування двигуном 2023-го та транзистор Infineon 2024-го.
Висновок
Американські компоненти становлять більшість ідентифікованої елементної бази російських реактивних дронів «Герань-4» і «Герань-5». У «Герані-4» американське походження мають 76 із 98 компонентів — 77,6%, а в «Герані-5» — 81 зі 115, або 70,4%.
Серед виробників — Texas Instruments, Amphenol, Diodes Incorporated, CTS, Onsemi, Vishay, Monolithic Power Systems, Micron, Analog Devices та інших американських компаній.
Водночас Китай постачає для цих дронів готові електронні блоки, які виготовляють на замовлення «Алабуги». Серед них — польотні контролери «Герані-4» та «Герані-5», а також блок розподілу живлення «Герані-5».
Росія також прагне принаймні частково локалізувати виробництво не тільки корпусу та бойових частин, але і двигунів й інших компонентів складних та дороговартісних компонентів.
Тому протидія цим постачанням потребує не тільки виявлення та перекривання каналів обходу санкцій, але і посилення дипломатичного тиску на Китай, компанії якого вже безпосередньо залучені в ланцюжок виробництва російських ударних дронів.
Стаття підготовлена у співпраці з Kyiv Independent, адаптовану версію статті можна прочитати на їх сайті.
ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"
Від чого залежить поява антибалістичного ЗРК FREYJA взимку 2026/27 року та чим він відрізняється від радянської 48Н6
Протибалістична оборона залишається однією з найгостріших потреб України. Ключову роль у цьому захисті наразі відіграють системи Patriot, які залеж...



