Протибалістична оборона залишається однією з найгостріших потреб України. Ключову роль у цьому захисті наразі відіграють системи Patriot, які залежать від постійного поповнення запасів американських протиракет.

Окрім політичної нестабільності поточної адміністрації США, яка регулярно блокує або перенаправляє замовлені для України зенітні ракети, великим викликом є серійне виробництво протиракет у кількості, достатній для тривалого відбиття ударів, яку американська промисловість ще не може забезпечити.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми має стати програма FREYJA, що поєднає українську ракету-перехоплювач FP-7.x від компанії Fire Point з європейськими радарами, головками самонаведення та засобами управління. 11 листопада 2026 року під час зустрічі в Данії Президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що взимку в Україні випробують першу європейську систему протибалістичного захисту, що їй потрібно для цього Мілітарний розібрав нижче.

Коаліція навколо української ракети

13 липня в Парижі Україна та дев’ять європейських держав заснували Інтегровану Антибалістичну коаліцію. До її початкового складу ввійшли Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція та Велика Британія. Пізніше також долучилася Польща.

Учасники домовилися об’єднати промислові можливості, дослідження та досвід застосування протиракетної оборони. FREYJA стала головним проєктом цього формату.

За поясненням РНБО, країни спільно визначають вимоги, проводять дослідження, розробляють, випробовують та виробляють нові рішення. Серед залучених компаній, окрім Fire Point, також представлені провідні європейські гравці оборонного сектору: HENSOLDT, Kongsberg, Weibel, Saab, Diehl Defence, Thales, Safran, MBDA, Eurosam, Sener та Leonardo.

Fire Point виступає головним розробником та інтегратором системи. Компанія відповідає за її архітектуру, розробку зенітної ракети, пускової установки та поєднання обладнання різних виробників у єдину систему.

Ключовим компонентом інтеграції системи з протиповітряною та протиракетною обороною України є протокол Link 16.

Ця мережа передає тактичну інформацію в режимі реального часу між усіма її учасниками. Link 16 поєднує в собі всі комунікаційні системи, має захищений протокол передавання даних та створений для того, щоб усі системи керування військами працювали автоматизовано.

Цей протокол забезпечує:

• функціональне керування силами та підрозділами на суші, у повітрі та на воді;
• тактичний канал зв’язку, що використовує протокол ASTERIX для підключення радарів і повнодуплексний канал передавання даних для курсової корекції перехоплювача FP-7.x;
• гнучкість у типах даних — від передавання інформації між компонентами, озброєнням і військовим обладнанням до голосового та піхотного зв’язку.

29 травня 2025 року Україна підписала ліцензійну угоду на використання некомерційного програмного забезпечення НАТО — CRC System Interface (CSI), що дозволило використовувати Link 16.

На першому засіданні Координаційної ради 30 жовтня кожна країна визначила відповідального представника на урядовому рівні. Учасники також узгодили рівні політичного, технологічного та фінансового залучення.

Що відомо про FP-7.x

За основу зенітно ракети FP-7.x компанія взяла тактичну балістичну ракету FP-7, яку, своєю чергою, створила на основі рішень радянської зенітної ракети 48Н6.

Водночас казати про копіювання радянських ракет не можна. Хоча компанія і використала загальне компонування та аеродинамічну схему, решта компонентів зазнала значних змін.

Так, корпус FP-7 розробники виготовили з вуглепластику, а не з алюмінію, як в оригіналі. Також ракета отримала нове ракетне паливо, бортову електроніку, систему наведення та систему керування. У сукупності це дозволяє говорити про повністю новий виріб, створений на основі окремих інженерних рішень оригіналу, але не про копію.

27 лютого 2026 року Fire Point провела льотні випробування FP-7. На відео показано, як ракета коригує курс після старту з похилої рейкової напрямної на причепі. Тут видно ще одну відмінність від 48Н6 — «гарячий» старт: двигун працює вже під час руху напрямною. Натомість у 48Н6 реалізовано «холодний» старт — ракету спочатку викидають із транспортно-пускового контейнера невеликим виштовхувальним зарядом і лише після цього вона вмикає маршовий двигун.

Щодо точних характеристик ракети-перехоплювача існує деяка плутанина, оскільки представники компанії Fire Point у різний час називали різні параметри.

Заявлена довжина FP-7.x становить 7,25 м, діаметр корпусу — 0,53 м, а максимальний габарит за оперенням — 1,15 м.

У травневій презентації розробники вказували швидкість ракети в межах 1500–2000 м/с. Цільова висота перехоплення заявлена на рівні 20–25 км.

У червні співзасновник і головний конструктор Fire Point Денис Штілерман називав швидкість 1800 м/с і можливість перехоплювати балістичні цілі на висоті нижче 25 км у радіусі до 80 км.

У липневому інтерв’ю Janes генеральна директорка Fire Point Ірина Терех визначила цільову висоту перехоплення у 20–25 км, а перспективну максимальну швидкість — 2200 м/с.

Початковий варіант має уражати ціль підривом осколково-фугасної бойової частини поблизу неї. Надалі компанія планує перейти до прямого кінетичного влучання — hit-to-kill.

У травневих матеріалах Fire Point назвала інфрачервону головку самонаведення (ГСН) з формуванням зображення як засіб наведення зенітної ракети на кінцевій ділянці польоту. Уже в червні Штілерман повідомив про домовленість щодо такого виробу та окремі переговори щодо напівактивної радіолокаційної ГСН.

В інтерв’ю The War Zone Терех підтвердила інтеграцію інфрачервоної ГСН компанії Diehl Defence. Паралельно Fire Point працювала з іншими європейськими й українськими партнерами над варіантами наведення.

У вересневій інфографіці компанія вже зазначала комбіновану інфрачервону та напівактивну радіолокаційну ГСН.

Для корекції на маршовій ділянці польоту розробники планують використовувати поєднання радіокомандного наведення та інерційної навігаційної системи.

Європейський внесок

Внесок європейських компаній у проєкт FREYJA має складатися з радарів виявлення, наведення та командного центру.

Як наземні радари дальнього радіолокаційного виявлення розробники планують використовувати три варіанти: SAAB Giraffe 8A/4A (Швеція), Thales Ground Master 400 (Франція), Hensoldt TRML-4D (Німеччина).

Радар підсвічування та наведення — Weibel GFTR-2100/48 або Leonardo KRONOS Land.

Командний центр — Kongsberg Fire Distribution Center з відкритою архітектурою та модулями Network Access Nodes.

16 червня Fire Point і HENSOLDT підписали меморандум про співпрацю на виставці Eurosatory. Згідно з ним, німецька компанія візьме на себе виробництво, випробування та постачання радарів, а також допоможе з їх інтеграцією у FREYJA. Одним із ключових сенсорів має стати TRML-4D.

TRML-4D — це сучасна німецька багатофункціональна радіолокаційна станція середньої дальності, розроблена компанією Hensoldt як основний радар для комплексів протиповітряної оборони IRIS-T SLM, завдяки чому вона вже добре відома українським військовим.

Станція побудована на базі активної фазованої антенної решітки з використанням нітриду галію та працює в C-діапазоні. Вона забезпечує круговий огляд на 360 градусів та здатна виявляти цілі на відстані до 250 кілометрів і на висоті до 30 кілометрів. Заявлено, що цілі типу винищувачів радар може відстежувати та супроводжувати на дистанції понад 120 кілометрів, а надзвукові ракети — на відстані понад 60 кілометрів.

Станція здатна одночасно виявляти, класифікувати та супроводжувати понад 1 500 повітряних об’єктів. Завдяки високій чутливості радар ефективно виявляє навіть надмалі цілі з ефективною площею розсіювання від 0,01 квадратного метра. Крім того, технологія відстеження дозволяє станції бачити в повітрі як ворожі об’єкти, так і власні випущені ракети-перехоплювачі, що суттєво підвищує точність наведення.

Водночас відкрита архітектура системи FREYJA дозволить використовувати також радари від інших виробників у разі потреби.

10 листопада президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що наступного дня побачить новий радар данського виробництва для FREYJA. Хоча він не назвав його моделі та виробника, це вказує на те, що для початкової конфігурації, ймовірно, обрали радар підсвічування цілей від данської компанії Weibel Scientific.

Weibel GFTR-2100/48 — це високоточна багатофункціональна радіолокаційна станція стеження та підсвічування цілей.

Радар створений спеціально для завдань протиракетної оборони, зокрема для закриття «сліпих зон» та точного наведення перехоплювачів на балістичні ракети.

Станція працює в X-діапазоні, поєднує імпульсні та доплерівські технології обробки сигналу й забезпечує кругове сканування на 360 градусів за азимутом та від −10 до +190 градусів за кутом місця.

Максимальна інструментальна дальність виявлення та супроводження цілей для модифікації GFTR-2100/48 сягає 1 400 кілометрів, а радар здатний фіксувати швидкості об’єктів до 10 000 метрів за секунду.

Головною особливістю комплексу є виняткова точність вимірювань на надвеликих дистанціях. На відстані 750 кілометрів радар визначає дальність до цілі з похибкою менш ніж 0,5 метра, швидкість — з похибкою до 0,1 метра за секунду, а кутові координати — з точністю до 0,1 мілірадіана.

Вузький промінь шириною 0,67 градуса та висока роздільна здатність дозволяють станції розрізняти окремі елементи балістичної цілі під час розділення бойової частини та хибних цілей, гарантуючи точне підсвічування справжньої боєголовки для наведення зенітних ракет.

Kongsberg Fire Distribution Center (FDC) — це норвезький мобільний командний пункт і модуль бойового управління (BMC4I), розроблений компанією Kongsberg Defence & Aerospace. Він уже використовується для управління ЗРК NASAMS.

Пункт побудований на базі відкритої та масштабованої архітектури, що дозволяє гнучко налаштовувати його під різні бойові завдання, об’єднуючи в єдину інформаційну мережу розрізнені сенсори, радари та пускові установки.

Система автоматично оцінює ступінь загрози кожного виявленого об’єкта, розраховує оптимальні параметри перехоплення та рекомендує операторам найкращі варіанти розподілу вогневих засобів.

Використання спеціальних мережевих вузлів доступу (Network Access Nodes) та захищених каналів зв’язку дозволяє розташовувати радари та пускові установки на відстані понад 20 кілометрів від самого командного пункту.

Увесь модуль разом із робочими місцями операторів, серверами та криптографічним обладнанням інтегрується в мобільну кабіну на шасі вантажівки підвищеної прохідності, що гарантує швидку зміну позицій і стабільну роботу в складних умовах радіоелектронної протидії.

Заявлені можливості FREYJA

У серпневому інтерв’ю Reuters Терех розповіла, що очікуваний боєкомплект пускової установки становитиме 4–6 ракет, а критерієм успіху першого працездатного прототипу (MVP) стане перехоплення балістичної ракети повним залпом пускової установки.

«Ми очікуємо, що пускова установка матиме від чотирьох до шести ракет. Тож якщо одного боєкомплекту вистачить для перехоплення балістичної ракети на етапі MVP, це буде чудовим результатом», — сказала вона.

Якщо прийняти ймовірність перехоплення цілі всім залпом за 95%, що є стандартом для «гарантованого перехоплення», при заявленій витраті зенітних ракет, це означає, що розрахункова ймовірність ураження однією ракетою становитиме 40–50%.

Такий розрахунковий показник значно поступається не лише оцінкам ефективності перехоплення для PAC-3 MSE, а й для PAC-2 GEM-T, що означатиме більшу витрату боєкомплекту. Водночас у міру вдосконалення та відпрацювання роботи системи можна очікувати, що ймовірність перехоплення буде зростати.

Fire Point заявляє про плани випускати щонайменше 2000 перехоплювачів на рік із можливістю подальшого масштабування. Цільова ціна серійної ракети — менш як мільйон євро. Водночас у компанії зазначали, що перші ітерації ракет можуть коштувати дорожче.

Терміни розробки

У квітні 2026 року Денис Штілерман заявив про плани здійснити перше перехоплення балістичної ракети наприкінці 2027 року.

Проте вже в липні компанія оголосила раніший строк. Тоді Ірина Терех назвала липень 2027-го орієнтовним строком першого випробувального перехоплення. Наприкінці жовтня вона уточнила, що до кінця 2026 року компанія очікувала здійснити перехоплення віртуальної цілі, а до середини 2027-го — фізичної.

Водночас Терех пов’язала виконання графіка зі своєчасним постачанням радарів, отриманням ліцензій та підписанням необхідних документів.

До кінця жовтня Україна вже підготувала ракету-перехоплювач і мобільну пускову установку. Для переходу до випробувань учасники мали інтегрувати радари та систему командування й управління.

На початку листопада Штілерман допустив можливість перехоплення повітряної цілі до Нового року, але пов’язав цю можливість зі швидкістю постачання та інтеграції партнерських компонентів.

10 листопада Зеленський підтвердив зимовий орієнтир появи першого комплексу: Україна розраховувала отримати FREYJA та почати випробування її роботи взимку 2026/27 року.

Висновок

FREYJA має поєднати українське виробництво ракет із європейськими сенсорами та системами управління. Для України це можливість отримати додаткове джерело протиракет, а для партнерів — закрити прогалину в системі ППО з перехоплення балістичних ракет, оскільки зараз вони змушені покладатися або на американські системи Patriot, або на нечисленні французькі SAMP/T.

Найближче завдання проєкту — звести ці елементи в працездатний комплекс і підтвердити їхню взаємодію під час випробувань.

Але тільки реальне перехоплення фізичної балістичної цілі має показати, наскільки заявлені можливості ракети відповідають вимогам протиракетної оборони.

Водночас з огляду на заявлені характеристики навіть у разі досягнення обсягу виробництва 2000 ракет-перехоплювачів на рік вони не зможуть повністю «закрити небо» від російських балістичних ракет.

Уже зараз Росія виготовляє близько 100–110 балістичних ракет 9М723 комплексу «Искандер-М» та РМ-48У комплексу С-400 на місяць. Для перехоплення такої кількості ракет, навіть з розрахунку 4 зенітні ракети на ціль, необхідно щонайменше 5 280 ракет-перехоплювачів на рік.

Водночас навіть якщо проєкт FREYJA забезпечить перехоплення «лише» близько 40% російських балістичних ракет, це вже буде значним досягненням та кроком уперед порівняно із ситуацією, в якій Україна змушена жити зараз.