Війна йде під землю: як ЗСУ будують приховані тунелі, майстерні дронів та стабпункти на фронті
Український військовослужбовець проходить бетонним підземним ходом на передовій. Фото опубліковане в матеріалі The Japan Times від 29 липня 2025 року про оборону Покровська

Війна йде під землю: як ЗСУ будують приховані тунелі, майстерні дронів та стабпункти на фронті

Роман Приходько

Роман Приходько

18 Листопада, 2026
17:21
Поширити в соцмережах:
Зміст

    Перехід бойових дій у підземний простір в Україні має чітко виражену еволюційну траєкторію. На початкових етапах повномасштабного вторгнення військові імпровізовано або вимушено використовували наявну масштабну радянську промислову інфраструктуру, яку проєктували за часів холодної війни з урахуванням імовірного обміну ядерними ударами.

    Лише згодом ця практика переросла в цілеспрямоване будівництво динамічних, роззосереджених підземних комунікацій.

    Чому виникла потреба в підземній інфраструктурі

    Перехід до створення розгалуженої підземної інфраструктури не був спонтанним рішенням, а став еволюційною відповіддю на зміну характеру збройної боротьби.

    Традиційні польові фортифікаційні споруди, зокрема бліндажі, окопи та дерево-земляні укриття, не завжди забезпечують достатній захист від сучасних засобів ураження.

    Пряме влучання 152-мм артилерійського снаряда або авіаційної бомби може зруйнувати чи серйозно пошкодити багато типів польових укриттів, особливо тих, що не мають належного посилення.

    Комaндний пункт. Фото: “Метінвест”

    Водночас зросла потреба зменшувати помітність військових об’єктів для сучасних засобів розвідки. Наземні склади боєприпасів, медичні пункти та командні пункти можуть створювати теплові сигнатури внаслідок роботи генераторів і техніки, а також присутності людей.

    Такі ознаки за певних умов можуть виявлятися тепловізійними камерами розвідувальних безпілотників. Активна робота радіостанцій і терміналів супутникового зв’язку також супроводжується електромагнітним випромінюванням, яке за сприятливих для виявлення умов може бути зафіксоване та пеленговане засобами радіоелектронної розвідки (РЕР).

    Перенесення ключових вузлів інфраструктури під землю може суттєво підвищити стійкість оборони та забезпечити безперервність роботи в умовах війни.

    Насамперед підземне розташування забезпечує додатковий захист від ураження боєприпасами. Шар ґрунту та багатошарові перекриття здатні зменшувати вплив вибухової хвилі й уламків, хоча фактичний рівень захисту залежить від конструкції споруди, характеристик боєприпасів та умов місцевості.

    Важливою перевагою є також зниження помітності об’єктів для засобів розвідки.

    Розташування під землею може ускладнювати виявлення теплових ознак діяльності та визначення призначення споруди за зовнішніми ознаками. Водночас воно не гарантує повного маскування: вентиляційні виходи, антени, кабельні лінії та інші елементи інфраструктури можуть залишатися джерелами демаскувальних ознак.

    Ще одним чинником є можливість підтримувати роботу персоналу навіть під час обстрілів. На відміну від багатьох наземних об’єктів, діяльність яких доводиться переривати через загрозу ураження, належно обладнані підземні приміщення можуть забезпечувати більш стабільні умови для медичних процедур, управління, планування операцій і складання технологічних виробів, зокрема безпілотників. Це підвищує стійкість логістичних і виробничих процесів та зменшує залежність від ситуації на поверхні.

    Будівництво бункера у мережі фортифікацій на сході України. Фото: Українська асоціація девелоперів

    Додатковою перевагою є відносна стабільність температури ґрунту на глибині, що полегшує підтримання необхідного мікроклімату.

    За наявності відповідних систем вентиляції, опалення та контролю вологості підземні приміщення можуть використовуватися для роботи з чутливим обладнанням, зберігання акумуляторів, оптоелектроніки й медичних препаратів. Водночас ефективність такої інфраструктури залежить від надійності інженерних систем, електропостачання, водовідведення та наявності безпечних шляхів евакуації.

    Підземна логістична інфраструктура ЗСУ на фронті

    Одним із найбільш показових прикладів застосування підземної інфраструктури для військової логістики є тунель, облаштований українськими військовими інженерами в Донецькій області.

    3 листопада 2026 року агентство «Укрінформ» опублікувало інтерв’ю з начальником управління Сил підтримки штабу Командування Десантно-штурмових військ ЗСУ полковником Дмитром Пішком, який повідомив про створення підземної комунікації протяжністю майже 6 км між двома населеними пунктами.

    Підземний тунель 93-ї ОМБр «Холодний Яр» на Краматорському напрямку. Кадр із відео: ТСН.

    За його словами, споруда призначена для забезпечення безперервного та прихованого переміщення військовослужбовців і мототехніки, зокрема квадроциклів. Також передбачено використання тунелю для доставки боєприпасів і продовольства, а також медичної евакуації поранених.

    Підземний тунель виконує одразу декілька логістичних функцій.

    • По-перше, він забезпечує транспортне сполучення між окремими ділянками військової інфраструктури.
    • По-друге, дає змогу переміщувати матеріальні ресурси, необхідні для забезпечення підрозділів.
    • По-третє, та сама комунікація може використовуватися для евакуації поранених.

    Таким чином, тунель фактично виконує функцію захищеного транспортного коридору, який поєднує переміщення особового складу, постачання матеріальних ресурсів та медичну евакуацію.

    Підземні склади та пункти зберігання матеріальних ресурсів

    Іншим напрямом розвитку підземної логістики є перенесення частини запасів матеріально-технічного забезпечення до захищених приміщень. Насамперед це стосується боєприпасів, технічного обладнання, комплектуючих та інших матеріалів, необхідних для забезпечення безперебійної роботи військових підрозділів.

    У дослідженні Digging Below the Death Zone: The Underground War in Ukraine, опублікованому Modern War Institute при Військовій академії США у Вест-Пойнті, зазначається, що українські сили перемістили частину інфраструктури забезпечення під землю.

    Підземне зберігання боєприпасів має особливе значення через високу небезпеку їхнього ураження. Розміщення запасів під землею створює додатковий фізичний бар’єр між ними та зовнішніми чинниками ураження. Водночас облаштування таких сховищ потребує дотримання вимог пожежної безпеки, контролю температури й вологості, а також регулярної перевірки технічного стану приміщень.

    Підземні ремонтні майстерні та технічне забезпечення

    Окремим напрямом використання підземної інфраструктури є облаштування ремонтних майстерень і виробничих приміщень.

    Перенесення ремонтних робіт під землю дає змогу розміщувати технічне обладнання, інструменти та запасні частини в захищених приміщеннях. Це має важливе значення для підтримання боєздатності підрозділів, оскільки пошкоджена техніка потребує своєчасного ремонту та відновлення.

    Військовослужбовці облаштували підземну майстерню для складання та технічного обслуговування FPV-безпілотників. Фото: Ed Jones / AFP via Getty Images.

    Наявність підземних майстерень дозволяє проводити такі роботи та повертати техніку в експлуатацію, не використовуючи відкриті ремонтні майданчики, які залишаються вразливими до повітряного спостереження й ударів.

    Також під землею облаштовують приміщення для складання FPV-безпілотників. Цей процес передбачає роботу з електронними компонентами, рамами, системами керування, акумуляторами та іншим обладнанням. Розміщення виробничих ділянок у захищених приміщеннях дозволяє зберігати комплектуючі, виробниче обладнання та готові безпілотники, зменшуючи ризик їх одночасного знищення внаслідок удару по одному об’єкту.

    Підземні медичні стабілізаційні пункти

    Медичне забезпечення є одним із найбільш документованих напрямів використання підземної інфраструктури ЗСУ поблизу лінії бойового зіткнення. Такі об’єкти призначені не лише для укриття поранених, а й для проведення невідкладних операцій, інтенсивної терапії та стабілізації стану військовослужбовців перед подальшою евакуацією.

    2 вересня 2024 року Міністерство оборони України повідомило про введення в експлуатацію першого підземного стабілізаційного пункту для ЗСУ. Проєкт реалізували у співпраці з Медичними силами «Схід» та групою «Метінвест». Загалом передбачалося спорудження понад двадцяти таких об’єктів.

    Основу першого стабілізаційного пункту становили шість збільшених сталевих модулів. Усередині облаштували дві повноцінні операційні, два реанімаційні блоки, робоче приміщення та зону відпочинку медичного персоналу. Медичне оснащення включало кисневі концентратори, апарати штучної вентиляції легень, кардіомонітори та дефібрилятори. За інформацією Міноборони, пункт міг забезпечувати одночасне проведення до чотирьох хірургічних втручань і приймати понад 100 пацієнтів на добу. За функціональними можливостями його концепція відповідала стандартам медичних закладів другого ешелону Role 2 за класифікацією НАТО.

    Підземний стабілізаційний пункт, фото Міністерство оборони

    Для автономної роботи комплекс обладнали системами вентиляції, водопостачання, водовідведення та альтернативного електроживлення. Додатково передбачили засоби радіоелектронної боротьби для захисту від загроз з боку безпілотників.

    Наступним етапом стало створення другого підземного медичного стабілізаційного пункту. 4 вересня 2025 року група «Метінвест» повідомила про завершення його будівництва в одному з найбільш інтенсивних секторів фронту. Новий комплекс розмістили на глибині понад шість метрів та посилили додатковими захисними конструкціями. Його загальна площа становила близько 350 м². Основу споруди утворили чотири сталеві модулі, всередині яких розмістили хірургічний і стабілізаційний блоки, робоче приміщення та зону відпочинку медичного персоналу.

    Підземний стабілізаційний пункт, фото Міністерство Оборони

    Шпиталь поблизу Покровська Донецької області, розташований на глибині шести метрів.

    Усередині облаштували операційне відділення, палати для пацієнтів, місця зберігання медикаментів та медичного обладнання. Для персоналу також передбачили побутове приміщення, зокрема з пральною машиною. Окремо встановили монітор для спостереження за переміщенням російських розвідувальних безпілотників.

    На той час шпиталь приймав приблизно 30–40 поранених щодня. За словами хірурга майора Олександра Головащенка, близько 90% поранень були спричинені атаками FPV-безпілотників. Серед пацієнтів були військовослужбовці з важкими пошкодженнями кінцівок, що потребували ампутації, пораненнями черевної порожнини та контузіями. Медичний персонал проводив невідкладні операції та стабілізував стан пацієнтів перед подальшим транспортуванням до тилових лікарень.

    Через постійну загрозу повітряних атак евакуація окремих поранених могла затримуватися на декілька годин або навіть днів. Після стабілізації їх доправляли до інших медичних закладів, зокрема до Дніпра.

    Таким чином, підземні стабілізаційні пункти забезпечують повноцінний медичний цикл поблизу лінії бойового зіткнення: від приймання поранених і проведення невідкладних операцій до стабілізації їхнього стану та підготовки до подальшої евакуації. Наявність операційних, реанімаційного обладнання, запасів медикаментів і автономних інженерних систем дозволяє підтримувати роботу таких об’єктів навіть за умов інтенсивних обстрілів.

    Висновки

    Відповідно до наведених вище фактів, можна виділити три основні напрями використання підземної логістичної інфраструктури.

    Перший — створення підземних транспортних комунікацій, які забезпечують переміщення особового складу, легкої техніки, боєприпасів і продовольства, а також медичну евакуацію.

    Другий — розміщення під землею логістичних і технічних об’єктів, зокрема місць зберігання боєприпасів, ремонтних майстерень та виробничих приміщень для складання безпілотників.

    Третій — облаштування підземних медичних стабілізаційних пунктів, призначених для надання невідкладної допомоги, проведення операцій, зберігання медичного майна та підготовки поранених до подальшої евакуації.

    Окремо варто відзначити характерну особливість сучасної підземної інфраструктури — розосередження логістичних ресурсів замість їхньої концентрації на одному об’єкті. Такий підхід є особливо актуальним за високої інтенсивності та мінливої динаміки бойових дій, коли забезпечення підрозділів має здійснюватися максимально оперативно.

    Розміщення окремих функціональних об’єктів у різних захищених приміщеннях дає змогу скоротити залежність від роботи єдиного логістичного центру та підтримувати безперервність процесів забезпечення.

    ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"

    Приватбанк ( Банківська карта )
    5169 3351 0164 7408
    Рахунок в UAH (IBAN)
    UA043052990000026007015028783
    BTC
    bc1qg0z99m95fte7kj8faa7h2kvnq92wvc53exe8gm
    USDT
    0x8676644fA7B6d328310283cAC1065Ae01d97CEe7
    ETH
    0xfD02863D3289416fcF50975c9DFda13623f97758
    Популярні
    Button Text